---

Ф — кут спостереження;

g — кут зору;

amin — мінімальний кут зору (на колі).

Рисунок A.2 — Взаємозв’язок між відстанню спостереження D,
кутом зору g і кутом спостереження Ф

A.3.5 поза (posture)

Загальне положення тіла або частин тіла відносно одна одної й до робочого місця та його компо­нентів (ISO 9241-5:1998).

Примітка. Під час виконання конкретного завдання (наприклад, писання) людина підсвідомо приймає певну позу (див. [10]).

У центрах керування необхідно враховувати такі робочі пози:

1. сидячи (див. таблицю 2):

1. нахилену вперед;

2. пряму;

3. відхилену;

4. розслаблену;

2. стоячи.

Робочі пози сидячи 1)—3) мають забезпечити розпізнавання кожного знака, тоді як 4) або стоячи — призначено для спостере­ження. В останньому випадку вимоги до спостереження менш суворі (лише для «виявлення»).

З цієї причини далі головну увагу як для найгірших випадків для розпізнавання приділено робочим позам 1) і 4) (див. також таблицю 2).

Для певної людини кожна робоча поза відповідає:

• окремому положенню очей (як у вертикальній, так і в горизонтальній площині);

• окремому нахилу нормальної лінії погляду;

• окремій зоні досяжності рукою.

A.4 Застосування «простору розпізнавання»

Однакову процедуру потрібно застосовувати для горизонтальної і вертикальної площини. Тут на­ведено процедуру лише для вертикальної площини.

Для креслення шаблонів рекомендовано масштаб 1: 10 (легко робити підрахунки, робити при­пасування на папері).

A.4.1 Процедура для одного монітора

Крок 1

Зробити шаблон (вигляд збоку) робочої площини пульта оператора (висота над підлогою і глиби­на поверхні), застосовуючи відповідний масштаб (див. рис. A.3).

Крок 2

Додати проектні положення очей 5-го і 95-го перцентилів групи користувачів для нахиленої впе­ред і відхиленої робочих поз (див. рис. A.3).

Примітка 1. Робочі пози, які підсвідомо вибирають користувачі під час виконання окремих робіт, показано в таблиці 2.

Примітка 2. Важливо врахувати крайні положення робочих поз (тобто «нахилене вперед» і «відхилене»). Відповідні розміри (для окремої групи користувачів) подано в таблиці 2.

Примітка 3. Якщо групу користувачів становлять представники жіночої і чоловічої статі, треба застосовувати проектні по­ложення очей для 5-го перцентиля для жінок і 95-го перцентиля — для чоловіків.

Познаки:

1 — край пульта керування;

2 — положення відносно краю пульта людини в позі 3 і 4;

3 — поза «відхилена»;

4 — поза «нахилена уперед»;

^а Значення положення ока відповідно до таблиці 2.

5 — поверхня пульта керування;

6 — підлога;

▲ — точка розташування ока

^а людини 95-го перцентиля;

+ — точка розташування ока^а

5-го перцентиля.

Рисунок A.3 — Шаблон (приклад). Пульт керування

з розташуванням ока. Вигляд збоку

Крок 3

Побудувати вигляд збоку «простору розпізнавання», як зазначено нижче (див. рис. A.4).

1. Вибрати максимальну відстань спостереження D_max. Якщо розпізнавання знаків і/або символів є завданням, обов’язковим для виконання (крім, відеоспостереження), тоді рекомендована відстань спостереження становить від 70 см до 80 см (див. [9]).

2. Підрахувати необхідну мінімальну висоту знака на дисплеї:

h = Dmax (ДИВ. РИСУНОК A-U

3439

3. НамалюватИ вИгляд збоку екрана (чИ табло), застосовуючИ вИбранИй масштаб.

4. НамалюватИ коло (діаметром D_max), яке торкається найвИщої точкИ вИдИмої частИнИ екрана.

5. НамалюватИ коло (діаметром D_max), яке торкається найнИжчої точкИ вИдИмої частИнИ екрана.

6. На перетИні обох кіл отрИмуємо вИгляд збоку «простору розпізнавання». Його площу обмежено точкою найблИжчого бачення. Щоб урахуватИ це:

• намалюватИ лінію, паралельну поверхні дИсплея на відстані найблИжчого бачення, що дорівнює 50 см;

• додатИ середню вісь екрана (чИ табло) як ортогональну лінію.

Рекомендований масштаб 1:10

Познаки:

1 — дисплей з пласким екраном з діагоналлю 20";

Е — простір розпізнавання;

Нvis — висота видимої частини екрана;

Н — висота корпуса;

h — висота знака;

N — відстань найближчого бачення;

amin — мінімальний кут зору (на колі), дорівнює 15 кутових мінут.

Рисунок А.4 — Шаблон (приклад). Простір розпізнавання.

Вигляд збоку. Правильний масштаб

Крок 4

Перенести рисунок, створений у кроці 3, на кальку (прозору плівку, перевідне зображення тощо).

Примітка 4. Цей процес описано з використанням кальки, хоча в однаковій мірі можна застосовувати комп’ютерні варіанти.

Крок 5

Покрити кресленик пульта оператора (рисунок A.3) калькою(ами) (рисунок A.4), щоб отримати рисунок A.5, утворений у такий спосіб.

• Зрушувати й повертати верхній аркуш доти, доки всі положення ока не опиняться в межах «простору розпізнавання».

• Перевірити, чи нахил середньої осі відповідає «нормальній лінії погляду» (див. значення в таблиці 2) для дисплея. Переваги: сприяє розслабленому спостереженню, знаки уявляються великими.

• Перевірити, чи висоту видимої частини екрана повністю розміщено в межах конуса фіксацій. Перевага: лінія погляду може переміщатися за всіма точками на дисплеї без повертання голови. Особ­ливо це зручно, якщо завдання потребує зосередження очей на дисплеї певний час.

Крок 6

Накласти зони досяжності руки для елементів керування на екрані (світлове перо, сенсорний екран).

Примітка 5. Відстань спостереження, вибрана в прикладі, набагато більша, ніж можна застосовувати зараз з елементами керування на екрані.

Познаки:

1. — край пульта керування;

— точка розташування ока

в людини в позі сидячи 3 і 4;

3. — поза «відхилена»;

4. — поза «нахилена вперед»;

5. — поверхня пульта керування;

6. — підлога;

7. — дисплей з пласким екраном з діагоналлю 20";

▲ — точка розташування ока^а людини 95-го перцентиля (розміри див. у таблиці 2);

Нvis — висота видимої частини екрана, дорівнює 32,4 см;

Н — висота корпуса, дорівнює 44 см;

h — висота знака;

amin — мінімальний кут зору, дорівнює 15 мінут;

П — нахил, якому відповідає «нормальна лінія погляду»;

+ — точка розташування ока^а людини 5-го перцентиля.

^а Значення положення ока відповідно до таблиці 2.

Рисунок A.5 — Шаблон (приклад). Застосування

«простору розпізнавання». Вигляд збоку

Крок 7

Для горизонтальної площини застосовувати кроки 1—6.

A.4.2 Процедура для поліекранних моніторів

Автоматизовані робочі місця керування, установлені в центрах керування, складаються з полі- екранних моніторів. На різних дисплеях одночасно представлено одному оператору різні дані й інфор­маційні огляди. Відповідно, користувачеві часто доводиться переводити свій погляд з одного дисплея (екрана) на інший.

Розташування різних дисплеїв можна оптимізувати для покращення акомодації зору, розпізнаван­ня знаків і загальної ефективності використання принципу «простір розпізнавання», який застосовують для моніторів з одним екраном. У поліекранному випадку монітори потрібно розміщувати так:

• сусідні екрани мають стояти разом. Це для «економії руху» й максимального зменшення необ­хідної площі;

• відстань спостереження до будь-яких дисплеїв, за якими часто ведуть спостереження, має бути по можливості однаковою;

• лінія погляду має бути перпендикулярною до кожного дисплея.

Відповідного розміщення можна досягти, якщо застосовувати принцип «простір розпізнавання». Аналіз знову виконують у вертикальній і горизонтальній площинах.

Якщо іноді потрібно, щоб кілька операторів працювало за таким автоматизованим робочим міс­цем керування, тоді можливо необхідно розвернути монітори.

A.4.2.1 Багаторівневі екрани

Щоб знайти висоту, відстань і кут нахилу багаторівневих екранів, необхідно дотримуватися такого (приклад на рисунку A.6 ґрунтується на двох екранах):

Кроки 1—7

Здійснити кроки 1—6, описані для одного монітора.

Крок 7a

1. Використовувати профіль (бічну проекцію) пульта керування оператора (рисунок A.3) як основу.

2. Порівняти дві кальки (результат кроку 4) так, щоб обидві бічні проекції дисплеїв, що їх спосте­рігають, було розміщено одна над одною.

3. Зрушувати й повертати верхній аркуш доти, доки всі положення ока не опиняться в межах «простору розпізнавання» (див. рис. А.6).

Познаки:

1. — край пульта керування;

— точка розташування ока в людини в позі сидячи 3 і 4;

— поза «відхилена»;

— поза «нахилена вперед»;

— поверхня пульта керування;

— підлога;

— дисплей з пласким екраном з діагоналлю 20";

— 20"-й дисплей з пласким екраном, використовуваний іноді (наприклад, для огляду);

— оптимальний конус фіксації (тобто такий, що дає можливість здійснювати спостереження, перебуваючи в будь-якої позі, тільки за допомогою руху очей, не рухаючи головою;

10. — рух головою, потрібний у разі зміни погляду з нижнього екрана на верхній (або поганий випадок);

▲ — розмірні параметри розташування ока людини 95-го перцентиля, див. у таблиці 2;

+ — точка розташування ока^а людини 5-го перцентиля amin — мінімальний кут зору, дорівнює 15 мінут;

П — нахил (нахил нижнього екрана, якому відповідає «нормальна лінія погляду»);

Нvis — висота видимої частини екрана, дорівнює 32,4 см;

Н — висота корпуса, дорівнює 44 см;

h — висота знака, дорівнює 0,5 см;

D — відстань спостереження, однакова для обох екранів (тобто акомодація не потрібна).

Примітка. Під час спостереження за вищим екраном голова має бути трохи піднятою. Щоб уникнути напруження шийних м’язів, спостереження на такому екрані має бути періодичним.

Рисунок A.6 — Приклад застосування «простору розпізнавання» для правильного проектування багаторівневих екранів

Перевірити:

• чи розміщено дисплеї так низько, як це можливо;

• чи однакові відстані спостереження;

• чи дисплей(ї), який(і) розміщений(і) вище, надає(ють) інформацію, яка не потребує тривалого спостереження (наприклад, оглядів).

Крок 8a

Скористатися кроками 1—7 для горизонтальної площини.

A.4.2.2 Стиковані екрани

Кроки 1—7

Скористатися кроками 1—7, описаними для одного монітора на горизонтальній проекції.

Крок 7б

Продовжувати з горизонтальною проекцією відповідно до процедури, описаної для бічної проек­ції (див. крок 7a).

Як приклад, рисунок A.7 ілюструє результат розміщення трьох екранів на автоматизованому ро­бочому місці керування, за якими часто ведуть спостереження.

• спільний «простір розпізнавання» для всіх трьох екранів;

• ширина видимої частини екрана, дорівнює 40,2 см;

• ширина корпуса, дорівнює 50 см;

• висота знака, дорівнює 0,5 см;

• однакова відстань спостереження для всіх екранів (тобто акомодація не потрібна).

Познаки:

1. — край пульта керування; Е_с

2. — точка розташування ока в людини

3. в позі «відхилена»; W_vis

4. — точка розташування ока в людини

в позі «нахилена уперед»; W

5. — дисплей з пласким екраном h

з діагоналлю 20’’; D

▲ — розмірні параметри розташування ока^а людини 95-го перцентиля, див. у таблиці 2;

+ — точка розташування ока^а людини 5-го перцентиля.

^а Значення положення ока відповідно до таблиці 2.

Примітка. Загальний «простір розпізнавання» для всіх трьох екранів становиться найбільшим за їхнього повороту приблизно на 30^о. Роблячи це, досягають постійної відстані спостереження, а також перпендикулярності погляду до центру кожного екрана.

Рисунок A.7 — Приклад (вигляд зверху) застосування «простору розпізнавання»
для розміщення екранів у горизонтальній площині

Кут зору — найважливіший геометричний розмір для перевіряння, чи достатня висота знака для того, щоб забезпечити розпізнавання.

За постійного кута зору максимальну відстань спостереження отримують під час ортогонального огляду знака. На практиці знаки рідко спостерігаються під прямим кутом. За постійного кута зору від­стань спостереження зменшується зі збільшенням кута спостереження. Місця, з яких видно знак за постійного кута зору, містяться уздовж лінії кола, що торкається знака. Діаметр дорівнює ортогональній відстані спостереження D.

Якщо використовувати мінімальний кут зору, коло займає всі положення, з яких можна бачити знак під кутом зору, що розширює необхідний мінімум.

Обмежена зона можливих положень очей у межах кола походить з характеристик ока людини. Воно може прилаштуватися лише до відстаней, більших, ніж відстань до точки найближчого бачення. Рекомендовано використовувати точку найближчого бачення для людей віком 45 років (приблизно 50 см). Причина: більшість старших людей носять окуляри.

БІБЛІОГРАФІЯ