---

Після кожного випробовування лицеву частину чистять, дезінфікують і підсушують перед дру­гим випробовуванням підсосу.

9. .16.1.4 Випробовувальне устатковання

Вищевказаний порядок проведення випробовувань застосовують до масок, призначених для використання з фільтрувальними пристроями. Цей порядок також застосовують до масок із з’єднан­нями, згідно з EN 148-1, призначених для використання з ізолювальними дихальними апаратами. Для масок із з’єднаннями, іншими ніж в EN 148-1, визначають комплектне обладнання, яке вико­ристовують у випробовуваннях.

8.16.2 Метод Із застосуванням гексафториду сірки (SF₆)

Випробовувач з випробовуваним апаратом рухається по доріжці з розміщеним над нею ков- паком/камерою. В ковпаку/камері створюється потік з постійною концентрацією SF₆. Повітря відби­рають зсередини лицевої частини і аналізують. Пробу відбирають через пробовідбірник, розміще­ний в пробитому в корпусі маски отворі.

Загальну будову наведено на рисунку 10.

1. Випробовувальна речовина

За цим методом використовують SF₆hk випробовувальний газ. Випробовувач з випробовува­ною лицевою частиною стоїть так, щоб випробовувальна атмосфера з SF₆ оточувала його голову. Точне визначання значення коефіцієнта підсосу за допомогою відповідних приладів забезпечується в діапазоні від 0,01 % до 20 % залежно від вихідної концентрації речовини в атмосфері.

Примітка. Рекомендовано використовувати випробовувальну атмосферу 0,1 % — 1 % за об'ємом.

2. Виявляння

Вміст SF₆y випробовувальній атмосфері потрібно аналізувати за можливості безперервно відповідним аналізатором (наприклад, таким, що базується на вимірюванні теплопровідності або на інфрачервоній спектроскопії).

Пробовідбірник випробовувальної атмосфери не повинен бути розташований поблизу види­хального клапана. Концентрацію SF₆ всередині лицевої частини потрібно аналізувати і реєструвати детектором електронного захвата (ECD) або інфрачервоною системою. Ця концентрація, виміря­на якомога ближче до рота випробовувача (приблизно 5 мм від центру лицевої частини) є виміром внутрішнього підсосу.

Випробовування проводять за умов температури і вологості навколишнього середовища.

Щоб підготувати маску до випробовувань, пробивають корпус або панорамне скло і внутріш­ню маску (за наявності). До аналізатора герметично приєднують максимально тонку і коротку труб­ку, що веде в середину маски. Об’ємна швидкість відбирання проб повинна бути постійна в діапа­зоні від 0,3 до 1,5 дм³/хв.

Примітка. Рекомендовано застосовувати пробовідбірник з великою кількістю отворів. На рисунку 11 показано придатну конст­рукцію.

10. — прилад для вимірювання концентрації тест-речовини в камері;

—трубка для відбирання проб повітря

з тест-речовиною. яку вдихають;

12. — прилад для вимірювання концентрації тест-речовини у вдихуваному повітрі;

13. — реєструвальний пристрій;

14. — імітатор фільтра;

15. — дихальне повітря.

1. —доріжка;

2. — випробувальний ковпак / камера;

3. — розподілювач потоку;

4. — підвіска;

5. — шланг подавання тест-речовини;

6. — точка змішування повітря I SF₆;

7. — витратомір з пристроєм регулювання подавання повітря;

8. — витратомір для SF_s (100 об. % ) з регулювальним вентилем;

9. — пробовідбірник тест-речовини;

Рисунок 10 — Загальна будова установки для вимірювання коефіцієнта підсосу повітря
з використанням гексафториду сірк

и

2. с

   Рисунок 11 — Придатний пробовідбірник

   ухе повітря

3. проба повітря + сухе повітря

8.16.2.4 Обробляння результатів вимірювань коефіцієнта підсосу.

Значення коефіцієнта підсосу (Р) розраховують за результатами замірів, що проведені в ос­танні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

Значення Р у відсотках розраховують за формулою:

₽(%)= $юо,

де С-і — концентрація тест-речовини в камері;

С₂— виміряна середня концентрація у підмасковому просторі.

Примітка. Вимірювання С₂ за можливості здійснюють інтегрувальним реєстратором. Концентрація в пробі, відібраній зсередини лицевої частини, дорівнює виміряній концентрації мінус фоновий рівень.

8.16.3 Метод з використанням натрію хлору (NaCI)

Випробовувач з випробовуваним апаратом рухається по доріжці з розміщеним над нею ков­паком. Через ковпак створюють потік з постійною концентрацією NaCI. Повітря відбирають зсере­дини лицевої частини і аналізують на фазі вдиху дихального циклу для визначання вмісту NaCI. Зміни тиску всередині лицевої частини використовують для активації багатоходового клапана так, щоб відбиралося тільки вдихуване повітря. Для цих цілей всередині маски розміщують другий про­бовідбірник.

Загальну будову установки наведено на рисунку 12.

Аерозоль хлориду натрію отримують з 2 %-вого розчину NaCI у дистильованій воді. Застосо­вують розпорошувач Колісона (див. рисунок 13). Сопла генератора не повинні бути направлені в сторону отворів у резервуарі. Необхідний потік повітря з об’ємною витратою 100 дм³/хв за тиску 7 бар. Генератор і його корпус приєднують до трубопроводу, де забезпечується постійний потік повітря. За необхідності, для отримання повністю сухих часток в аерозолі, слід нагрівати або осу­шувати повітря.

Концентрація хлориду натрію у ковпаку повинна становити (8 ± 4) мг/м³ і змінюватися в межах ефективного робочого об’єму не більш ніж на 10 %. Розподіл часток за розміром повинен бути в межах від 0,02 мкм до 2 мкм еквівалентного аеродинамічного діаметра, якщо середиьомасовий діаметр 0,6 мкм.

ї

11

1 — генератор аерозолю;

2 — насос;

З — багатоходовий клапан;

4 — фільтр;

5 — камера;

6 — відбирання проб з ковпака/камери;

7 — відбирання проб з підмаскового простору;

8 — манометр;

9 — фотометр;

10— імітатор для подавання чистого повітря;

11 —доріжка;

12 — трубопровід І розподілювач потоку;

13 — додаткове подавання повітря;

14 — система розподілу фаз вдиху-видиху під час відбирання проб.

Рисунок 12 — Будова установки для визначання коефіцієнта підсосу повітря
з використовуванням хлориду натрію

Розміри у міліметрах

0 0,74

Труб. 3/8"

200

0 36,5

1. —

   4. — прокладка;

2. — повітряна рубка (0 10,0).

сопло;

— трубка живлення, якою подається соляний розчин;

— пляшка поліетиленова;

Рисунок 13 — Будова генератора

Національна примітка. Стосовно познак 1), 2), 3) по тексту пояснення не наведено.

Для вимірювання концентрації NaCI в підмасковому просторі використовують полуменевий фотометр. Загальні характеристики приладу такі:

1. фотометр повинен бути спеціально призначений для безпосереднього аналізування аеро­золю NaCI;

2. фотометр повинен бути здатний вимірювати концентрацію NaCI в діапазоні від 15 мг/м³ до 0,5 нг/м³;

3. об’єм відбирання проб для фотометра не повинен перевищувати 15 дм³/хв;

4. час реагування фотометра, за винятком системи відбирання проб, не повинен перевищу­вати 500 мс;

5. чутливість приладу до інших речовин повинна бути зменшена, особливо до вуглецю, кон­центрація якого може змінюватись протягом дихального циклу. Це досягається забезпеченням ширини смуги пропускання інтерференційного фільтра не більш ніж 3 нм за наявності всіх фільтрів для інших побічних смуг.

Пробу потрібно подавати у фотометр тільки на фазі вдиху дихального циклу. Під час фази ви­диху у фотометр подають чисте повітря. Основними елементами такої системи є:

1. електроклапан з часом реакції 100 мс. Клапан повинен мати мінімально можливий «шкідли­вий простір» і можливість проходження прямого необмеженого потоку у відкритому положенні;

2. датчик тиску здатний визначати найменшу зміну тиску приблизно 0,05 мбар і приєднаний до пробовідбірника, що розміщується в порожнині півмаски. Датчик повинен мати регулювальний поріг чутливості і сигналізувати про зміну напрямку тиску. Датчик повинен працювати надійно за прискорень, що створюються рухами голови випробовувана;

3. систему розподілу фаз вдиху-видиху, що спонукає клапан реагувати на сигнал, який над­ходить від датчика тиску;

4. таймер для реєстрування пропорційності загального дихального циклу, під час якого відби­рають пробу.

Схему такої пробовідбірної системи показано на рисунку 12.

Пробовідбірні трубки повинні бути пластикові з внутрішнім діаметром 4 мм .

Пробовідбірник надійно і герметично приєднують до лицевої частини максимально наближую­чи до центральної лінії лицевої частини і проводять через внутрішню маску (за її наявності). При­датний пробовідбірник показано на рисунку 11. Пробовідбірник регулюють так, щоб він торкався губ випробовувана.

Якщо насос не вбудований у фотометр, під час проведення випробовувань необхідно засто­совувати насос для відбирання проб повітря. Придатними вважають деякі типи мембранних на­сосів. Насос повинен забезпечувати мінімізацію втрат аерозолю всередині насоса і змін у об’ємно­му потоці, що спричинюються змінами тиску в пробовідбірній зоні.

Насос регулюють так, щоб відбирання проби становило 1 дм³/хв. Для деяких типів фотометрів може бути потрібним розбавлення проби чистим повітрям.

Концентрацію аерозолю в камері в процесі випробовувань контролюють через окрему систему відбирання проб, щоб запобігти забрудненню системи відбирання проб з лицевої частини. Бажа­но також використовувати окремий полуменевий фотометр.

У випадку, якщо застосування другого фотометра неможливе, дозволено використання окре­мої системи відбирання проб і одного фотометра. У такому випадку необхідно дочекатися повер­нення показників фотометра до фонового рівня.

Другий зонд розташовують біля пробовідбірника, вводять до внутрішньої маски і приєднують до датчика тиску.

8.16.3.3 Обробляння результатів вимірювання коефіцієнта підсосу повітря

Значення коефіцієнта підсосу Р розраховують за результатами замірів, що проведені в останні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.Значення Р у відсотках розраховують за формулою:

₽(%)=

С₂ ( An ⁺*ЕХ

I An

1-100,

де С₁— концентрація NaCI в випробовувальній атмосфері;

С₂— виміряна середня концентрація NaCI в підмасковому просторі;

An — загальна тривалість вдиху;

Їех — загальна тривалість видиху.

Вимірювання С₂, за можливості, здійснюють інтегральним реєстратором. Концентрація в пробі, відібраній з підмаскового простору лицевої частини, дорівнює виміряній концентрації мінус значення фонового рівня.

Випробовують один зразок: у тому стані, в якому його доставили.

Лицеву частину надягають на муляж голови (див. рисунок 14), розміщуючи спочатку підборіддя в «чашку» лицевої частини, а потім і саму лицеву частину на обличчі муляжу голови. Ремінці роз­міщують навколо муляжу голови і відрегульовують так, щоб забезпечити максимальне поле зору. Наголовні ремінці натягують так, щоб забезпечити симетричну посадку лицевої частини на муляжі голови, використовуючи тальк, щоб зменшити тертя між муляжем і ремінцями. Прикладене до ремінців натягувальне зусилля повинне становити 50 Н.

Вимірювання загальної площі поля зору і перекривальної площі поля зору виконують для трьох окремих надягань лицевої частини на муляж голови.

У разі оцінювання використовують діаграму (див. рисунок 15).

Для вимірювання застосовують планіметричний або масовий метод.

Середнє значення трьох результатів заносять до звіту як загальну площу поля зору і площу перекривального поля зору.

Примітка. Необхідно звернути увагу на те, щоб край чаші апертометра був розміщений точно на лінії нитки розжарювання електричних лампочок муляжу голови. Два критичні розміри відмічено на рисунку 14 символом (*).

Національна примітка. Критичні розміри на рисунку 14 символом (*) не відмічено.

Випробовують два зразки після попереднього підготовлення відповідно до 8.2.

Усі випробовування проводять з двома випробовувачами в умовах нормальної температури навколишнього середовища. Температуру та вологість заносять до звіту про випробовування.

Під час випробовувань до лицевої частини із з'єднувачем, згідно з EN 148-1, приєднують іміта­тор фільтра (рисунок 9). До лицевих частин з Іншим з’єднувачем прикріплюють фільтр або інше устатковання, яке звичайно використовують з такою лицевою частиною.