---

6.8.2.1 Обробка результатів

Масову концентрацію кислот у спирті визначають за формулою:

р = V-3 ■ 10 • 100/ф, (2)

де р — масова концентрація кислот в перерахунку на оцтову в безводному спирті, мг/дм³;

V — об’єм розчину гідроксиду натрію, витрачений на титрування 100 см³ досліджуваного спирту, см³;

З — маса оцтової кислоти, що відповідає 1 см³ гідроксиду натрію, мг;

10 — коефіцієнт перерахунку на 1 дм³ спирту;

10О/ср— коефіцієнт перерахунку на безводний спирт, де <р — об’ємна частка досліджуваного етилового спирту, %.

За остаточний результат визначання беруть середнє арифметичне результатів двох пара­лельних визначень масової концентрації кислот, допустима розбіжність між якими не повинна пе­ревищувати 2,0 мг/дм³ за довірчої ймовірності Р = 0,95.

6.8.2.2 Контроль якості вимірювань

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації кислот в перерахунку на оцтову кис­лоту в безводному спирті — 1,0 мг/дм³.

Лінійність (L) вимірювань кислот в перерахунку на оцтову кислоту в безводному спирті в діа­пазоні — 1,0—20 мг/дм³.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації кислот наведено в таблиці 10.

Таблиця 10 — Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації кислот

, 6.9 Визначання масової концентрації органічних речовин, що омилюються

Метод ґрунтується на титрометричному визначанні органічних речовин після їх омилювання розчином гідроксиду натрію.

Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Електроплитка побутова або колбонагрівач згідно з ГОСТ 14919

Бюретка 1-1-2-2-0,01 згідно з ГОСТ 29251

Піпетка 1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227

Склянки для зважування згідно з ГОСТ 25336

Трубка з натронним вапном згідно з чинними нормативними документами

Крапельниця скляна лабораторна згідно з ГОСТ 25336

Колби К-2-500-34 ТХС або П-2-500-34 ТХС згідно з ГОСТ 25336

Холодильник ХШ-1-200-19/26 ХС, зворотний згідно з ГОСТ 25336

Кислота сірчана х. ч., що витримує пробу Саваля згідно з ГОСТ 4204, розчин с (1/2 H₂SO₄) = = 0,1 моль/дм³ або ос. ч. згідно з ГОСТ 14262

Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NaOH) = 0,05 моль/дм³

Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NaOH} = 0,1 моль/дм³

Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Після визначання масової концентрації кислот до нейтралізованого спирту додають 10 см³ гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,1 моль/дм³ і суміш кип’ятять у колбі, з’єднаній зі зворотним холо­дильником, протягом 1 год. Вміст колби охолоджують до кімнатної температури, закриваючи верх­ню частину холодильника трубкою з натронним вапном, яке періодично поновлюють. По закінченні охолодження знімають трубку і холодильник промивають дистильованою водою, а до суміші до­дають 10 см³ розчину сірчаної кислоти с (1/2 H₂SO₄) = 0,1 моль/дм³, перемішують і надлишок кис­лоти відтитровують розчином гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,05 моль/дм³.

Масову концентрацію органічних речовин, що омилюються, в спирті визначають за формулою:

р-і = • 8,8 • 10 ■ 100/ф, (3)

де р, — масова концентрація органічних речовин в перерахунку на оцтово-етиловий естер в безводному спирті, мг/дм³;

V-i — об'єм розчину гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,1 моль/дм³, витрачений на омилення 100 см³ досліджуваного спирту, см³;

8,8 — маса оцтовоетилового естеру, що відповідає 1 см³ розчину гідроксиду натрію

с (NaOH) = 0,1 моль/дм³, мг;

10 — коефіцієнт перерахування на 1 дм³ спирту;

100/(р — коефіцієнт перерахування на безводний спирт, де <р — об’ємна частка досліджуваного етилового спирту, %.

Об’єм розчину гідроксиду натрію, V_b витрачений на омилення органічних речовин в 100 см³ досліджуваного спирту, у кубічних сантиметрах, визначають за формулою:

Щ = (10 + V₂/2) К- 10, (4)

де 10 — об’єм розчину гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,1 моль/дм³ та сірчаної кислоти с (1/2 H₂SO₄) = 0,1 моль/дм³, см³;

V₂— об’єм гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,05 моль/дм³, витрачений на титрування надлишку з кислоти, см,

К — поправковий коефіцієнт до розчину гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,1 моль/дм³.

У разі встановлення поправкового коефіцієнта, в розчин, отриманий після визначання органіч­них речовин, які омилюються, вносять по 10 см³ розчинів гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,1 моль/дм³ і сірчаної кислоти с (1/2 H₂SO₄) = 0,1 моль/дм³, надлишок кислоти відтитровують розчином гідро­ксиду натрію с (NaOH) = 0,05 моль/дм³.

Поправковий коефіцієнт до розчину с (NaOH) = 0,1 моль/дм³(К) визначають за формулою (5) з точністю до 0,0001:

К = 10 : (10 + У₃/2), (5)

де У₃ — об’єм розчину гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,05 моль/дм³, витрачений на титрування надлишку кислоти, см³;

10 — об’єм розчину гідроксиду натрію с (NaOH) = 0,1 моль/дм³ і сірчаної кислоти с (1/2 H₂SO₄) = = 0,1 моль/дм³, см³.

За остаточний результат визначання беруть середнє арифметичне результатів двох пара­лельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 3,0 мг органічних речовин, що омилюються, в перерахунку на оцтовоетиловий естер в 1 дм³ безводного спирту за довірчої ймо­вірності Р = 0,95.

Розчин гідроксиду натрію слід готувати з поправковим коефіцієнтом 0,9700—1,000.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації органічних речовин, що омилюються, в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті — 2,0 мг/дм³.

Лінійність (L) органічних речовин, що омилюються, в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті в діапазоні — 2,0—50 мг/дм³.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації органічних речовин, що омилюються, наведено в таблиці 11.

Таблиця 11 — Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації органічних речо­вин, що омилюються

Метод ґрунтується на фотоколориметричному визначанні інтенсивності забарвлення після реакції в лужному середовищі хлориду заліза (III) шестиводного з гідроксамовою кислотою, яка утворюється в результаті взаємодії естерів досліджуваного спирту і солянокислого гідроксиламіну.

Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104

Колориметр фотоелектричний лабораторний типу КФК згідно з чинними нормативними доку­ментами

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Термометри рідинні скляні з ціною поділки 0,1 °С з діапазоном вимірювань від 0 до 50 °С згідно з ГОСТ 28498

Лійки згідно з ГОСТ 25336

Колби 1-200-2 і 1-1000-2 згідно з ГОСТ 1770

Колби К_н-2-25-18 ТХС і К_н-2-50-18 ТХС згідно з ГОСТ 25336

Піпетки 1-2-2-5, 1-2-2-10 і 1-2-2-25 згідно з ГОСТ 29227

Склянки для зважування згідно з ГОСТ 25336

Циліндри 1-25,1-250 і 1-500 згідно з ГОСТ 1770

Гідроксиламін солянокислий, згідно з ГОСТ 5456, розчин з молярною концентрацією 2 моль/дм³ Заліза (III) хлорид 6-водний, згідно з ГОСТ 4147, розчин с (FeCI₃ • 6Н₂О) = 0,37 моль/дм³ Кислота соляна, згідно з ГОСТ 3118, розчин с (НСІ) = 4 моль/дм³

Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NaOH) = 3,5 моль/дм³

Папір фільтрувальний лабораторний згідно з ГОСТ 12026

Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Наважку солянокислого гідроксиламіну масою (69,60 ± 0,01) г розчиняють в мірній колбі місткістю 500 см³ в 200 см³ дистильованої води і доводять об’єм до позначки. Одержаний розчин перемішують і зберігають в холодильнику за температури від 2 до 10 °С протягом ЗО діб.

500 см³ дистильованої води наливають у мірну колбу місткістю 1 дм³, поступово, безперерв­но перемішуючи, доливають 333 см³ концентрованої соляної кислоти, ретельно перемішують і охо­лоджують до температури 20 °С. Об’єм розчину доводять до позначки дистильованою водою і зно­ву перемішують. Розчин придатний для використання протягом ЗО діб. Зберігають за температу­ри від 10 до 20 °С.

Наважку хлориду заліза (III) 6-водного масою (50,00 ± 0,01) г розчиняють у 400 см³ дисти­льованої води в мірній колбі місткістю 500 см³, додають 12,5 см³ розчину соляної кислоти с (НСІ) = 4 моль/дм³ і перемішують. Під час зберігання розчину може утворюватись осад, який не­обхідно відфільтрувати перед використанням. Розчин зберігають за температури від 5 до 20 °С протягом ЗО діб.

Наважку гідроксиду натрію масою (70,00 ± 0,01) г розчиняють в 400 см³ дистильованої води в мірній колбі місткістю 500 см³, охолоджують до температури 20 °С, доводять об’єм отриманого розчину до позначки дистильованою водою і знову перемішують. Розчин зберігають за темпера­тури від 5 до 10 °С протягом ЗО діб.

Перед проведенням випробовування готують розчин реакційної суміші за допомогою змішу­вання рівних об’ємів розчинів солянокислого гідроксиламіну 2 моль/дм³ і гідроксиду натрію с (NaOH) = 3,5 моль/дм³, враховуючи те, що на проведення аналізу одного зразка досліджуваного ректифікованого спирту витрачається 12 см³ суміші, а спирту-сирцю — 24 см³ суміші. Отри­ману суміш перемішують і використовують для аналізу не пізніше, ніж через 6 год з моменту при­готування.

Для проведення випробовування необхідно приготувати дослідні розчини А і Б.

У дві конічні колби місткістю 50 см³вносять по 6 см³реакційної суміші. Потім в одну з колб (колба Б) додають 3 см³ розчину соляної кислоти і перемішують протягом 1 хв. Вміст цієї колби позначають розчином Б, вміст іншої — розчином А.

В обидві колби вносять по 18 бм³ досліджуваного спирту і одночасно обережно перемішують протягом 2 хв.

У колбу з розчином А доливають 3 см³ розчину соляної кислоти і також перемішують протя­гом 1 хв. В обидві колби додають по 3 см³ розчину хлориду заліза (III) 6-водного і одночасно пе­ремішують їх вміст вищеописаним способом протягом 1 хв.

Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) розчину А вимірюють в порівнянні з розчином Б на фотоелектроколориметрі з довжиною світлової хвилі 540 нм в кюветі товщиною 50 мм.

Масову концентрацію естерів в ректифікованому спирті розраховують за формулою:

1100

^Рес“ 0,0303 чр’

де Рес — масова концентрація естерів в ректифікованому спирті в перерахунку на оцтовоети- ловий в безводному спирті, мг/дм³;

X — оптична густина;

0,0303 — постійний коефіцієнт, одержаний експериментально;

Ф — об’ємна частка досліджуваного ректифікованого спирту, %;

10О/ср — коефіцієнт перерахунку на безводний спирт.

За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне результатів двох пара­лельних вимірювань, різниця між якими не повинна перевищувати 0,2 мг естерів в перерахунку на оцтовоетиловий естер в 1 дм³ безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації естерів в перерахунку на оцтовоети­ловий естер в безводному спирті — 1,0 мг/дм³.

Лінійність (L) вимірювань естерів в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті в діапазоні від 1,0 до 10 мг/дм³.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації естерів наведено в таблиці 12.