Вміщують лівий підносок заднім краєм на базову лінію та окреслюють його контур. Повторюють дію з правиі підноском цієї самої пари. Розміщують контури так, щоб задні краї підносків збігалися між собою і з контурої базової лінії (див. рисунок 7).
Пояснення:
— випробовувальна вісь;
— правий підносок;
— лівий підносок.
Рисунок 7 — Визначання випробовувальної осі
Наносять чотири точки А, В, С і D у місцях перетину контурів правого і лівого підносків із базовою лінією. Проводят лінію перпендикулярно базової від середньої точки відрізка А—В або С—D. Вона і є випробовувальною віссю дл підносків.
5.3.3 Метод
Розміщують підносок взуття, відкритою стороною вниз, на плоскій поверхні. Відповідним приладом вимірюют внутрішню довжину, l, по випробовуваній осі від носка до заднього краю на відстані між 3мм і 10мм вище т паралельно поверхні, на якій знаходиться підносок (див. рисунок 8). l — це максимальна довжина, яку може бут виміряне.
Розміри у міліметра
Пояснення:
1 — випробовувальна вісь;
l — внутрішня довжина.
Рисунок 8 — Вимірювання внутрішньої довжини підноска
5.4 Визначання стійкості до удару (безпечного проміжку)
Устаткований
Прилад для визначання міцності до удару складається зі сталевого ударного елемента масою (20 + 0,2 кг, із пристроєм для вільного падіння по вертикальній напрямній з визначеної висоти, для створення необхідної сил удару. Прилад повинен мати пристрій для захоплення ударного елемента після першого удару так, щоб випробни зразок був вдарений лише один раз.
Ударний елемент (див. рисунок 9) складається з клину довжиною не менше ніж 60мм, верхівка якого утворює ку (90 ± 1)°. Верхівка клину повинна мати заокруглення радіусом (3 ± 0,1)мм. Під час випробовування верхівка повинн бути паралельна поверхні затискального пристрою у межах ± 17'.
(З ± 0.1>
Рисунок 9 — Ударний елемент
Основа приладу повинна мати масу не менше ніж 600 кг та сталевий блок із розмірами не менше ніж 400мм 400мм х 40мм, який з'єднується болтами з нею.
Прилад установлюють на плоскій поверхні або горизонтальній підлозі, яка досить масивна і тверда для того, що підтримувати устаткування для випробовування.
Фіксувальний пристрій складається з полірованої сталевої плити, товщиною не менше ніж 19мм т розмірами 150мм х 150мм, із твердістю не менше ніж 60 HRC (твердість за шкалою С по Роквеллу) з гвинтовиі затискачем для фіксації передньої частини підкладки/підноска взуття в області, де закінчуються пальці ноги, який н обмежує бокове розширення підноска під час удару (див. рисунок 10). Закріплювальний пристрій розвилковс форми, розташовують у передній частині взуття, паралельно опорній плиті та встановлюють за допомога регулювального гвинта, який спирається на підкладку. Регулювальний гвинт (нарізь М8) затягують з обертальниі моментом (3 ± 1) Нм.
Циліндри формують із глини діаметром (25 ± 2)мм та висотою (20 ± 2)мм для взуття, до 40 розміру включн (Французька шкапа) і висотою (25 ± 2)мм для взуття більше 40 розміру. Плоскі поверхні циліндра покривают алюмінієвою фольгою для унеможливлення приставання їх до випробного зразка або до випробного устаткування. 5.4.1.4 Прилад із круговою шкалою, з напівсферичною опорою радіусом (3,0 ± 0,2)мм та напівсферично> вимірювальною стрілкою радіусом (15 ± 2)мм, зі значенням силою напруги не більше ніж 250 мН.
Метод
Визначання випробовувальної осі (див. рисунок 11)
Розміщують взуття на горизонтальній поверхні перпендикулярно вертикальній площини так, щоб вона торкнулас краю підошви в точках А та В на внутрішній стороні взуття. Далі моделюють дві вертикальних площини під прямим кутами до першої вертикальної площини так, щоб вони торкнулися підошви в точках X та Y, відповідно носком п'яткою. Проводять лінію через X та Y. Ця лінія і буде випробовувальною віссю для передньої частини взуття.
Готування випробного зразка
Готують носкову частину взуття, відрізають носкову частину відступивши 30мм від заднього краю підноска. Потії видаляють повністю верхній шар із заднього краю підноска. Матеріал верху і підкладку не видаляють. Якщо н взутті є знімний підносок, то випробовування виконують із ним.
Примітка. Попередньо обробляти випробний зразок не обов'язково.
Проведення випробовування
Вміщують циліндр (5.4.1.3) на одну з його основ всередині випробного зразка, як показано на рисунку 12.
Вміщують випробний зразок у прилад для визначення міцності удару (5.4.1.1) так, щоб вплив ударного елемент проектувався через лицьову і внутрішню частини підноска. Регулюють положення закріплювальним пристроєї (5.4.1.2).
Ударний елемент падає по випробовувальній осі з такої висоти, щоб створити енергію удару (200 ± 4) Дж дл
безпечного взуття або (100 + 2) Дж для захисного взуття.
Вимірюють вимірювальним приладом (5.4.1.4) найменшу висоту, на яку зменшився циліндр із точністю до 0,5мм. Ц значення визначає розмір проміжку в момент удару.
Розміри у міліметра
Пояснення:
— затискальний 5 — закріплювальний
гвинт; пристрій
— регулювальний розвилкової форми;
гвинт;
— механізм 6 —опорна плита;
перемикання;
— формований 7 — товщина = 10мм.
глиняний циліндр;
Примітка. Розміри подані на цьому рисунку лише ілюстративні. Менші закріплювальні пристрої розвилкової форм з такими самими пропорціями використовують для менших підносків взуття.
Рисунок 10 — Фіксувальний пристрій для взуття
Рисунок 11 — Випробовувальна вісь взуття
Пояснення:
— носок взуття;
— формований глиняний циліндр.
Вісь випробовування X—Y.
Рисунок 12 — Положення циліндра під час випробовування н
ударну міцність
або на визначання стійкості до стискання взуття
Визначання стійкості до стискання
Устаткований
Випробний прес, із силою стискання випробного зразка не менше ніж 20 кН (із похибкою ± 1%) мі; затискальними плитами, що переміщуються зі швидкістю (5 ± 2)мм/хв. Затискальні плити повинні лишатис паралельними протягом випробовування і мати твердість не менше ніж 60 HRC (твердість за шкалою С п Роквеллу). На вимірювання сили не повинні впливати зусилля, прикладені несиметричне щодо центру.
Циліндри, як описано в 5.4.1.3.
Прилад із круговою шкалою, як описано в 5.4.1.4.
Фіксувальний пристрій, як описано в 5.4.1.2.
Метод
Визначання випробовувальної осі
Визначають випробовувальну вісь відповідно до 5.4.2.1.
Готування випробного зразка
Готують випробний зразок відповідно до 5.4.2.2.
Примітка. Попередньо обробляти випробний зразок не потрібно.
Проведення випробовування
Вміщують циліндр (5.5.1.2) на одну з його основ всередині випробного зразка, як показано на рисунку 12. Вміщуют випробний зразок у фіксувальний пристрій (5.5.1.4) та регулюють.
Вміщують фіксувальний пристрій та випробний зразок між затискальними плитами преса (5.5.1.1) і стискають його силою (15 ±0,1) кН для безпечного взуття або (10 ±0,1) кН для захисного взуття (див. рисунок 13).
Пояснення:
1 — верхня 3 — фіксувальний
затискальна плита; пристрій;
2 — формований 4 — нижня
глиняний циліндр; затискальна плита.
Рисунок 13 — Прилад для проведення випробовування щод
визначання
стійкості до стискання
Зменшують навантаження, забирають циліндр і за допомогою вимірювального пристрою (5.5.1.3) вимірюют найменшу висоту, на яку зменшився циліндр із точністю до 0,5мм. Це значення вказує розмір проміжку під ча стискання.
Визначання стійкості до впливу корозії
Визначання стійкості до впливу корозії металевих підносків або металевих проколостійки вставок у взутті класифікації II
Готування випробного зразка
За випробний зразок беруть цілу пару взуття.
Примітка. Попередньо обробляти випробний обробок зразка не потрібно.
Випробний розчин
Використовують 1-відсотковий за масою водяний розчин хлористого натрію.
Метод
Наливають випробний розчин у випробний зразок так, щоб заповнити його на 150мм. Накривають верх взуття наприклад поліетиленовим покривом, щоб мінімізувати випаровування.
Зразок знаходиться в розчині протягом 7 днів і потім випробний розчин видаляють.
Виймають вставку чи підносок взуття і досліджують їх на наявність корозії. Якщо корозія є, вимірюють розмір кожне корозійної області в квадратних міліметрах та фіксують їх.
начання стійкості до впливу корозії металевих підносків у взутті класифікації
Відділяють підносок від взуття чи беруть новий ідентичний підносок і випробовують відповідно до методу, описаного в EN 12568 (4.2).
5.6.3 Визначання стійкості до впливу корозії металевих проколостійких вставок у несуцільногумовом взутті
Виймають вставку з взуття чи беруть нову ідентичну вставку та випробовують відповідно до методу, описаного в EI 12568 (5.1).
Визначання герметичності
Устаткування
Ванна з водою
Подавання стисненого повітря.
Готування випробного зразка
За випробний зразок беруть цілу пару взуття. Е 7 О
Випробовування виконують за температури (23 ± 2) °С.
Герметизують верхній край випробного зразка, наприклад із гумовою петлею, через яку можна подавати стиснут повітря, використовуючи відповідні з'єднання. Випробний зразок опускають до краю у ванну з водою, і створюют постійний внутрішній тиск (10 ± 1) кПа протягом 30с. Спостерігають за випробним зразком протягої випробовування, і встановлюють, чи відбувається формування безупинного потоку повітряних бульбашок, щ свідчить про витік повітря.
Визначання розмірної відповідності проколостійких вставок і підошви
Розмірна відповідність вставок
Вимірюють L, довжину внутрішньої частини низу взуття. Малюють, як на рисунку 14 заштриховані площини № 1 т №2.
Поперечно перерізають взуття та вимірюють відстані X та Y (див. рисунок 14) відстані між краями вставки і краям підошви з точністю до 0,5мм, використовуючи, наприклад лінійку.
Пояснення:
5 — заштрихована площина
— край підошви; 1;
— альтернативні 6 — заштрихована площина
розміри вставки; 2;
—вставка; L — довжина внутрішньої
частини низу взуття.
— п'яткова область;
Рисунок 14 — Визначання розмірної відповідності проколостійки
вставок
5.8.2 Визначання стійкості до проколу
Устаткування
Випробовувальне устаткування, вимірює зусилля стискання, не менше ніж 2000 Н, оснащен стискальною плитою, в якій встановлено випробний цвях (5.8.2.1.2) і, паралельно їй опорною плитою з круглиі отвором діаметром 25мм. Осі цього отвору і випробного цвяха повинні співпадати (див. рисунок 15).
Випробний цвях, діаметром (4,50 + 0,05)мм з усіченим вістрям розміри якого показані на рисунку 16 Вістря цвяха повинно мати мінімальну твердість 60 HRC (твердість за шкалою С по Роквеллу).
Форму цвяха потрібно періодично перевіряти, і якщо спостерігається відхил від розмірів, показаних на рисунку 16 випробний цвях потрібно замінити.
Готування випробного зразка
Відділяють верх від підошви і використовують підошву як випробний зразок. Для абсорбувального матеріал підошви (наприклад шкіри) проводять випробовування після того, як підошву буде витримано в іонізованій воді з температури (23 + 2) °С протягом (16 ± 1) год.
Примітка. Попередньо обробляти випробний обробок зразка не потрібно.
Проведення випробовування
РґІЯЛЛІї I IVUTTK ПІППІІІРХ/ ЦЯ ППППЫІЙ ППІЛТІ ТЯГ іііпК ГТЯПРНИЙ IIRQY ЯПЛІґ пплйти ыяггпіяк Нятілггяитгк І ІНЯУПЛЛ ия ПІППІІІРХ/ '
швидкістю (10 ± 3)мм/хв, доки вістря повністю не пройде крізь неї та вимірюють максимальне зусилля.
Випробовування проводять у чотирьох різних точках підошви (одна з яких принаймні знаходиться в п'яткові області) з відстанню не менше ніж 30мм між будь-якими двома точками проколювання і на відстані не менше ні; 10мм від краю підошви. Для рифлених підошов випробовування проводять між шипами рифлення. Два з ци чотирьох вимірів повинні бути зроблені на відстані від 10мм до 15мм від лінії краю підошви.
Результатом випробування є найменше значення з усіх вимірів.
0 25
Розміри у міліметрах Розміри у міліметрах
Пояснення:
— стискальна плита;
— цвях;
— підошва випробного зразка;
— опорна плита.
Рисунок 15 — Устаткування для проведення випробовування на стійкість до проколу
Пояснення:
