уточнення зусиль, що діють у найбільш напружених елементах, за рахунок урахування просторової роботи каркасу, фактичних умов з'єднання і кріплення елементів, фактичних значень навантажень, впливів і їх поєднань;
уточнення характеристик міцності матеріалу конструкцій і з'єднань;
врахування фактичних розмірів перерізів і габаритів елементів;
включення в роботу огороджувальних конструкцій чи інших допоміжних елементів будинків і споруд.
З тією ж метою одночасно з ремонтом і підсиленням рекомендується вживати заходів щодо покращення умов роботи несучих конструкцій шляхом:
вишукування можливості зменшення навантажень, що діють на всю будівлю (споруду) та її окремі елементи (обмеження вантажопідйомності кранів, ступеня їх зближення між собою, обмеження ходу візка, зміна схеми розташування кранів на підкранових коліях, зміни конфігурації покрівлі для зменшення можливості формування снігових мішків, вжиття заходів щодо боротьби з відкладенням промислового пилу тощо);
зменшення навантажень від ваги огороджувальних конструкцій шляхом їх заміни більш легкими, особливо в тих випадках, коли заміна таких конструкцій пов'язана з їх незадовільним станом.
При розробленні проекту підсилення в робочих кресленнях рекомендується відображати такі питання виконання робіт:
послідовність виконання робіт з підсилення конструкції в цілому і її окремих елементів, якщо ця послідовність позначається на напружено-деформованому стані конструкції;
взаємозв'язок робіт з виконання підсилення з технологічним процесом (обмеження навантажень і впливів) і умовами їх виконання (наприклад, температурний режим);
заходи щодо забезпечення несучої здатності і стійкості конструкції на всіх етапах виконання робіт, включаючи вказівки про влаштування тимчасових опор і розкріплень і вимоги до величини монтажних навантажень і впливів;
перелік конкретних зон, вузлів, конструктивних елементів і технологічних операцій, для яких потрібне дотримання визначеної послідовності і параметрів технологічних процесів (режим зварювання, регламент попереднього напруження тощо);
заходи щодо безпечного виконання робіт в умовах ремонту, підсилення і реконструкції будинків, які експлуатуються, особливо на об'єктах, що перебувають в аварійному стані;
перелік робіт і операцій, які приймаються за актами на закриття прихованих робіт, і які потребують проміжного контролю.
При розробленні проекту підсилення конструкцій, що експлуатуються в умовах накопичення, або таких, що сприяють накопиченню пошкоджень, рекомендується зазначати граничний термін реалізації проекту, після якого проектні рішення повинні бути уточнені чи переглянуті. Часовий розрив між видачею і реалізацією проекту обмежується не більше встановленого проектом терміну.
При підсиленні конструкцій з використанням способів регулювання зусиль (напружень) у проектній документації зазначаються припустимі відхилення зусиль регулювання або заданих переміщень, а також місця і способи контролю параметрів регулювання і напружено-дефор- мованого стану конструкцій.
Під час ремонту і підсилення забезпечуються мінімальні значення класів вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні значення груп поширення вогню по них відповідно до ступеня вогнестійкості будинку згідно з ДБН В.1.1-7.
Якість і надійність відремонтованих чи посилених конструкцій і будівель (споруд) забезпечуються шляхом здійснення комплексу технічних і організаційних заходів контролю на всіх стадіях створення будівельної продукції.
Виробничий контроль якості ремонту і підсилення будівельних конструкцій включає вхідний контроль робочої документації, конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування; операційний контроль окремих будівельних процесів або виробничих операцій і приймальний контроль будівельно-монтажних робіт згідно з проектом, ДБН В.1.3-2, ДСТУ Б В.2.6-199, ДСТУ Б В.2.6-200.
При прийманні відремонтованих або підсилених будівельних конструкцій і основ представляється така документація:
робочі креслення;
паспорти, сертифікати та інші документи, що підтверджують якість матеріалів;
акти на закриття прихованих робіт, зазначені в ПВР;
журнали виконання робіт;
документи про контроль якості зварних з'єднань;
документи про величини попередніх напружень;
акти, що підтверджують якість захисних покриттів;
акти на закриття прихованих робіт, що засвідчують розташування і кількість арматурних стрижнів, з'єднань, кріплень;
акти, якими додатково оформлюються особливі вимоги проекту, наприклад, результати ультразвукової діагностики кладки при виконанні ін'єкційних робіт.
5.26 При проектуванні реконструкції підприємств, будинків і споруд розробляються матеріали оцінки впливів на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2.2-1.
6 БЕТОННІ І ЗАЛІЗОБЕТОННІ КОНСТРУКЦІЇ
Загальні вимоги
Вимоги даного розділу поширюються на проектування і виконання робіт з ремонту і підсилення сталевим прокатом, бетоном і залізобетоном бетонних і залізобетонних конструкцій будинків і споруд, які експлуатуються при систематичному впливі температур від 50 °С до мінус 40 °С.
У даному розділі розглядаються несучі та огороджувальні монолітні і збірні попередньо напружені і без попереднього напруження арматури бетонні і залізобетонні конструкції з важких і легких бетонів одно- і багатоповерхових будинків і споруд різних конструктивних схем, у тому числі безкаркасні і каркасні будинки з повним, неповним і комбінованим рамним чи в'язевим каркасом для різних умов будівництва.
Вимоги даного розділу не поширюються на ремонт і підсилення армоцементних конструкцій, а також конструкцій з бетонів на шлакових і гіпсових в'яжучих.
Необхідність ремонту або підсилення бетонних і залізобетонних конструкцій рекомендується визначати на основі даних, отриманих при їх обстеженні згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-18, та результатів перевірних розрахунків, виконаних відповідно до ДБН В.2.6-98, ДСТУ Б В.2.6-156 і даного стандарту.
Проект підсилення або ремонту бетонних і залізобетонних конструкцій виконується на основі матеріалів обстеження, які включають:
дані про характеристики міцності бетону;
дані про характеристики міцності арматурної сталі;
результати перевірних розрахунків, виконаних з урахуванням дефектів та пошкоджень.
Клас бетону визначається, як правило, з врахуванням фактичного коефіцієнта варіації показника міцності згідно з ДСТУ Б В.2.7-224.
Якщо при обстеженні конструкції за нормовану характеристику бетону була прийнята його середня міцність М (в МПа), а фактичний коефіцієнт варіації міцності не перевищує 0,135, то характеристичне значення кубикової міцності fckiCUbe допускається прийняти fckiCUbe= КхМ (де К = 0,8- для важкого, дрібнозернистого і легкого бетону; К = 0,7 - для ніздрюватого бетону).
Клас міцності бетону та його розрахункові характеристики приймаються відповідно до таблиці 3.1 ДБН В.2.6-98 відповідно до значень fck cube.
При перевірних розрахунках конструкцій, що підсилюються, клас арматурної сталі приймається за даними випробувань відібраних зразків арматури. За неможливості відбору зразків арматури з конструкції розрахункові значення опору розтягу та стиску арматурної сталі залежно від її профілю допускається приймати так:
для арматури гладкого профілю - 155 МПа;
для арматури періодичного профілю з однаковим заходом на обох сторонах профілю ("гвинт") - 245 МПа;
для арматури періодичного профілю з правим і лівим заходом на протилежних сторонах профілю ("ялинка") - 295 МПа.
Для поперечної арматури вказані значення множаться на 0,8.
Діаметр, кількість і розташування арматурних стрижнів у конструкції визначаються шляхом розкриття і прямих замірів або магнітним методом згідно з ДСТУ Б В.2.6-4.
Матеріали
Матеріали для підсилення конструкцій повинні відповідати вимогам ДБН А.3.1-7 і ДБН В.2.6-22.
Для ремонту і підсилення конструкцій у залежності від основного їх призначення і з урахуванням виду старого бетону можуть використовуватися:
конструкційний бетон на щільних чи пористих заповнювачах, а також розчини на цементному в'яжучому;
спеціальний бетон: теплоізоляційний, жаростійкий, хімічно стійкий, пружний, декоративний, радіаційно-захисний, цементно-полімерний, полімербетон, бетон на цементі, що розширюється;
сухі будівельні суміші згідно з ДСТУ Б В.2.7-126.
До бетону (розчину), крім основних проектних показників якості, можуть висуватися додаткові вимоги:
прискорені терміни тверднення і набуття міцності;
відсутність усадки;
підвищена адгезія щодо старого бетону;
підвищені захисні властивості стосовно арматури і закладних деталей.
При приготуванні цементних бетонів і розчинів застосовуються, як правило, портландцемент чи шлакопортландцемент марок не нижче ніж М400; при обмеженому періоді зупинки основного виробництва та в аварійних ситуаціях - швидкотверднучі цементи, гіпсоглиноземистий цемент, що розширюється, глиноземистий і напружуючий цементи.
Для приготування кислотостійких бетонів (розчинів) використовується рідке скло (силікат натрію розчинний). В особливих випадках застосовуються бетони на термореактивних смолах, термопластичних полімерах тощо.
За особливих умов застосовуються спеціальні види цементів (сульфатостійкі, швидкотверднучі тощо) згідно з ДСТУ Б В.2.6-145.
Для усунення впливу усадних деформацій у спряженні старого та знову укладеного бетонів застосовуються бетони на безусадних цементах.
Крупність заповнювачів при бетонуванні в опалубці рекомендується приймати не більше 1/2 товщини бетонованої конструкції; при торкретуванні - (8 -10) мм; при набризк-бетоні - до 20 мм.
У густоармованних конструкціях крупність заповнювача приймається не більше 2/3 відстані у світлі між стержнями арматури.
Кислотостійкість заповнювачів і наповнювачів у кислотостійких бетонах приймається не нижче за 97 %.
Для приготування лугостійких бетонів використовуються заповнювачі з вапняку, доломіту тощо.
Бетонні суміші при укладанні приймаються пластичної консистенції з маркою за легко- укладальністю (рухливістю) не менше ніж П1 (осідання конуса 3-4 см).
Дрібнозернисті бетонні суміші, що укладаються насосами, приймаються з маркою за легко- укладальністю не нижче ніж П2 (осідання стандартного конуса 8-9 см).
Дрібнозернистий бетон для закладання гнізд, борозен, отворів, тріщин і швів приймається класу не нижче ніж С12/15, розчин для захисних цементних штукатурок, полімерний розчин - марки не нижче ніж 200.
Для закладання тріщин застосовуються розчини на основі цементів, портландцементів, термоактивних смол (епоксидних, карбамідних тощо) чи термопластичних полімерів (метилметакрилат тощо), що розширюються і напружуються.
Клас бетону, з якого виконують підсилення, рекомендується приймати відповідним умовному класу бетону конструкції, що підсилюється, але не нижче ніж С12/15.
Арматурну сталь і прокатні профілі, що застосовуються в конструкціях підсилення, приймаються згідно з ДБН В.2.6-98, ДСТУ Б В.2.6-156, ДСТУ 3760, ГОСТ 10884, ГОСТ 6727 та іншими нормативними документами.
Як гнучка робоча арматура застосовується арматура класів А-І, А-ІІ, А-Ill, А240, АЗОО, А400, Ат400с, Ат500С, Ат-ІІІС; як жорстка арматура і для виготовлення металоконструкцій підсилення - сталевий прокат.
Ручне дугове зварювання при монтажі передбачається відповідно до ДБН А.3.1-7.
Класифікація способів ремонту і підсилення бетонних і залізобетонних конструкцій
Конструкції рекомендується підсилювати з метою відновлення або підвищення проектних експлуатаційних характеристик за неможливості зниження навантажень і забезпечення надійної роботи конструкції при зміні умов її експлуатації.
Способи підсилення при проектуванні рекомендується вибирати на основі перевірних розрахунків, виходячи з найбільш імовірної схеми руйнування конструкції.
У загальному випадку руйнування залізобетонних елементів, що згинаються чи позацентрово стискаються (розтягуються), може відбуватися: по розтягнутій зоні, по стиснутій зоні, по похилому перерізі - від впливу поперечних сил; по просторовому перерізу - від дії крутного моменту, місцевого зминання, відриву чи при продавлюванні. При цьому підсилення передбачається для найбільш слабкої зони конструкції.
У разі прогнозованого руйнування конструкцій по двох і більше зонах від спільної дії зовнішніх зусиль, а також при неможливості забезпечення необхідної несучої здатності підсиленням тільки однієї зони застосовується комбіноване підсилення.
Способи ремонту і підсилення конструкцій умовно можуть бути розділені на наступні чотири групи, що передбачають:
ремонт конструкцій, у тому числі:
захист від замочування і повітряних агресивних середовищ;
відновлення закладних деталей, петель, кріплень, анкерувань тощо;
відновлення робочої площі перерізів конструкцій без зміни її форми і геометричних розмірів, закладання тріщин, раковин, дефектів, відколів захисного шару тощо;
ліквідацію ушкоджень гідроізоляції;
відновлення антикорозійних захисних покриттів бетону і закладних елементів;
відновлення або влаштування захисних огорож для запобігання механічним ушкодженням конструкцій;
підвищення міцності бетону конструкцій за рахунок ін'єктування і просочення цементно- полімерними і клейовими композиціями;
