Відповідність перевіряють огляданням і вручну.
Примітка. В основному, загальновідомі конструкції струмопровідних затискачів, окрім окремих конструкцій затискачів стовпчикового типу, забезпечують достатню пружність щоб відповідати цій вимозі; для інших конструкцій можуть бути необхідні спеціальні засоби, такі як застосовування відповідної пружної деталі, ненавмисне переміщування якої неможливе.
Затискачі заземлення Гвинтового типу повинні бути такі, щоб запобігти ризику корозії в результаті контакту поміж цими деталями і мідною жилою заземлення або іншим металом, що контактує з цими деталями.
Корпус затискачів заземлення має бути виконано із латуні або іншого металу, не менш стійкого до корозії.
Відповідність перевіряють огляданням.
Примітка 1. Ґвинти або Гайки зі сталі з покривом, електролітично осадженим, що витримують відповідне випробовування на стійкість до корозії, можна вважати не менш корозієстійкими, ніж латунні.
Примітка 2. Випробування на стійкість до корозії перебуває на розгляді.
Для затискачів стовпчикового типу значення відстані поміж затискним Гвинтом і кінцем жили за повного введення не повинне бути менше за значення, вказане у аркуші С26 стандарту.
Мінімальне значення відстані поміж затискним Гвинтом і кінцем провідника поширюється лише на затискачі стовпчикового типу, через які провідник не може пройти повністю.
Відповідність перевіряють після того, як тверду жилу з площею поперечного перерізу 1,5 мм2 (діаметром 1,45 мм) повністю введено і затиснуто.
КОНСТРУКЦІЯ
Конструкція з’єднувачів електричних приладів не повинна допускати випадкового контакту між контактом заземлення вводу електричного приладу і струмопровідними контактами з’єднувача.
Відповідність перевіряють огляданням.
Примітка. Відповідність аркушам стандарту забезпечує відповідність цій вимозі.
Ґвинти, які фіксують деталь, щоб забезпечити захист від ураження електричним струмом, наприклад деталь, що вкриває контакти з’єднувача, повинні бути належним чином застопорені від послаблення.
Відповідність перевіряють огляданням і проведенням випробовувань відповідно до розділів 18, 20 і 23.
Штирі вводів електричних приладів і контакти з'єднувачів не повинні обертатися.
Відповідність перевіряють вручну.
Примітка. Запобігти обертанню можна затискними Гвинтами.
Штирі вводів електричних приладів повинні надійно фіксуватись і мати відповідну механічну міцність. Вони повинні бути оточені кожухом і не повинні мати змоги переміщуватися без застосовування інструмента.
Примітка 1. Ця вимога не поширюється на штирі, що мають деяку плавкість, передбачену конструкцією.
Примітка 2. Ступінь допустимої плавкості перевіряють не вимірюванням, а калібром.
Відповідність перевіряють огляданням, вручну і, для нетвердих штирів, нижченаведеним випробовуванням, що провадять після завершення всіх інших випробовувань.
Кожух знімають із вводу електричного приладу і штир підтримують, як показано на рисунку 11.
Силу в 100 Н прикладають до штиря на 1 хв у напрямі перпендикулярно до осі штиря, стальним стрижнем діаметром 4,8 мм, вісь котрого також перебуває під прямими кутами до осі штиря.
Після цього випробування форма штиря не повинна значно змінитись.
Надійність фіксації штиря перевіряють огляданням і, за наявності сумнівів, нижченаведеним випробовуванням.
Зразок нагрівають до температури, зазначеної в 7.1.1 протягом 1 год, і витримують за цієї температури протягом випробовування, включаючи 5 хв після зняття випробовувального навантаження.
Ввід електричного приладу закріплюють міцно так, щоб не сталося надмірного стиснення або деформації корпусу, а засоби кріплення не підтримували штирі в їх початковому положенні.
До кожного штиря до осі прикладають без ривків силу (60 ± 0,6) Н, і витримують у такому положенні протягом 60 с.
До всіх штирів вказану силу прикладають спочатку в напрямі від основи вводу, а потім у зворотному напрямі.
Кріплення штирів вважають задовільним, якщо їх переміщування не перевищує 2,5 мм під час випробовування будь-якого штиря, і за умови, що протягом 5 хв після прикладання сили до випробовуваного штиря, або 5 хв після її зняття всі штирі відповідають допускам, заданим на відповідному аркуші стандарту.
Контакти з’єднувачів повинні бути самоналаштованими, щоб забезпечити відповідний контактний тиск.
Самоналаштовування контактів не повинно залежати від пружності ізоляційного матеріалу, окрім самоналаштовування з’єднувачів на 0,2 А.
Відповідність перевіряють огляданням і випробовуваннями, наведеними в розділах 16—21.
Корпус замінюваних з’єднувачів повинен складатися більше ніж з однієї деталі і повинен повністю вміщувати в себе затискачі і кінці шнура у крайньому разі до місця, до якого оболонку шнура треба видалити.
Примітка. Деталі корпусу, що гнучко з'єднані одна з одною, вважають окремими деталями.
Конструкція повинна бути така, щоб від місця розділення ізольованих жил провідники були добре закріплені, і щоб, коли з'єднувач правильно змонтований і включений, не було ризику:
стиснення ізольованих жил однієї з іншою, що може пошкодити ізоляцію ізольованої жили і привести до її пробою;
торкання ізольованої жили, що підключена до затискача під напругою, до доступних для дотику металевих деталей;
торкання ізольованої жили, що підключена до затискача заземлення, до деталей, що перебувають під напругою.
Для замінюваних з’єднувачів треба уможливити збірку, за якої затискачі будуть закриті корпусом, а контакти будуть доступні для дотику.
Примітка. Ця вимога унеможливлює застосовування окремих передніх деталей для контактів, і потребує робити контакти так, щоб вони були захищені корпусом.
Деталі корпусу з’єднувачів повинні бути надійно закріплені одна з одною і не повинно бути можливе демонтування з’єднувача без застосовування будь-якого інструмента.
Замінювані з’єднувачі повинні мати окремі незалежні засоби, щоб фіксувати і розміщувати деталі корпусу відносно один до одного, так щоб у крайньому разі одним із них, наприклад ґвин- том, можна було маніпулювати лише інструментом; самонарізні ґвинти для цього застосовувати не можна.
Пружність контактів не повинна залежати від збірки деталей корпусу.
Часткове послаблення закріплювальних ґвинтів не повинно призвести до відокремлення деталей, що захищають від ураження електричним струмом.
Відповідність вимогам 13.6—13.8 перевіряють огляданням, вручну і випробовуванням, наведеним у 23.7.
Примітка 1. Вимога до неможливості демонтування з'єднувачів без інструменту не означає, що їх складові частини повинні бути закріплені на корпусі.
Примітка 2. Вимога відносно закріплення і розташування не уможливлює застосовування одного засобу для закріплення і іншого для розташування.
Контакт заземлення з’єднувачів повинен бути закріплений на корпусі. Якщо контакт заземлення і затискач заземлення не виконані як одне ціле, то окремі деталі повинні бути закріплені один з одним заклепуванням, зварюванням або іншим надійним засобом.
З’єднання поміж контактом заземлення і затискачами заземлення має бути із металу, стійкого до корозії.
Відповідність перевіряють огляданням і, за необхідності, проведенням спеціальних випробувань.
Примітка 1. Ця вимога не уможливлює застосовування контактів заземлення, що мають деяку плавкість.
Примітка 2. Ступінь допустимої плавкості перевіряють не вимірюванням, а калібром.
Затискачі замінюваної арматури і виводи незамінюваної арматури повинні бути розташовані або захищені так, щоб незакріплені проволоки струмопровідної жили в арматурі не спричинили ризику ураження електричним струмом.
Для незамінюваної арматури, виготовленої литтям, повинні бути передбачені засоби, що не дають змоги незакріпленим проволокам жил зблизитися менше мінімально допустимої відстані поміж цими проволоками і усіма доступними зовнішніми поверхнями арматури, за винятком лицевої контактної поверхні вводу.
Відповідність перевіряють так:
для замінюваної арматури — випробовуванням відповідно до 13.10.1;
для незамінюваної арматури, не виготовленої литтям — випробовуванням відповідно до 13.10.2;
для незамінюваної арматури, виготовленої литтям — випробовуванням відповідно до 13.10.3.
.1 Ізоляцію завдовжки 6 мм видаляють із кінця гнучкої жили площею поперечного перерізу 0,75 мм2. Одну проволоку гнучкої жили залишають вільною, а інші повністю вводять у затискач і затискають, як за нормальних умов роботи.
Вільну проволоку вигинають у всіх можливих положеннях, але без гострих загинів навколо бар’єрів.
Примітка. Заборона відносно утворення гострих загинів навколо бар'єрів не означає, що вільна проволока повинна бути прямою під час випробовування. Окрім того, гострі загини утворюють, якщо вважається ймовірним, що такі загини можуть з'явитися під час нормального монтування арматури, наприклад під час затискання кожухом.
Вільна проволока струмопровідної жили, приєднана до затискача, що перебуває під напругою, не повинна торкатися будь-якої доступної для дотику металевої деталі або мати можливість виходити із корпусу, коли арматуру повністю зібрано.
Вільна проволока струмопровідної жили, приєднана до затискача заземлення, не повинна торкатися деталі, що перебуває під напругою.
У разі потреби це випробовування повторюють із вільною проволокою в іншому положенні.
.2 На гнучкій струмопровідній жилі з відповідною площею поперечного перерізу видаляють ізоляцію на довжині, значення якої на 2 мм більше за значення максимальної довжини зачищання, передбаченої виробником. Одну проволоку гнучкої струмопровідної жили залишають вільною в найгіршому положенні, а інші проволоки затискають, як передбачено конструкцією арматури.
Вільну проволоку загинають, без пошкодження ізоляції жили, у всіх можливих напрямах, але без утворення гострих загинів навколо бар’єрів.
Примітка. Заборона відносно утворення гострих загинів навколо бар’єрів не означає, що вільна проволока повинна бути прямою під час випробовування. Окрім того, гострі загини утворюють, якщо вважають імовірним, що такі загини можуть з’явитися під час нормального монтування арматури, наприклад під час затискання кожухом.
Вільна проволока струмопровідної жили приєднаної до виводу, що перебуває під напругою, не повинна торкатися будь-якої доступної для дотику металевої деталі або зменшити шлях спливу струму чи зазор через будь-який конструкційний проміжок до зовнішньої поверхні менше ніж 1,5 мм.
Вільна проволока струмопровідної жили, приєднаної до затискача заземлення, не повинна торкатись деталей, що перебувають під напругою.
.3 Незамінювану арматуру, виготовлену литтям, перевіряють на наявність засобів, що запобігають зменшенню вільними проволоками жил і (або) деталями, що перебувають під напругою, значення мінімальної відстані через ізоляцію до зовнішньої доступної дотику поверхні (за винятком лицевої поверхні вводів) менше ніж 1,5 мм.
Примітка. Перевіряння засобів може потребувати перевіряння конструкції виробу чи методу збирання.
1 З’єднувачі без контакту заземлення і з’єднувачі на 2,5 А з контактом заземлення повинні бути частиною комплекту шнура.
Відповідність перевіряють огляданням.
2 Запобіжники, реле, терморегулятори і термовимикачі не повинні бути вмонтовані в з’єднувачі, що відповідають аркушам стандарту.
Запобіжники, реле, терморегулятори і термовимикачі, що вмонтовані в вводи електричних приладів, повинні відповідати відповідним стандартам ІЕС.
Вимикачі і регулятори енергії, що вмонтовані в з’єднувачі або вводи електричних приладів повинні відповідати ІЕС 61058 і ІЕС 60730.
Там, де ввід електричного приладу виконаний як одне ціле з електричним приладом, або вмонтований в нього, та деталь, яка є вводом електричного приладу, що відповідає аркушу стандарту, повинна відповідати вимогам цього стандарту.
Відповідність перевіряють огляданням і випробовуваннями вимикачів, запобіжників, реле, терморегуляторів, теплових вимикачів і регуляторів енергії, передбачених відповідними стандартами ІЕС.
ВОЛОГОСТІЙКІСТЬ
З’єднувач електричних приладів повинні бути стійкі до вологих умов, що можуть виникнути під час нормальної роботи.
Примітка. Якщо такі з'єднувальні пристрої застосовують з обладнанням, що піддане дії рідини за нормального застосовування, то тоді в цьому обладнанні повинен бути передбачений захист від вологи.
Відповідність перевіряють оброблянням вологою, як наведено в цьому розділі, безпосередньо після якого провадять випробовування відповідно до розділу 15.
З’єднувачі і вводи електричних приладів не з’єднують під час обробляння вологою; замінювані з’єднувачі не оснащують шнуром.
Вологою обробляють у вологій камері, в якій відносна вологість повітря перебуває в межах від 91 % до 95 %. Температура повітря в місцях, де містяться зразки, може коливатися в межах + 1 °С від заданої температури t °С, що лежить у діапазоні між 20 °С і ЗО °С.
