при Dy до 40 мм -150
при Dy до 150 мм - 200
при Dy до 200 мм - 200
при Dy понад 200 мм - 2DH
Фланці на поверхні з’єднувального виступу не можуть мати ущільнювальних канавок і їх слід приварювати до труб і фасонних деталей до гумування.
Внутрішні крайки фланців і приварних кілець штуцерів відгалужень, що стикаються з гумовою прокладкою, мають мати радіус закруглення не менше ніж 8 мм, що досягається механічною обробкою (зачищенням або іншими способами).
Внутрішня поверхня труб і з’єднувальних деталей, що підлягають гумуванню, має бути очищена від іржі і забруднень металевими щітками або іншими способами.
Поверхня труб і з’єднувальних деталей, призначених під гумування, не може мати раковин, тріщин, а також дефектів, що порушують їх міцність і герметичність.
Усі зварені шви мають бути перевірені на герметичність одним з існуючих способів.
Приймання, контроль якості, зберігання і транспортування труб, деталей
І арматури Із внутрішніми неметалевими покриттями
Гумовані, футерованні поліетиленом і емальовані труби, арматура і фасонні деталі мають відповідати чинним стандартам, вимогам проектної документації і мати паспорт-сертифікат заеоду-виробника.
Зовнішній вигляд гумованого шару має відповідати наступним вимогам:
покриття має бути суцільним, без пропусків і тріщин; допускається потовщення покриття до подвійної товщини в напускних швах або стикових швах гумування за рахунок кільцевої стрічкової накладки;
відставання покриття від поверхні металу на кінцях буртів і фланців допускається в межах не більше ніж 10 % площі І не більше ніж у трьох різних ділянках;
допускається не більше двох здуттів і відставань потриття від поверхні металу усередині кожної труби або деталі: висота здуття не може перевищувати 3 мм при довжині не більше ніж 50 мм і ширині не більше ніж 20 мм.
Деталі з більшими дефектами бракуються.
Зовнішній вигляд футерувального шару з поліетилену і склоемалі має відповідати вимогам нормативно-технічної документації.
Контроль якості гумованих, футерованих і емальованих труб, фасонних деталей і арматури проводиться шляхом зовнішнього огляду, простукування і випробування на електро- пробій. Контролю якості підлягають усі труби, деталі та арматура. Контроль здійснюється замовником, а прийняті вироби передаються монтажній організації за актом.
Зовнішній огляд проводиться неозброєним оком з метою виявлення дефектів на поверхні покриття (отворів, проколів, тріщин, здуття тощо).
Простукування проводиться легким дерев’яним або металевим молотком для виявлення за звуком місць відставання покриттів від металевої поверхні.
Випробування на електропробій проводяться з метою більш ретельного контролю місцевих дефектів гумованого і футерованого шарів, виявлених при зовнішньому огляді. Такий спосіб контролю дозволяє виявити непомітні візуально проколи, мікропори, тріщини та інші дефекти за допомогою іскрових дефектоскопів типу ДИ-74. У цьому випадку шукачем дефектоскопа проводять по внутрішній поверхні покриття: за наявності в покритті наскрізного дефекту в розряднику виникає яскраво пульсуюча Іскра довжиною від 3 мм до ЗО мм.
Труби, деталі і арматуру Із внутрішнім покриттям при транспортуванні слід захищати від ушкодження, для чого отвори закривають заглушками, що кріпляться болтами до фланців. Такі вироби пакують у ящики або настили на м’яку підбивку (стружку, повсть, гофрований картон тощо).
Зберігати гумовані труби, деталі та арматуру належить в упакованому вигляді в затемненому приміщенні за плюсової температури не вище 20 °С, а футеровані поліетиленом - у закритих приміщеннях або під навісом, щоб уникнути постійного впливу сонячних променів, що викликають старіння футерованого шару. Зберігання труб і деталей, футерованих поліетиленом, у безпосередній близькості від нагрівальних приладів не рекомендується, а за мінусових температур (не нижче мінус 40 °С) має бути не більше одного зимового сезону.
Монтаж трубопроводів із внутрішніми неметалевими покриттями
До початку монтажу трубопроводів, гумованих і футерованих поліетиленом або емальованих, належить виконати наступні роботи:
закінчити всі електрогазозварювальні роботи в зоні монтажу;
очистити внутрішню поверхню труб, вузлів і деталей від пилу та інших забруднень продуванням повітрям або способами, що виключають ушкодження гумованого і футерувального шарів;
провести зовнішній огляд кожної труби, вузла, деталі та арматури, щоб виключити можливість їх встановлення з механічними ушкодженнями гумованого і футерувального шарів. Особливу увагу слід звернути на стан привалкових площин у місцях з'єднань.
Робітникам і інженерно-технічному персоналу, зайнятим на монтажі сталевих трубопроводів, футерованих поліетиленом, емальованих і гумованих, слід пройти спеціальний виробничий інструктаж щодо знання особливостей монтажу зазначених трубопроводів.
Монтаж таких трубопроводів має проводитися тільки за плюсової температури навколишнього повітря. Труби, вузли, деталі і арматура, що зберігалися або транспортувалися за температури нижче 0 °С, перед складанням і монтажем доцільно витримати протягом не менше ніж 24 год за температури не нижче ніж 10 °С.
При монтажі таких трубопроводів не рекомендується:
підгинати труби із застосуванням нагрівання;
врізати або встановлювати на різьбленні в складені трубопроводи сталеві штуцери, муфти або бобишки;
робити будь-які приварки до цих трубопроводів;
прокладати такі трубопроводи на відстані менше ніж 0,5 м від трубопроводів і пристроїв (у тому числі тимчасових), які транспортують пару та інші гарячі продукти, що мають температуру понад 80 °С;
складати фланцеві з’єднання без ущільнювальних прокладок;
застосовувати подовжувані ключів при затягуванні фланцевих з'єднань.
Для встановлення приладів (КВП і А: манометри, термометри, імпульсні трубки тощо) на футерованих і гумованих трубопроводах слід використовувати трійники або деталі, що мають захисне покриття відповідно до проектних вимог. Місця встановлення таких деталей мають бути виконані згідно з проектом.
При прокладанні через стіни, перекриття, перегородки тощо трубопроводи слід поміщати в сталеві гільзи, закріплені в будівельних конструкціях. Діаметр гільзи слід приймати з розрахунку вільного проходу футеровано!' або гумованої труби із фланцем.
Гумовані, футеровані та емальовані трубопроводи за відсутності спеціальних вказівок у проекті, слід укладати з дотриманням ухилу не менше ніж 0,003 для забезпечення повного зливання продукту у бік дренажних пристроїв або апаратів.
Випробування трубопроводів із внутрішніми неметалевими покриттями
Сталеві гумовані, футеровані поліетиленом і емальовані трубопроводи після закінчення монтажу слід піддавати випробуванню на міцність і герметичність, а також випробуванню на суцільність внутрішнього неметалевого покриття.
Випробування трубопроводів на міцність і герметичність слід здійснювати гідравлічним способом (згідно з вказівками розділу 14 даного стандарту) шляхом підняття випробувального тиску і витримки при цьому тиску не менше ніж 10 хв.
При робочих тисках у трубопроводі до 0,5 МПа випробувальний тиск слід приймати 1,5 робочого тиску, але не менше ніж 0,2 МПа, а понад 0,5 Мпа - 1,25 робочого тиску, але не менше ніж Рроб плюс 0,3 МПа.
Випробування на суцільність внутрішнього неметалевого покриття слід здійснювати електролітичним способом при випробувальному тиску, що дорівнює робочому, але не менше ніж 0,6 МПа і утриманні при цьому тиску не менше ніж 15 хв (рисунок 21).
1 - манометр; 2 - електроізолюючий фланець; 3 - ізоляційні опори; 4 - ділянки трубопроводів, що випробовуються; 5 - клеми електромережі; 6 - електролампочка; 7 - електроізольована заглушка; 8 - електробатарея; 9 - міліамперметр
Рисунок 21 - Принципова схема випробувань на суцільність покриття гумованого або футерованого трубопроводу
У якості електроліту, що заповнює випробовуваний трубопровід, слід використовувати 5 % розчин кухонної солі або двовуглекислої соди.
При електролітичному способі один кінець випробовуваної труби або ділянки трубопроводу заглушується за допомогою електроізольованої заглушки як у прикладі, наведеному на рисунку 22,а. Випробовувана труба або ділянка трубопроводу ізолюється від трубопроводу і від насоса, що підводить електроліт, за допомогою електроізолюючого з’єднання з патрубком (рисунок 22,6), а також шляхом встановлення ізолювальних підставок і прокладок під опори і підвіски.
Для контролю суцільності гумованого або футерувального шарів один кінець ланцюга електричного струму підключають до Ізольованого болта заглушки, а другий - до фланця випробовуваної труби або ділянки трубопроводу.
Живлення ланцюга електричного струму здійснюється від електромережі змінного струму напругою 36 В або батареї напругою 6 В і від міліамперметра. Обидва пропонованих способи (рисунок 22) є рівноцінними.
а б
1 - заглушка; 2 - ізольований болтовий контакт; 3 - ізолююча шайба; 4 - сталева шайба; 5 - Ізолююча втулка; 6 - прокладка; 7 - трубопровід, що випробовується; 8 - патрубок до насоса
Рисунок 22- Конструкція заглушок на кінці трубопроводу при електролітичному способі
випробування: за допомогою електроізольованої заглушки (а);
за допомогою електроізолюючого з’єднання з патрубком (б)
Трубопровід вважається таким, що витримав випробування на суцільність внутрішнього покриття, якщо протягом зазначеного часу в електричному колі відсутній струм (прилад не дає показань або не горить електрична лампочка) і якщо при зовнішньому огляді не виявлене порушення герметичності або інших дефектів.
За наявності в колі електричного струму тиск знімають І виявляють дефектну ділянку трубопроводу шляхом послідовного його поділу на більш короткі ділянки і випробування кожної окремо. Ушкоджену ділянку ремонтують або замінюють новою, після чого трубопровід знову складають і випробовують на міцність, герметичність і суцільність покриття до одержання задовільних результатів. Результати випробування оформляються актом.
При випробуваннях на суцільність гумованого і футерувального шарів рідким електролітом має бути забезпечене надійне спорожнення трубопроводу.
Після випробування гумованих і футерованих трубопроводів їх слід промити водою. Швидкість води в трубопроводі при промиванні від 1 м/с до1,5 м/с; тривалість промивання - до стійкої появи чистої води з вихідного патрубка або спускного пристрою трубопроводу.ОСОБЛИВОСТІ МОНТАЖУ І ВИПРОБУВАННЯ СТАЛЕВИХ ТРУБОПРОВОДІВ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ПІД ВАКУУМОМ, І ТРУБОПРОВОДІВ ХОЛОДИЛЬНИХ УСТАНОВОК
Монтаж і випробування сталевих трубопроводів, що працюють під вакуумом
Вимоги даного підрозділу стандарту поширюються на виконання робіт з монтажу і випробування сталевих трубопроводів, що транспортують нерадіоактивні і невибухонебезпечні середовища в умовах низького, середнього і високого вакууму за температури не вище ніж 600 °С відповідно до класифікації за ДСТУ 2758:
низький вакуум - тиск більше ніж 1 -102 Па;
середній вакуум -від 1-Ю2 Па до 1-Ю-1 Па;
високий вакуум -від 1-Ю'1 Па до 1-Ю-5 Па.
Усі операції з монтажу І випробуванню вакуумних систем мають виконуватися робітниками, що пройшли відповідні підготовку та інструктаж.
Перед початком монтажу всі вузли і складальні одиниці трубопроводів мають пройти знежирення, травлення, нейтралізацію із промиванням водою і сушінням (відповідно до вказівок розділу 12 даного стандарту). Для трубопроводів низького вакууму травлення і подальша нейтралізація необов’язкові, якщо немає відповідних вказівок у проекті. Наявність на внутрішній поверхні трубопроводів і арматури яких-небудь забруднень, жирів і Іржі не рекомендується.
Вакуумним трубопроводам належить мати мінімальне число з’єднань, причому переважним видом з’єднання має бути зварне. Для одержання міцних і вакуумно-герметичних зварних з’єднань слід дотримуватись наступних вимог:
торці і поверхні труб і деталей, що підлягають зварюванню, мають бути оброблені механічним способом;
зварні шви мають бути повністю проварені і виключати можливість утворення порожнин, у яких можуть накопичуватися забруднення;
не рекомендується виконувати зварювання незнежирених і забруднених поверхонь, а в разі такого порушення виникає тривале відкачування вакуумної системи, а іноді робить це відкачування безрезультатним.
До початку монтажу трубопроводів середнього і високого вакууму вузли і елементи мають бути перевірені на герметичність пневматичним випробуванням очищеним сухим стисненим повітрям або інертним газом під тиском від 0,2 МПа до 0,5 МПа (відповідно до проектних вимог) і змащенням зварних швів та Інших з’єднань мильним розчином. Поява мильних бульбашок у місцях з’єднань дозволяє визначати витік від Г10"6 м3 Па/с до 10-6 м3 Па/с.
Мильна емульсія для перевірки на щільність має виготовлятись з мила зі змістом лугу не більше ніж 0,05 %. Гази (повітря або азот), що застосовуються для пневмовипробувань, продувань, сушіння виробів, мають бути знежирені і відповідати вимогам чинної нормативної документації.
Перед складанням і зварюванням трубопроводів, арматури та Інших виробів мають бути:
