Страница 2: ДСТУ ISO 11064-4:2009. Проектування центрів керування ергономічне. Частина 4. Компонування та розміри автоматизованих робочих місць (62848)

АВТОМАТИЗОВАНОГО РОБОЧОГО

МІСЦЯ КЕРУВАННЯ

Цей розділ переважно розглядає автоматизовані робочі місця керування з одним чи більше відеотерміналами, засобами зв’язку й простором для адміністративних функцій і документації.

Автоматизоване робоче місце потрібно проектувати так, щоб за ним можна було розмістити від 5-го до 95-го перцентиля передбаченої групи користувачів. Розглядаючи передбачену групу користу­вачів, необхідно врахувати всі їхні характеристики, зокрема стать, вік, етнічне походження, особливі потреби; наприклад, якщо очікують, що користувачами будуть представники обох статей, потрібно врахувати антропометричні дані від 5-го перцентиля жінок до 95-го перцентиля чоловіків.

Автоматизовані робочі місця необхідно проектувати відповідно до можливостей, обмежень і потреб людини. Тому під час проектування необхідно враховувати особливості групи користувачів, зокрема робочі пози, візуальні й акустичні вимоги, зони досяжності та їхній загальний вплив на розміри й планування автоматизованого робочого місця.

Під час планування і визначення розмірів автоматизованих робочих місць необхідно керуватися антропометричними розмірами користувача і вимогами до його переміщення під час виконання завдань. Антропометричні дані зазвичай подають у перцентилях.

Загальні антропометричні вимоги такі:

1. Значення перцентиля в цьому стандарті необхідно визначати з набору антропометричних да­них очікуваної групи користувачів.

2. Розміри автоматизованого робочого місця керування потрібно призначати в діапазоні, не мен­шому ніж від 5-го до 95-го перцентилів групи користувачів.

3. У разі початкового визначення розмірів автоматизованого робочого місця необхідно викорис­тати наведені нижче антропометричні дані:

4. зона досяжності: для 5-го перцентиля групи користувачів, наприклад доступність для кри­тичних розмірів;

5. вільний простір: для 95-го перцентиля групи користувачів, наприклад вільний простір під робочими поверхнями.

Примітка. Кожний етап процесу проектування — це результат ланцюга зворотного зв’язку з одним з попередніх кроків.

Рисунок 1 — Кроки проектування автоматизованого
робочого місця керування

Основні антропометричні розміри, що необхідно враховувати для оператора, який працює сидячи, показано на рисунку 2. Будь-яке вибране проектне вирішення не може ставити в незручне положен­ня представників групи користувачів, які мають крайні антропометричні дані. Запропоновані проектні параметри необхідно перевірити згідно з відповідними характеристиками групи користувачів.

Познаки:

1 — нормальна лінія погляду;

2 — оптимальний конус фіксації (тобто можливість фіксування будь-якої пози лише за допомогою очей, при цьому рухати головою не потрібно);

3 — дисплей;

D — відстань спостереження;

Примітка. Детальнішу інформацію див. у 6.2.2, 7.1 і 7.2.

a — висота розташування очей;

b — простір для стегон;

d — товщина стільниці;

e — висота розташування ліктя/поверхні;

f — простір для ніг;

k — висота під коліном;

l — верхній простір для ніг.

Рисунок 2 — Познаки основних антропометричних розмірів
пульта керування для роботи сидячи

Приклад

На вертикальних панелях пультів керування для роботи стоячи елементи контролю не повинні бути надто низькими, щоб користувач, який стоїть у повний зріст, не нахилявся для того, щоб дотягнутися до тих.

— Якщо антропометрична база даних не передбачає припуску на одяг, необхідно врахову­вати розмірні впливи взуття і одягу.

— Потрібно враховувати вплив різних робочих поз. (Див. рисунок 3, який пояснює вплив робочої пози на зону досяжності й просторові розміри).

Познаки:

1. — дисплей;

▲ — точка розташування ока відповідно до розмірів 95-го

+ — точка розташування ока 5-го перцентиля;

V — плечовий суглоб 5-го перцентиля

у разі нахилу вперед;

А — точки розташування очей у разі пози «нахил уперед»;

В — точки розташування очей у разі пози «пряма»;

С — точки розташування очей у разі пози «відхилена»;

D — точки розташування очей

у разі пози «розслаблена»;

R — досягання рукою 5-го перцентиля.

Рисунок 3 — Робочі пози сидячи відповідно до таблиці 1

Основними візуальними завданнями є «Виявлення» і «Розпізнавання» (див. A.3).

Під час установлення дисплеїв необхідно враховувати такі чинники та їхній взаємний вплив:

1. висоту ока спостерігача, яка залежить від:

• антропометричних даних групи користувачів;

• робочої пози (порівняйте рисунок 3 і таблицю 2) користувачів під час виконання завдань (наприклад, спостереження, взаємодії).

Потрібно враховувати вплив регулювання робочої поверхні, наприклад висоти стільця на висоту ока. Під час підрахувань треба посилатися на відповідні антропометричні дані;

2. відстань спостереження, під час вибору якої необхідно враховувати:

• напруження зору;

• точку найближчого бачення;

• кут зору, необхідний для визначення знаків на екрані; й

• робоче завдання;

3. нормальну лінію погляду (див. таблицю 2).

Примітка. Див. додаток A, де подано настанови щодо визначення розташування дисплеїв автоматизованого робочого місця керування.

Точне розпізнавання знака залежить від чіткості його зображення (контрасту, стилю шрифту, кольору, розміру тощо), а також від відстані спостереження (детальнішу інформацію див. у додатку A):

• Відстань спостереження має ґрунтуватися на наступному аналізі висоти знака.

• Для відеотерміналів мінімальна висота монохромних латинських знаків має становити 15 ку­тових мінут (відповідно до ISO 9355-2). Проте рекомендована висота латинського знака становить від 18 до 20 кутових мінут (відповідно до ISO 9241-3). Для швидкого обчислення приблизного значення можна користуватися такими підрахуваннями:

• максимальну відстань спостереження (для прямокутного зображення на середині зони відо­браження дисплея) визначають множенням числа 215 на висоту знака латинських літер.

Примітка. Детальнішу інформацію про обчислення параметрів розміщення дисплеїв див. у додатку A.

• Висота знака — це висота великих літер і цифр шрифту найменшого розміру, використаних на екрані.

• Відстань спостереження для розпізнавання знаків і символів має бути понад 500 мм, оскільки великі групи користувачів (наприклад, користувачі похилого віку без окулярів) можуть мати труднощі з акомодацією очей до коротших відстаней.

• Для зменшення напруження зору відстань спостереження має бути не менше ніж 700 мм (див. [9]). Більші відстані спостереження покращують глибину фокусування.

Примітка. На автоматизованих робочих місцях керування перед дисплеєм зазвичай визначають площі для писання, клавіатури, телефонів, устатковання зв’язку тощо. Тому можуть бути потрібні більші відстані спостереження, які матимуть певний вплив, скажімо на розміри шрифтів, формати дисплеїв.

За відхиленого положення сидячи нормальна лінія погляду — прямо вперед у горизонталь­ній площині й приблизно 15^о нижче за горизонтальну лінію у вертикальній площині (див. таблицю 1). Це відправна точка наведених нижче вимог:

• Дисплеї (див. ISO 11064-3), необхідні для частого або важливого спостереження (наприклад, робочі екрани оператора), необхідно розміщувати перед оператором в основній зоні подання інфор­мації. Основну зону подання інформації розміщено у вертикальній площині під кутом 40^о над нормаль­ною лінією погляду і вище за неї, якщо вимоги до зовнішніх завдань не визначають напрямок лінії по­гляду. В горизонтальній площині цей діапазон буде приблизно 35^о ліворуч і праворуч від лінії погляду для завдань спостереження (див. ISO 11428) і більше, якщо враховувати рух голови і тіла.

• Якщо для виконання завдання оператору необхідна інформація з дисплеїв, віддалених від автоматизованого робочого місця (наприклад, великі екрани, настінні панелі керування і мнемосхеми тощо), її має бути видно з усіх передбачених робочих місць у приміщенні керування (див. ISO 11064-3).

Автоматизовані робочі місця керування може бути обладнано різноманітними звуковідтворюваль­ними приладами. Їх можна використовувати для попередження операторів за звичайних (наприклад, зворотний зв’язок, телефон) і аварійних умов, забезпечуючи зворотний зв’язок з пультом керування і передаючи міжособистісні повідомлення. На відміну від візуальних систем, які потребують ефектив­ного прямого бачення, акустичні прилади, наприклад гучномовці, дзвони, зумер тощо, можна вмонту­вати в різних місцях для ефективного передавання інформації оператору. Розміщення таких приладів часто зумовлено технологічними режимами, зонами відповідальності, спільним або окремим розмі­щенням автоматизованого робочого місця керування тощо.

Загальні акустичні вимоги і рекомендації такі:

• Звуковідтворювальні прилади необхідно розміщувати і встановлювати так, щоб їхня діяльність не заважала один одному.

• Якщо подання сигналу тривоги можна забезпечити іншими засобами, ніж акустичні, можна застосовувати усунення шуму. Усунення шуму можливе на звичайному робочому місці розташування оператора.

• Загальне усунення шуму, тобто усунення шуму на будь-якому автоматизованому робочому місці у разі наявності складеного робочого місця, можна використовувати залежно від конкретних тех­нологічних режимів і режимів безпеки.

• У структурі складених автоматизованих робочих місць керування необхідно легко пов’язувати конкретний звуковий сигнал з певним автоматизованим робочим місцем.

• За наявності численних акустичних джерел для розпізнавання сигналу треба використовувати просторове відокремлення.

• Під час проектування звукових сигналів небезпеки необхідно враховувати вплив фонових шумів (див. ISO 11064-6).

Оператор виконує завдання у кількох позах: сидячи, стоячи і в середньому положенні між позами сидячи і стоячи. Проектне значення цих варіантів на загальне компонування автоматизованого робо­чого місця описано в розділі 7.

Переважно автоматизовані робочі місця для роботи сидячи призначено для виконання тривалої роботи, а робочі місця для виконання завдань стоячи — для періодичного використання. Автоматизо­вані робочі місця керування для роботи сидячи/стоячи можуть бути альтернативним рішенням під час виконання тривалого завдання, коли робочі місця, призначені лише для роботи стоячи, не прийнятні. Необхідність зміни робочої пози з огляду на характер завдання і потреби оператора визначають ерго­номічні вимоги. Загалом, будь-яке рішення має допускати зміну пози. Див. таблицю 1.

Таблиця 1 — Ергономічні вимоги до автоматизованих робочих місць

Цей розділ розглядає також пози, пов’язані з роботою сидячи. У позі сидячи тіло може бути на­хилено вперед (спостереження з високим рівнем уваги), у вертикальному положенні (друкування, опе­ративне керування), відхилено назад (спостереження) і розслаблено (спостереження). Див. таблицю 2 і рисунок 3. У таблиці 2 показано вплив змін пози на положення ока оператора; фактичні розміри, які потрібно використовувати, необхідно брати з антропометричних даних передбаченої групи користу­вачів. Існують відповідні впливи відносно зони досяжності, розмірів простору для частин тіла тощо.

Таблиця 2 — Виконувані роботи та робочі пози