Страница 3: ДСТУ EN 13241-1:2013. Двері та ворота промислових, торговельних та гаражних приміщень. Стандарт на продукцію. Частина 1. Технічні вимоги до виробів, крім вимог щодо вогнетривкості та димозахисту (62575)

Примітка. Інформацію стосовно заходів щодо зниження впливів електромагнітних завад на механізовані двері наведено у 4.4.2 EN 60204-1.

Відповідність вимогам EMC у 4.3.5.1 потрібно перевіряти згідно з EN 61000-6-3 та EN 61000-6-2. Якщо випробовування повністю готових механізованих дверей практично неможли­во через розмір устатковання, виробник повинен перевірити відповідність вимогам згідно з 4.3.5.1 вузлів устатковання, встановлених та приєднаних для зведення до мінімуму завад та/або їх впливу згідно з будь-якими рекомендаціями постачальників цих вузлів.

Відповідність вимогам EMC згідно з 4.3.5.2 треба перевіряти попереднім випробовуванням функціювання. Якщо випробовування повністю готових механізованих дверей практично немож­ливо через розмір устатковання, виробник повинен перевірити відповідність згідно з 4.3.5.2 усіх потрібних вузлів устатковання. Виробник повинен також переконатися, що ці вузли встановлені та приєднані для зведення до мінімуму впливів завад на устатковання та відповідають будь-яким рекомендаціям постачальників вузлів.

Примітка. У разі механізованих гаражних дверей лише для одного господарства, які є вертикально рухомі, неавтоматичні та не відчиняються у напрямку загальнодоступних зон, вимоги 4.3.1—4.3.5 можна замінити вимогами 5.5.2 EN 12453.

Механізовані двері, які виробляють додатковим установленням приводного механізму, можуть не відповідати положенням 4.1, крім 4.2.3 та 4.2.8.

Додатково до відповідності вимогам 4.2 та 4.3, дію наведених нижче екологічних характери­стик, за вимоги, треба визначати та класифікувати згідно з цими вимогами.

Примітка. Для цієї класифікації треба використовувати таблицю А. 1.

Стійкість до проникання води визначають за результатами вимірювань під час випробовувань повністю складених дверей або окремих характерних частин згідно з EN 12489.

Класифіковані результати випробувань можна отримати на випробовуваному зразку з макси­мальними розмірами виробу, або на випробовуваному зразку, у якого складане полотно з мінімаль­ними розмірами згідно з EN 12489, залежно від того, який більш вагомий.

Необхідно, щоб результати випробувань показували, що протікання води крізь двері за за­стосовуваного випробовувального тиску впродовж часу, встановленого для відповідного класу в EN 12425, немає.

Стійкість дверей до вітрового навантаження — це здатність витримувати заданий диферен- ційний тиск вітру.

Двері треба проектувати так, щоб вони були стійкими до заданого диференційного тиску вітру, а також треба класифікувати згідно з класами вітрового навантаження, встановленими в EN 12424.

Вимоги цього пункту стосуються стійкості до вітрового навантаження дверей у відчиненому або зачиненому стані, а не їхньої здатності відчинятися чи зачинятися під вітровим навантаженням. Необов’язково, щоб двері були здатними функціювати під вітровим навантаженням.

Примітка 1. Конструкція дверей залежить від таких чинників, зокрема, максимальної швидкості вітру, яку прогнозують у зоні, розташування, висоти, розміру та форми будівлі, а також положення дверей у будівлі.

Методи визначання тиску вітру, швидкості та інших даних, які має витримувати такий елемент будівлі, як двері, не розглядають у цьому стандарті. Ці методи наведено, наприклад, у EN 1991-2-4 чи інших відповідних документах.

Примітка 2. У більшості цих документів базову швидкість вітру часто подають як середню швидкість за певний період часу, але цю середню швидкість треба розрізняти від пікових швидкостей вітру, які враховують під час проектування дверей.

Якщо розробник технічного завдання не висуває конкретних вимог, наприклад, до тиску віт­рового навантаження, двері треба проектувати так, щоб вони витримували додаткові та надмірні тиски згідно з 4.2.4 EN 12604. За можливого відхилення від цієї вимоги фасадні двері мають від­повідати принаймні класу 2 згідно з EN 12424.

Коли двері мають бути стійкими до різних вітрових навантажень на різній висоті, їх можна про­ектувати так, щоб забезпечити різні класи вітрового навантаження на різних рівнях.

Опір дверей диференційному тиску треба визначати згідно з методами, встановленими у EN 12444, за допомогою повномасштабного випробовування або змодельованого випробову­вання, або випробовування складової частини з подальшою екстраполяцією, або обчисленням.

Треба використовувати різні чинники безпечності залежно від підстави проектування: випро­бування чи обчислення. Ці чинники, встановлені в EN 12604, EN 12444 та EN 12424, зазначені в додатку С.

Примітка 3. Рекомендовано, щоб настанови для користувача містили застороги про те, що функціювання дверей може залежати від вітрових навантажень.

За вимоги ефективність звукоізоляції від прямого повітряного шуму треба визначати згідно з EN ISO 140-3.

Результати випробувань треба оцінювати згідно з EN ISO 717-1.

Опір теплопередаванню для повністю складених дверей необхідно випробовувати або роз­раховувати згідно з EN 12428 та додатком В.

Опір теплопередавання виражають у коефіцієнтах теплопередавання [Вт/м² • К] згідно з ре­зультатами випробування або обчислення.

Примітка. Правила обчислення не враховують будь-які впливи сонячного випромінення чи передавання тепла через по­вітропроникність.

Повітропроникність для повністю складених дверей стосовно всієї площі та з урахуванням стулчастих з’єднань треба випробовувати або розраховувати згідно з EN 12427.

Результати випробувань чи розрахунків треба виражати у вигляді технічних класів, установ­лених в EN 12426.

Щоб декларувати конкретні характеристики виробів щодо теплоізоляції, повітропроникності та стійкості до проникнення води, елементи конструкції (зокрема ущільники, металеву фурнітуру та ізоляційні матеріали у разі їх використання), треба проводити випробовування на довговічність згідно з 5.2 EN 12605. За необхідності окремі елементи треба замінювати під час випробовування з частотою, визначеною в настановах виробника щодо технічного обслуговування. Зношення цих елементів конструкції треба візуально контролювати під час випробовування з інтервалами згідно з 5.2.4.1 EN 12605.

Примітка. Стійкість до хімічної чи біологічної дії не установлюють, якщо тільки ЇЇ не наведено у конкретних стандартах на матеріали.

Виробник повинен надати необхідні настанови щодо правильного та безпечного складання, встановлювання, експлуатування, технічного обслуговування та демонтування дверей згідно 34.1.1.1 EN 12635.

У настановах щодо технічного обслуговування виробник повинен зазначати основні частини виробу, що зношуються, критерії їхнього відбраковування, потрібні дії та інтервали технічного обслуговування.

Такі компоненти, як ущільники, металеву фурнітуру та ізоляційні матеріали, які можуть става­ти непридатними внаслідок зношування чи старіння, треба проектувати так, щоб була можливість їх замінити.

2. МАРКОВАННЯ ТА ЕТИКЕТУВАННЯ

Треба, щоб кожні двері мали жорстко прикріплену до них розбірливу для читання етикетку, на якій наведено принаймні таку інформацію:

1. виробник або імпортер (назва/реквізити, тобто код чи адреса);

2. тип дверей;

3. серійний номер/каталожний номер дверей;

4. рік виготовлення;

5. будь-яке законне марковання.

Примітка 1. Законне марковання означає СЕ-марковання у державах-членах ЄС.

Ці відомості треба також наводити у супровідній документації здавання-приймання разом із додатковими даними щодо експлуатаційних характеристик згідно з EN 12635.

Примітка 2. Форму для позначання та класифікацію характеристик показано в додатку А з наведенням конкретних даних.

2. ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

   1. Загальні положення

Відповідність треба оцінювати за результатами попередніх типових випробовувань згідно з 6.2 або випробовувань на місці згідно з 6.3, а також операційного виробничого контролювання для впевненості у тому, що стан виробництва залишається у контрольованих межах.

Якщо двері складають на місці з виробів, наданих кількома виробниками чи постачальниками, згідно з цим стандартом прийнято вважати виробником дверей того, хто їх монтує.

Змінні компоненти, які є ідентичні оригінальним, що використовують для випробовування типу, можна замінювати без шкоди для оцінювання відповідності. Там, де використовують інші та/або додаткові компоненти, які можуть впливати на задекларовані характеристики, оцінку відповідності треба проаналізувати щодо їх застосовності.

Попередні типові випробовування мають довести відповідність випробовувального зразка всім вимогам, наведеним у 4.2, а у разі механізованих дверей — вимогам, наведеним у 4.3, та у разі додаткових характеристик — відповідним частинам 4.4.

Випробовування зразка чи зразків, що характеризують цей виріб чи тип виробів, має демон­струвати, що потрібні значення та властивості досягнуті.

Зразки, які будуть випробувані, треба відбирати так, щоб результати випробувань були до­стовірними для цього типу виробів.

Коли результати випробувань базовані на випробовуваннях, які проводять на зразках із розмі­рами, відмінними від розмірів потрібних зразків, дотримуються відповідного методу випробовувань, в інших випадках необхідно застосовувати таке:

1. загальне: випробовують найбільш складний за конструкцією та більший за розміром зра­зок (тобто з вікнами та прохідними дверцятами, вбудованими в рухоме дверне полотно тощо) для кожного типу виробу. Отримані результати випробувань можна потім застосовувати і до всіх менш складних конструкцій та до всіх менших розмірів у конкретній конструкції виробу;

2. опір прониканню води і повітропроникність: результати випробувань, які отримані щодо най­більш складної конструкції з принаймні мінімальним розміром, встановленим у цьому стандарті, мають бути застосовні і до дверей з менш складними конструкціями, і до всіх менших та більших дверей для конкретних конструктивних критеріїв та типу виробів;

3. опір теплопередаванню: конкретну інформацію наведено в додатку В.

Випробовування на місці можна застосовувати тільки до механізованих дверей, які були до­роблені з установленням механічного привода для того, щоб декларувати відповідність установ­леного виробу вимогам, установленим у 4.2.3, 4.2.8 та 4.3.

Виробник повинен здійснювати постійне внутрішнє контролювання продукції.

Усі процедури виробництва, дотримання вимог, виявлені невідповідності треба систематично документувати у вигляді протоколів, записів процедур та інструкцій.

Затверджена система виробничого контролю має надавати єдине розуміння забезпечення якості. Вона також має давати змогу постійно досягати потрібної характеристики.

Усі результати випробувань та інспекційних перевірянь у рамках виробничого контролю про­дукції (ВКП), які проводять згідно з планом випробувань, необхідно протоколювати. Ці протоколи мають показувати відповідність виробу визначеним критеріям приймання. Там, де виріб не спро­можний задовольнити критерії приймання, застосовують положення щодо невідповідної продукції.

Затверджена система виробничого контролю має, до того ж, давати змогу перевіряти резуль­тативне функціювання системи виробничого контролю.

Документація системи ВКП має охоплювати таке:

1. перелік завдань та повноважень;

2. вимоги до структури документації системи;

3. специфікацію та перевіряння сировини та компонентів;

4. ідентифікацію та відстежування продукції;

5. задокументовані процедури та інструкції щодо ВКП;

6. керування пов’язаних з ВКП протоколами;

д) керування проектуванням;

8. ідентифікацію інспекційних перевірянь та випробувань, які необхідно проводити;

9. ідентифікацію устатковання, необхідного для інспекційних перевірянь та випробувань;

10. керування невідповідною продукцією;

11. виконання коригувальних дій.

Усі пов’язані з системою протоколи треба зберігати у безпечний та належний спосіб протягом мінімум 10 років.

Система контролювання процесу монтування має бути у складі виробничого контролю про­дукції, якщо виробник здійснює монтування власними силами.

Примітка. Якщо потрібні підготовлені монтажники та монтування виробу виконує окрема організація і монтування впливає на кінцеву дієвість виробу, має бути окрема система контролю монтування.

ДОДАТОКA
(довідковий)

ФОРМА ДЛЯ ПОЗНАЧАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК