Перейти до вмісту
ДНАОП — нормативні документи з охорони праці
ДСТУ Б В.3.1-2:2016
/ 17

    1. Анкери поверхових поясів, виконаних по периметру зовнішнього армування або вста­новлених у штрабах, перевіряються розрахунком на зсувні зусилля, що визначаються, як макси­мальна різниця поздовжніх сил у поверховому поясі в двох перерізах - ліворуч і праворуч від анкера. Крім того, матеріал цегляної кладки перевіряється на місцеве зминання під анкерами відповідно до розрахункових зусиль.

    2. Розрахунок конструкцій підсилення цегляної кладки здійснюється згідно з ДСТУ Б В.2.7-207.

  2. Вимоги до виконання робіт

    1. Роботи з ремонту і підсилення кам'яних і армокам'яних конструкцій рекомендується виконувати відповідно до проекту виконання робіт (ПВР). При цьому рекомендується в обов'яз­ковому порядку додатково оглядати несучі конструкції, до яких доступ при обстеженні був закритий.

    2. До початку робіт рекомендується вилучити всі тимчасові (у тому числі кранові) і частину постійних навантажень, якщо це передбачено проектом підсилення.

    3. При розвантаженні простінків, пілястр, стовпів, що підлягають розбиранню, передача навантаження на розвантажувальні пристрої виконується при навантаженнях до 250 кН клинами, до 500 кН - гвинтовими пристроями, більше 500 кН - гідравлічними домкратами. В усіх випадках забезпечується плавна передача навантажень на розвантажувальні пристрої з постійним контро­лем стану стояків і клинів. За відповідного обґрунтування допускається передача навантаження на розвантажувальні пристрої шляхом розбирання кам'яних конструкцій. Розбирання виконується симетрично відносно осі конструкції.

    4. Розбирання і перекладання простінків та стовпів ведеться по черзі. Для забезпечення щільного прилягання нової кладки до старої верх нової кладки не доводиться до старої на 4 - 5 см з наступним ретельним зачеканенням жорстким дрібнозернистим бетоном класів від С8/10 до С12/15 або цементно-піщаним розчином марки 100... 150. Розвантажувальні пристрої демонту­ються при міцності нової кладки згідно з проектом виконання робіт, але не нижче ніж 50 % проектної міцності.

    5. Відновлення поверхневих шарів чи облицювань робиться у такій послідовності:

  • видалення зруйнованих шарів кладки;

  • зведення нової кладки чи облицювання.

Нова кладка зводиться з перев'язкою зі старою тичковими рядами або установкою гнучких в’язей (анкерів) чи з одночасним використанням перев'язки та гнучких в'язей. Вертикальний шов між новою і старою кладкою щільно заповнюється розчином із забезпеченням зчеплення мате­ріалів.

  1. Анкери (гнучкі в'язі), що з'єднують нову і стару кладку, вставляються у висвердлені отвори на розрахункову глибину і ретельно заливаються цементно-піщаним розчином марки нижче ніж М 100.

  2. Відновлення лицьової поверхні стін, пошкоджених тріщинами значної ширини, викону­ється в такій послідовності:

- розбирання кладки на глибину у півцеглини (каменя) і ширину не менше ніж однієї цеглини; - закладання штраби новою цеглою, забезпечуючи перев'язку зі старою.

  1. Всі отвори в цегляних стінах і фундаментах для пропуску тяжів, анкерів виконуються шляхом свердління, а в бутових - пробивання та буріння. Після установки тяжів та анкерів зазори між ними і стінками отворів заповнюються розчином згідно з розрахунком.

  2. Влаштування одно- чи двосторонніх сорочок, нарощувань або обойм виконується з ретельним очищенням і зволоженням поверхні кладки у залежності від величини вологовбирання каменів.

  3. Монтаж металевих конструкцій підсилення кам'яних і армокам'яних конструкцій здій­снюється згідно з ДСТУ Б В.2.6-200.

Включення в роботу конструкцій підсилення стін, стовпів і простінків рекомендується забезпечувати спеціальними прийомами, зокрема:

  • при монтажі металевих обойм підсилення вертикальні елементи, наприклад, кутики, вста­новлюються на розчині;

  • перед приварюванням поперечних хомутів (планок) кутики обойми попарно стягуються струбцинами;

  • ефективне включення поперечних хомутів у роботу в навісних обоймах забезпечується щільним приляганням вертикальних елементів до кладки, нагріванням хомутів перед приварю­ванням;

  • включення в роботу кутиків обойми досягається підклинюванням або за допомогою гвинтових упорів;

  • для рівномірної передачі зусиль на конструкції підсилення всі проміжки і зазори між їх елементами і конструкцією, що підсилюється, ретельно зачеканюються цементним розчином марки не нижче 100.

  1. Обштукатурювання відкритих металевих конструкцій по сітці виконується після прий­мання робіт за актом на закриття прихованих робіт.

  2. Ремонт зовнішніх поверхонь кладки з легкобетонних чи ніздрюватобетонних каменів виконується поризованими розчинами густиною не більше ніж 1500 кг/м3. Пошкоджена поверхня очищається та на неї наносяться борозни або насічки. Після знепилення і зволоження поверхня ґрунтується синтетичними або полімерцементними розчинами з адгезією для наступного покриття.

Ремонт поверхневого шару поризованими розчинами робиться:

  1. глибиною до 10 мм - обштукатурюванням без ущільнення і затирання для збереження пористої структури розчину;

  2. глибиною до 20 мм - заливанням розчину за щит опалубки;

  3. глибиною від 50 мм до 70 мм-закріпленням арматурної сітки і заливанням розчину за щит.

Ремонт більш глибоких ушкоджень рекомендується виконувати перекладанням, використову­ючи дрібнорозмірні легкобетонні камені.

  1. Контроль якості і приймання робіт

    1. При провадженні робіт із підсилення та відновлення кам'яних і армокам'яних конструкцій виконується поопераційний контроль якості виконання окремих видів робіт і їх приймання з веден­ням технічної документації у встановленому порядку.

    2. Усі матеріали, вироби, конструкції для підсилення повинні мати паспорти, сертифікати і відповідати вимогам нормативних документів, технічних умов.

    3. Контролю підлягають:

  • відповідність проекту кількості і розташування арматури і зварних з'єднань;

  • якість закладання анкерів і результати їх випробувань;

  • відповідність проекту змонтованих металевих конструкцій підсилення;

  • контрольовані зусилля натягу в попередньо напружених елементах;

  • температура, за якої виконаний натяг попередньо напружених елементів;

  • наявність антикорозійного захисту гнучких в'язей, що закладаються в кладку;

  • міцність розчину і бетону.

  1. Захист конструкцій від природних і техногенних впливів

    1. При ушкодженнях конструкцій через невідповідність фізико-механічних характеристик матеріалу каменів чи розчину умовам експлуатації (знижена морозостійкість, міцність і вид розчину, підвищена вологість у будинках через порушення режимів експлуатації, підйом ґрунтових вод з агресивним впливом стосовно матеріалу каменів чи розчину тощо) рекомендується вживати заходів для захисту (забезпечення належного температурно-вологісного режиму, що виключає розморожування чи ушкодження кладки, накопичення у масиві конструкції вологи або влаштування теплогідроізоляційних шарів, захист стін підвалу від агресивного впливу ґрунтових вод тощо).

Врахування інших видів впливу на будинки (від підземних гірничих виробок, замочування основи тощо) виконується відповідно до 7.4 і 7.5.

  1. СТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ

    1. Загальні вимоги

      1. Необхідність ремонту або посилення будівельних сталевих конструкцій, що експлуату­ються, визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.2.6-210.

      2. Робочими кресленнями для виконання робіт з ремонту і підсилення сталевих конструкцій є креслення КМ (при заводському виготовленні конструкцій - креслення КМД).

      3. При виконанні монтажних робіт забороняються ударні впливи на зварні конструкції сталей:

  1. із границею текучості 390 МПа і менше - за температури нижче ніж мінус 25 °С;

  2. із границею текучості понад 390 МПа - за температури нижче ніж 0 °С.

    1. При виконанні оглядів та обстежень будівельних сталевих конструкцій, що експлуату­ються, навантаження і впливи визначаються згідно з ДБН В.1.2-2 та ДСТУ Б В.2.6-210.

  2. Матеріали

    1. Сталеві конструкції, вироби і матеріали, що застосовуються при ремонті, підсиленні і реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних стандартів, технічних умов і робочих крес­лень.

    2. Сталь, що використовується для елементів підсилення, не повинна поступатися за якістю металу конструкцій, що підсилюються, (за механічними властивостями, в'язкістю і зварюваністю).

    3. Клас сталі елементів підсилення рекомендується призначати відповідно до ДБН В.2.6-198 після проведення хімічного аналізу сталі конструкцій, що підсилюється (коли інше не встановлене в кресленнях КМД). Якщо існуючі конструкції виконані без застосування зварювання і відсутні дані про зварюваність сталі, то зварювання може застосовуватися тільки після проведення оцінки зварюваності.

    4. При підсиленні конструкцій, які експлуатуються в агресивному середовищі, корозійна стійкість металу елементів підсилення передбачається не нижче стійкості металу конструкції, що підсилюється.

    5. Для металу елементів старих конструкцій, що зберігаються при ремонті, і для їх з'єднань механічні характеристики уточнюються відповідно до ДСТУ Б В.2.6-210.

  3. Класифікація способів ремонту і підсилення

    1. Основними способами ремонту і підсилення сталевих конструкцій є:

  • збільшення площі поперечного перерізу окремих елементів конструкції; заміна елементів;

  • зміна конструктивної схеми всієї споруди або її окремих елементів, у результаті чого міняється розрахункова схема;

  • зміна виду з'єднань елементів і конструкцій;

  • регулювання напружень.

Кожен із цих способів застосовується самостійно або у комбінації з іншими. При виборі способу підсилення і розробленні проекту підсилення враховуються вимоги монтажної технологічності.

  1. При проектуванні підсилення способом збільшення перерізів рекомендується:

  • забезпечити надійну спільну роботу елементів підсилення і підсилюваного елемента, у тому числі виконати вимоги місцевої стійкості (розміри звисів, вигинів) і незмінності перерізу (встанов­лення в необхідних випадках ребер, діафрагм тощо);

  • не допускати рішень, що ускладнюють виконання заходів щодо антикорозійного захисту, що спричиняють щілинну корозію та утворення замкнутих порожнин, застосовуючи при потребі герметизацію щілин;

  • визначати місця обриву елементів підсилення за умови роботи непідсилених перерізів при дії розрахункових навантажень у пружній стадії, не допускаючи різких концентрацій напружень у зазначених місцях;

  • враховувати наявність конструктивного оформлення вузлів, ребер жорсткості, прокладок тощо, а також допустимість збільшення габаритів будівельних конструкцій;

  • забезпечувати технологічність виконання робіт із підсилення, зокрема, можливість зварю­вання, свердління отворів, закручування болтів тощо.

  1. Підсилення конструкцій заміною елементів виконується за повної неможливості підси­лити відповідний елемент і, як правило, здійснюється повторенням попереднього конструктивного рішення.

  2. Основними способами зміни конструктивної схеми є:

  • введення жорстких конструкцій і в'язей, які забезпечують передачу навантажень із рядових поперечників на торці будинку і використовуються за необхідності підсилення великої кількості перевантажених колон;

  • введення шпренгелів, що розвантажують елементи ферм і зменшують їх розрахункову довжину;

  • перетворення розрізних конструкцій в нерозрізні;

  • введення в існуючу конструкцію додаткових шарнірів, які знижують згинальні моменти;

  • включення конструкцій ліхтарів у роботу кроквяних конструкцій;

  • створення розподільних конструкцій, що передають локальні навантаження на декілька елементів.

При підсиленні конструкцій зі зміною конструктивної схеми рекомендується враховувати:

  • перерозподіл зусиль у конструкціях, елементах, вузлах, а також в опорах, включаючи додаткові перевірки фундаментів;

  • зміну розрахункової довжини елементів, особливо при використанні таких змін розрахункової схеми, коли ця довжина збільшується;

  • різницю температур, якщо існуючі та нові конструкції можуть експлуатуватися в різних температурних режимах, а також температурний режим при замиканні статично невизначених систем.

  1. Зміна виду з'єднань елементів і конструкцій виконується заміною розладнаних заклеп­кових з'єднань фрикційними сполученнями на високоміцних болтах або заклепкових і болтових з'єднань зварними.

  2. Спосіб підсилення конструкцій, що передбачає регулювання напружень, дозволяє зменшити зусилля, які діють у конструкції. Перевага його полягає в тому, що підсилення може виконуватися без розвантаження конструкцій і зупинки технологічного процесу. Регулювання напружень здійснюється одним із таких способів:

  • введенням у конструктивну схему напружуючих затяжок із пристроями для їх натягування;

  • тимчасовим зняттям в'язей або розніманням з'єднань, навантаженням частини конструкцій, що залишилась (наприклад, з використанням гідродомкратів), і відновленням зв'язків або сполу­чень під навантаженням;

  • частковим розвантаженням системи від дії навантажень та установкою в цьому стані додат­кових елементів, що включаються в роботу після відновлення повного навантаження.

Побачили розбіжність з офіційним текстом?

Повідомити про неточність

Напишіть, що саме розходиться з офіційною публікацією. Код документа вкажіть у повідомленні — так ми швидше знайдемо потрібне місце.

Перейти до форми зворотного зв'язку

Дивіться також

Весь розділ →