Страница 2: ДСТУ EN 13249:2005. Геотекстиль та віднесені до геотекстилю вироби. Необхідні характеристики для застосування в дорожньому будівництві (за винятком залізничних колій та асфальтових покриттів) (62062)

Примітка.

H: потребують узгодження;

А: застосовують за всіх умов використовування;

S: застосовують за специфічних умов використовування;

вказує, що характеристика недоречна для цієї функції.

^а припускають, що це випробовування не можна застосовувати для деяких типів виробів, наприклад, геогратів.

⁸ якщо механічні властивості (гранична міцність і статичний прокол) позначені “Н" в цій таблиці, то виробник повинен навести дані за обома показниками. В технічних умовах достатньо тільки одного показника — або гранична міцність, або статичний прокол.

Дані стосовно граничної міцності швів та стиків необхідні для всіх функцій — якщо виріб треба з’єднати механічно, то вантаж переміщують поперек швів та стиків.

Дані по статичному проколу необхідні для функції фільтрування, якщо це необхідно за ТУ.

Якщо умови навантажування на ділянках такі, що є потенційний ризик статичного проколу фільтру, то потрібно навести дані щодо статичного проколу або, як альтернатива, граничної міцності у разі розтягнення.

Дані щодо характеристик тертя потрібні для функцій розділяння і фільтрування, коли виріб застосовано в ситуації, де наявна різниця між рухом виробу і суміжним матеріалом, що може стати загрозою для стабільності роботи. Характеристики тертя можна виміряти, використовуючи місце роз­ташування специфічних матеріалів, методом направленого зсуву згідно з рг EN ISO 12957-1:1997, або у разі навантаження до 50 кПа методом похилої площини згідно з рг EN ISO 12957-2:1997.

Примітка. Треба також розглядати режим тертя між суміжними матеріалами будівництва, наприклад, ґрунтом або геомембраною.

Дані щодо повзучості під час розтягування можна використовувати для того, щоб надати показники щодо опору тривалому навантажуванню, коли виріб виконує функцію укріплювання.

5. ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

   1. Подавання характеристик

Характеристики, зазначені в таблиці 2, за винятком довговічності, виражені як середнє значення із зазначеними допусками, відповідними 95 % імовірності, повинен надати виробник на основі ста­тистичної інтерпретації його внутрішніх контрольних вимірювань якості.

Інформацію щодо довговічності треба визначати у відповідності з основними принципами додатка В.

Потрібно помаркувати і етикетувати сувої та вироби. Марковання виробів повинно відповідати вимогам EN ISO 10320.

Примітка. Метод, описаний в цьому пункті, необов'язковий для контрольної процедури на ділянці.

Відповідність характеристик значенням, вказаним в 5.1, повинна бути побудована на вимірю­ваннях, зроблених на двох типових зразках (А і В), взятих з двох різних сувоїв. Проби відбирають у відповідності до EN 963.

Характеристики, наведені в таблиці 2, треба виміряти згідно з відповідними європейськими стандартами на зразках, приготованих з проби А.

Якщо результат(и) випробовування за окремою характеристикою перебуває(-ють) в межах допуск­них значень, наведених виробником, то виріб приймають як відповідний щодо цієї характеристики.

Якщо результат(и) випробовування окремої характеристики більш ніж в 1,5 рази перевищує(-ють) допускні значення, то виріб не відповідає цій характеристиці.

Якщо результат(и) випробовування окремої характеристики перебуває(-ють) в межах допускних значень від 1 до 1,5 разів, то потрібно випробувати зразки, приготовані з проби В.

Примітка. 95 % імовірності відповідають середній величині мінус (і (або) плюс) 1,0 величини допуску(-ів).

Якщо результат(и) випробовування зразків В за однією і тією самою характеристикою лежить(-ать) в межах допуску(-ів) щодо цього значення, то виріб прийнято як відповідний щодо цієї характеристики.

Якщо результат(и) випробовування лежить(-ать) поза значенням допуску(-ів), то виріб не прийнято.

Типові випробування виробник повинен виконувати, щоб визначити значення властивостей, які повинні бути декларовані для виробу, щодо відповідності вимогам цього стандарту.

Типові випробування треба виконувати на наявних виробах в тих випадках, коли заміна основних матеріалів або виробничих процесів призводить до відхилення від декларованих власти- востей або застосування виробу. В цих випадках типовими випробуваннями є ті, які виконують щодо властивостей, які порушено або потрібно підтвердити, і для нових властивостей, що виникли зі зміною застосовування.

Випробування повинні бути проведені, згідно з посиланнями, установленими в цьому стандарті; їх треба відібрати з ряду характеристик, вказаних в таблиці 2, узгоджених з допускним викори­стовуванням виробу:

Таблиця 2 — Характеристики для типового випробовування і оцінювання відповідності

Результати типових випробувань треба зареєструвати і зробити доступними для інспектування.

Пробу для типових випробувань потрібно відбирати згідно з EN 963 зі звичайного виробничого потоку, використовуючи ті самі матеріали та формувальні процеси, що і для повного виробничого процесу. Розмір проби повинен бути достатньо великим, щоб давати змогу визначення характерис­тик, наведених в таблиці 2. Проби ручної роботи, малі дослідні партії та інші нові експериментальні зразки треба випробовувати тими самими методами, але їх не можна використовувати, щоб уста­новлювати характерні значення для типових випробувань.

Схему фабричного контролювання виробляння треба підтвердити керівними документами підприємства до того, як тип виробу розмістять на ринку. Надалі кожну істотну зміну в сировині, до­поміжних матеріалах, виробничих процедурах або схемах контролювання, які стосуються властиво­стей або застосовування виробу, потрібно реєструвати в керівному документі.

Керування повинно охоплювати процедури фабричного контролювання виробляння, відповідні до декларованих властивостей, які підтверджуються початковими випробуваннями типових зразків.

Процедури фабричного контролювання виробництва повинні складатися із систем постійного внутрішнього контролювання виробляння, щоб гарантувати, що вироби відповідають цьому стандарту та що виміряні величини відповідають декларованим величинам.

Додаток А (обов’язковий) містить всі пункти, які треба розглянути для того, щоб визначити, які з них придатні для контролювання виробу.

Виробник повинен встановлювати придатні пункти та реєструвати їх в керівництві фабричного контролювання виробляння.

У разі відповідності, процедуру, наведену в 5.2, треба використовувати, щоб перевірити відпо­відності виробу одній або більше характеристикам.

Коли треба, то інспектувати фабрики і фабричне контролювання виробляння потрібно відповідно до умов пункту 5.4 і додатка А.

5. МАРКУВАННЯ

Виробник повинен чітко маркувати геотекстиль і віднесені до геотекстилю вироби інформацією, зазаначеною в EN ISO 10320. Марковання мають бути тривкими щодо змивання.

Примітка. Для маркування СЄ див. ZA.3.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

СХЕМА ФАБРИЧНОГО КОНТРОЛЮВАННЯ ВИРОБЛЯННЯ

Пункти, на які треба посилатись в настанові щодо фабричного контролювання виробляння, які належать до визначеної в 5.4 системи контролювання, наведено нижче:

Примітка. Вважають, що виробники, які використовують систему якості, відповідну до EN ISO 9001, виконують всі вимоги цього додатка А. Виробники, які використовують систему EN ISO 9002, виконують вимоги, наведені в А.2—А.4.

А.1 Проект виробу

А.1.1 Виробник повинен описати, як проектні вимоги і критерії позначають, перевіряють, контролюють і оновлюють, щоб вони були однозначними і придатними для використовування виробу і ТУ на нього.

А.1.2 Виробник повинен в проекті описати взаємозв’язок між виробничими відділами або зв’я­зок із зовнішніми субпідрядниками.

А.2 Виробляння

А.2.1 Сировина або матеріали, що надходять:

Виробник повинен визначити критерії приймання сировини або матеріалів, що надходять, і використовувані процедури, щоб гарантувати їх виконання.

А.2.2 Процес виробляння: відповідні технічні параметри підприємства і процесу виробляння визначають, вказуючи частоту оглядання, інспектування, перевіряння і випробовування, разом з величинами потрібних критеріїв як стосовно устатковання так і щодо напівфабрикатів. Заходи, яких буде вжито, коли контрольні величини або критерії не одержано, треба зареєструвати. Ці записи повинні бути доступні для інспектування зацікавленими сторонами.

А.З Готові вироби

А.3.1 Випробовування готового виробу: повинні бути зареєстрованими розмір зразків і частота вибирання разом з одержаними результатами. Ці записи повинні бути доступні для інспектування зацікавленими сторонами.

А.3.2 Альтернативні випробовування: в тих випадках, коли застосовано випробування альтер­нативні щодо еталонних, деталі альтернативних випробувань і процедур разом з їх кореляцією до еталонних випробувань треба зареєструвати; вони мають бути доступними після запитання зацікавле­ними сторонами.

А.З.З Устатковання: випробовувальне устатковання, яке впливає на результати випробовуван­ня, потрібно калібрувати відповідно до національних або міжнародних стандартів, придатних для конт­ролювання.

Виробник повинен мати або має придатні пристрої, устатковання і персонал, які дають йому змогу виконувати потрібні перевірки і випробування. Він може виконувати ці вимоги, укладаючи суб­підрядну угоду з однією чи більше організаціями або особами, що мають необхідні навики і устат­ковання. Виробник повинен калібрувати або повіряти вимірювальне або випробовувальне устаткован­ня і підтримувати його у відповідному експлуатувальному режимі, незалежно від того, належить воно йому чи ні, щоб довести відповідність виробу його технічній документації.

Відповідні калібрування треба виконувати за допомогою визначених вимірювальних і контрольно- вимірювальних приладів відповідно до стандартів або випробовувальних процедур виробника.

Устатковання потрібно використовувати у відповідності до ТУ або випробовувальної еталонної системи, на яку є посилання в ТУ.

А.4 Придатний до А.1, А.2 і А.З (для відповідного використовування)

А.4.1 Звіти: Дані, разом з подробицями і результатами інспектування, перевіряння і випробо­вування, під час фабричного контролювання виробляння треба зареєструвати належним чином.

Ці звіти потрібно зберігати протягом 10 років.

Описи виробу, дата виготовлення, прийнятий випробовувальний метод, результати випробову­вання, критерії прийняття або відхилення треба заносити за підписом особи, що відповідає за контроль перевіряння.

А.4.2 Оцінювання результатів: в тих випадках, коли це можливо, результати інспектування, пере­віряння і випробовування потрібно інтерпретувати статистичними характерними ознаками або відхи­леннями, щоб визначити, чи відповідає виробляння вимогам і зазначеним величинам для виробів.

А.4.3 Єдність вимірювання: систему єдності вимірювання і контролювання проектів, матеріалів, що надходять, використовування матеріалів треба подавати в настанові. Систему складського контро­лювання виготовлених виробів треба подавати в настанові.

А.4.4 Коригувальні дії для невідповідних матеріалів і виробів: потрібно описати і зареєструвати безпосередні заходи, які будуть вжиті, якщо матеріали або вироби, що надійшли, не відповідатимуть зазначеним вимогам. Ці заходи повинні охоплювати кроки, необхідні для усунення недоліків, змін керівництва, якщо необхідно, розпізнавання та ізолювання неякісних сировини або матеріалів і готових виробів, визначення, чи повинні вони бути забракованими або відповідними технічним умовам поступок.

А.4.5 Персонал: виробник повинен гарантувати, що персонал, залучений до процесу, відповідно навчений. В настанові треба надавати опис роботи і визначати відповідність оперативних працівників.

А.4.6 Керування якістю: в настанові потрібно описати заходи щодо гарантування того, що всі вищезазначені вимоги виконуються.

ДОДАТОК В
(обов’язковий)

АСПЕКТИ ДОВГОВІЧНОСТІ

Всі геотекстильні та віднесені до геотекстилю вироби треба випробовувати на прискорений вплив атмосферних умов згідно з EN 12224, якщо їх не потрібно закопувати в день установлення. Міцність, збережена виробом наприкінці цього випробовування, разом з визначеним застосуванням виробу визначає тривалість часу, протягом якого матеріал може експозитуватися (на місці установлення). Максимальні періоди експозиції наведено в таблиці В.1. Збільшення тривалості випробовування є необхідним для матеріалів, що повинні бути експозитовані на триваліший час.