---

^пс ’ ^пн > ^по ’ ^пх ~ ^число атомів С, Н, О та галогенів у молекулі ГГ або парів ЛЗР та ГР;

К_н - коефіцієнт, що враховує негерметичність приміщення й неадіабатичність процесу горіння. Дозволено приймати К_н , що дорівнює 3.

Негерметичність приміщення обумовлена постійно відкритими прорізами в огороджувальних конструкціях приміщення.

Як розрахункову температуру t_p слід приймати максимально можливу температуру повітря в даному приміщенні у відповідній кліматичній зоні або максимально можливу температуру повітря за технологічним регламентом з урахуванням можливого підвищення температури у разі розрахун­кової аварії.

Таблиця 2 - Значення коефіцієнта Z участі ГГ або парів ЛЗР, ГР у вибуху

АР = ^m , (4)

^вільн 'Рпов '^р К_н

де m - маса ГГ або парів ЛЗР та ГР, горючого пилу, що потрапили в результаті розрахункової аварії до приміщення, яку визначають для ГГ за формулою (6), для парів ЛЗР та ГР - за формулою (11), для горючого пилу - за формулою (20), кг;

Н_т - теплота згоряння, Дж • кг^-1;

Р_о - атмосферний тиск, кПа (дозволено приймати таким, що дорівнює 101,3 кПа);

Z - коефіцієнт участі ГГ або парів ЛЗР та ГР у вибуху, який може бути розрахований на підставі характеру розподілення газів і парів в об'ємі приміщення згідно з додатком до цього стандарту. Дозволено приймати значення Z відповідно до таблиці 2. Коефіцієнт участі у вибуху пилу в завислому стані (стані аерозолю) визначають за 7.3.1;

V_ejflbH- вільний об'єм приміщення, м³;

Рлов - густина повітря до вибуху за початкової температури Т_о , кг м“³;

С_р - теплоємність повітря, Дж (кг^-1 К~¹) (дозволено приймати такою, що дорівнює

1,01 Ю³ Дж • (кг^-1 • К^-1);

Т_о - початкова температура повітря, К.

Може враховуватись постійно працююча загальнообмінна вентиляція, яка відповідає конст­руктивним вимогам аварійної вентиляціїї, забезпечує концентрацію ГГ і парів у приміщенні, що не перевищує гранично-допустиму вибухобезпечну концентрацію, розраховану для аварійної венти­ляції. Вказана загальнообмінна вентиляція повинна бути обладнана резервними вентиляторами, які включаються автоматично при зупинці основних вентиляторів. Електропостачання вказаної вентиляції повинно здійснюватися не нижче ніж за І категорією за ПУЭ.

При цьому масу ГГ і/або парів ЛЗР та ГР, що нагріваються до температури спалаху і вище, що потрапили до об'єму приміщення, потрібно розділити на коефіцієнт К, який визначають за фор­мулою:

К = Ат+1, (5)

де А - кратність повітрообміну, с^-1;

т - тривалість потрапляння ГГ і/або парів ЛЗР і ГР до об'єму приміщення, с (приймається за 7.1.2).

^т = % +У_т) Рг , (6)

де V_o - об'єм ГГ, що вийшов з апарата, м³;

У_т - об'єм ГГ, що вийшов з трубопроводів, м³;

Рг - густина ГГ за розрахункової температури t_p , кг м^-3, що визначають за формулою (2).

При цьому

V_o=^-V = 0,01Р₁У, (7)

Р_о

де Р₁ - тиск в апараті, кПа;

V - об'єм апарата, м³;

Р_о - атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

V_T=V_{lT +} y_2T, (8)

де У_1т - об'єм ГГ, що вийшов з трубопроводів до їх перекривання, м³;

У_2т^_ об'єм ГГ, що вийшов з трубопроводу після їх перекривання, м³;де q - витрата ГГ, яку визначають згідно з технологічним регламентом залежно від тиску в трубопроводі, його діаметра, температури газового середовища тощо, м³с^-1;

т_п - час перекривання, який визначають за 7.1.2, с.

^V2t =^~^L_A+rlL₂+ ... + r^L_n) = 0,01лР₂(г²/_₁ + r²L₂ +... + r_n²L„), (10)

П)

де Р₂ - максимальний тиск газу у трубопроводі за технологічним регламентом, кПа;

г - внутрішній радіус трубопроводів, м;

L - довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м;

Р_о - атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

т = т_р+т_емк+т_св, (11)

де т_р - маса рідини, що випарувалася з поверхні рідини, яка розлилася, кг;

^тємк ~ ^маса рідини, що випарувалася з поверхонь відкритих ємкостей технологічного устат­кування, кг;

т_сд - маса рідини, що випарувалася з поверхонь зі свіженанесеною горючою рідиною, що на час аварії знаходиться у стадії висихання, кг.

За цих умов кожний доданок т_р, т_ємк, т_сву формулі (11) визначають за формулою:

m = H/F_e-T_e, (12)

де W - інтенсивність випаровування, кг-с^-1 -м^-2;

Р_в - площа випаровування, м², яку визначають відповідно до 7.1.2 г) залежно від маси рідини, що потрапила до приміщення;

т_в - тривалість випаровування ЛЗР та ГР до приміщення відповідно до 7.1.2, с.

Якщо розрахункова аварія пов'язана з можливим потраплянням рідини в розпиленому стані, то вона має бути врахована у формулі (11) шляхом введення додаткового доданка, який враховує загальну масу рідини, що надійшла від розпилювальних пристроїв, виходячи з тривалості їхньої роботи.

W = 10^-6 д л/М Р_н, (13)

де г] - коефіцієнт, який приймають відповідно до таблиці 3 залежно від швидкості повітря­ного потоку, що створюється вентиляцією над поверхнею випаровування, та темпе­ратури повітряного потоку над поверхнею випаровування (у разі відсутності венти­ляції дорівнює 1);

М - молярна маса, кг-кмоль^-1;

Р_н - тиск насиченої пари, кПа, за розрахунковою температурою рідини, визначений за довідниковими даними відповідно до вимог 5.3, або за формулою:

и—⁶--

Р

(14)

(15)

„ =0,133 кг ^Ca+tp

де А, В, С_а— константи Антуана (довідникові дані) визначено, коли тиск насичених парів вимірюють у мм.рт.ст.

Ід—

Р_н = 10' ^Ca+tp

де А, В, С_а- константи Антуана (довідникові дані) визначено, коли тиск насичених парів вимірюють у кПа.

t_p - температура рідини, °С.

Таблиця 3 - Значення коефіцієнта залежно від швидкості повітряного потоку та температури повітря у приміщенні

Примітка. Швидкість повітряного потоку визначають експериментально або розрахунком.

и=АІ, (16)

де А - кратність повітрообміну, с

І -довжина приміщення, м.

г

(17)

— C_Dm_D
ГП_наго =0,02 л/М Р_н-Ї

паср. ' п і

і-вип

де С_п - питома теплоємність рідини за початкової температури випаровування, Джкг ¹ -К^-1;

М - молярна маса рідини, кг-кмоль ,

L_eun - питома теплота випаровування рідини за початкової температури випаровування, що визначають за довідниковими даними, Дж кг^-1;

т_р - маса рідини, кг.

За відсутності довідникових даних L_eun визначають за формулою:

,

(18)

_ 19,173 Ю³ Б Т_а²

1~вип о

(Т_а+С_а-273,2)²М

де В, С_а- константи рівняння Антуана, які визначають за довідниковими даними для тиску насичених парів, що вимірюють у кПа;

Т_д - початкова температура нагрітої рідини, °К.

Формули (17) і (18) справедливі для рідин, що нагріті до температури спалаху і вище за умови, що температура спалаху рідини перевищує значення розрахункової температури.

Z = 0,5M_Kp, (19)

де М_кр- масова частка частинок пилу розміром менше критичного. З перевищенням критич­ного розміру частинок пилу аерозоль стає вибухобезпечною, а саме такою, що не здатна поширювати полум'я. У разі відсутності можливості отримання даних щодо масової частки частинок пилу розміром частинок менше критичного дозволено прий­мати Z = 0,5.

.

(20)

— — . — І CJO
т,_п- гпіп^ ,

PcmV_ae/Z

де т_вз - розрахункова маса частини відкладеного у приміщенні пилу, що перейшов у стан аерозолю, кг;

т_ав - розрахункова маса горючого пилу, що потрапив до об'єму приміщення з апарата у результаті розрахункової аварії та перейшов у стан аерозолю, кг;

• . _ . • _ —З

Рст - стехіометрична концентрація горючого пилу в аерозолі, кг м ;

V_ae - розрахунковий об'єм пилоповітряної хмари, утвореної при аварійній ситуації в об'ємі • _ _ з приміщення, м .

Примітка. У формулі (20) приймають мінімальне значення маси горючого пилу, що була обчислена за двома способами.

За відсутності можливості отримання відомостей для розрахунку V_ae допускається приймати: + т_ав. (21)