Страница 3: ДСТУ OIML D 11:2012. Метрологія. Засоби вимірювання електронні . Загальні технічні вимоги (62874)

У критеріях для (категорій) ЗВ потрібно зазначити мінімальний період часу, протягом якого відповідні функції ЗВ мають виконуватися відповідно без замінювання чи заряджання батарей.

Положення 5.5.1 Ь) та 5.5.2 не застосовують для резервних батарей.

6. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТИПУ

   1. Документація

      1. Відповідні рекомендації можуть конкретизувати, що документація, яку подають на роз­гляд із заявкою на затвердження типу, має містити:

1. перелік електронних частин з їхніми основними характеристиками;

2. опис електронних пристроїв із рисунками, діаграмами й інформацією про загальне про­грамне забезпечення, які пояснюють їхні характеристики та дію;

3. механічні рисунки;

4. установлення та безпека, потрібна під час функціювання;

5. зовнішня панель;

6. інструкції з експлуатування;

д) випробувальні виводи, їхнє використання та їхнє відношення до вимірювальних параметрів.

6.1.2 Крім того, заявку на затвердження типу потрібно доповнювати документом або іншим свідоцтвом, які доводять, що проект та характеристики ЗВ відповідають вимогам відповідної Рекомендації, до якої долучено загальні вимоги цього стандарту.

6.2 Загальні вимоги

Відповідна рекомендація має охоплювати такі перевіряння та випробування, якими має бути перевірено електронні ЗВ:

1. перевіряння відповідності ЗВ вимогам, зазначеним у 5.1;

2. випробовування для перевіряння на відповідність вимогам 5.1.1 і 5.1.2 стосовно впливних величин. Під час цих випробувань ЗВ, що випробовують, має бути ввімкнено (тобто живлення має бути ввімкнено), якщо процедура випробування в цьому стандарті чи у відповідній рекомендації не вимагає іншого;

3. оцінювання стабільності (тобто випробування й/чи інші засоби) для перевіряння відповід­ності вимогам 5.1.3.

Примітка. Відповідність вимогам до стабільності може бути перевірено:

• випробовуванням на нестабільність;

• використанням засобів захисту від нестабільності;

• використанням самокалібрувальних пристроїв;

• отриманням тимчасового визнання типу та після достатньої кількості ЗВ, які функціюють відповідно тривалий час, отри­манням кінцевого визнання типу;

• без додаткових умов, якщо доказами забезпечення нестабільності є інший засіб.

• У відповідній рекомендації має бути встановлено подробиці з урахуванням використання ЗВ);

• ) перевіряння та випробування для встановлення відповідності електронних ЗВ вимогам 5.3, 5.4 та 5.5, якщо використовується.

Усі ЗВ певної категорії, незалежно від того, обладнані вони засобами перевіряння та засобами захисту від нестабільності чи ні, підлягають цим самим випробуванням, якщо відповідна рекомен­дація не визначає іншого.

Протягом цих випробувань ЗВ мають відповідати:

1. вимогам 5.1.1, максимум допустимої похибки є максимально допустимою похибкою під час оцінювання типу; та

2. вимогам 5.1.2.

У разі, коли випробування на нестабільність має бути доведено до кінця, випробування робото- спроможності має бути проведено перед випробуваннями на нестабільність.

Під час випробовування роботоспроможності, яке проводять після кожного випробування на нестабільність, ЗВ мають відповідати положенням 5.1.3.

Примітка. Після кожного випробування на нестабільність має бути проведено тільки випробування роботоспроможності, які мають відношення до випробувань на нестабільність.

У відповідній рекомендації потрібно конкретизувати відповідні деталі, що стосуються програми випробування, зокрема:

1. які випробування має бути виконано;

2. послідовність, у якій випробування має бути виконано (якщо є потреба взяти до уваги тех­нологію);

3. визначення характеристик роботоспроможності (первинну основну похибку) до всієї іншої роботи та випробування на нестабільність;

4. визначення основної похибки перед тими випробуваннями роботоспроможності, для яких випробувальне обладнання має відповідати положенням 5.1.2; та

5. оцінювання результатів випробування.

У додатку А наведено загальний підхід до оцінювання нестабільності.

1. потребу конкретизування відповідних випробувань, зокрема наведених у розділах 9—14.

Примітка. Зазвичай тільки одна виливна величина має змінюватися під час випробовування, тоді як усі інші мають зберігати своє нормальне значення;

2. рівні жорсткості випробування відповідно до класифікації наведено в розділі 8, де їх вико­ристовують; та

3. відхил від описаних випробувань, якщо потрібно (наприклад обмежений температурний діапазон для ЗВ, може привести до модифікації випробування роботоспроможності для статичної температури).

Випробування має бути проведено на кількості одиниць, визначених у відповідній реко­мендації.

Зазвичай випробовують укомплектований ЗВ. Якщо розмір або конфігурація ЗВ не дають змоги провести випробування як єдиного цілого або якщо випробування стосуються тільки окре­мого пристрою (модуля) ЗВ, у відповідній рекомендації має бути зазначено, що випробування або деякі випробування має бути проведено на електронному обладнанні окремо за умов, що у разі випробувань із пристроями у дії ці пристрої встановлюють у модель, яка достатньо представляє його нормальне функціювання.

Примітка. Демонтування ЗВ чи пристроїв для випробовування не мають на увазі.

7. ПЕРВИННА ПОВІРКА

Виробляти ЗВ потрібно відповідно до затвердженого типу.

Первинна повірка ЗВ має охоплювати процедуру підтвердження того, що конкретне ЗВ від­повідає затвердженому типу.

7. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЕЙ ЖОРСТКОСТІ ВИПРОБУВАННЯ

   1. Вступ

      1. Цей розділ призначено бути настановою для визначення ряду рівнів жорсткості, загально­прийнятих для випробування електронних ЗВ.

Цей розділ не є класифікацією з точними межами, які б дали змогу встановити конкретні ви­моги так, як за класифікації точності.

Крім того, ця настанова не обмежує свободу технічних комітетів та підкомітетів щодо розгляду рівнів жорсткості, які відрізняються від тих, що виходять з положень, наведених у цьому стандарті.

Різні рівні жорсткості має бути використано відповідно до спеціальних меж, зазначених у від­повідних Рекомендаціях.

1. кліматичні умови;

2. механічні умови;

3. електричні й електромагнітні умови.

Конкретний ЗВ буде використано за умов кліматичного, механічного, електричного й електро­магнітного середовища.

Оскільки кліматичні й механічні умови взагалі незалежні, немає можливості об’єднати їх в один діапазон класів зі збільшенням жорсткості.

Класифікація умов, наведена в цьому пункті, буде настановою під час вибирання рівнів жост- кості випробування.

Примітка 1. Відповідна Рекомендація може вимагати, щоб класифікацію було зазначено на ЗВ.

Примітка 2. Цю класифікацію та такі випробування можна також використовувати для неелектронних ЗВ.

1. типове кліматичне, механічне й електричне середовище;

2. вплив, зокрема соціальний, похибок;

3. значення вимірюваних величин;

4. практичні можливості для промисловості виконати зазначений рівень;

5. можливість повторення вимірювання.

Різні класи щодо кліматичних умов було відібрано як описано нижче. Екстремальні умови не охоплено; однак є низька ймовірність, що ці значення жорсткості буде перевищено.

Теплові умови, за яких ЗВ застосовують, значно змінюються; вони не тільки дуже відрізняються через місце розташування на планеті, від арктичного до тропічного регіонів, а також залежать від внутрішнього та зовнішнього навколишнього середовища у приміщеннях. ЗВ, які застосовують у за­критих приміщеннях у одній країні, можна використовувати у відкритих приміщеннях у іншій країні (наприклад лічильники газу та електроенергії для закритих приміщень). Тому в цьому стандарті не описано класи, що стосуються як низької, так і високої температури.

Загалом, вибір нижніх і верхніх температурних меж має бути регламентовано національним (регіональним) законодавством, ураховуючи рівні жорсткості за 10.1.1 і 10.1.2.

У наведеній нижче таблиці надано класифікацію рівнів жорсткості для випробування на вплив вологості та води.

Таблиця 8.2.2/1

Кінець таблиці 8.2.2/1

Для порівняння сталого стану та циклічного процесу див. розділ 6 ІЕС 60068-3-4 [15].

Випробування 10.3 («Вода») найчастіше використовують для ЗВ або частин ЗВ, які призначено для використання на відкритому повітрі та які під час їхнього нормального використання можуть піддаватися впливу води, наприклад платформові мостові ваги чи автоматичні радарні засоби ви­мірювання швидкості.

Отже, пропонують долучати випробування 10.3 до відповідної Рекомендації тільки для ЗВ, при­значених для використання за таких умов, коли вони підпадають під вплив води (див. 4.4).

У діапазоні нормальних відхилів атмосферного тиску тільки деякі категорії (фізичні прин­ципи) ЗВ зазнають впливу змін тиску. Залежно від фізичного принципу ЗВ, ця залежність може відзначатися або під час нуль-індикації, або на показах ЗВ. Тому рекомендовано проводити ви­пробування на атмосферний тиск тільки для тих ЗВ, які через їхній фізичний принцип вимірювання чутливі до змін у атмосферному тиску (див. 4.4).

Це випробування найпридатніше для ЗВ або частин ЗВ, призначених для використання на запорошених складах або в будівельній промисловості (наприклад виробництво бетону) або в деяких кліматичних регіонах на свіжому повітрі. Отже, рекомендовано застосовувати випробування 10.5 у відповідній рекомендації тільки для ЗВ, призначених для використання за умов піску/пилу (див. 4.4).

Це випробування найпридатніше для ЗВ або частин ЗВ, призначених для застосування в солоно­му навколишньому середовищі; наприклад на борту морехідного судна або під час виробництва сиру. Отже, рекомендовано застосовувати випробування 10.6 у відповідній Рекомендації тільки для ЗВ, призначених для використання за умов вологого та солоного навколишнього середовища (див. 4.4).