Планування та забудова сільських поселень планування і забудовамалих сільськогосподарськихпідприємств таселянських (фермерських)господарств

3.2  При розробці генеральних планів тери­торію малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств поді­ляють на основні функціональні зони: виробничу (будівлі і споруди для утримання тварин, вигуль­ні майданчики, інші виробничі приміщення), ве­теринарно-санітарну (ізолятори та ін.), зберіган­ня та виготовлення кормів, зберігання та оброб­ки гною і посліду, адміністративно-виробничу.

Будівлі для утримання тварин повинні від­повідати сукупності технологічних, технічних, зооветеринарних, санітарно-гігієнічних і проти­пожежних вимог. Розподіл на вказані функціо­нальні зони може уточнюватись з урахуванням конкретних умов будівництва.

3.3  Генеральні плани виробничих зон сіль­ських поселень з розміщенням малих сільськогос­подарських підприємств та селянських (фер­мерських) господарств розробляються на термін 20-25 років, якщо інший термін не вказано в за­вданні на проектування.

3.4 При розробці генеральних планів малих сільськогосподарських підприємств та селянсь­ких (фермерських) господарств в районі розмі­щення складів вибухових речовин, сильно діючих отруйних речовин та інших підприємств спеці­ального призначення відстань від підприємств, що проектуються, до вказаних об'єктів прийма­ється згідно з відповідними нормативними доку­ментами, які затверджені у встановленому поряд­ку.

3.5 При розробці генеральних планів вироб­ничих зон малих сільськогосподарських підпри­ємств та селянських (фермерських) господарств передбачається:

-  економічно доцільне кооперування сіль­ськогосподарських та промислових підприємств на одній земельній ділянці і організація загальних об'єктів підсобного та обслуговуючого призна­чення;

-  дотримання нормативних відстаней між будівлями і спорудами при розміщенні малих сільськогосподарських підприємств;

- розміщення пожежних депо та постів;

- виконання вимог до організації єдиного ар­хітектурного ансамблю з урахуванням природно-кліматичних та інших місцевих умов;

- заходи щодо охорони навколишнього сере­довища від забруднення виробничими викидами та стоками;

-  можливість розширення виробничої зони сільськогосподарських малих підприємств;

- виконання будівельних та монтажних робіт індустріальними методами;

-  можливість будівництва та позачергове введення сільськогосподарських підприємств в експлуатацію пусковими комплексами.

3.6  При розробці генеральних планів малих сільськогосподарських підприємств та селянсь­ких (фермерських) господарств, що підлягають реконструкції та переобладнанню, слід передба­чати:

-  планування і забудову виробничих зон з виділенням земельних ділянок для можливого розширення, реконструкції і розміщення нових сільськогосподарських підприємств;

- покращення благоустрою виробничих те­риторій та санітарно-захисних зон, підвищення архітектурного рівня забудови;

-  техніко-економічну ефективність плану­вальних рішень.

3.7  Тваринницькі, птахівничі, звірівницькі ферми та підприємства по виробництву молока, м'яса та яєць слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до інших сільськогосподар­ських об'єктів та сельбищної зони.

Ветеринарні установи (за винятком ветсан-пропускників), котельні, гноєсховища відкрито­го типу слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до тваринницьких будівель і споруд.

Склади мінеральних добрив і хімічних засо­бів захисту рослин слід розміщувати з підвітряно­го боку по відношенню до житлових, цивільних і виробничих будівель.

Склади легкоспалимих матеріалів повинні розміщуватись в низинах із підвітряного боку по відношенню до інших будівель, а також з ураху­ванням рози вітрів по відношенню до котельних на твердому паливі.

3.8  Генеральними планами сільськогоспо­дарських підприємств та селянських (фермерсь­ких) господарств допускається розміщення бу­дівель із зберіганням грубих кормів (сіна, соломи) та підстілки в горищних приміщеннях за умов:

- наявності негорючих покрівлі і утеплювача або захисту горючого перекриття та утеплювача (з боку горища) глиняною обмазкою шаром не менше ЗО мм завтовшки;

- огородження негорючими матеріалами ди­моходів за периметром на відстані не менше 1 м;

- захисту електропроводки на даху від меха­нічних пошкоджень.

3.9  При проектуванні тваринницьких, пта­хівничих і звірівницьких підприємств розміщен­ня кормоцехів і складів грубих кормів, а також орієнтація будівель і споруд малих сільськогос­подарських підприємств та селянських (фермер-ських) господарств приймається відповідно до норм технологічного проектування.

3.10  Теплиці та парники слід розміщувати, як правило, на південних або південно-східних схи­лах, з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше ніж 1,5 м від поверхні землі. Планування земель­них ділянок виконувати згідно з ДБН Б.2.2-2-95.

3.11 Склади і сховища сільськогосподарської продукції слід розміщувати на добре провітрюва­них земельних ділянках з найвищим рівнем ґрун­тових вод не менше 1,5 м від поверхні землі.

3.12 Будівлі та споруди з виробництвами ка­тегорій А, Б та В, а також склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку (згідно з серед­ньорічною розою вітрів) по відношенню до інших виробничих будівель і споруд.

3.13 Санітарно-захисна зона від гноєсховищ фермерських господарств приймається такою, як від тваринницької ферми (у складі якої є гноєсхо­вище) відповідної потужності згідно з обов'яз­ковим додатком 1 ДБН Б.2.4-3-95.

3.14  Споруди, системи видалення, обробки, зберігання, знезараження, підготовки та вико­ристання гною, гнойових стоків та посліду розміщуються по відношенню до тваринницьких приміщень і житлової забудови з підвітряного боку до пануючих напрямків вітру, а також ниж­че водозабірних споруд. При цьому слід дотриму­ватись санітарно-захисних зон у відповідності з ДБН Б.2.4-3-95.

3.15  Розміщення пожежних депо і розміри ділянок пожежних депо та пожежних постів слід приймати відповідно до ДБН Б.2.4-3-95.

3.16  Для селянських (фермерських) госпо­дарств та для малих сільськогосподарських підприємств встановлюються санітарно-захисні зони згідно з ДБН Б.2.4-3-95.

3.17  При утриманні в одній будівлі різних видів тварин приміщення поділяють на ізольо­вані секції. Птиця утримується ізольовано від ве­ликої рогатої худоби, свиней та овець.

При вигульному утриманні птиці зооветери­нарний розрив повинен складати не менше 100 м, при утриманні в клітках - 50 м. Загальна кількість тварин при блокуванні приміщень не повинна бути більша ніж утримується на малих фермерсь­ких господарствах.

3.18 На фермах малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) госпо­дарств будівництво ветеринарних об'єктів не пе­редбачається. Ветеринарне обслуговування про­водиться згідно з діючими відомчими нормами технологічного проектування ветеринарних об'єк­тів ВНТН СГіП-46-7-96 та ВНТП СГіП-46-1-94.

3.19 Будови з поздовжніми аераційними ліх­тарями та будівлі з отворами в стінах, які вико­ристовуються для аерації приміщень, слід орієн­тувати поздовжньою віссю перпендикулярно або під кутом не менше 40° до пануючого напряму вітру в літній період.

3.20 Радіуси обслуговування пожежними де­по слід приймати згідно з ДБН Б.2.4-3-95.

3.21  Відстаю між будівлями та спорудами сільськогосподарських підприємств в залежності від ступеня їх вогнестійкості слід приймати згідно з обов'язковим додатком 4.

3.22 В малих сільськогосподарських підпри­ємствах та селянських (фермерських) господарст­вах змішаного типу, для яких встановлюються санітарно-захисні зони згідно з ДБН Б.2.4-3-95, приймаються санітарно-захисні зони більшого значення з тих, що потребують окремі типи тва­ринницьких будівель або окремі виробництва.

4 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ

4.1  Малі сільськогосподарські підприємства та селянські (фермерські) господарства повинні бути забезпечені водопостачанням, системою ви­лучення та відведення гноєвих, стічних та повер­хневих вод, теплопостачанням, електропоста­чанням, радіо та телефоном.

4.2 При проектуванні інженерних мереж на­лежить додержуватись вимог відповідних норма­тивних документів.

4.3 Мережу інженерних комунікацій на ділян­ках малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств слід про­ектувати як єдину систему, передбачаючи, як пра­вило, спільне їх прокладання.

4.4  Відстані по горизонталі між підземними інженерними мережами слід приймати згідно з ДБН Б.2.4-3-95.

4.5  Для водопостачання виробничих зон в залежності від місцевих умов приймаються такі системи:

- господарсько-питна, виробнича та проти­пожежна з подачею води на зовнішнє пожежо­гасіння з гідрантів, встановлених на зовнішній кільцевій водопровідній мережі;

- господарсько-питна та виробнича з пода­чею води на зовнішнє пожежогасіння з природ­них та штучних водойм.

Середньодобові водопостачання та водовід-ведення сільськогосподарських підприємств виз­начаються нормами технологічного проектуван­ня.

Визначення джерела господарсько-питного забезпечення та його розміщення слід погоджу­вати з місцевими органами санітарно-епідеміо-логічної служби при виборі майданчика під будівництво. Гранично-допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в джерелах водопоста­чання не повинні перевищувати величин, наведе­них в діючих санітарних нормах.

Границі І, IIта IIIпоясів зони санітарної охорони господарсько-питного водопостачання підземних або поверхневих джерел водопоста­чання, а також санітарні заходи на території зон належить приймати згідно з СНІП 2.04.02-84, ВБН СГіП-46-5-96 та Положенням про порядок проектування і експлуатації зон санітарної охо-

рони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення (затвердже­ним Головним державним санітарним лікарем СРСР № 2040-82).

4.6 Розрахункове середньодобове накопи­чення виробничих стічних вод від сільськогоспо­дарських підприємств визначається нормами тех­нологічного проектування.

Каналізацію та очистку стічних вод сільсь­когосподарських підприємств слід проектувати за роздільною системою: виробничо-побутовою, гнойовою та дощовою згідно з ВНТП СГіП-46-9-94, ВБН СГіП-46-6-96 та СНІП 2.04.03-85.

При проектуванні санітарно-технічних спо­руд комунального призначення для санітарної очистки сільськогосподарських підприємств слід керуватися діючими санітарними правилами і нормами. Санітарно-захисні зони від каналіза­ційних споруд та мінімальні відстані від систем утилізації гною приймати згідно з додатками 3 і 4 ДБН Б.2.4-3-95.

Споруди для знезараження, компостування твердих відходів, термічної сушки та спалювання осадів слід виконувати згідно з ВБН СГіП-46-6-96 та СНІП 2.04.03-85.

Компостування виконувати на майданчиках з асфальтовим або бетонним покриттям.

При збиранні, обробці і зберіганні відходів виробництва, а також утилізації відходів тва­ринницьких ферм малих сільськогосподарсь­ких підприємств слід враховувати вимоги СанПіН5.02.12/Н-89.

Облаштування місць складування або збері­гання виробничо-побутового сміття та інших відходів, які служать джерелом забруднення ат­мосферного повітря пилом, мікроорганізмами, шкідливими газоподібними речовинами та речо­винами з неприємним запахом або іншого шкід­ливого впливу, необхідно узгоджувати з місце­вими органами державної виконавчої влади та органами санітарно-епідеміологічного нагляду при збереженні нормативів екологічної безпеки та забезпечення можливості їх подальшого гос­подарського використання.

На малих сільськогосподарських підприєм- ствах, що підлягають реконструкції та виділяють виробничі шкідливості, необхідно передбачати впровадження більш досконалої технології ви­робництва та використання установок для улов­лювання виробничих викидів та утилізацію гною.

4.7 Зовнішні мережі та споруди водопоста­чання проектуються згідно з СНІП 2.04.02-84, ВБН СГіП-46-5-96; зовнішні мережі каналізації -згідно з СНІП 2.04.03-85 та ВБН СГіП-46-6-96; теплові мережі - згідно з СНІП 2.04.07-86.

4.8  Енергозабезпечення сільських спожива­чів слід передбачати від енергосистем шляхом приєднання до існуючих енергомереж. В окремих випадках допускається будівництво місцевих, в основному, дизельних електростанцій або нетра­диційних джерел енергії.

4.9  Потрібна потужність живлення електро­енергією визначається для виробничих потреб згідно з технологічними вимогами, для госпо­дарсько-побутових і комунальних потреб згідно з діючими нормативами.

5 ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА, БЛАГОУСТРІЙ, ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ ТА ШЛЯХІВ

5.1  Інженерна підготовка території включає вертикальне планування, відведення поверхне­вих вод, пониження рівня ґрунтових вод, захист території від затоплення та підтоплення, захист від зсувів та сельових потоків, а також доведення території до належних санітарно-інженерних умов.

При проведенні вертикального планування проектні позначки території визначають виходя­чи з умов максимального збереження природно­го рельєфу місцевості, ґрунтового покриття та існуючих зелених насаджень, відводу поверхне­вих вод з швидкостями, які виключають мож­ливість ерозії грунту, мінімальних обсягів земля­них робіт з урахуванням виїмок та насипів на майданчику будівництва.

5.2 Суцільне вертикальне планування дозво­ляє проведення робіт при щільності забудови більше 25%. В інших випадках передбачають ви­біркове вертикальне планування та виконання планувальних робіт тільки на ділянках, на яких розміщуються будівлі та споруди.

5.3  Ухил території малих сільськогосподар­ських підприємств та селянських (фермерських) господарств приймається не менше 0,003 та не більше: для глинистих грунтів - 0,05, для піща­них - 0,03 та для грунтів, які легко розмивають­ся-0,01.

Ухили вигульних майданчиків для тварин повинні прийматися не менше 0,02 та не більше 0,06.

5.4 Рівень чистої підлоги першого поверху в будівлях та в спорудах приймається, як правило, на 15 см вище планувальної позначки ділянок, що примикає до споруди.

Позначки підлоги підвальних або інших за­глиблених споруд повинні бути вище рівня ґрун­тових вод не менше ніж на 0,5 м.

5.5 Відведення поверхневих вод із території сільськогосподарських підприємств здійснюєть­ся відкритим способом по гідроізольованих лот­ках та каналах, якщо вони не забруднені шкідли­вими хімічними речовинами, технологічними продуктами, збудниками інфекційних захворю­вань тощо. При наявності шкідливих компонен­тів поверхневі води направляються на очисні спо­руди відповідно до вимог ВНТП СПП-46-9-94 та СанПіН5.02.12/Н-89.

5.6 Відстані по горизонталі між інженерними підземними мережами, будівлями та спорудами слід приймати не менше зазначених в ДБН Б.2.4-3-95.

При проектуванні інженерних мереж нале­жить додержуватись вимог відповідних норма­тивних документів.

5.7  Санітарно-захисні зони від каналізацій­них споруд та мінімальні відстані від систем ути­лізації гною приймати згідно з ДБН Б.2.4-3-95.

5.8 Озелененню підлягають вільні від забудо­ви та покриття ділянки, а також санітарно-за-хисні зони та ділянки по периметру території сільськогосподарських підприємств у вигляді живоплоту. Площа ділянок, що передбачені для озеленення, повинна складати не менше 15% від загальної площі території підприємства, а при щільності забудови понад 50% - не менше 10%.