Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Методи випробування

Примітка. Жолоб повинен бути з'єднаний із водопроводом, щоб заповнювати його водою до визначеного рівня.

Розміри у метра

о

<30 <30 <30 <30 <30

<30 <30 ОО ОО <30

Пояснення:

1 — пробка.

Рисунок 20 — Жолоб

5.15.1.4 Метод проведення

Н
а незаповнений водою жолоб вміщують платформи, що повертаються, так, щоб по жолобу можна було робити 1 кроків від одного краю до іншого з нормальною довжиною кроку під час ходіння (наприклад так, щоб кожна ног ступала на дно жолоба п'ять разів). Наповнюють жолоб водою на (30 ± 3)мм.

А

її [і г

її і

Пояснення:

1. — устілка;

2. — верхня частина взуття;

Шви верхньої частини взуття та на устілці;

Зони першого проникання;

Зони тривалого проникання.

Рисунок 21 — Приклад схеми зазначення зон проникання води

взутті

Переконуються, що взуття цілком сухе. Вдягають сухе взуття на панчоху, закривають її, використовуючи штанин або інший захист і встають на одну з платформ. Проходять 100 разів по довжині жолоба з водою, використовуют платформи, що обертаються, під час кожного оберта. Рухаються обережно, щоб вода не потрапила через вер взуття. Щоб уникнути потрапляння води через верх взуття, ходять у більш повільному темпі, ніж нормальний, ал не повільніше, ніж один крок у секунду.

Після проходження 100 разів довжини жолоба знімають взуття і ретельно досліджують внутрішню частину візуальн та на дотик для виявлення ознак проникання води. Якщо відбулося проникання, фіксують його місце і ступінь н схемі для кожного черевика або взуття (рисунок 21 приклад щодо форми схеми).

Повторюють випробовування з двома іншими парами взуття.

5.15.2 Машинний метод

Ціле взуття на визначеній глибині води піддають механічним діям обертання мокрих щіток. Ступінь проникання вод визначають перевірянням.

Горизонтальний рух кожної щітки завершується обертовим рухом, напрям якого змінюється в кінці кожног горизонтального циклу. Напрям обертання кожної щітки, як і рухи вперед та назад, див. на рисунку 24.

Розміри у міліметра

610

Пояснення:

1. — рухи вперед та 4 — опора для назад; випробних зразків;

2. — зрошувальна 5 — прозорий

система; резервуар для води

— щітки

;

Рисунок 22 — Прилад для визначення водостійкості

Пояснення:

1. — пересувні затискачі;

2. — нерухомі затискачі.

Рисунок 23 — Опора для випробного зразка

3. Зрошувальна система

Кожна щітка має зрошувальну систему з інжекторами, розташованими на відстані 50мм один від одного (див рисунки 22 та 27) та вимірником швидкості потоку для вимірювання потоку води, яким змочують щітки.

3. Характеристики щіток

• Використовують гвинтоподібні щітки, що мають модульну структуру. Кожна щітка має центральний цилінд діаметром 80мм та довжиною 140мм і 10 шарів з 11 пучків, див. рисунок 25.

• Кожен шар з 11 пучків зміщений один від іншого, для створення гвинтоподібної структури, див. рисунок 26.

3. Характеристики щетини

• Матеріал: поліамід

• Діаметр: 0,4мм

• Довжина: (81 ± 2)мм

• Діаметр пучка в центральному циліндрі 5мм

1 — опори для випробних зразків.

Рисунок 24 — Горизонтальні та обертові рухи щіток

Розміри у міліметра

245

83

2

Пояснення:

1. — 10 шарів пучків, на відстані 10 мм, зміщені один від одного, для створення гвинтоподібної структури (див. рисунок 26);

2. — центральний циліндр.

Рисунок 25 — Схематичне зображення щітки

5.15.2.2.2.6 Водонепроникний резервуар, в якому розташовується весь прилад, що має пристрій постійного рівн води.

3. Параметри, що підлягають перевірянню

• Швидкість обертання щіток: (85 ± 5) об./м.

• Горизонтальна швидкість щіток: (20 ± 2) цикл/хв (1 цикл — це один повний зворотний рух назад та вперед).

• Швидкість потоку води: (0,50 ±0,1) л/хв.

3. Метод

Зважують випробний зразок із точністю до 0,1 г: М 1.

Установлюють взуття міцно до опори для випробного зразка.

Роблять верх взуття водонепроникним (наприклад за допомогою гумового кільця).

Фіксують опору для випробного зразка з випробним зразком у приладі (див. рисунок 27).

Розміри у міліметра

В/В = 83 = 261 мм




l = 7








мм Горизонтальна відстань Е між L = 10 пучками 261/11 = 23,7 мм мм

Рисунок 26 — Розташування пучків щітки

4 5 fi

Пояснення:

1. — водні 4 — щітка номер 1;

інжектори;

2. — випробний 5 — опора

зразок; випробного зразка;

3. — рівень 6 —щітка номер 2.

води;

Рисунок 27 — Вид спереду приладу для випробовування

Установлюють відстань по горизонталі між двома щітками так, щоб вся поверхня верхньої частини взуття була контакті з щетинами.

Наповнюють резервуари водою так, щоб рівень води досягав (20 ± 2)мм над поверхнею опори випробного зразка. Параметри зволоження наведено в таблиці 4:

Таблиця 4 — Параметри зволоження

Взуття (згідно з EN ISO 20345)	Кількість водних інжекторів	Кількість щіток
Конструкція А Напівчеревик	1	1
Конструкція В Черевик	1	1
Конструкція С Напівчобіт	2	1
Конструкція D Чобіт	3	2
Конструкція Е Чобіт із завищеними халявами	3	2

Відкривають необхідну щодо виду взуття кількість інжекторів. Регулюють постачання води, щоб забезпечит підтримку постійного рівня. Програмують час кількості циклів на: 1,5, 10, 20, 30 чи 60хв. Починають горизонтальни рух мотором.

5. Виявлення проникання води

   1. Ручний метод

У кінці кожного запрограмованого періоду випробовування: Зупиняють машину.

Виймають опору випробного зразка з прикріпленим випробним зразком.

Виймають випробний зразок.

Швидко висушують поверхню випробного зразка.

Обережно виймають водонепроникні засоби з верху взуття.

Перевіряють середину взуття візуально чи на дотик і (чи) використовуючи промокальний папір, щоб виявити будь яке проникання води.

2. Машинний метод

Ендоскоп зі зручним джерелом світла зв'язаний з відеомагнітофоном розміщують у випробному зразку на весь ча випробовування. Водне проникання визначають візуально та реєструють фотографічно.

5. Поглинання води

У кінці кожного запрограмованого періоду випробовування, після того як випробний зразок висушують т перевіряють на проникання води, його зважують із точністю до 0,1 г та індивідуальні результати записують як М< М3, тощо.

5. Подання результатів

У звіті зазначають час початкового проникання води у хвилинах. Поглинання води Wa, розраховують у грамах: Wa = М2 - М1; М3-М1; тощо

5.16 Визначання міцності до удару захисного підноска

1. Устаткування

   1. Ударний прилад, що складається зі сталевого ударного елемента масою (20 ± 0,2) кг, із пристроєм дл вільного падіння по вертикальному напрямнику з визначеної висоти, який створює необхідну силу, як розраховують, як потенційну енергію.

Ударний елемент має форму клина, довжиною не менше ніж 60мм, із кутом (90 + 1)° і з мінімальною твердістю 6 HRC (твердість за шкалою С по Роквеллу). Вершина клина ударного елемента повинна бути заокруглена радіусої (З ± 0,1)мм. Під час випробовування вершина повинна бути паралельна поверхні фіксувального пристрою у межа ±17' (див. рисунок 9).

Опорна плита повинна мати масу не менше ніж 600 кг і металевий блок із розмірами не менше ніж 400мм х 400мм 40мм, пригвинчений до опорної плити.

Прилад установлюють вільно на поверхні на рівні полу, яка повинна бути досить масивною і твердою для того, що витримати випробовувальне устаткування.

2. Фіксувальний пристрій повинен бути виготовлений з гладкої сталевої пластини, товщиною не менше ні; 19мм, із твердістю не менше ніж 60 HRC (твердість за шкалою С по Роквеллу) із затиском для закріплення п'яткове частини взуття та суміжною з нею області (див. рисунок 28).

Пояснення:

1 — опорна 3 — отвір із плита; наріззю;

п

2 — болт;




4

затискальна


ластина.

Рисунок 28 — Фіксувальний пристрій

3. Вимірювальний прилад із круговою шкалою повинен бути на напівсферичній опорі радіусом (3,0 ± 0,2)мм, і вимірювальною силою не більше ніж 250 мН.

4. Воскова форма для випробовувань, яка повторює внутрішню частину взуття і яку використовують, дл визначення деформації плюснової зони стопи під час удару. Цю форму виготовляють одним із двох методів описаних у 5.16.1.4.1 чи 5.16.1.4.2.

   1. Виготовлення форми з воску з використанням копила (кращий метод) Складається з двох етапів, першиї є формування прес-форми копила, яке використовували для виготовляння взуття, і другим — одержання форми воску для випробовування.

Етап 1: Використовують копила на один розмір менше випробного взуття, заповнюють будь-які 'V'- образні вирізи копилі і будь-які отвори, і формують оболонку, використовуючи вакуумну форму і термопластичний матеріал¹²³) п поверхні верху взуття. Після охолодження видаляють надлишковий матеріал нижче краю виступу копила. Так сам формують оболонку по нижній поверхні взуття і акуратно видаляють надлишковий матеріал на відстані між 5мм 10мм вище крає виступу копила для формування подвійного виступу по краю. З'єднують дві оболонки, так, що верхня розмістилась у середині виступу, сформованого на підошві, і закріплюють плівкою. Розрізають з'єднан форму взуття, щоб отримати носкову і п'яткову частини (див. рисунок 29).

Пояснення:

1. — стрічка для видалення випробовувальної частини;

2. — прес-форми, заповнені доверху воском;

3. — п'яткова частина;

4. — носкова частина;

5. — ємність, заповнена піском.

Рисунок 30 — Прес-форми, розташовані у піску та заповне^

воском

1. 1.4.2 Виготовлення воскових форм із використанням взуття

Складається з трьох етапів, на першому — заповнюють внутрішню частину взуття штукатурним гіпсом, і роблят прес-форму, як описано в 5.16.1.4.1. Для цього потрібно додаткове взуття, яке буде зруйноване у разі одержанн прес-форми зі штукатурного гіпсу.

Етап 1: Наносять на внутрішню частину взуття того самого розміру, як і те, яке будуть випробовувати, вазелін ч адгезив. Закріплюють і заповнюють доверху сумішшю гіпсу і води. Чекають доки суміш затвердне, після чог витягують отриману форму розрізаючи взуття. Після видалення форму ставлять у сушильну шафу з температуро> 80°С для висушування.

Етап 2: Продовжують Етап 1 відповідно до 5.16.1.4.1, використовуючи отриману гіпсову форму замість копила. Продовжують Етап 2 відповідно до 5.16.1.4.1.

2. Готування випробного зразка

В якості випробного зразка беруть цілу пару взуття.

3. Метод

Вставляють форму з воску у випробний зразок і закривають застібку взуття. Вісь випробовування визначают відповідно до 5.3.2 та наносять на воскову форму, маркування наносять через взуття. Затискають випробний зразо на опорній плиті приладу (5.16.1.1), використовуючи затискальну пластину (5.16.1.2) і розташовують так, що ударник падав під кутом 90° до осі випробного зразка, відповідно до 5.4.2.1. Удар випробного зразка повине відбутися один раз на відстані від краю носкової частини взуття, яка зазначена в таблиці 5 (див. рисунок 31).

Таблиця 5 — Відстань удару

Розмір взуття			Відстань від точки удару до краю носкової частини взуття a), мм
Французька шкала	Англійська шкала
36 та нижче	до 3 %	90
37 та 38	4 до 5	95
39 та 40	5 % до 6 %	100
41 та 42	7 до 8	105