ДСТУ 4105-2002. Вироби піротехнічні побутові. Загальні вимоги безпеки (62342)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ВИРОБИ ПІРОТЕХНІЧНІ ПОБУТОВІ

Загальні вимоги безпеки

Д

63 № 5 - 2002/298

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ
200

2ПЕРЕДМОВА

1. РОЗРОБЛЕНО Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (ДержНДІХГІ); Шосткінським казенним заводом «Імпульс»; Державним інженерно-упроваджувальним центром (ДІУЦ) «Спецтехніка» МВС України

ВНЕСЕНО ДержНДІХП; КП «Імпульс»; (ДІУЦ) «Спецтехніка» МВС України

2. ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ наказом Держстандарту України від 12 червня 2002 р. №356

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. РОЗРОБНИКИ: Л. Гордієнко, О. Логвін, Л. Матвієнко

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати І розповсюджувати документ повністю чи частково
на будь-яких носіях Інформації без офіційного дозволу Держстандарту України заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності звертатися до Держстандарту України

Держстандарт України, 2002

ЗМІСТ

с.

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Терміни та визначення 1

4. Загальні положення 2

5. Класифікація виробів піротехнічних побутових за ступенем небезпеки З

Вимоги безпеки ЗДСТУ 4105-2002

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ВИРОБИ ПІРОТЕХНІЧНІ ПОБУТОВІ

Загальні вимоги безпеки

ИЗДЕЛИЯ ПИРОТЕХНИЧЕСКИЕ БЫТОВЫЕ

Общие требования безопасности

PYROTECHNIC GOODS FOR HOUSEHOLD

General safety requirements

Чинний ВІД 2002-09-01

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на вироби піротехнічні побутові та встановлює загальні вимоги без­пеки, під час розробки та реалізації цих виробів підприємствами, установами і організаціями, що діють на території України, а також громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті наведені посилання на такі документи:

ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу, оформлення, узгодження, позначення та реєстрації технічних умов

ГОСТ 2.102-68 ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов

ГОСТ 17527-86 Упаковка. Термины и определения

ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка.

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

У цьому стандарті вперше вжито такі терміни з відповідними визначеннями та скороченнями:

Пристрій, який призначено для створювання необхідного ефекту (світового, іскрового, димо­вого, звукового, змішуваного) за допомогою горіння (вибуху) піротехнічного складу.

Вироби, що їх вільно продають населенню та поводження з якими не потребує спеціальних знань та навичок, а використовування з дотримуванням вимог наданої інструкції із застосовуван­ня, забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров’я та життя людей, не призводить до пош­кодження майна і нанесення шкоди навколишньому середовищу та належать, як правило, до і кла­су небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433.

Вироби, користування якими потребує спеціальних знань та навичок, відповідної атестації ви­конавців (користувачів) і (або) забезпечення відповідних умов технічного оснащення та відносяться, як правило, до І класу небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433.

Суміш компонентів, яка призначена для спорядження піротехнічних виробів з метою одержан­ня різноманітних ефектів.

Частина ПВ, яка має піротехнічний склад.

Специфічний ефект, що його утворює ПВ або ПЕ і за певних умов здатний загрожувати здо­ров’ю людей та завдавати шкоди майну і навколишньому середовищу.

Частина простору, що оточує працюючий ПВ, у середині якого хоча б один небезпечний чин­ник досягає небезпечного рівня.

Паковання згідно з ГОСТ 17527, яке призначене для передачі ПВ споживачеві.

Інтервал часу від моменту ініціювання до моменту проявлення основних небезпечних чин­ників працюючого ПВ.

4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   1. ПВ є пожежонебезпечні і (або) вибухонебезпечні. Продукти згоряння ПВ можуть виявля­ти шкідливу дію на людей та навколишнє середовище. Зовнішні діючі чинники (ЗДЧ — удар, на­грівання, детонаційний імпульс і т. ін.) можуть викликати непередбачене спрацьовування ПВ, якщо рівень ЗДЧ вище дозволеного.

   2. В залежності від призначення і конструктивних особливостей ПВ їх дія супроводжується про­явом одного чи декількох небезпечних чинників (таблиця 1), які характеризуються рівнем небезпечності.

Таблиця 1 — Небезпечні чинники та небезпечні зони піротехнічних виробів

• перелік небезпечних чинників ПВ;

• розміри небезпечних зон;

• вимоги безпеки (в тому числі пожежної");

• правила зберігання, транспортування, застосування ПВ;

• спосіб утилізування ПВ (які спрацьовані, мають відмову або термін придатності яких вичерпано);

• інші вимоги та обмеження, які випливають із специфіки конструкції, умов експлуатації та призначення ПВ.

4. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБІВ ПІРОТЕХНІЧНИХ ПОБУТОВИХ

ЗА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ

• І клас — ПВ, в яких серед небезпечних чинників немає ударної хвилі та розлітання уламків під час вибуху; значення кінетичної енергії руху ПВ не більше 0,5 Дж, рівня звукового тиску на відстані 0,25 м від ПВ не більше 125 дБ, а радіус небезпечної зони за іншими чинниками не пе­ревищує 0,5 м;

• II клас — ПВ, в яких серед небезпечних факторів немає ударної хвилі та розлітання уламків під час вибуху; значення кінетичної енергії руху ПВ не більше 5 Дж, рівня звукового тис­ку на відстані 2,5 м від ПВ не більше 140 дБ, а радіус небезпечної зони за іншими чинниками не перевищує 5 м;

• Ill клас — ПВ, в яких серед небезпечних чинників нема ударної хвилі та розліт уламків під час вибуху; значення кінетичної енергії руху ПВ не більше 20 Дж, рівня звукового тиску на відстані 5 м від ПВ не більше 140 дБ, а радіус небезпечної зони за іншими чинниками не перевищує 20 м.

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

   1. Вимоги до виробів піротехнічних побутових

      1. У процесі розробки ПВ показники небезпечних чинників та розміри небезпечних зон по­винні бути зведені до мінімуму.

      2. ПВ повинні відповідати вимогам безпеки після дії на них ЗДЧ, які зумовлені встановле­ними умовами виробництва, зберігання, транспортування та використання протягом призначеного строку придатності.

      3. Паковання ПВ повинне забезпечувати зберігання ПВ та нанесеного на них марковання, а також незмінність характеристик безпеки в межах строку придатності.

      4. ПВ класів І—III не повинні вимагати проведення користувачем будь-яких регламентних робіт. Перевіряння працездатності та контроль електричних ланцюгів (пристроїв) ініціювання ПВ класів II і III споживачем повинні бути заборонені. Не дозволено використовувати електричні лан­цюги ініціювання в ПВ І класу.

      5. Конструкції ПВ, які призначені для запускання з рук або роботи в руках, повинні ви­ключати вплив на користувача всіх небезпечних чинників, крім того, для ПВ класів І—III значен­ня температури поверхонь, які знаходяться у контакті з рукою, не повинні перевищувати 55 °С.

У нормативній та технічній документації на такі ПВ повинно бути встановлено обмеження щодо сили віддачі (імпульсу) та обертального моменту.

ПВ безпосереднього ручного запускання повинні мати уповільнювач, який гарантує безпеку за­пуску та затримку проявлення головних небезпечних чинників на час, який необхідний для того, щоб користувач залишив небезпечну зону працюючого ПВ. У цьому разі швидкість відходу з небезпеч­ної зони повинна бути прийнята не більшою 1,5 м/с.

У технічно обгрунтованих випадках в технічній документації на ПВ можуть бути встановлені інші значення параметрів безпеки та стійкості до випадкового падіння з обов’язковим відображен­ням встановлених значень у технічному описі та інструкції з експлуатації.

• основні параметри та розміри ПВ;

• показники якості та характеристики, які визначають споживчі властивості та безпеку ПВ;

• умови виробництва, зберігання та експлуатації ПВ, які забезпечують встановлені споживчі властивості та безпеку ПВ, протягом терміну придатності;

• назву сировини та матеріалів для виготовлення ПВ;

• можливість доцільного запалювання ПВ у повітрі, у воді та під час транспортування;

• термін придатності;

• комплектність;

• вимоги до марковання та пакования;

• вимоги щодо безпеки в разі падіння — ПВ повинні зберігати безпечний стан та не спра­цьовувати внаслідок випадкового падіння на тверде покриття в пакованні заводу-виробника з ви­соти 12 м та в споживчому пакованні чи без нього — з висоти не меншої ніж 1,5 м.