Страница 4: ДСТУ EN 140:2004. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Півмаски і чвертьмаски. Вимоги, випробування, маркування (62705)

2 — трубка живлення (для соляного розчину); 5 — повітряна трубка (зовнішній 0 10,0). З — пляшка поліетиленова;

Рисунок 7 — Будова генератора

Для вимірювання концентрації NaCI всередині лицевої частини використовують полуменевий фотометр. Загальні характеристики приладу такі:

• полуменевий фотометр повинен бути спеціально призначений для безпосереднього аналі­зування аерозолю NaCI;

• фотометр повинен бути здатний вимірювати концентрацію NaCI у діапазоні від 15 мг/м³ до 5 нг/м³;

• необхідний для фотометра об’єм відбирання проб не повинен перевищувати 15 л/хв;

• час реагування приладу, за винятком системи відбирання проб, не повинен перевищувати 500 мс;

• чутливість приладу до інших речовин повинна бути зменшена, особливо у відношенні до вуглецю, концентрація якого може змінюватися протягом дихального циклу. Це досягається забез­печенням ширини смуги пропускання інтерференційного фільтра не більше ніж 3 нм за наявності всіх фільтрів для інших побічних смуг.

Проба повинна подаватися у фотометр лише на фазі вдихання дихального циклу. Під час фази видихання у фотометр подають чисте повітря. Основними елементами такої системи є:

• електроклапан із часом реакції 100 мс. Клапан повинен мати мінімально можливий шкідли­вий простір і можливість проходження прямого необмеженого потоку у відкритому положенні;

• давач тиску, здатний визначати найменшу зміну тиску приблизно 0,05 мбар і приєднаний до пробовідбірника, що розміщується в порожнині півмаски. Давач повинен мати регулювальний поріг чутливості і сигналізувати про зміну напрямку тиску. Давач повинен працювати надійно за пришвид­шення, які створюються рухами голови випробовувана;

• систему розподіляння фаз вдихання-видихання, яка спонукає клапан реагувати на сигнал, який надходить від давача тиску;

• таймер для реєстрування пропорційності загального дихального циклу, під час якого відби­рається проба.

Схему такої пробовідбірної системи показано на рисунку 8.

Пробовідбірник складається з тонкостінної трубки довжиною 1 м, надійно і герметично приєднаної до лицевої частини максимально поблизу до центральної осі. Пластикова кулька, діаметром близько 20 мм із вісьмома отворами діаметром 1,5 мм кожен, розташованими на рівних відстанях вздовж окружності, приєднується до тонкостінної трубки. Пробовідбірник регулюють так, щоб він лише тор­кався губ випробовувана.

Можна застосовувати багатоотворний пробовідбірник. Придатну конструкцію пробовідбірника показано на рисунку 9.

Якщо помпа не вбудована у фотометр, під час випробовування треба застосовувати регулю­вальну помпу для відбирання проб повітря. Помпу регулюють так, щоб відбір проби складав 1 л/хв. Для деяких типів фотометрів може бути потрібне розведення проби чистим повітрям.

Концентрацію аерозолю в камері під час випробовування контролюють через окрему систему відбирання проб, щоб запобігти забрудненню системи відбирання проб із лицевої частини. Бажано також використовувати з цією метою окремий полуменевий фотометр.

У випадку, якщо застосовування другого фотометра неможливе, дозволено використовувати окрему систему відбирання проб і один фотометр. У такому випадку треба дочекатися повернення показників фотометра до фонового рівня.

Другий зонд розташовують біля пробовідбірника і приєднують до давача тиску.

Значення коефіцієнта підсмоктування Р (у відсотках) розраховують за результатами замірів, проведених в останні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ

.

^2 t INEX
_ч

■100,

де Ci — концентрація у випробувальній атмосфері;

Qz — виміряна середня концентрація в підмасковому просторі;

t_IN — загальна тривалість вдихання;

іех —загальна тривалість видихання.

Вимірювання С₂ бажано здійснювати інтегрувальним реєстратором.

1. — генератор аерозолю;

— помпа;

— багатоходовий клапан;

— фільтр;

— ковпак (камера);

— відбирання проб із ковпака (камери);

— відбирання проб із середини лицевої частини;

У — манометр;

9. —фотометр;

10. — імітатор фільтра (чисте повітря);

11. — доріжка;

12. — трубопровід і розподілювач потоку;

13. — додаткове подавання повітря;

14. — система розподіляння фаз вдихання видихання ПІД

час відбирання проб.

Рисунок 8 — Будова установки для визначання коефіцієнта підсмоктування повітря
з використовуванням хлориду натрі

ю

Розміри у міліметрах

1 — сухе повітря;

2 — проба повітря + сухе повітря.

Рисунок 9 — Придатний пробовідбірник

7.14 Експлуатаційні випробовування

Випробовують два зразки, кожен з яких носять різні випробовувані: один у тому стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.

Усі випробовування проводять за допомогою двох випробовувачів в умовах нормальної темпе­ратури довкілля. Значення температури та вологості заносять до звіту про випробовування. До ви­пробовувань залучають осіб, котрі мають досвід роботи з таким або подібним устаткованням.

Під час випробовування випробовувач суб'єктивно оцінює лицеву частину випробного зразка. Після випробувань реєструють таку інформацію:

1. зручність головного гарнітура;

2. надійність кріплень і з’єднувальних муфт;

3. доступність засобів регулювання (за наявності);

4. ясність зору;

5. площу поля зору (визначають зі складовими частинами, які використовують на лицевій ча­стині);

6. за бажанням інші зауваги випробовувана.

Випробовувані носять звичайний робочий одяг і лицеву частину. Для лицевих частин із наріззю згідно з prEN 148-1 використовують імітатор фільтра (рисунок 5). Для інших лицевих частин вико­ристовують фільтр або інше устатковання, яке зазвичай використовують із цією лицевою частиною. Випробовувані рухаються зі сталою швидкістю 6 км/год по горизонтальній поверхні. Випробовуван­ня повинно бути безперервне без знімання лицевої частини тривалістю 10 хв.

Для лицевих частин із наріззю згідно з prEN 148-1 використовують імітатор фільтра (рисунок 5).

Для лицевих частин зі спеціальним з’єднанням використовують фільтри, які постачає виробник.

Послідовність операцій випробовування обирають за рішенням випробовувальної лабораторії. Окремі вправи кожного випробовувана упорядковують так, щоб було досить часу для зауваг.

Випробовування повинно бути виконане в межах загального робочого часу 20 хв. У процесі випробовування виконують вправи, які моделюють практичне використовування апарата:

1. ходять протягом 5 хв по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (1,3 ±0,2) м;

2. плазують протягом 5 хв по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (0,70 ± 0,05) м;

3. заповнюють невелику корзину (рисунок 10, приблизний об’єм корзини 8 л) стружкою або іншим придатним матеріалом із бункера висотою 1,5 м, який має отвір внизу для того, щоб його вміст можна було вичерпувати лопаткою, і отвір зверху, щоб висипати стружку з корзини. Випробовувач за ба­жанням нахиляється або стає навколішки та наповнює корзину стружкою. Потім він піднімає корзи­ну і висипає її вміст назад у бункер. Цю вправу виконують 19 разів протягом 10 хв.

Рисунок 10 — Корзина і бункер, стружка

8. МАРКУВАННЯ

   1. Лицева частина

      1. Виробник повинен ідентифікувати за назвою, торговельним знаком або іншими засобами ідентифікації.

      2. Усі вироби однакової моделі треба забезпечувати маркованням для ідентифікації типу.

      3. Розмір (якщо дозволено більше ніж один розмір).

      4. Номер і рік видання цього стандарту.

      5. Надані засоби ідентифікації дати (року) виготовлення у випадках, коли на експлуатаційні властивості продукції може вплинути старіння.

Відповідну інформацію щодо частин, які не можуть бути марковані, наприклад, стрічки голов­ного гарнітуру, долучають до інформації, що надає виробник.

Відповідну інформацію щодо частин, які не можуть бути помарковані, наприклад, стрічки головного гарнітуру, долучають до інформації, що надає виробник.

хх/хх

Рік Місяць

8. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ НАДАЄ ВИРОБНИК

   1. Кожна лицева частина повинна бути споряджена інструкціями виробника.

   2. Інформація, яку надає виробник, повинна бути складена офіційною мовою(-ами) країни при­значення.

   3. У інструкціях, які надає виробник, повинна міститись уся необхідна для навченого і квалі­фікованого персоналу інформація такого змісту:

• використовування (обмеження до використовування);

• методи контролювання перед використовуванням;

• спосіб надягання та припасування розміру;

• правила використовування;

• чищення (дезінфекція);

• правила обслуговування (краще окремо надрукована інструкція);

• умови зберігання;

• тривалість служби або еквівалент.

Інструкції, які надає виробник, повинні бути точні та унеможливлювати різночитання. У разі потреби в них можуть міститись ілюстрації, нумерація деталей, марковання тощо.

• порушення щільності прилягання лицевої частини (методи контролювання перед викорис­товуванням);

• малоймовірно, що коефіцієнт підсмоктування буде задовольняти відповідні вимоги під час потрапляння поросту обличчя на смугу обтюрації лицевої частини;

• небезпека кисню і збагаченого киснем повітря;

• якість повітря;

• використовування устатковання у вибухонебезпечній атмосфері.

Таблиця 1 — Загальний перелік вимог і випробовувань