Перед будь-яким випробовуванням витримують ВЕП в постійних умовах навколишнього се­редовища.

Принаймні 20 розрядів (10 із додатною і 10 із від'ємною полярністю) прикладають до ВЕП. Інтервал між послідовними розрядами повинен бути принаймні 10 с.

Випробовування виконують із випробовувальним вантажем 10 е і вантажем між Мах/2 і Мах.

Ступінь жорсткості випробовувань — 3 (див. ІЕС 60801-2 (1991) № 5).

Розряд через повітря — 8 кВ, контактний розряд — 6 кВ постійної напруги.

Максимально допустимі відхили: різниця між результатами зважування з завадами і без за­вад не повинна перевищувати е, або прилад повинен реагувати і виявляти суттєвий промах.

Посилання на публікації ІЕС: див. «Бібліографію» [4].

  1. Несприйнятлиеість до полів електромагнітного випромінення

Випробовування полягає у впливі на ВЕП електромагнітних полів.

Випробовувальне обладнання: див. додаток С, № С.6.

Робоче місце випробовування: див. додаток С, № С.7.

Методи випробовування: див. додаток С, № С.8.

Перед будь-яким випробовуванням витримують ВЕП у постійних умовах навколишнього се­редовища.

ВЕП повинен зазнавати впливу електромагнітних полів відповідно до нормованого ступеня жорсткості.

Випробовування виконують лише з одним невеликим вантажем.

Жорсткість — ступінь 2 (див. додаток С, № С.5)

Діапазон частот: Напруженість: Модуляція:

від 26 МГц до 1000 МГц

3 В/м

Амплітудна модуляція 1 кГц глибиною 80 %

Максимально допустимі відхили: різниця між результатами зважування із завадами і без за­вад не повинна перевищувати е, або прилад повинен реагувати і виявляти суттєвий промах.



  1. Випробовування на тривалу стабільність (не застосовують до приладу класу(^Р))

Короткий опис випробовувальної процедури.

Випробовування полягає у спостереженні за зміненнями похибок ВЕП у достатньо стабіль­них умовах навколишнього середовища (достатньо в нормальних лабораторних умовах) у різні інтервали часу до, під час і після того, як ВЕП проходив випробовування на працездатність.

Випробовування на працездатність охоплюють температурні випробовування і, якщо мож­ливо, на вологе тепло, і не повинні охоплювати випробовування на довговічність. Можна прово­дити інші випробовування відповідно до додатків А і В.

ВЕП під час випробовування двічі відключають від електричної мережі або від акумуляторів принаймні на 8 год. Кількість відключень може бути збільшено відповідно до вказівок виробника або, у разі відсутності таких вказівок, за рішенням повноваженого,органу, що провадить випро­бовування.

Для виконання цього випробовування треба брати до уваги експлуатаційну документацію виробника.

ВЕП витримують за достатньо стабільних умов навколишнього середовища протягом не менше ніж 5 год після включення, але принаймні 16 год після проведення випробовувань на тем­пературу і вологість.

Тривалість випробовування: 28 днів або період, необхідний для проведення випробовуван­ня на працездатність, залежно від того, який із цих періодів менше.

Інтервал між вимірюваннями: між 0,5 доби і 10 добами.

Випробовувальне навантаження: приблизно Мах, протягом всіх випробовувань треба вико­ристовувати одні і ті самі гирі.

Кількість вимірювань: принаймні 8.

Послідовність випробовування наступна.

Стабілізують усі чинники за досить стабільних умов навколишнього середовища.

Установлюють покази ВЕП максимально близько до нульової відмітки.

Автоматичний пристрій стеження за нулем повинен бути вимкнений, а вбудований автома­тичний градуювальний пристрій, за його наявності, повинен бути увімкнений.

Розміщують на ВЕП випробовувальний вантаж і визначають похибку.

Під час першого вимірювання одразу встановлюють покази на нуль і навантажують ВЕП чо­тири рази, щоб визначити середнє значення похибки. Для наступних вимірювань виконують лише одне навантаження, крім тих випадків, коли будь-який результат лежить за границями допусти­мої похибки або розмах п’яти відліків під час першого вимірювання перевищує 0,1 е.

Фіксують наведені нижче дані:

  1. дату і час;

  2. температуру;

  3. атмосферний тиск;

  4. відносну вологість;

  5. випробовувальний вантаж;

  6. покази;

д) похибки;

h) зміни місця проведення випробовувань та роблять усі необхідні коригування, пов’язані зі змінами температури, атмосферного тиску тощо між різними вимірюваннями.

Забезпечують повне відновлення ВЕП до проведення будь-яких інших випробовувань.

Максимально допустимі відхили: відхили похибок показів за будь-яких п вимірювань не по­винні перевищувати половини повірочної поділки або половини абсолютного значення границі допустимої похибки під час первинної повірки (з двох вибирають те значення, яке більше).

У випадку, якщо розбіжності результатів указують на наявність тенденції перевищення по­ловини нормованого вище значення, то випробовування продовжують доти, поки ця тенденція не припиниться або не зміниться на протилежну або доти, поки похибка не перевищить макси­мально допустимий відхил.

ДОДАТОК С

(обов’язковий)

МЕТОДИКА ВИПРОБОВУВАННЯ НА НЕСПРИЙНЯТЛИВІСТЬ
ДО РАДІОЧАСТОТНИХ ПОЛІВ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЕННЯ

Вступ

Цей додаток засновано на проекті видання 5-2 Публікації ІЕС 60801-3, документ 65А/77В (Секретаріат) 121/88. Цей додаток буде замінено посиланням на публікацію ІЕС 60801-3, друге видання, коли це буде можливо.

Передмова

Міжнародна електротехнічна комісія звертає увагу на той факт, що згаданий документ пере­буває в стадії узгодження і його може бути змінено.

С.1 Сфера застосування

Текст проекту зазначеного документа тут не повторюють через його недоречність для цього стандарту.

С.2 Нормативні посилання

Текст проекту зазначеного документа тут не.повторюють через його недоречність для цього стандарту.

С.З Основна частина

Текст проекту зазначеного документа тут не повторюють через його недоречність для цього стандарту.

С.4 Визначення

У цьому стандарті використовують терміни, визначення яких наведено нижче, а також деякі терміни, що використовують у ІЕС 60050(161).

С.4.1 амплітудна модуляція (amplitude modulation)

Процес, за якого амплітуда несучої хвилі змінюється згідно з певним законом.

(Багатомовний словник ІЕС з електротехніки)

С.4.2 безлунна камера (anechoic chamber)

Екранована камера, оббита матеріалом, що поглинає високі частоти (радіохвилі), для змен­шення відбиття від внутрішніх поверхонь. Повністю оббиті камери повинні мати такий матеріал на всіх внутрішніх поверхнях. У напівбезлунній камери таким матеріалом повинні бути облицьо­вані всі внутрішні поверхні, крім підлоги

С.4.3 антена (antenna)

Перетворювач, який або випускає радіохвилі в простір, або перетворює вхідне електромаг­нітне поле в електричний сигнал

С.4.4 незатухаючі коливання (НК) (continuous waves)

Електромагнітні хвилі, послідовність коливань яких однакова за постійних умов, їх можуть переривати або модулювати будь-яким чином, щоб передавати інформацію

С.4.5 диполь (dipole)

Антена, що складається із прямого провідника (зазвичай не перевищує половини довжини хвилі), розділена в її електричному центрі для зв’язку з лінією передавання

С.4.6 електромагнітна хвиля (electomagnetic wave)

Енергія випромінювання, яка описується коливаннями електричного та магнітного полів, і от­римана під час генерування електричного заряду

С.4.7 поле в дальній зоні (far field)

Область, в якій густина потоку енергії від антени обернено пропорційна квадрату значення відстані.

Для диполя це відповідає відстаням, які більше ніж А./2тг, де X — довжина хвилі випромінення

С.4.8 напруженість поля (field stregth)

Термін «напруженість поля» треба використовувати лише для вимірювання, яке виконують у полях у дальній зоні. Вимірювати можна електричний або магнітний складник поля, який може бути виражено у вольтах на метр, амперах на метр або ватах на метр квадратний; кожну цю по­знаку фізичної величини може бути перетворено в будь-яку іншу.

Примітка. Під час вимірювання в ближньому полі терміни «напруженість електрйчного поля» і «напруженість магніт­ного поля» повинні використовуватися відповідно тому, параметри якого поля вимірюються: електричного або магнітного.

У цій області поля відношення між напруженістю електричного і магнітного полів та відстанню є складним і важко пе- "редбачуваним, оскільки воно залежить від характеристик системи, що застосовують. У більшості випадків не є можли­вим визначити тимчасове і фазове співвідношення між різними складниками комплексного поля, і, отже, густина потоку енергії поля також не піддається визначенню

С.4.9 смуга частот (frequence band)

Неперервний діапазон частот, розташований між двома границями

С.4.10 поле електромагнітної індукції (induction field)

Здебільшого електричне і (або) магнітне поле, наявне на відстані d < Х/2п, де X — довжина хвилі

С.4.11 ізотропія (isotropic)

Характеристика об’єкта, яка означає однаковість його властивостей у всіх напрямах

С.4.12 однополюсник; магнітний монополь (monopole)

Антена, що складається з прямого провідника (що зазвичай не перевищує однієї четвертої довжини хвилі), встановлена безпосередньо над уявною площиною («землею») і перпендикуляр­но до неї. Антена сполучена з лінією передавання в її основі і утворює диполь з уявною площиною

С.4.13 поляризація (polarization)

Термін, використовуваний для опису напрямку вектора електричного поля випромінення

С.4.14 екранований кожух (shielded enclousure)

Екранований або суцільний металевий корпус, сконструйований, щоб ізолювати внутрішній простір від зовнішніх електромагнітних впливів

Метою є запобігати впливу зовнішніх електромагнітних полів і запобігати завадам через зовнішні випромінення

С.4.15 симетрична смужкова лінія (stripline)

Лінія передавання у вигляді паралельних пластин для генерування електромагнітного поля у випробовувальних цілях

С.4.16 побічне випромінення (spurious radiation)

Будь-яке небажане електромагнітне випромінення від електричного пристрою

С.4.17 коливання частоти (sweep)

Неперервне або покрокове проходження по діапазону частот

С.4.18 прийомопередавач (transceiver)

Комбінація обладнання, що передає та приймає радіохвилі в загальному корпусі

С.5 Ступені жорсткості випробовування

Діапазон частот: від 26 МГц до 1000 МГц.

Таблиця С.1 — Випробовувальна напруженість поля

Рівень

Випробовувальна напруженість поля (В/м)

1

1

2

3

3

10

X

Особлива

Примітка, х — це відкритий клас.



У таблиці С.1 наведено відомості про напруженість поля немодульованого сигналу. Під час випробовування обладнання для моделювання дійсної загрози використовують високочастотний сигнал з амплітудною синусоїдною модуляцією частотою 1 кГц і глибиною 80 %. Повний опис випробовування наведено в С.8.

С.6 Випробовувальне обладнання

Рекомендують використовувати наведені нижче види випробовувального обладнання:

— Безлунна камера: розмір камери має бути такий, щоб забезпечувати можливість підтри­мання однорідного поля, розмір якого відповідає полю ВП. Для зменшення відбиття в камерах, які не повністю оббиті поглинальним матеріалом, можна використовувати додаткові поглиначі.

Примітка. Альтернативні методи генерування електромагнітних полів включають використовування камер із Т-хви- лею, каналів симетричних смужкових ліній передавання, необлицьованих екранованих камер, частково облицьованих ек­ранованих камер і антен із відкритими діапазонами.

Застосовування цих пристроїв обмежується габаритними розмірами обладнання, яке може бути вміщено в однорідне поле, діапазоном частот або чинними нормами і правилами місцевого законодавства.

За цього необхідно пересвідчитися в тому, що умови випробовування еквівалентні умовам випробовування, вико­нуваним у безлунній камері.

— Фільтри радіозавад.

— Генератор(и) сигналів радіохвиль, які здатні покривати необхідний діапазон частот, за цьо­го створюваний сигнал має бути з амплітудною синусоїдною модуляцією частотою 1 кГц і гли­биною 80 %. Вони повинні мати можливість автоматичного хитання частоти в межах 1,5 - 10“3 декади за секунду чи повільніше, або, під час використовування синтезаторів радіохвиль, останні повинні бути такі, що програмуються за допомогою частотно-залежного кроку квантування та часу синхронізації. Генератори також повинні мати можливість ручної настройки.

Щоб уникнути проблем, зумовлених дією гармонік на обладнання, призначеного для прий мання сигналу, необхідно використовувати фільтри низьких частот і смугові фільтри.

  • Підсилювач потужності: призначений для підсилювання сигналу і приведення механізму обертання антени до необхідного рівня поля.

  • Антени, що генерують поле:

біконічна: від 26 МГц до 200 МГц;

логоперіодична: від 200 МГц до 1000 МГц; або будь-яка інша система з лінійно поляризо­ваною антеною, що задовольняє вимоги до частоти.

  • Антена, яка контролює напруженість ізотропного поля та має диполі приблизно 10 см за­гальної довжини, з несприйнятливістю будь-якого попереднього підсилювача та оптоелектроні­ки, достатньої, щоб вимірювати напруженості поля, і з волоконно-оптичною лінією зв’язку з інди­катором, що перебуває поза камерою.

  • Допоміжне обладнання для записування рівнів потужності, необхідних, щоб створити не­обхідну напруженість поля, і щоб перевірити генерування цього рівня під час випробовування.