Засоби індивідуального захисту органів дихання. Моторові фільтрувальні пристрої з масками, півмасками або чвертьмасками. Вимоги, випробування, маркування

Пристрій закріплюють на приєднаному до дихальної машини Шеффілдівському муляжі голови І приводять у дію за визначених виробником мінімальних робочих параметрів із вимкненим жив­ленням. Визначають вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі.

Типову будову устатковання з використовуванням одноциліндрової дихальної машини пока­зано на рисунку 3.

Поглинач діоксиду вуглецю необхідний для запобігання накопиченню діоксиду вуглецю у кон­турі випробовувального устатковання.

Вимірюють концентрацію діоксиду вуглецю в пробі за допомогою аналізатора. Продовжують випробовування до досягнення сталого значення. Записують це значення як невідкоригований рівень діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі.

Вимірюють навколишній рівень діоксиду вуглецю на відстані 1 м попереду і на рівні кінчика носа муляжу голови. Вимірювання проводять після стабілізації рівня діоксиду вуглецю у вдиху­ваному повітрі. Окрім того, вимірюють навколишній рівень у пробовідбірнику видихуваного по­вітря за відсутності подавання діоксиду вуглецю. Цей рівень повинен бути нижче ніж 0,1 %.

Знаходять різницю між лабораторним рівнем діоксиду вуглецю і виміряним значенням у повітрі і заносять до звіту це значення як відкоригований вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі.

Заносять до звіту вміст діоксиду вуглецю в пробі після досягнення сталого значення для при­строю з увімкненим і вимкненим живленням.

Примітка. Можливо, що логік, який пройшов через отвір для вимірювання тиску, може впливати на зареєстрований тиск, тому бажано такі впливи звести до мінімуму.

Розміщують пристрій з чистими фільтрами на Шеффілдівському муляжі голови, з’єднаному з дихальною машиною, встановленою на 20 циклів/хв і 1,5 л/хід або 95 л/хв безперервного по­току. Максимальний опір вдихуванню вимірюють поблизу ротового отвору муляжу голови.

Розміщують пристрій на Шеффілдівському муляжі голови і приводять у дію за визначених ви­робником мінімальних робочих параметрів. Максимальний опір вдихуванню вимірюють поблизу ротового отвору муляжу голови, з’єднаного з дихальною машиною, встановленою на 25 циклів/хв і 2,0 л/хід.

Розміщують пристрій на Шеффілдівському муляжі голови (тулуба) і приводять у дію відпо­відно до інформації, яку надає виробник, із повністю зарядженими елементами живлення і чистим(и) фільтром(-ами). Вимірюють опір диханню на видихуванні поблизу ротового отвору му­ляжу голови, з’єднаного з дихальною машиною, встановленою на 25 циклів/хв і 2,0 л/хід. Макси­мальний опір вдихуванню вимірюють для кожної із орієнтацій голови, визначених так: орієнтація прямо вперед, вертикально вверх, орієнтація лицевої частини вертикально вниз; потім з нормаль­ною вертикальної віссю голови у горизонтальному положенні, з орієнтацією лицевої частини вправо і вліво.

Визначені в 7.6.1 і 7.6.2 випробовування повторюють для пристроїв, які пройшли випробо­вування пилоємності відповідно до 7.9.

Розміщують пристрій на Шеффілдівському муляжі голови і з’єднують з дихальною машиною, яка забезпечує визначеними показниками. Вмикають пристрій і забезпечують визначені вироб­ником мінімальні робочі параметри (як це визначено виробником), які досліджують через інтер­вали для підтвердження визначеної виробником тривалості роботи.

Примітка. Мінімальні робочі параметри можуть бути визначені різнобічними робочими характеристиками пристрою.

Приєднують повністю заряджений елемент живлення згідно з інструкціями виробника і чис- тий(-І) фільтр(и) до пристрою.

Герметично розміщують лицеву частину на муляжі голови. Перевіряють досягнення визна­чених виробником мінімальних робочих параметрів на початку і у разі закінчення встановленої ви­робником тривалості роботи. Заносять до звіту інформацію про те, пройшов чи не пройшов пристрій випробовування, разом із значеннями виміряних робочих параметрів і граничними зна­ченнями визначених виробником мінімальних робочих параметрів.

7.8 Швидкість потоку подавання повітря

Вимірюють потік відфільтрованого повітря в пристрої за нульового зворотного тиску. Вимі­рюють початкову швидкість потоку і швидкість потоку після тривалої роботи для встановлення визначеної виробником тривалості роботи.

Рекомендовано застосовувати похилий рідинний або електронний мікроманометр.

Пристрій споряджають повністю зарядженим елементом живлення і чистим(и) фільтром(-ами).

Для визначання повного заряджання елемента живлення рекомендують таку процедуру. Забезпечують нормальну роботу пристрою до досягнення очевидного зниження повітряного по­току. Вимикають пристрій і заряджають елемент живлення відповідно до інструкцій виробника.

Розміщують герметично пристрій на муляжі голови і приєднують мікроманометр, витратомір і всмоктувальний пристрій, як це показано на рисунках 4а) або 4Ь) відповідно.

Заносять до звіту потік із лицевої частини.

Примітка. Можливо, що потік, який пройшов через отвір для вимірювання тиску, може впливати на зареєстрований тиск, тому бажано такий вплив звести до мінімуму.

Після вимірювання початкової швидкості потоку, як це зазначено в 7.8.4, від’єднують шланг від муляжу голови і перекривають ротову трубку так, щоб усе відфільтроване повітря випускалося через видихальний клапан.

Залишають пристрій працюючим протягом тривалості роботи, на 1 год меншої, ніж визна­чена виробником, потім відкривають ротову трубку і знову приєднують гумовий шланг.

Вимірюють і заносять до звіту швидкість потоку, як зазначено в 7.8.4, за загального мину­лого часу (з урахуванням перших ЗО хв, витрачених на вимірювання початкової швидкості пото­ку), який дорівнює визначеній виробником тривалості роботи.

Записують об’ємну швидкість потоку поряд із заявленою виробником тривалістю роботи.

Випробовувальне устатковання і випробовувальна атмосфера повинні бути такими, як за­значено в prEN 143 із такими змінами. Впускний отвір повітря в пристрій повинен знаходитись у випробовувальній атмосфері. Споряджений повністю зарядженим елементом живлення і чистим(и) фільтром(-ами) укомплектований пристрій випробовують із використовуванням Шеффілдівсько- го муляжу голови, приєднаного до дихальної машини, відрегульованої на ЗО л/хв (20 циклів/хв, 1,5 л/хід, синусоїдне дихання). Приводять у дію пристрій за концентрації доломітового пилу (400 ± 100) мг/м³ доти, поки добуток концентрації пилу і часу випробовувань не складе:

1. Лише для протиаерозольного фільтра

ТМ1Р 400 мгтод/м³;

ТМ2Р 400 мгтод/м³;

ТМЗР 200 мгтод/м³.

Наприклад, для ТМ1Р добуток може бути 400 мг/м³ для 1 год або 300 мг/м³ для 1,33 год.

2. Лише протигазовий фільтр

Вимоги до пилоємності не застосовні.

3. Скомбіновані фільтри

ТМ1(Газ)Р 200 мгтод/м³;

ТМ2(Газ)Р 200 мгтод/м³;

ТМЗ(Газ)Р 100 мгтод/м³,

де «Газ» — газовий складник класифікації.

4. Спеціальні фільтри

100 мгтод/м³.

Після закінчення випробування визначають опір вдихуванню відповідно до 7.6.4 і перевищення визначених виробником мінімальних робочих параметрів. Для фільтрів визначають коефіцієнт проникання відповідно до 7.14 за винятком фільтрів, для яких не вимагається кондиціювання.

Дві металеві круглі пластини діаметром (100 ± 1) мм і товщиною не менше ніж 10 мм. Одна пластина нерухома, а інша здатна рухатись у напрямку, перпендикулярному площині пластин. Рухома пластина здатна навантажуватися для створення загального зусилля між пластинами 50 Н (див. рисунок 5).

Встановлюють визначені виробником мінімальні робочі параметри пристрою, розміщують дихальний шланг по центру між двома пластинами і виконують відповідне випробовування для вимірювання максимального опору вдихуванню відповідно до 7.6.2. Прикладають випробовуваль- не зусилля 50 Н (яке охоплює вагу самої рухомої пластини) до шлангу і знову виконують відповід­не випробовування для вимірювання максимального опору вдихуванню відповідно до 7.6.2. Якщо пристрій споряджений більше ніж одним дихальним шлангом, послідовно оцінюють сплющування кожного шланга з випробовувальним зусиллям 50 Н.

Заносять до звіту граничні опори вдихуванню і різницю між ними.

Підвішують дихальний шланг з муфтами і прикладають до вільного кінця відповідне зусил­ля (див. таблицю 2) протягом 10 с. Якщо пристрій споряджений комплектом шлангів, приклада­ють відповідну навантагу до кожного шланга.

Заносять до звіту будь-яке пошкодження або поломку.

Вимірювання інтерактивної швидкості потоку необхідне у випадку, коли ефективність фільтрації протиаерозольних фільтрів або поглинальна здатність протигазових фільтрів, які ви­користовують з моторовими повітронагнітальними фільтрувальними пристроями, може бути ви­пробувана окремо за сталих швидкостей потоку.

Піком інтерактивної швидкості потоку повітря (Q_p) є повітряний потік у фільтр(и), коли на розміщений на Шеффілдівському муляжі голови укомплектований пристрій впливає постійне відби­рання повітря 95 л/хв і дихальна машина, встановлена на ЗО л/хв (20 циклів/хв, 1,5 л/хід).

Середнім значенням швидкості інтерактивного потоку (Q_A) є середній повітряний потік у фільтр(и), коли на розміщений на Шеффілдівському муляжі голови укомплектований пристрій діє дихальна машина, встановлена на ЗО л/хв (20 циклів/хв, 1,5 л/хід).

Значення Q_p і Q_A розраховують із використовуванням характеристик тиску повітряного по­току для фільтра:

О = а(ДР)^ь, (1) де а І b — константи;

Q — повітряний потік;

ДР — падання тиску у фільтрі та Інших компонентах.

а і b можуть бути розраховані за допомогою лінійного регресивного аналізування з регресив­ної моделі:

logQ = loga + ЬІод(ДР). (2)

Типові методи для вимірювання інтерактивних швидкостей потоку подано в 7.12.3.2 і 7.12.3.3.

Для проведення цих вимірювань опоряджують пристрій повністю зарядженим елементом живлення чистим(и) фільтром(-ами). Можна застосовувати Інші рівноцінні методи.