- зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує добову потребу;
- зберігати масла, лаки, клеї та інші горючі рідини і матеріали.
- Верстаки, столи і стелажі повинні бути міцними, стійкими, надійно закріпленими на підлозі, висотою, зручною для роботи, з гладкою поверхнею, без вибоїв, задирок, тріщин та інших ушкоджень. Верстаки повинні бути покриті листовою сталлю і мати ящики для інструменту.
- Станина верстата циркулярної пилки повинна бути міцною і стійкою, закріпленою на твердій основі (фундаменті або міцній підлозі), та не мати гострих ребер і виступів.
- При перенесенні або перевезенні столярних інструментів необхідно одягати на леза різців і зубці наконечники чи футляри, виготовлені відповідно до форми інструменту.
- Усі верстати і механізми повинні бути захищені запобіжними й огороджувальними пристроями згідно з вимогами інструкцій підприємств- виробників.
- Робочі місця повинні бути забезпечені засобами для безпечного прибирання робочих місць і очищення устаткування.
- Видаляти відходи від деревообробних верстатів необхідно місцевими витяжними пристроями аспіраційних систем, зблокованих з роботою верстатів.
- Устаткування приміщень деревообробних майстерень необхідно очищувати безпечними способами від деревного пилу, стружок не рідше одного разу на зміну, а будівельні конструкції і світильники - не рідше одного разу на два тижні.
- ДОДАТКОВІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ З НАФТОЮ З ПІДВИЩЕНИМ ВМІСТОМ СІРКОВОДНЮ
- Наказом по підприємству встановлюється перелік місць, де можливе виділення сірководню, які позначаються знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
- Усі працівники, зайняті в технологічних процесах транспортування нафти з підвищеним умістом сірководню, повинні бути навчені методам надання першої допомоги при отруєнні сірководнем.
- У місцях можливого скупчення сірководню стан газоповітряного середовища повинен контролюватися з такою періодичністю:
- на відкритому повітрі - не рідше одного разу на добу;
- у закритих приміщеннях - не рідше одного разу на зміну;
- у колодязях, приямках, траншеях та інших заглибленнях - щоразу перед початком роботи в них.
Результати замірів заносяться в журнал контролю повітряного середовища.
- Роботи в ємностях, колодязях, траншеях проводяться після попереднього аналізу повітря робочої зони на вміст сірководню з дотриманням вимог глави 7 розділу IV цих Правил.
- Запірна арматура, розміщена в колодязях, повинна мати дистанційне керування зовні.
- Герметичність фланцевих з'єднань, сальникових ущільнень арматури і насосних агрегатів, рознімного устаткування, люків і цистерн слід перевіряти індикатором.
- При виявленні витоків нафти з підвищеним умістом сірководню через фланцеві з'єднання, сальники насосів тощо слід негайно їх усунути.
- Не дозволяється приймати їжу і пити воду на площадці наливу нафти в цистерни, у каре резервуарів, у насосній та в інших потенційно небезпечних місцях.
- Вимоги до резервуарів
- Для резервуарів з нафтою з підвищеним умістом сірководню повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення їх від пірофорних відкладень, а також з ремонту корпусу і заміни арматури.
- Резервуари з нафтою з підвищеним умістом сірководню повинні бути герметичними, обладнуватися газовою обв'язкою і захистом від сірководневої корозії.
- Перед входом у каре резервуарного парку необхідно надягти фільтрувальний протигаз.
Вхід на територію парку менше двох осіб не дозволяється. Біля входу в резервуарний парк повинні бути встановлені попереджувальні знаки.
- Обладнання резервуарів для нафти з підвищеним умістом сірководню повинно унеможливлювати вимірювання рівня і відбору проб через замірний люк.
- Спуск підтоварної води з резервуарів повинен бути автоматизований. Підтоварна вода перед скиданням у промканалізацію повинна очищуватись від сірководню.
- Для запобігання загорянню пірофорних відкладень резервуар після його звільнення від нафти необхідно заповнювати водою.
- Резервуар слід пропарювати при закритому нижньому люку, а конденсат необхідно спускати в каналізацію через спускну трубу.
- Подавання пари в резервуар повинно забезпечувати наявність у ньому надлишкового тиску. Наявність надлишкового тиску контролюється візуально (вихід пари через дихальні клапани і люки).
- У процесі пропарювання в резервуар рекомендується вводити незначну (до 6 % кисню в пароповітряній суміші) кількість повітря, що забезпечує повільне окиснювання пірофорних відкладень.
- За відсутності дозувальних пристроїв після закінчення пропарювання резервуар необхідно заповнити водою до верху. Рівень води слід знижувати поступово зі швидкістю 0,5 - 1,0 м/год для забезпечення повільного окиснювання відкладень у міру їх висихання.
- Після спорожнення резервуара від води слід узяти пробу повітря на вміст парів вуглеводню і сірководню.
- Для запобігання самозапалюванню пірофорних відкладень необхідно періодично очищувати внутрішню поверхню резервуара від продуктів корозії.
Під час очищення внутрішню поверхню резервуара необхідно безперервно зрошувати водою.
- Бруд і відкладення, вилучені при очищуванні резервуара від нафти з підвищеним умістом сірководню, необхідно постійно зволожувати до видалення їх з території перекачувальної станції.
- Вимоги до залізничних цистерн
- При зливанні (наливанні) нафти з підвищеним умістом сірководню кожну групу вагонів-цистерн повинні обслуговувати не менше двох працівників.
Цистерни необхідно спорожнювати повністю і після цього закривати.
- При відкриванні кришок люків на ковпаках цистерн необхідно стояти з навітряного боку і користуватися протигазом. Відкривати і закривати кришки люків цистерн слід обережно, без ударів.
- Першочергово зливаються цистерни, розташовані з навітряного боку, щоб унеможливити потрапляння токсичних випарів на працівників.
- Вимоги до насосних станцій
- У приміщеннях, де можливе виділення сірководню, повинна постійно працювати припливно-витяжна вентиляція.
При зупинці вентиляції працівники повинні застосовувати протигази і сповістити старшого по зміні, який повинен забезпечити усунення несправності, а в разі потреби вивести людей з приміщення.
- У потенційно небезпечних місцях, де можливе виділення сірководню, повинні встановлюватися знаки безпеки.
- ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РЕМОНТУ ЛІНІЙНОЇ ЧАСТИНИ МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДІВ
- Лінійна частина магістральних нафтопроводів
- Ремонт лінійної частини МН слід виконувати з урахуванням вимог РД 39-110-91, інших нормативно-технічних документів, чинного законодавства та цих Правил.
- Підприємства (організації), що залучаються до виконання ремонтних робіт на об’єктах МН, повинні отримати в установленому порядку дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки
згідно з НПАОП 0.00-4.05-03.
- Відповідальними за дотримання вимог безпеки при виконанні комплексу ремонтних робіт є:
- за технічний стан обладнання та спецтехніки і ЗІЗ - організація, на балансі якої вони знаходяться;
- за дотримання вимог безпеки при виконанні конкретних робіт (земляні, зварювально-монтажні, ізоляційно-укладальні тощо) - організація, що виконує відповідні роботи.
- Перед капітальним ремонтом лінійної частини нафтопроводу слід обстежити та в разі потреби відновити захисні споруди населених пунктів і промислових об’єктів, попередити про виконання робіт місцеві органи виконавчої влади. Не дозволяється присутність сторонніх осіб у межах робочої зони виконання ремонту МН.
- Капітальний ремонт нафтопроводів, пов’язаний із заміною ізоляції, слід виконувати ручним або механізованим способом при тиску в нафтопроводі не більше 2,5 МПа.
- Заварювання дефектів з утратами металу на нафтопроводі проводиться за проектом виконання робіт або планом заходів, при дотриманні вимог безпеки та ПЛАС, тиску не більше 2 МПа та залишковій товщині стінки в місці дефекту не менше 5 мм.
- Перед початком ремонтних робіт за допомогою трасошукача, бура або шурфуванням установлюється точне місцезнаходження нафтопроводу через кожні 50 м, а на нерівному рельєфі місцевості - через кожні 25 м. Установлена траса нафтопроводу закріплюється на місцевості покажчиками (вішками) висотою не менше 0,5 м з позначенням глибини його залягання. Покажчики (вішки) установлюються також на кабелі (кабелях) технологічного зв’язку і на перетинах нафтопроводу з іншими підземними комунікаціями.
- Персонал, зайнятий на ремонті трубопроводу, повинен володіти навичками надання першої медичної допомоги. Ремонтна колона повинна бути забезпечена аптечкою з медикаментами і перев'язувальними матеріалами.
- На відстані не менше 50 м від ділянки нафтопроводу розміщується вагончик (намет) і облаштовується місце відпочинку і прийому їжі. У вагончику (наметі) встановлюється умивальник, бачок з питною водою та аптечка.
Не дозволяється відпочивати на відкритій місцевості на відстані менше 50 м від нафтопроводу, що ремонтується.
- Земляні роботи
- Земляні роботи в межах охоронних зон трубопроводів, ліній електропередач, автомобільних доріг, залізничних колій можуть виконуватись після отримання письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, та в присутності його представника. До дозволу додається план (схема) комунікацій з точними їх прив’язками, розташуванням і глибиною залягання (згідно з результатами шурфування в місцях перетинання з МН).
Земляні роботи ближче ніж 5 м від твірної кабелю технологічного зв’язку необхідно проводити виключно в присутності представника від управління зв’язку підприємства магістральних нафтопроводів.
- Додаткові заходи безпеки при виконанні робіт на горизонтальних ухилах більше 8° та вертикальних більше 35° визначаються проектом виконання робіт згідно з вимогами ВСН 004-88 „Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных трубопроводов. Технология и органи - зация”, затверджених Міністерством будівництва підприємств нафтової та газової промисловості СРСР 01.12.88, та розділу IX цих Правил.
- Не дозволяється застосовувати ломи, кирки, пневматичні молоти та інші інструменти ударної дії при виконанні земляних робіт на перетинах з електрокабелями, газопроводами та іншими комунікаціями або в безпосередній близькості від них. Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна допускати різких ударів.
- Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшем екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу, ґрунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до 0,15 - 0,20 м від її бічної твірної.
Подальше розробляння ґрунту слід проводити лопатами.
- При ритті траншеї одночасно двома одноківшевими екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але завжди бути не меншою ніж 14 м.
- До вантузів, засувок, відводів та інших вузлів нафтопроводу повинен бути попередньо забезпечений доступ (шляхом їх відкопування).
- Риття шурфу здійснюється під керівництвом відповідальної за це
особи.
Розмір шурфу повинен бути завдовжки не менше 1 м, по обидва боки трубопроводу від твірної не менше 0,5 м і завглибшки від нижньої твірної не менше 0,5 м.
Працівник, який спускається у шурф, повинен надіти рятувальний пояс з хрестоподібними лямками і прив’язаною до нього сигнально-рятувальною мотузкою, кінець якої повинен бути в одного з працівників, що знаходяться на поверхні шурфу. Спускатись у шурф слід по сходах (драбині).
Для освітлення у шурфі допускається застосування лише вибухозахищених акумуляторних світильників.
- При виникненні загрози обвалу стінок (тріщин тощо) траншеї (котловану) слід припинити роботи і вивести працівників з небезпечної зони. Робота може бути продовжена після усунення загрози обрушення ґрунту (укріплення стінок траншеї, зрізання ґрунту для збільшення укосу тощо).
- Для забезпечення швидкого виводу працівників з траншеї слід установлювати стрем’янки з ухилом 1:3 та планками через кожні 0,4 м з розрахунку дві драбини на п’ять осіб.
- У траншеї розкритого нафтопроводу повітря робочої зони слід постійно контролювати на вміст вуглеводнів та сірководню, який не повинен перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005-88. При перевищенні ГДК ремонтні роботи негайно припиняються, працівники виводяться з небезпечної зони. Роботи відновлюються після повного усунення причин загазованості.
- Капітальний ремонт балочних, вантових і дюкерних переходів нафтопроводів повинна здійснювати спеціалізована організація, яка має дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки.
- При проведенні робіт з капітального ремонту нафтопроводу повинен бути встановлений постійний зв’язок керівника робіт з черговим диспетчером РНУ (ЦДП) або оператором найближчої НПС.
- У зимовий період розроблення ґрунту (за виключенням сухого піщаного) на глибину промерзання дозволяється без кріплення. При подальшому заглибленні необхідно встановлювати кріплення. За станом траншеї повинен бути встановлений постійний нагляд.
- Глибину траншеї (котловану) без укосів і кріплень для нафтопроводу діаметром до 700 мм необхідно приймати відповідно до табл. 3.
Таблиця 3
Вид ґрунту нормальної вологості
|
Г либина траншеї, м
|
Насипний, піщаний, гравелістий
|
1,0
|
Супіщаний і суглинний
|
1,25
|
Г линистий
|
1,5
|
Особливо щільний
|
2,0
|