Страница 28: ДСТУ IEC 60598-1-2002. Світильники. Частина 1. Загальні вимоги й випробування (62110)

За середню температуру навколишнього середовища приймають в захищеній від протягів камері температуру повітря поблизу однієї з перфорованих стінок на рівні центра світильника. Зазвичай цю температуру вимірюють скляним ртутним термометром в полірованому метале­вому циліндрі з подвійною стінкою для захисту від дії прямого випромінення.

Середню температуру всієї обмотки вимірюють методом опору. Порядок вимірювання — згідно з додатком Е.

Примітка. Встановлено, що під час виконання оціночних розрахунків конструкції часто допускаються помилки; тому повинна провадитися незалежна груба перевіряння вимірюванням температури корпуса компонента з наступним уточненням відповідної конструкції

.Важливо, щоб усі прилади для вимірювання температури регулярно повірялись. Рекомендуєть­ся також органам, які провадять вимірювання, обмінюватися світильниками для досягнення одно­значності у вимірюваннях нагріву різних матеріалів в різних теплових режимах.

К.1.2 Вимірювання температури нагріву ізоляційних елементів патронів

Термопари закріплюють в точках вимірювання, як це зазначено на рисунку К. 1.

1. Край патрона (крім металевих та керамічних патронів).

2. У місці контакту цоколя лампи та патрона (якщо виготовлений з Ізоляційного матеріалу, окрім керамічного).

Вимірювання у цьому разі відбувається на патроні. Точку вимірювання вибирають якомога ближче до місця контакту цоколя лампи та патрона, не торкаючись самого цоколя лампи.

3. У місці роздвоєння кабелю, на відстані 10 мм від контактних затискачів патрона (за наяв­ності — така точка виміру є важливою, коли проводи торкаються один одного).

ІЕС 60228/98

Примітка. Патрон може бути або нарізним або байонетним.

Рисунок К.1 — Розміщення термопари на типовому патроні

ДОДАТОК L
(довідковий)

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КОНСТРУЮВАННЯ СВІТИЛЬНИКІВ

L.1 Сфера застосування

Рекомендації призначені для надання порад виробникам світильників щодо поведінки пластма­сових матеріалів та покриття під впливом температури, ультрафіолетового випромінення, во­логи та корозійних атмосфер, а також порад щодо конструювання відбивача.

Рекомендації охоплюють світильники внутрішнього І зовнішнього освітлення і не є вичерпни­ми. їх не треба розглядати як обов’язкові вимоги, так як в дійсності інші рішення можуть бути не менш ефективними або навіть кращими.

Класифікація зовнішніх впливів наведена в ІЕС 60364-3.

L.2 Пластмаси у світильниках

У конструкціях світильників деталі із пластмас вважають важливими і розповсюдженими еле­ментами. Це стосується як внутрішніх деталей і проводки, так і світлорозсівних елементів, ек­ранів чи кріплення.Використаний термін «нормальна» експлуатація світильників означає природну тривалість терміну старіння використаних пластмасових деталей.

Дуже важкі умови експлуатації і руйнівна дія середовища знижують тривкість до старіння.

Особливу увагу треба звернути на:

• тривалість дії температури;

• дію УФ і видимого випромінення;

• статичну і динамічну механічні дії;

• кислотне середовище.

Таблиця L.1 — Руйнівні впливи

Деякі поєднання цих дій приводять до критичних ситуацій, перетворюючи матеріал на не­придатний для застосування. Наприклад, поєднання УФ випромінення і нагрівання може перетво­рити ПВХ ізоляцію кабелю в зелену речовину, що свідчить про руйнування ізоляції. Викладені властивості характерні всім матеріалам в тій чи іншій мірі, але можуть відрізнятися залежно від використаного наповнювача чи затверджувана, процесу готування І параметрів конструкції.

L.3 Захист від Іржі

Світильники для використання в приміщеннях з нормальними умовами можуть бути виготов­лені з різних матеріалів.

Металеві штамповані деталі світильника належить попередньо відповідним чином оброби­ти, а на поверхню треба нанести покриття, наприклад, методом гарячого емалювання.

Нефарбовані алюмінієві відбивачі і решітки необхідно виготовляти з алюмінієвих сплавів з анодним покриттям.

Такі додаткові деталі світильника, як притискач, петлі тощо забезпечуватимуть нормова­ний термін експлуатації в приміщеннях з нормальними умовами, якщо вони матимуть відповідне гальванічне покриття. Задовільним покриттям може вважатися цинк, нікель/хром або олово.

Примітка. Перевірку електричної безпеки світильників, які призначені для приміщень з підвищеною вологістю, провадять випробовуваннями відповідно до розділу 9,

L.4 Захист від корозії

Світильники внутрішнього і зовнішнього освітлення, призначені для використання в атмос­фері з високою вологістю, треба належно захищати від корозії. Разом з тим, від таких світиль­ників не можна вимагати працездатності за наявності хімічних парів. Будь-яка атмосфера містить незначну кількість такої агресивної сполуки, як діоксид сірки, яка за наявності вологи спричиняє помітну корозію під час тривалої експлуатації світильника.

Оцінюючи захист світильника від корозії треба пам'ятати, що внутрішні деталі захищених світильників (навіть за наявності одного чи кількох зливних отворів) значно менше піддаються корозії, ніж зовнішні деталі.

Вважаються стійкими до корозії такі метали та сплави:

1. мідь, бронза чи латунь, із вмістом міді не менше ніж 80 %;

2. нержавіюча сталь;

3. алюміній (листовий, екструдований або вилитий під тиском), цинк, тривкі до атмосферної корозії;

4. литий або ковкий чавун товщиною не менше ніж 3,2 мм, покритий з зовнішньої сторони цинком товщиною 0,05 мм;

5. сталевий лист з цинковим покриттям товщиною 0,02 мм;

6. пластмаси (див. L.1).

Щоб запобігти електролітичній корозії, металеві деталі, що контактують між собою нале­жить виготовляти з металів, близьких один до одного в гальванічному ряду. Наприклад, латунь і інші мідні сплави не повинні контактувати з алюмінієм або алюмінієвими сплавами; найбільш сприятливим є контакт цих груп металів з нержавіючою сталлю.

Для світильників, що працюють поза приміщеннями, зазвичай вибирають пластмаси з групи акрилів, характеристики яких не значно змінюються за тривалої експлуатації'.

Взагалі, целюлозні матеріали не відповідають умовам експлуатації за високої вологості як усередині так І поза приміщеннями, а наприклад, деталі з полістиролу придатні для використан­ня в приміщенні, але поза приміщенням піддають сильному руйнуванню через вплив вологи в по­єднанні з сонячною радіацією.

Якщо світильники з пластмасовими деталями, призначеними для використання за високої вологості (всередині або поза приміщеннями), мають клейові сполуки, важливо, щоб використаний клей також витримував без руйнування тривалий вплив вологи.

Примітка. Перевірку електричної безпеки світильників, що призначені для експлуатації поза приміщеннями за підвищеної вологості провадять випробовуваннями відповідно до розділу 9.

L.5 Хімічне агресивне середовище

Використання світильників в атмосфері із значною концентрацією хімічно агресивних парів або газів, особливо якщо має місце конденсація, вимагає дотримання не тільки зазначених вище заходів, але і наступних додаткових умов.

1. Зазвичай, світильники, корпуси яких виготовлені відливанням з корозійно стійкого металу, можуть експлуатуватися довше ніж світильники з корпусом з металевого листа.

2. Якщо використовують метали, то, наскільки це можливо, вибір їх треба здійснювати з урахуванням тривкості до дії конкретних агресивних речовин, так як більшість металів підда­ються впливу багатьох агресивних речовин. Алюмінієве литво під тиском може задовольнити більшість випадків застосування.

3. Барвники або інші способи захисту необхідно вибирати з урахуванням конкретних умов аг­ресивності середовища. Наприклад, тривкі до кислоти фарби можуть бути тривкими також і до дії деяких лужних середовищ.

4. Такі пластмаси як акрили, полівінілхлориди І полістироли мають високу стійкість до дії більшості неорганічних кислот і лугів. Однак вони схильні до дії ряду органічних парів і рідин, і тому, залежно від мети використання І складу середовища, їх слід вибирати з урахуванням конкретних умов.

5. Покриття склонаповненими емалями вважають тривким до багатьох хімічних речовин, але у цьому разі необхідно, щоб на його поверхні не було прогалин та тріщин, якщо вимагається за­безпечити тривалий термін експлуатації у високоагресивному середовищі.

L.6 Конструювання відбивача

Матеріали, що використовують для відбиття світла, аналогічно відбивають І інфрачерво­ний спектр. Отже, оптично ефективний відбивач відбиватиме також і більшість інфрачервоного випромінення від світильника, зменшуючи ефект перегріву.

Дуже важливо, щоб ділянки перегріву не зосереджувалися на деталях світильника та лампи, де вони можуть вплинути на функціонування чи зменшити стійкість матеріалів. Зокрема, не ре­комендують фокусувати відбите світло (та інфрачервоне) на ламповому екрані, нитці розжарю­вання чи трубці пальника. Це негативно впливає на термін служби лампи, а в крайніх випадках може спричинити порушення функціонування колби лампи чи пальника.

Забороняється перевищувати значення максимальних робочих температур, зазначених у стандартах на лампи (див. розділ 0.2 — «Нормативні посилання»).

ДОДАТОК М
(довідковий)

НАСТАНОВА
ДЛЯ ПЕРЕВЕДЕННЯ ТАБЛИЦІ IX ІЕС 60598-1
(ДРУГЕ ВИДАННЯ) У ТАБЛИЦЮ 11.1
ВИЗНАЧАННЯ ШЛЯХІВ СПЛИВАННЯ І ПОВІТРЯНИХ ПРОМІЖКІВ

Додаток М носить довідковий характер, він не є обов’язковим для виконання.

ДОДАТОК N
(довідковий)

НАСТАНОВА ДЛЯ СВІТИЛЬНИКІВ З МАРКОВАННЯМ Ё7

Якщо світильник має символ ^ , то це передбачає можливість безпосереднього монтування сві­тильника на поверхнях із нормально займистих матеріалів. До нормально займистих матеріалів відно­сять такі будівельні матеріали, як деревина та матеріали на її основі товщиною більше ніж 2 мм.

Спершу вимоги про встановлення на ту чи іншу монтажну поверхню відносили до світильників, що містять баласт або трансформатор. Надалі було вирішено використання символурозповсю­дити на всі світильники, що мають термін служби більше ніж 10 років, світильники з лампами розжа­рювання включно.Початкові вимоги щодо марковання символу Е базувались на двох чітких положеннях;

1. захист від займання, яке може статися у кінці терміну служби баласту, див, перелік 4.16.1 ІЕС 60598-1 (1986);

2. захист від перегріву баласту під час аномального режиму (коротко-замкнений стартер), а та­кож випадкового руйнування, див. перелік 4.16.2 ІЄС 60598-1 (1986).