Випробовувальний пристрій розміщують на м'якій основі з пористої гуми завтовшки (40 ± 1) мм у вільному стані та густиною (538 ± 22) кг/м3.
Випробовувальний пристрій разом із зразками розміщують у холодильній камері, температура в якій має бути на відповідному рівні, зазначеному в таблиці 1, у межах ± 2 °С.
Через 2 год кожний зразок почергово розміщують на сталевій основі так, як показано на рисунку 2. По кожному зразку молотком завдають одного удару, Масу молотка і висоту його падіння визначають згідно з таблицею 5.
Удару завдають по найслабшій частині трубопровідної арматури, але не ближче ніж 5 мм від одного з кінців кабельного трубопроводу. По зразках кабельного трубопроводу завдають удару посередині.
Після випробовування, коли зразки досягають температури (20 ± 5) °С, через кожен зразок кабельного трубопроводу, розміщений вертикально, під власною вагою без надання початкової швидкості має проходити відповідний калібр згідно зі стандартами, які встановлюють окремі вимоги до систем кабельних трубопроводів (частини 21, 22, 23 тощо цього стандарту). Не має бути ознак руйнування та тріщин, видимих без застосування збільшувальних приладів.
Не менше дев’яти зразків із дванадцяти мають витримати випробовування.
Таблиця 5 — Параметри пристрою для випробовування на удар
|
Класифікація |
Кабельний трубопровід і трубопровідна арматура |
Маса молотка, кг +1 % 0 |
Висота падіння молотка, мм ± 1 % |
|
1 |
Дуже слабкої міцності |
0,5 |
100 |
|
2 |
Слабкої міцності |
1,0 |
100 |
|
3 |
Середньої міцності |
2,0 |
100 |
|
4 |
Високої міцності |
2,0 |
300 |
|
5 |
Дуже високої міцності |
6.8 |
300 |
Випробовування на згин
Це випробовування проводять відповідно до стандартів, які встановлюють окремі вимоги до систем кабельних трубопроводів (частини 21, 22, 23 тощо цього стандарту).
Випробовування на часте згинання
Це випробовування проводять відповідно до стандартів, які встановлюють окремі вимоги до систем кабельних трубопроводів (частини 21, 22, 23 тощо цього стандарту).
Ю.бВипробовування на усадку
Це випробовування проводять відповідно до стандартів, які встановлюють окремі вимоги до систем кабельних трубопроводів (частини 21, 22, 23 тощо цього стандарту).
Випробовування на розтяг
Системи кабельних трубопроводів, до яких зазначено стійкість до розтягування, піддають такому випробовуванню.
Зразок кабельного трубопроводу з’єднують з двома трубопровідними арматурами або кінцевими трубопровідними арматурами згідно з інструкціями виробника так, щоб загальна довжина їх становила приблизно 300 мм. Складений зразок за температури (23 ± 2) °С піддають дії рівномірно збільшуваного зусилля розтягування, яке через (ЗО ± 3) с має досягти значення, вказаного у таблиці 6. Досягнуте значення зусилля витримують протягом 2 хв ± 10 с.
Національний відхил
Вилучити «за температури (23 + 2) °С».
Якщо подовження виникає, то виробник повинен указати це у разі надання інструкцій для забезпечення надійного монтажу системи кабельних трубопроводів.
Для систем кабельних трубопроводів, для яких стійкість до розтягування не зазначена, з'єднання мають витримувати належні випробовування згідно з відповідними стандартами, які встановлюють окремі вимоги до систем кабельних трубопроводів (частини 21,22, 23 тощо цього стандарту).
Після випробовування трубопровідна арматура або кінцева трубопровідна арматура мають зберегти здатність з'єднуватись із кабельними трубопроводами належним чином і не має бути ніяких пошкоджень, видимих без застосування збільшувальних приладів.
Таблиця 6 — Значення зусилля розтягування
І Класифікація Кабельний трубопровід і трубопровідна ІЗусилля розтягування, Н І
|
|
арматура |
±1« |
|
1 |
Цуже слабкої міцності |
100 |
|
2 |
Слабкої міцності |
250 |
|
3 |
Середньої міцності |
500 |
|
4 |
Високої міцності |
1000 |
|
5 |
Дуже високої міцності |
2500 |
Випробовування на несівну здатність у підвішеному стані
Трубопровідну арматуру, для якої виробник зазначив несівну здатність у підвішеному стані, прикріплюють до жорсткої конструкції передбаченим виробником способом і до неї підвішують підвісні пристрої.
Навантаження створюють пристроями, передбаченими виробником і відповідно до його інструкцій за умов, зазначених у таблиці 7.
Арматуру вважають такою, що витримала випробовування, якщо після нього відсутні тріщини, видимі без застосування збільшувальних приладів, та деформація, яка б перешкоджала її нормальному використанню.
Для неметалевої або композитної трубопровідної арматури випробовування необхідно про водити в нагрівальній камері, температуру в якій підтримують у межах ± 2 °С від зазначеної виробником допустимої температури згідно з таблицею 2.
Таблиця 7 — Несівна здатність у підвішеному стані
|
Класифікація |
Трубопровідна арматура |
Навантаження, Н |
Тривалість, год |
|
|
1 |
Дуже слабкої міцності |
20 |
48 |
|
|
2 |
Слабкої міцності |
зо |
48 |
|
|
3 |
Середньої міцності |
150 |
48 |
|
|
4 |
Високої міцності |
450 |
48 |
|
|
5 |
Дуже високої міцності |
850 |
48 |
|
|
11 ЛЕКТРИЧНІЕ |
ЛАСТИВОСТІ |
|||
1 Електричні вимоги
1 Системи кабельних трубопроводів із зазначеною характеристикою електричної безперервності слід випробовувати згідно з 11.2, безпосередньо після випробовування згідно з 14.2.
Примітка. Системи кабельних трубопроводів у деяких випадках можна використовувати в цілому або частково як провідник уземлення. У таких випадках систему після завершення монтажу для підтвердження її придатності для цього використання необхідно піддавати випробовуванням на відповідність вимогам до пристроїв захисного уземлення згідно з правилами вводу в експлуатацію.
2 Металеві або композитні системи кабельних трубопроводів слід конструювати так. щоб доступні металеві частини можна було уземлити.
Відповідність вимозі слід перевіряти випробовуваннями згідно з 11.2.
3 Доступні струмопровідні частини металевих або композитних систем кабельних трубопроводів, на яких може з'явитись напруга у разі несправності, мають бути надійно уземлені.
Відповідність вимозі слід перевіряти випробовуваннями згідно з 11.2.
4 Неметалеві або композитні системи кабельних трубопроводів повинні мати належні опір та електричну міцність ізоляції, якщо зазначено, що вони мають електроізоляційні властивості.
Відповідність вимозі спід перевіряти випробовуваннями згідно з 11.3.
2 Випробовування на електричну безперервність
Десять частин кабельного трубопроводу з’єднують згідно з інструкціями виробника, як показано на рисунку 3, за допомогою трубопровідної арматури різного типу. Відстань між арматурами має становити від 100 мм до 150 мм.
Національний відхил
Замінити текст першого абзацу на:
«Десять частин кабельного трубопроводу, довжиною (200 ± 5) мм кожна, з'єднують згідно з інструкціями виробника, як показано на рисунку 3, за допомогою трубопровідної арматури різного типу».
Через зразок пропускають змінний струм силою 25 А, частотою від 50 Гц до 60 Гц від джерела живлення, що має напругу без навантаження 12 В, протягом (60 ± 2) с. Вимірюють падіння напруги між його кінцями і розраховують опір як відношення значення напруги до струму
Опір не має перевищувати 0,1 Ом.
Національний відхил
Замінити «0,1 Ом» на «0,1 Ом/м».
Якщо під час одного випробовування неможливо випробувати усі типи арматури, то випробовування повторюють доти, поки усі типи арматури будуть перевірені.
Якщо для з’єднання кабельних трубопроводів з трубопровідною арматурою необхідні спеціальні засоби, то вони мають забезпечувати зняття захисного покриву трубопроводів або захисний покрив треба знімати згідно з інструкціями виробника.
3 Міцність та опір електричної ізоляції
1 Кабельні трубопроводи
1 Зразки кабельного трубопроводу довжиною 1 м ± 10 мм занурюють у водний соляний розчин, як це показано на рисунках 4 чи 5, за температури (23 ± 2) °С, залишаючи зверху над поверхнею розчину частину зразка довжиною 100 мм.
Надані виробником зразки жорсткого кабельного трубопроводу з одного кінця мають бути герметично закриті відповідним ізоляційним матеріалом, наприклад силіконовим еластомером (див. рисунок 4).
Гнучкі і пружні кабельні трубопроводи згинають у формі літери «Іі», а потім занурюють у розчин (див. рисунок 5).
Водний соляний розчин готують, розчиняючи 1 г хлориду натрію в 1 л води.
Кабельний трубопровід через відкритий його кінець заповнюють водним соляним розчином до такого рівня, який має розчин у резервуарі. Всередину кабельного трубопроводу вставляють один електрод, а інший — в резервуар.
2 Через 24 год ± 15 хв між двома електродами подають напругу синусоїдальної форми частотою від 50 Гц до 60 Гц, поступово збільшуючи її значення від 1000 В до 2000 В. Після досягнення 2000 В це значення напруги підтримують протягом 15 хв +5оС-
Для випробовування використовують високовольтний трансформатор, вихідний струм якого за короткозамкнутих вихідних затискачів, коли вихідна напруга досягає відповідного випробовувального значення, має становити не менше ніж 200 мА. Реле перевантаження не має спрацьовувати, якщо вихідний струм менше ніж 100 мА. Ефективне значення випробувальної напруги потрібно вимірювати з похибкою не більше ніж ± 3 %.
Зразки вважають такими, що мають належну електричну міцність, якщо реле перевантаження за струмом 100 мА не спрацює протягом 15 хв випробовування.
3 Відразу після випробовування згідно з 11.3.1.2 ті самі зразки піддають випробовуванню з визначання опору ізоляції. Між двома електродами прикладають напругу 500 В постійного струму.
4 Через (60 ± 2) с прикладання напруги вимірюють опір ізоляції між двома електродами. Кабельний трубопровід слід вважати таким, що має належний опір ізоляції, якщо його значення перевищує 100 МОм.
2 Трубопровідна арматура
1 Зразки трубопровідної арматури занурюють на 24 год ± 15 хв у воду температура якої становить (23 ± 2) °С, а потім старанно висушують за кімнатної температури.
Зразок трубопровідної арматури з’єднують згідно з інструкціями виробника з відрізком кабельного трубопроводу. Усі відкриті кінці закривають відповідним ізоляційним матеріалом. Внутрішній простір зразка заповнюють свинцевими кульками діаметром від 1,0 мм до 1,5 мм і один електрод занурюють у кабельний трубопровід так, щоб він увійшов у контакт з кульками.
Другим електродом із алюмінієвої фольги щільно обгортають зовнішню поверхню арматури .
Зразки трубопровідної арматури випробовують згідно з 11.3.1.2 не пізніше ніж через 1 год після вилучення з води.
Відразу після випробовування згідно з 11.3.2.3 ті самі зразки піддають випробовуванню з визначання опору ізоляції. Між двома електродами прикладають напругу 500 В постійного струму.
Через (60 ± 2) с прикладання напруги вимірюють опір ізоляції. Трубопровідну арматуру слід вважати такою, що має належний опір ізоляції, якщо його значення перевищує 5 МОм.
ТЕПЛОСТІЙКІСТЬ
Неметалеві та композитні кабельні трубопроводи повинні мати належну теплостійкість.
Відповідність вимозі слід перевіряти випробовуванням згідно з 12.2 і 12.3.
Навантаження під час випробовування на теплостійкість обирають залежно від зазначеного класу стійкості до стискання.
Зразки кабельного трубопроводу, кожен довжиною (100 ± 5) мм, разом з випробовувальним пристроєм, показаним на рисунку 8, витримують протягом 4 год ± 5 хв у нагрівальній камері за температури в межах ± 2 °С, зазначеної виробником згідно з таблицею 2.
Після цього до кожного зразка протягом 24 год ± 15 хв прикладають навантагу, як це показано на рисунку 8, яка передається через сталевий прут діаметром (6,0 ± 0,1) мм, розташований перпендикулярно до осі кабельного трубопроводу.
Посередині зразка прикладають навантагу, масу якої з урахуванням маси прута обирають згідно з таблицею 8. Потім
|
Класифікація |
Кабельний трубопровід |
Маса, кг |
|
1 |
Цуже слабкої міцності |
0,5 |
|
2 |
Слабкої міцності |
1,0 |
|
3 |
Середньої міцності |
2,0 |
|
4 |
Високої міцності |
4,0 |
|
5 |
Цуже високої міцності |
8,0 |
