---

Опір диханню комплектних пристроїв з різними комбінаціями фільтрів повинен задовольняти ви­моги, наведені у відповідних таблицях 5, 6 і 7.

Опір диханню на вдиху повинен задовольняти вимоги, визначені у таблиці 5. Випробовування проводять відповідно до 8.11.

Таблиця 5 — Опір диханню

Опір диханню на вдиху повинен задовольняти вимоги, визначені у таблиці 6. Випробовування проводять відповідно до 8.11.

Таблиця 6 — Опір диханню

Опір диханню на вдиху повинен задовольняти вимоги, визначені у таблиці 7. Випробовування проводять відповідно до 8.11.

Таблиця 7 — Опір диханню

Опір диханню на видиху комплектного пристрою не повинен перевищувати 3 мбар.

Випробовування проводять відповідно до 8.11.

Значення коефіцієнта підсосу повітря, що охоплює підсос через клапан (за наявності) і з’єдну­вальний вузол фільтра, повинні задовольняти такі вимоги:

Для напівмасок, одягнутих згідно з інформацією, яку надає виробник, не менше ніж для 46 з 50 окремих результатів кожної вправи, як це визначено в 8.12.7 (10 випробовувачів х 5 періодів вправ), значення коефіцієнта підсосу не повинні перевищувати 5 %. У цьому випадку, не менше ніж для 8-ми з 10-ти окремих випробовувачів середні арифметичні значення коефіцієнта підсосу не повинні переви­щувати 2 %.

Випробовування проводять відповідно до 8.12.

Площу поля зору вважають прийнятною, якщо це підтверджують результати випробування експлуатаційних властивостей.

Випробовування проводять відповідно до 8.13.

Пристрій підлягає випробовуванню експлуатаційних властивостей за умов, наближених до реаль­них. Метою цього випробовування є перевіряння пристрою на недоліки, що не можуть бути визначені будь-яким іншим випробуванням за цим стандартом.

Там, де експлуатаційні випробовування виявлять недоліки, що відносяться до сприйняття кори­стувача, випробовувапьна лабораторія повинна забезпечити всі деталі проведення тієї частини екс­плуатаційних випробовувань, у якій виявлено ці недоліки. Це дасть змогу іншим випробовувальним ла­бораторіям продублювати випробовування і оцінити отримані результати.

Випробовування проводять відповідно до 8.13.

4. ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Загальні положення

Перед випробовуванням Із залученням випробовувачів потрібно врахувати будь-які національні правила щодо медичного свідоцтва, огляду чи перевіряння випробовувачів.

Якщо засоби вимірювання і методи випробовування окремо не визначені, застосовують загально­вживані засоби і методи.

Комплектні пристрої після постачення підлягають впливу такого температурного циклу:

1. нагрівання протягом 24 год в умовах сухої атмосфери за температури (70 ± 3) °С,

2. охолоджування протягом 24 год за температури (-30 ± 3) °С,

У проміжку між температурними впливами та між останнім температурним впливом і подальшим випробовуванням напівмаски витримують за кімнатної температури не менше 4 год.

Вплив виконують так, щоб не створювати термічних пошкоджень.

Установка, що схематично наведена на рисунку 1, складається із сталевого ящика (К), який зак­ріплено на поршні (S), здатному вертикально підніматися на 20 мм за рахунок обертання кулачка (N) і опускатися на сталеву плиту (Р) за рахунок власної маси під час обертання кулачка. Маса сталево­го ящика повинна бути більша 10кг. Маса сталевої плити, на яку падає сталевий ящик, повинна бути не менше ніж у 10 разів більша за масу ящика. Цього можна досягнути за рахунок прикріплення пли­ти на тверду поверхню без демпферних елементів.

Пристрої або фільтри випробовують після постачення, звільняють від паковання, але залишають герметичне паковання.

Напівмаски укладають на бік в ящик (К) так, щоб їх герметичне паковання не торкалося одне од­ного під час випробовування І була забезпечена можливість переміщення по горизонталі на 6 мм та вільного переміщення по вертикалі. Випробовувальна установка повинна забезпечувати швидкість — близько 100 обертів за хвилину протягом приблизно 20 хв і 2000 обертів загалом.

Після випробування та перед подальшим випробовуванням з напівмасок потрібно видалити будь- який матеріал, що висипався.

Розміри у мм

S —поршень;

К — сталевий ящик;

Р — сталева плита;

N — кулачок.

Рисунок 1 —Устатковання для випробовування стійкості до механічного впливу

Моделювання процесу ношення зразка виконують таким чином:

Дихальну машину регулюють на 25 циклів за хвилину і 2 л за хід. Напівмаску одягають на Шефіл- дівський муляж голови. Під час випробовування у лінію для повітря, що видихається, між дихальною машиною та муляжем голови розміщують сатуратор (зволожувач). Сатуратор регулюють на темпера­туру, що перевищує 37 °С, так, щоб повітря, яке надходить до рота муляжу, охолоджувалося. У районі рота муляжу повітря повинно бути зволожене за температури (37 ± 2) °С. Для того, щоб надлишок води не виливався з рота муляжу та не забруднював напівмаску, муляж голови розміщують так, щоб вода видалялася з рота і збиралась в окрему місткість.

Вмикають дихальну машину, потім вмикають сатуратор і дають змогу приладу досягнути стабіль­ності у роботі. Випробовувану напівмаску надягають на муляж голови. У ході тригодинного випробову­вання напівмаску періодично, з інтервалами приблизно 20 хв, повністю знімають і знову одягають на муляж так, щоб протягом випробовування її надягали на манекен не менше 10 разів.

Всі зразки підлягають візуальному огляду як це визначено у цьому стандарті.

Випробовувальна лабораторія проводить візуальний огляд зразків до початку лабораторного та експлуатаційного випробовування.

Випробовують 4 напівмаски: 2 — після постачення і 2 — після температурних впливів відповідно до 8.2.2.

Випробовування проводять використовуючи один пальник за такою процедурою.

Лицеву частину надягають на металевий муляж голови, яку урухомлює двигун так, щоб він опи­сував коло у горизонтальній площині з лінійною швидкістю, виміряною на кінчику носа (60 ± 5) мм/с.

Голова муляжу повинна проходити над пропановим пальником, положення якого можна регулювати. За допомогою придатних вимірювальних приладів встановлюють відстань між вершиною пальника і нижньою частиною лицевої частини (у разі розміщення її безпосередньо над пальником) (20 ± 2) мм.

Можна застосовувати пальник, описаний в EN ISO 6941.

Муляж голови відводять убік від площини пальника, вмикають подавання пропану, регулюють тиск від 0,2 до 0,3 бар і запалюють газ. За допомогою голкового клапана і точного регулювання подаван­ня газу встановлюють висоту полум’я (40 ± 4) мм. Це вимірювання проводять відповідним вимірю­вальним приладом. Температура полум’я, виміряна на висоті (20 ± 2) мм над вершиною пальника, за допомогою ізольованої мінеральними матеріалами термопари діаметром 1,5 мм, повинна становити (800 ± 50) *С.

Невідповідність температури вимогам свідчить про існування недоліку, такого як часткове блоку­вання пальника. Цей недолік потрібно усунути.

Муляж голови урухомлюють і результати проходження лицевої частини один раз через полум’я заносять до звіту.

Випробовування повторюють для оцінювання усіх матеріалів зовнішньої поверхні пристрою. Будь- яка складова частина повинна проходити через полум’я один раз.

Чищення і дезинфекцію за описом, наведеним в інформації виробника, застосовують до усіх зразків, призначених для випробовування коефіцієнта підсосу.

Відповідність вимозі визначають під час випробовування, описаного у 8.12.

Випробовують 3 напівмаски: одну — після постачення, дві — після температурного впливу відпо­відно до 8.2.2.

Випробовують 3 напівмаски: одну — після постачення, одну — після температурного впливу відпо­відно до 8.2.2 і одну - після моделювання процесу ношення відповідно до 8.2.4.

Напівмаску закріплюють так, як це показано на рисунку 2, і прикладають навантаження 10 Н на 10 с. Перевіряють корпус клапана на наявність пошкоджень або послаблення у корпусі напівмаски.

Рисунок 2 — Затискальний пристрій для напівмаски

Випробовують 6 зразків кожним випробовувальним газом: 3 — після випробування стійкості до механічного впливу відповідно до 8.2.3 і 3 — після випробування стійкості до механічного впливу і по­дальшого моделювання процесу ношення відповідно до 8.2.4.

Для зразків, що попередньо випробувані на стійкість до механічного впливу і моделювання про­цесу ношення, випробовування з визначання поминальної здатності проводять не пізніше ніж через 15 хв після закінчення моделювання процесу ношення. Між попереднім підготуванням і випробовуванням з визначання поминальної здатності зразки зберігають у герметичному контейнері.

Всі випробовування потрібно проводити так, щоб випробовувальна речовина чи повітря проходи­ли через фільтр у горизонтальному напрямку.

Укомплектовану напівмаску закріплюють та герметизують на придатному адаптері без здійснен­ня впливу на ефективну поверхню. За наявності клапан видиху герметизують.

Випробовування проводять за EN 141, EN 371 або EN 372 відповідно.

Випробовують 12 зразків кожним аерозолем: 3 — після постачення, 3 — після температурного впливу відповідно до 8.2.2, 3 — після випробування стійкості до механічного впливу відповідно до 8.2.3 і 3 — після моделювання процесу ношення відповідно до 8.2.4.

Визначання коефіцієнта проникності здійснюють у межах 24 год від часу проведення попереднього підготування зразків.

Випробовування проводять за EN 143.

Випробовують 3 пристрої або фільтри: 1 — після постачення, 2 — після температурного впливу відповідно до 8.2.2.

Випробовування проводять за EN 149.

Випробовують 3 напівмаски у стані після постачення.

Установка складається з дихальної машини з соленоїдними клапанами, які контролює машина, з’єднувального пристрою, витратоміра СО₂ і аналізатора СО₂.

Установка забезпечує дихальний цикл через напівмаску за допомогою дихальної машини.

Типова будова установок наведена на рисунках 3 і 4.

Для цього випробовування напівмаску, що її комплектують фільтром найбільшого об’єму, надяга­ють герметично і без деформацій на Шефілдівський муляж голови (рисунок 4).