Після випробування зміщення відмітки шнура відносно з'єднувача або захисного пристрою шнура вимірюють, коли шнур піддають впливу тягового зусилля заданого значення.
Примітка. З'єднувачі, оснащені пласкими подвійними мішурними шнурами, не піддають випробовуванню на закручування.
22.4 З’єднувачі повинні бути сконструйовані так, щоб шнур не можна було надмірно загнути там, де він входить у з’єднувач.
Захисний пристрій, призначений для цієї мети, повинен бути з ізоляційного матеріалу і повинен бути закріплений надійно.
Примітка. Металеві пружини ґвинтової форми, з ізоляційним покриттям чи без нього, застосовувати як захисний пристрій шнура не можна.
Відповідність перевіряють огляданням і проведенням нижче наведеного випробовування.
Для незамінюваних з’єднувачів, перед початком цього випробовування, захисні пристрої піддають випробовуванню на пришвидшене старіння, наведене в:
24.2.1 для еластомерного матеріалу;
24.2.2 для термопластичного матеріалу.
З'єднувачі піддають випробовуванню в апараті, що має коливальний елемент, подібний наведеному на рисунку 17.
Замінювані з’єднувачі оснащують шнуром, зазначеним у таблиці 6, що має відповідну довжину і проволоки найбільшого діаметра відповідно до даного типу гнучкого шнура. Захисний пристрій шнура, якщо його застосовують, встановлюють на місце.
Таблиця 6 — Тип шнура і номінальна площа поперечного перерізу для замінюваних з'єднувачів із можливістю монтування
Тип з’єднувача |
Тип шнура |
Номінальна площа поперечного перерізу, мм2 |
10 А для холодних умов застосовування |
60227 ІЕС 53 |
1 |
10 А для гарячих умов застосовування |
60245 ІЕС 53 |
1 |
10 А для дуже гарячих умов застосовування |
60245 ІЕС 53 |
1 |
16 А для холодних умов застосовування |
60227 ІЕС 53 |
1,5 |
16 А для дуже гарячих умов застосовування |
60245ІЕС 53 |
1,5 |
Незамінювані з’єднувачі випробовують із шнуром, з яким їх виготовлено.
Зразок закріплюють на коливальному елементі пристрою так, що коли він міститься в середньому положенні під час переміщування, вісь шнура в місці, де він входить у з’єднувач, є вертикальною і проходить через вісь коливання.
Частину з’єднувача, що під час експлуатування вводять всередину вводу електричного приладу, закріплюють у випробовувальному пристрої.
Коливальний елемент, вимірюючи відстань d, зображену на рисунку 17, розташовують так, що шнур робить мінімальне бокове переміщення, коли коливальний елемент випробовувального пристрою проходить всю довжину свого ходу.
Зразки з пласкими шнурами монтують так, що вісь, яка проходить крізь обидві жили, паралельна до осі коливання.
Шнур навантажують так, що прикладена до нього сила становить:
20 Н для незамінюваних з’єднувачів із шнурами, що мають площу поперечного перерізу більше 0,75 мм2, і для замінюваних з’єднувачів;
10 Н для інших незамінюваних з’єднувачів.
Струм, сила якого дорівнює номінальній силі струму з’єднувача, проводять через струмо- провідні жили, за прикладеної між ними напруги зі значенням, що дорівнює номінальному.
Через жилу заземлення, якщо її застосовано, струм не проводять. Коливальний елемент переміщується назад і вперед під кутом 90° (45° на кожній стороні від вертикального положення), при цьому кількість загинів становить 10 000 для замінюваних з’єднувачів і 20 000 для незамінюваних з’єднувачів, при цьому частота загинів становить 60 за хвилину.
Зразки із шнурами круглого перерізу повертають на 90° в коливальному елементі після половини виконаних від заданої кількості загинів; зразки з пласкими шнурами загинають лише в напрямку, перпендикулярному до площини, що проходить через обидві осі жил.
Під час випробовування не повинно статися вимкнення контрольного струму чи короткого замикання поміж провідниками.
Після випробування зразок не повинен мати ознак пошкоджень, зазначених у цьому стандарті, захисний пристрій, якщо він є, не повинен відділитися від корпусу і ізоляція шнура не повинна мати ознак стирання чи зносу і, більш того, у незамінюваних з’єднувачів обірвані проволоки струмопро- відних жил не повинні проткнути ізоляцію так, щоб стати доступними для дотику.
Примітка 1. Загинання — це один рух або назад або вперед.
Примітка 2. Випробовування провадять на зразках, які не піддавали іншим випробовуванням.
Примітка 3. Вважають, що коротке замикання між жилами шнура мало місце, якщо значення сили струму перевищило в два рази номінальне значення сили струму з'єднувача.
МЕХАНІЧНА МІЦНІСТЬ
З’єднувачі електричних приладів повинні мати відповідну механічну міцність.
Відповідність перевіряють:
для з’єднувачів проведенням випробовування відповідно до 23.2 і для з’єднувачів із номіналом, вищим за 0,2 А проведенням випробовування — 23,3;
для вводів електричних приладів, що мають металевий кожух, випробовуванням відповідно до 23.4;
для вводів електричних приладів з ізоляційним кожухом, призначених для монтування на поверхні, проведенням випробовування відповідно до 23.5 і 23.8;
Примітка 1. Кожухи вводів електричних приладів, що утоплені в корпус електричного приладу або іншого обладнання, не піддають випробовуванням відповідно до 23.4 і 23.5.
Примітка 2. Випробовування для перевірки механічної міцності цих вводів електричних приладів перебувають на розгляді.
Замінювані з’єднувачі оснащують шнуром, як зазначено в 22.3, з найменшою площею поперечного перерізу, довжиною близько 100 мм від зовнішнього кінця захисного пристрою.
Затискні ґвинти і монтажні ґвинти затягують із моментом обертання, значення якого становить дві третини від значення, заданого в відповідній колонці таблиці, наведеній в 25.1.
Незамінювані з’єднувачі випробовують із поставленим шнуром, до того ж цей шнур відрізають так, що вільна довжина від кінця захисного пристрою становить близько 100 мм.
Зразки по одному піддають випробовуванню Ed: Вільне падання, процедура 2 в ІЕС 600068-2-32, кількість падінь становить:
500, якщо маса зразка без шнура або захисного пристрою шнура не перевищує 200 г;
100 у всіх інших випадках.
Після випробування, зразки не повинні мати ознак пошкоджень, зазначених у цьому стандарті. Окрім того, жодна частина не повинна від’єднатись або послабитись.
Примітка 1. Під час оглядання після випробування особливу увагу звертають на з'єднання шнура.
Примітка 2. Дрібні шматки можуть відламатися без приведення до браку, за умови, що захист від ураження електричним струмом не порушується.
Примітка 3. Зовнішніми пошкодженнями і невеликими вм'ятинами, що не зменшують довжину шляху спливу струму або ізоляційні проміжки менше значень, передбачених у розділі 26, зневажають.
Примітка 4. Довжину 100 мм, можливо, буде зменшено, щоб забезпечити вільне падіння.
Після випробування, зазначеного в 23.2, з'єднувач із номіналом, що перевищує 0,2 А, вводять у ввід електричного приладу відповідного типу, що відповідає аркушу стандарту. Ввід електричного приладу монтують у відповідному випробовувальному пристрої, приклад якого показано на рисунку 19, із штирями, спрямованими вверх. Треба витримати відповідність розміру (40 + 2) мм.
Бокове тягове зусилля, наведене в таблиці 7, прикладають до шнура спочатку в напрямі, перпендикулярному площині, що проходить через осі струмовідних штирів, І швидко знімають.
Дію повторюють 50 разів в одному напрямі і 50 разів у протилежному напрямі.
Бокове тягове зусилля того самого значення потім прикладають у напрямі, паралельному до площини, що проходить через осі струмовідних штирів, і паралельному до контактної поверхні з'єднувача. Потім цю силу швидко знімають. Дію повторюють 50 разів в одному напрямі і 50 разів у протилежному напрямі.
Таблиця 7 — Значення бокових тягових зусиль, що прикладають до зразка
Значення номінальної сили струму з'єднувача, А |
Значення тягового зусилля, Н |
2,5 |
6 |
6 |
35 |
10 |
35 |
16 |
50 |
За необхідності, можна зберегти з’єднувач від виходу із вводу електричного приладу, але не можна заважати його руху в бік вводу електричного приладу.
Під час цього випробовування захисний пристрій шнура, якщо його застосовано, не повинен відділитися від корпусу.
Після випробування з'єднувач не повинен мати ознак пошкоджень, зазначених у цьому стандарті. Окрім того, зразки повинні відповідати вимогам до мінімальної сили витягування і витримати випробовування зазначені в 16.3.
Примітка. Пристрій, показаний на рисунку 19, призначений для з'єднувачів, в яких вісь з'єднувача і шнура направлені однаково («прямі» з’єднувачі); для інших з'єднувачів вказаний пристрій адаптують так, щоб тягові зусилля прикладались у най- несприятливішому положенні.
Вводи електричних приладів, призначені щоб закріплювати на поверхні і які мають металевий кожух, затискають у відповідному випробовувальному пристрої, приклад якого наведено на рисунку 20. Сферичний кінець затискного пристрою повинен мати радіус (20 ± 1) мм. Силу (40 ± 2) Н прикладають на (60 ± 6) с через затискний пристрій до найнесприятливішого місця на половині висоти зовнішньої поверхні кожуха в напрямі, перпендикулярному до осі кожуху.
Після випробування не повинно бути таких деформацій або послаблення кожуха, що будуть згубно впливати на подальше застосовування вводу електричного приладу.
Вводи електричних приладів, призначені щоб закріплювати на поверхні, і які мають ізоляційний кожух, окрім еластомерного матеріалу або термопластичного матеріалу, випробовують керованою пружиною пристрою, показаного на рисунку 21, на удар.
Пристрій складається з трьох основних деталей: корпусу, ударного елемента і відпускного конусу з пружиною.
Корпус має кожух, напрямну ударного елемента, механізм відпускання, і всі частини, що жорстко кріпляться до нього. Маса цієї збірки становить 1250 г.
Ударний елемент складається з ударної головки, стрижня і тримача. Маса його 250 г.
Ударна головка має напівсферичну форму радіусом 10 мм і виготовлена з поліаміду, що має твердість по Роквеллу HR 100. Її закріплюють до стрижня ударного елемента так, що відстань від її кінця до площини передньої частини конусу становить 20 мм, коли ударний елемент перебуває в місці відпускання.
Маса конуса 60 г, сила пружини конуса становить близько 20 Н, коли відпускні законники перебувають у місці відпускання ударного елемента.
Пружину ударного елемента регулюють так, щоб результат від перемноження значення довжини ходу стискання в міліметрах на значення прикладеної сили в ньютонах дорівнював 1000, а довжина ходу стискання пружини становила близько 20 мм. За такого регулювання енергія удару становить (0,5 ± 0,05) Дж.
Пружини відпускного механізму встановлено так, що вони передають зусилля, достатнє щоб утримати відпускні законники у взведеному положенні.
Цей пристрій взводять натягуванням тримача, доки захопники не увійдуть у канавку стрижня ударного елемента.
Удари наносять натисканням відпускного конуса в зразок у напрямі, перпендикулярному до поверхні зразка.
Тиск на конус повільно збільшують так, щоб конус усував відпускні стрижні, доки вони не за- діють відпускний механізм і ударний елемент не вдарить по зразку.
Зразок міцно закріплюють і по ньому наносять 12 ударів — по три в кожне із чотирьох най- слабкіших місць.
Після випробування зразок не повинен мати ознак пошкоджень, зазначених у цьому стандарті.
Для з’єднувачів на 2,5 А, призначених для обладнання класу II, згідно з аркушем стандарту С7, місце, де кулачок (кулачки) вимикача можуть торкатися з’єднувача, повинне бути стійке до деформування.
Примітка. Цю зону позначено як «3)» на стандартному аркуші С7,
Відповідність перевіряють наведеним нижче випробовуванням, що провадять пристроєм із прямокутним лезом, показаним на рисунку 22. Випробовування провадять послідовно з лезом А і лезом В, їх притискають до корпусу з’єднувача до місця, яке випробовують, із зусиллям, вказаним на рисунку 22.
Пристрій з встановленим зразком витримують у нагрівальній камері за температури (70 ± 2) °С протягом 2 год.
Потім зразок вилучають із пристрою і охолоджують протягом 10 с до приблизно кімнатної температури занурюванням у воду.
Товщину корпусу з'єднувача в місці прикладання одразу вимірюють. Різниця між значеннями товщини до випробовування І після не повинна перевищувати 0,2 мм.
У з’єднувачів, що мають окрему передню частину з контактами, зовнішні деталі повинні бути надійно закріплені.
Відповідність перевіряють нижче наведеним випробовуванням.
Передню і задню частини з’єднувача надійно закріплюють двома захопниками, розміщеними так, що можуть розходитись один від одного по прямій лінії. Тягове зусилля зі значенням (100 ± 2) Н прикладають до захопників в осьовому напрямі і без ривків. Цю силу прикладають на 1 хв. Після зняття сили до з’єднувача два рази прикладають момент обертання, значення якого становить 2 Н-м. Спочатку протягом 1 хв з'єднувач закручують у напрямі, перпендикулярному до осі раніше прикладеної сили, а потім протягом 1 хв у напрямі, перпендикулярному до осі раніше прикладеної сили і моменту обертання.