Страница 10: ДСТУ IEC/ISO 31010:2013. Керування ризиком. Методи загального оцінювання ризику (62225)

Вихідні дані:

• перелік пріоритетності критичних процесів і відповідних взаємозалежностей;

• — задокументовані фінансові впливи та впливи на функціювання внаслідок втрати спроможності функціювання критично важливих процесів;

• допоміжні ресурси, необхідні для визначених критично важливих процесів;

• тривалість простоювання критично важливих процесів і відповідна тривалість відновлювання інформаційних технологій.

В.11.6 Переваги та обмеженості

• Переваги ВІА:належне розуміння критичних процесів, що дає змогу організації й надалі досягати своїх уста­новлених цілей;

• належне розуміння необхідних ресурсів;

• можливість по-новому визначати операційні процеси організації, щоб сприяти спроможності поновлювати нормальне функціювання організації.

Обмеженості:

• брак знань у осіб, які беруть участь у заповнюванні анкет, проведенні опитувань або робочих засіданнях;

• групова динаміка може впливати на повноту аналізування критичного процесу;

• ■ спрощене чи надмірно оптимістичне очікування вимог до відновлення;

• утрудненість досягання адекватного рівня розуміння робіт і діяльності організації.

В.12 Аналізування першопричин (RCA)

Аналізування найбільшої втрати задля запобігання її повторному виникненню зазвичай назива­ють аналізуванням першопричин (RCA), аналізуванням першопричин відмов (RCFA) або аналізуван­ням утрат. RCA зосереджено на матеріальних утратах унаслідок різних типів відмов, тоді як аналізу­вання втрат стосується переважно фінансових або економічних утрат через зовнішні чинники чи ката­строфи. За цього аналізування намагаються ідентифікувати докорінні чи первісні причини, а не дослі­джувати лише явні симптоми. Визнано, що коригувальна дія не завжди може бути цілком результа­тивною і що може бути потрібним постійне поліпшування. RCA найчастіше застосовують до оцінювання найбільшої втрати, але його можна також більш глобально використовувати для аналізування втрат, щоб визначити, де можна зробити поліпшення.

RCA застосовують щодо різноманітного оточення у широких сферах використання:

• RCA, зорієнтоване на безпеку, використовують для розслідування нещасних випадків, а також у сфері гігієни та охорони праці;

• аналізування відмов використовують стосовно технологічних систем, пов’язаних із забезпечен­ням надійності та технічним обслуговуванням;

• RCA, зорієнтоване на виробництво, застосовують у сфері контролю якості промислового ви­робництва;

• RCA, зорієнтоване на процеси, застосовують до бізнес-процесів;

• RCA, зорієнтоване на системи, розроблено як поєднання згадуваних вище сфер для до-сліджу- вання складних систем, застосовуваних у керуванні змінами, керуванні ризиком і аналізуванні систем.

Основні вхідні дані RCA — це добірка всіх доказів щодо відмови чи втрати. За цього аналізуван­ня можна також враховувати дані, одержані за інших подібних відмов. Вхідними даними можуть бути також результати, які дають змогу перевіряти конкретні гіпотези.

Коли потребу в RCA визначено, призначають групу експертів для аналізування та виробляння ре­комендацій. Яким має бути експерт, залежить переважно від спеціальних знань, необхідних для аналі­зування відмови.

Для проведення аналізування можна використовувати різні методи, але основні етапи проведен­ня RCA подібні й охоплюють таке:

• формування групи;

• визначення сфери застосування та цілей RCA;

• збирання даних і доказів щодо відмови чи втрати;

• — проведення структурованого аналізування для визначення першопричини;

• розробляння рішень і надання рекомендацій;

• виконання рекомендацій;

підтвердження успішного виконання рекомендацій

.Структуроване аналізування можна провадити за одним з таких методів:

• метод «5 чому», тобто повторювання запитання «чому?», щоб відокремити причину та підпричини;

• аналізування характеру та наслідків відмов;

• аналізування дерева відмов;

• діаграми Ісікави;

• аналізування Парето;

• побудова карти першопричини.

Часто оцінювання причин починають з початково очевидних фізичних причин, потім охоплюють причини, пов’язані з людиною, і закінчують прихованими причинами, пов'язаними з керуванням, або основоложними причинами. Треба, щоб причинні чинники, були такими, щоб залучені сторони могли їх контролювати чи усувати для того, щоб коригувальна дія була результативною та доцільною.

Вихідні дані RCA такі:

• задокументовані зібрані дані та докази;

• розглянуті гіпотези;

• висновок стосовно найвірогідніших першопричин відмови чи втрати;

• рекомендації щодо коригувальної дії.

Переваги RCA:

• залучення належних експертів до роботи в групі;

• структуроване аналізування;

• розгляд усіх імовірних гіпотез;

• документування результатів;

• потреба виробляти остаточні рекомендації.

Обмеженості:

• необхідних експертів може не бути;

• істотні докази може бути знищено під час відмови чи видалено під час прибирання;

• групі може бракувати часу чи ресурсів, щоб оцінити ситуацію в повному обсязі;

• може не бути можливості належно виконати рекомендації.

В.13 Аналізування видів і наслідків відмов (FMEA) і аналізування видів, наслідків і критич­ності відмов (FMECA)

Аналізування видів і наслідків відмов (FMEA) — метод, використовуваний для визначення того, як складники, системи чи процеси можуть ставати непридатними до функціювання за проектною при- значеністю.

FMEA дає змогу ідентифікувати:

• усі потенційні види відмов різних частин системи (вид відмови визначають, беручи до уваги спостережувані збої чи неналежне функціювання);

• впливи, що їх ці відмови можуть чинити на систему;

• чинники виникнення відмов;

• способи уникнення відмов і/або зменшування їхніх впливів на систему.

FMECA розширює FMEA, охоплюючи ранжування кожного ідентифікованого виду відмови відповід­но до його важливості чи критичності.

Це аналізування критичності зазвичай якісне чи напівкількісне, але уможливлює також кількісне подання за використання даних щодо фактичної інтенсивності відмови.

Є кілька сфер застосування FMEA: FMEA проекту (чи продукції), яке застосовують стосовно склад­ників і продукції; FMEA системи, яке застосовують стосовно систем; FMEA процесу, яке застосовують стосовно виробничих і складальних процесів; FMEA послуги і FMEA програмного забезпечення.

FMEA і FMECA можна застосовувати під час проектування, виробляння чи функціювання техніч­ної системи.

Для підвищення надійності, однак, зміни легше вносити на стадії проектування. FMEA і FMECA можна також застосовувати до процесів і процедур. Наприклад, їх використовують, щоб ідентифіку­вати потенційну можливість медичної помилки в системах охорони здоров’я та відмов у процедурах технічного обслуговування.

FMEA і FMECA можна використовувати для

• сприяння вибиранню альтернативних проектних рішень з високою надійністю;

• забезпечення розглядання всіх видів відмови систем і процесів, а також їхніх впливів на успіш­не функціювання;

• ідентифікування видів і наслідків помилок людини;

• забезпечення основи для планування випробування й технічного обслуговування технічних систем;

• поліпшення проектування процедур і процесів;

— отримання якісної та кількісної інформації для методів аналізування, наприклад, аналізування дерева відмов.

За допомогою FMEA і FMECA можна отримати вхідні дані для інших методів аналізування, наприк­лад, аналізування дерева відмов як на якісному, так і на кількісному рівні.

Для FMEA і FMECA потрібна досить докладна інформація про елементи системи, щоб уможливити змістовне аналізування способів, у які кожний елемент може виходити з ладу. У разі докладного FMEA проекту елемент може перебувати на рівні докладності, що відповідає окремому складові, тоді як у разі FMEA системи вищого рівня елементи може бути визначено на більш високому рівні узагальнення.

Інформація може охоплювати:

• кресленики чи блок-схему аналізованої системи та її складників, або етапи функціювання процесу;

• основні відомості про функціювання кожного етапу процесу чи складника системи;

• докладні відомості про параметри середовища та інші параметри, які можуть позначатися на функціюванні;

• основні відомості про результати конкретних відмов;

— хронологічні дані про відмови, зокрема дані щодо інтенсивності відмов, якщо вони наявні.

Процес FMEA:

1. визначити сферу застосування та цілі дослідження;

2. сформувати групу;

3. з’ясувати основні відомості про систему чи процес, що їх піддаватимуть FMECA;

4. розкласти систему на складники чи етапи функціювання;

5. визначити функції на кожному етапі чи кожний складник;

6. визначити для кожного визначеного складника чи етапу:

— як кожна частина може ймовірно вийти з ладу?

— які чинники можуть зумовити ці види відмови?

— якими можуть бути наслідки в разі виникнення відмови?

— чи є відмова нешкідливою чи руйнівною?

— як виявляють відмову?

д) зідентифікувати властиві для проекту заходи, щоб скомпенсувати відмову.

У разі FMECA дослідницька група має покласифікувати кожний з ідентифікованих видів відмови відповідно до його критичності.

Це може бути здійснено кількома способами. Загальноприйняті методи враховують таке:

• показник критичності виду;

• рівень ризику;

— число пріоритетності ризику.

Критичність виду відмови — міра ймовірності того, что розгляданий вид зумовить відмову сис­теми загалом; визначають як:

(Імовірність наслідку відмови) * (Інтенсивність виду відмови) *(Тривалість функціювання системи).Цю модель найчастіше застосовують до відмов устатковання, щодо яких кожний з цих членів може бути визначено кількісно, і для всіх видів відмови буде такий самий наслідок.

Рівень ризику одержують, поєднуючи наслідки виду відмови та ймовірність відмови. Його вико­ристовують, коли наслідки різних видів відмови різняться один від одного та його може бути застосо­вано до пов’язаних з устаткованням систем або процесів. Рівень ризику може бути подано якісно, на- півкількісно чи кількісно.

Число пріоритетності ризику (RPN) — напівкількісна міра критичності, яку одержують множенням чисел ранжувальних шкал (зазвичай між 1 та 10), що відповідають наслідку відмови, на правдо­подібність відмови і спроможність виявити проблему. (Якщо відмову важко виявити, то їй надають най­вищий пріоритет). Цей метод використовують найчастіше в діяльності щодо забезпечення якості.

Після того як ідентифіковано види відмов і чинники їх виникнення, може бути визначено та вико­нано коригувальні дії щодо значніших видів відмови.

FMEA задокументовують у звіті, у якому наводять

• докладні відомості про систему, яку аналізували;

• спосіб, у який проведено аналізування системи;

• припущення, зроблені під час аналізування;

• джерела даних;

• результати, зокрема заповнені робочі аркуші;

• критичність (якщо розглядали) і методологію, використану для її визначення;

• будь-які рекомендації щодо подальших поглиблених аналізувань, змін у проекті чи функцій, які треба долучити до планів випробування тощо.

Після виконання передбачених дій можна провести повторне загальне оцінювання системи, здійснивши ще один цикл FMEA.

Основні вихідні дані FMEA— перелік видів відмов, чинників виникнення відмов і наслідків для кож­ного складника чи етапу функціювання системи або процесу (до якого може бути внесено інформацію про правдоподібність відмови). Також подають інформацію про причини відмови та про її наслідки для системи загалом. Вихідні дані FMECA охоплюють оцінку важливості, базовану на правдоподібності відмови системи, рівень ризику, зумовлений видом відмови, або комбінацію рівня ризику та «можли­вості виявлення» виду відмови.

Якщо використано придатні дані щодо інтенсивності відмови та кількісно поданих наслідків, FMECA дає змогу одержати кількісні вихідні дані,.

Переваги FMEA/FMECA:

• широка придатність до видів відмов, пов’язаних з людиною, устаткованням та системами, а також до технічних засобів, програмних засобів і процедур;

• змога ідентифікувати види відмов складників, їхні причини та їхні наслідки для системи, а та­кож подавати їх у зручному для сприйняття форматі;

• змога уникати затратних змін експлуатованого устатковання завдяки ідентифікуванню проблем на ранній стадії у процесі проектування;

• — змога ідентифікувати види локалізованої відмови та вимоги щодо систем з резервуванням або систем убезпечення;

• подання вхідних даних для розробляння програм моніторингу зазначанням ключових функцій, що підлягають моніторингу.