Страница 5: ДСТУ EN 12942:2004. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Моторові фільтрувальні пристрої з масками, півмасками або чвертьмасками. Вимоги, випробування, маркування (62132)

1. ходить без повертання головою або розмови протягом 2 хв;

2. повертає голову зі сторони в сторону (приблизно 15 разів) протягом 2 хв, Імітуючи цим огляд стін тунелю;

3. рухає головою вверх і вниз (приблизно 15 разів) протягом 2 хв, імітуючи оглядання підлоги і стелі;

4. читає алфавіт або інший погоджений текст вголос протягом 2 хв, імітуючи цим спілкування з колегою;

5. ходить без поворотів голови або спілкування протягом 2 хв.

Повторюють вправи від а) до е) для трьох випробовувачів із вимкненими пристроями без­посередньо після закінчення випробовувачем випробовування з увімкненим живленням і без знімання лицевої частини. Впевнюються, що кожен пристрій випробовували з вимкненим живленням.

1. концентрацію в камері;

2. концентрацію в дихальній зоні пристрою для кожного періоду випробовувань.

Загальну схему устатковання показано на рисунку 2а).

Рекомендовану концентрацію випробовувальної речовини у випробовувальній атмосфері з об’ємною часткою від 0,1 % до 1 % треба використовувати. Точне визначання значення коефі­цієнта підсмоктування за допомогою відповідних приладів забезпечується в діапазоні від 0,01 % до приблизно 20 % залежно від концентрації випробовувальної речовини.

Концентрацію гексафториду сірки у випробовувальній атмосфері і всередині лицевої части­ни вимірюють і реєструють відповідними приладами і упевнюються, що час реакції системи ви­являння задовольняє вимоги 7.3.4.5.

Випробовують в умовах навколишньої температури і вологості.

Застосовують визначену в 7.3.5 процедуру.

Значення коефіцієнта підсмоктування (Р) розраховують за результатами вимірювань, про­ведених в останні 100 с кожної із вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

Значення Ру відсотках розраховують за формулою:

С Р = -Я. ■ 100,

де Сч — концентрація випробовувальної речовини в камері;

С₂ — концентрація випробовувальної речовини у дихальній зоні апарата.

Під час вимірювання С₂ бажано застосовувати інтегрувальний реєстратор.

Загальну будову устатковання показано на рисунку 2Ь).

Аерозоль хлориду натрію отримують із 2 % розчину NaCI у дистильованій воді. Використо­вують стандартний великий розпилювач Колісона, який потребує створення об’ємної швидкості потоку повітря 100 л/хв за тиску 7 бар. Генератор і його корпус приєднують до трубопроводу, де забезпечується постійний потік повітря. За необхідності, для отримання повністю сухих часток в аерозолі треба нагрівати або осушувати повітря.

Середня концентрація хлориду натрію у ковпаку повинна становити (8 ± 4) мг/м³ і змінюва­тися в межах ефективного робочого об’єму не більше ніж на 10 %. Розподіл часток за розміром повинен бути в межах від 0,02 мкм до 2 мкм еквівалентного аеродинамічного діаметра за серед- ньомасового діаметра 0,6 мкм.

Для вимірювання концентрації хлориду натрію всередині лицевої частини використовують полум’яний фотометр. Основні характеристики приладу такі:

1. фотометр повинен бути спеціально призначений для безпосереднього аналізування аерозолю NaCI;

2. фотометр повинен бути здатний вимірювати концентрацію NaCI у діапазоні від 15 мг/м³ до 5 нг/м³;

3. об'єм відбирання проб для фотометра не повинен перевищувати 15 л/хв;

4. час реагування приладу без урахування системи відбирання проб не повинен перевищу­вати 500 мс;

5. чутливість приладу до інших речовин повинна бути зменшена, особливо до вуглецю, кон­центрація якого може змінюватись протягом дихального циклу. Це досягається забезпеченням ширини смуги пропускання інтерференційного фільтра не більше ніж 3 нм за наявності всіх не­обхідних фільтрів інших побічних смуг.

Пробовідбірні трубки повинні бути пластиковими з номінальним внутрішнім діаметром 4 мм, через які за допомогою помпи надходить повітря. Якщо фотометр не містить помпи, під час ви­пробовувань необхідно застосовувати здатну до регулювання помпу для відбирання проб повітря. Для деяких типів фотометрів може бути потрібне розведення проби чистим повітрям. Помпа по­винна забезпечувати мінімізацію втрат аерозолю всередині помпи і змін у об’ємному потоці, спричинених змінами тиску в пробовідбірній зоні.

Примітка. Придатними вважають окремі типи поршневих помп.

Необхідно застосовувати дві окремі пробовідбірні трубки: одну для вимірювання концентрації випробовувальної речовини в ковпаку й іншу для вимірювання концентрації в дихальній зоні ко­ристувача. Другу трубку приєднують до випробного пристрою так, щоб зміни тиску всередині ли­цевої частини приводили в дію перемикальний вентиль.

Застосовують систему для забезпечення подавання проби у фотометр лише на фазі вдиху дихального циклу. Під час фази видиху у фотометр подають чисте повітря. Основними елемен­тами такої системи є:

1. електричний клапан із часом спрацювання 100 мс. Клапан повинен мати мінімально мож­ливий шкідливий простір і можливість проходження прямого необмеженого потоку у відкритому положенні;

2. давач тиску, здатний визначати найменшу зміну тиску приблизно 0,02 мбар, що може при­єднуватись до пробовідбірника, який розміщено в порожнині півмаски. Давач повинен мати ре­гулювальний поріг чутливості і сигналізувати про його перетинання в будь-якому напрямку. Да­вач повинен працювати надійно за пришвидшень, які створюються рухами голови випробовувана;

3. система розподілу фаз вдиху-видиху, яка спонукає клапан реагувати на сигнал, який над­ходить від давача тиску;

4. таймер для реєстрування пропорційності загального дихального циклу, під час якого відби­рають пробу.

Випробовують за кімнатної температури і відносної вологості не більше ніж 60 % всередині ковпака з працюючим генератором аерозолю.

Під час використовування хлориду натрію як випробовувальної речовини застосовують пуль- сувальну пробовідбірну вимірювальну систему (див. таблицю 6). Це вимагає забезпечення такого додаткового заходу у загальній процедурі відповідно до 7.3.5:

Випробовувач із увімкненим пристроєм зупиняє дихання так, щоб виміряти значення тиску всередині лицевої частини. Рівень спрацювання для клапана зміни напрямку потоку встановлю­ють приблизно на 0,02 мбар нижче такого значення (залежно від обставин) так, щоб проби відби­рали лише на фазі вдиху.

Таке регулювання виконують після припасування випробовувачем пристрою.

Застосовують визначену в 7.3.5 процедуру.

Застосовують визначену в 7.3.5 процедуру, але з постачанням до пристрою, вільного від випробовувальної речовини, дихального повітря.

Застосовують визначену в 7.3.5 процедуру, але з фільтрами пристрою, заміненими на про- тиаерозольні фільтри високої ефективності, значення коефіцієнта проникання яких під час ви­пробовування згідно з prEN 143 менше ніж 0,01 %. Бажано забезпечити фільтри, подібні до ви­користовуваних із пристроєм.

Примітка. Фактично прийнятним є використовування фільтрів із високими значеннями коефіцієнта проникання, доки загальний коефіцієнт підсмоктування задовольняє вимоги до максимального коефіцієнта підсмоктування, подані у таблиці 1.

Значення коефіцієнта(-ів) проникання фільтра(-ів) заносять до звіту.

Коефіцієнт підсмоктування вираховують із вимірів Сі та С₂. Значення коефіцієнта підсмок­тування Р розраховують для кожної вправи (С₂) за результатами замірів, зроблених в останні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

Значення Р у відсотках розраховують із виразу:

•100,

де Сі — концентрація в випробовувальній атмосфері;

С₂ — виміряна середня концентрація для кожної вправи;

fi_N — загальна тривалість вдихування;

Їех — загальна тривалість видихування.

Вимірювання С₂ бажано здійснювати інтегрувальним реєстратором або рівнозначним при­строєм.

Випробовувані Із пристроями виконують вправи, які моделюють їх практичне застосовування. Випробовувачів опитують для отримання суб'єктивного оцінювання легкості використовування.

До випробовувань залучають двох випробовувачів із задовільними медичними свідоцтвами. Рішення щодо необхідності медичного огляду до випробовувань і щодо необхідності контролю протягом випробовувань приймає відповідальний за випробовування.

Випробовують за температури довкілля (20 ± 5) °С І відносної вологості (60 ± 15) %. Рівень шуму в приміщенні не повинен перевищувати 75 дБ (А). До звіту заносять фактичні умови.

Випробовують два пристрої з повністю зарядженим(и) елементом(-ами) живлення і чисти­ми фільтрами.

Кожному випробовувану пропонують одягти апарат згідно з інструкціями, наданими вироб­ником, і забезпечують виконання визначеної послідовності вправ загальним часом виконання ЗО хв.

Порядок виконання вправ обирається на розсуд відповідального за випробовування.

1. рух по горизонтальній площині протягом 10 хв із постійною швидкістю 6 км/год;

2. рух по горизонтальній площині в приміщенні з висотою стелі (1,3 ± 0,2) м протягом 5 хв;

3. плазування по горизонтальній площині в приміщенні з висотою стелі (0,7 ± 0,05) м про­тягом 5 хв;

4. заповнення невеликої корзини 12 мм придатною стружкою з бункера висотою 1,5 м, який має отвір внизу для того, щоб його вміст можна було вичерпувати лопаткою, й отвір зверху, щоб висипати стружку з корзини. Випробовувач нахиляється або стає навколішки, за бажанням, та наповнює корзину стружкою. Потім він піднімає корзину і висипає її вміст назад у бункер. Цю про­цедуру виконують 20 разів протягом 10 хв.

Після цього випробовувач знімає пристрій і випробовування проводиться з іншим випробо- вувачем і Іншим апаратом.

Після випробувань кожного випробовувана просять прокоментувати таке:

1. зручність наголовного гарнітура;

2. зручність підвісної системи або пояса;

3. легкість знімання та одягання;

4. надійність кріплень і з’єднань;

5. доступність будь-яких наявних засобів контролювання;

6. прозорість і поле зору, охоплюючи запотівання;

д) передавання мови (разом із оцінюванням чутності);

h) зберігання рівноваги під час використовування апарата;

І) будь-які непередбачені дії з важелем увімкнено-вимкнено або із засобами регулювання швидкості потоку чи класифікації пристрою;

10. створення потоком або розподілом повітря будь-яких труднощів або психологічного напру­ження;

11. легкість у роботі з засобами для перевіряння;

1. свобода рухів головою щодо дихального шланга (за наявності);

т) інші зауваги випробовувана, які випробовувач бажає прокоментувати.