Страница 4: ДСТУ EN 10025-1:2007. Вироби гарячекатані з конструкційної сталі. Частина 1. Загальні технічні умови постачання (61965)

Початкові типові випробовування треба проводити під час першого застосування цього стан­дарту. Можна взяти до уваги випробовування, проведені раніше відповідно до положень цього стандарту (однакові вироби, однакові характеристики, метод випробовування, процедура відбирання проби, система підтверджування відповідності тощо). Крім того, початкові типові випробовування треба проводити на початку виробництва новим методом (якщо це може вплинути на регламен­товані властивості).

Необхідно оцінювати такі характеристики:

• допуски на розміри та форму;

• видовження;

• тимчасовий опір;

• границю плинності;

• ударну в'язкість;

• зварюваність (хімічний склад);

• довговічність (хімічний склад).

Інтенсивні типові випробовування — це специфічне контролювання та випробовування згідно з 8.4 цього стандарту, які виконують на перших п'яти виготовлених плавках.

Проте під час випробовувань на розтяг І удар мають бути випробувані не менше ніж 6 виробів від кожної з п’яти плавок, а якщо це неможливо, зразки для випробовувань треба відібрати від про­тилежних кінців випробуваних виробів.

Додаткові випробовування виконують на виробах з найбільшою товщиною, найвищої марки та групи якості, які виробник постачає на ринок згідно з 4.1.2 цього стандарту, та які відібрані від будь-якої з п’яти плавок, використаних для інтенсивних типових випробовувань (див. В.2.2).

Хімічний склад аналізують на виробах згідно з 10.1 цього стандарту. Потрібно визначити і за­писати вміст Таких елементів: вуглець, кремній, марганець, фосфор, сірка, мідь, хром, молібден, нікель, алюміній, ніобій, титан, ванадій, азот — та інших елементів, введених додатково.

Випробовування на розтяг виконують відповідно до 10.2.1 цього стандарту; метод випробу­вання — відповідно до EN 10002-1.

Випробовування на удар виконують відповідно до 10.2.2 цього стандарту; метод випробовування — відповідно до EN 10045-1.

Результати треба записати та подати у вигляді перехідних кривих, які показують роботу удару у джоулях однієї серії з трьох зразків за температури випробування 20 °С, 0 °С, мінус 20 °С, мінус 40 °С та за двох додаткових випробних температур, щоб показати перехід від пластичного стану до крихкого.

Якщо регламентовано випробовування на удар поздовжніх і поперечних зразків згідно з EN 10025-2—EN 10025-6, треба побудувати дві перехідні криві, по одній для кожної орієнтації.

Якщо значення роботи удару вказані для більш ніж однієї випробної температури, перехідні криві повинні містити всі температури, вказані в EN 10025-2—EN 10025-6.

Окремі значення мають бути відображені на графіку. Окремі та середні значення мають бути зареєстровані. Значення роботи удару, визначені за температур, які відрізняються від регламен­тованих у EN 10025-2—EN 10025-6, застосовують тільки для інформації.

Вимоги до крихкого руйнування наведено в EN 1993.

Якщо застосовно, вуглецевий еквівалент (CEV) як показник зварюваності треба розраховувати відповідно до 7.2.3 цього стандарту і вносити в протокол.

Для визначення схильності сталевих виробів до водневого розтріскування у зоні термічного впливу зварного з’єднання треба проводити випробовування на термічну тривкість (CTS), випро­бовування Tekken або ударні випробовування відповідно до EN ISO 17642, частини 1—3. Резуль­тати випробувань мають бути критерієм наявності чи відсутності тріщини.

Результати початкових програм типових випробувань треба записати, і ці записи мають бути збережними та доступними перевірянню протягом не менше ніж 10 років з моменту постачення останнього виробу, який стосується програми випробувань.

Випробовування проб, які виробник відібрав на заводі відповідно до приписаного плану, регла­ментованого цим стандартом, та відповідно до вимог розділів 8—10 цього стандарту, мають бути за­собом для оцінювання відповідності сталевих виробів, які постачають згідно з EN 10025-2— EN 10025-6.

Звіт про такі випробування, які виконав виробник, має бути частиною документа контролю згідно з EN 10204 та відповідати виду документа, вказаного в таблиці В.1.

Таблица В.1 — Види документів контролю

Виробник повинен установити, задокументувати і підтримувати систему ЗВК, щоб гарантувати відповідність виробів, які постачають на ринок, установленим характеристикам. Система ЗВК має охоплювати процедури, регулярне контролювання і випробовування та/чи оцінювання, а також застосування результатів для контролювання сировини та інших матеріалів, які надходять, або складників, устатковання, процес виготовляння та виріб.

Система ЗВК, яка відповідає вимогам EN ISO 9001 та розроблена згідно з вимогами цього стандарту, вважається такою, що задовольняє наведені вище вимоги.

Результати контролювання, випробувань або оцінення, які вимагають прийняття відповідних заходів, а також будь-які заходи, потрібно записувати. Заходи, яких вживають у разі, коли конт­рольні значення чи критерії не виконані, треба записати і зберігати протягом часу, встановленого процедурами ЗВК виробника.

Випробовування: все вагове, вимірювальне та випробувальне устатковання потрібно регулярно інспектувати згідно із задокументованими процедурами, частотою та критеріями.

Виробництво: все устатковання, яке використовують у виробничому процесі, необхідно регу­лярно контролювати та підтримувати для гарантування того, що експлуатування, зношування чи поломка не призведуть до порушення виробничого процесу. Котролювання та підтримування треба проводити і записувати згідно з письмовими інструкціями виробника, а записи потрібно зберігати протягом часу, визначеного процедурами ЗВК виробника.

Технічні умови на всю сировину, що надходить, а також схема контролювання для встанов­лення відповідності, мають бути задокументовані.

Виробнику потрібно встановити процедури підтверджування досягнення значень усіх харак­теристик. Характеристики та засоби контролювання такі:

1. випробовування на розрив відповідно до EN 10002-1;

2. випробовування на удар відповідно до EN 10045-1

3. хімічне аналізування відповідно до стандартів, перелік яких є у CR 10261.

Виробник повинен мати письмові методики, в яких установлено заходи стосовно невідповід­ної продукції. Будь-які такі випадки треба реєструвати, коли вони є, та ці записи потрібно зберігати протягом часу, установленого письмовими методиками виробника

.ДОДАТОК С
(довідковий)

ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, ЯКІ ВІДПОВІДАЮТЬ ПОСИЛАННЯМ НА ЄВРОНОРМИ

До перетворення таких євронорм на європейські стандарти можна користуватися або вказаними євронормами, або відповідними національними стандартами, наведеними в таблиці С.1.

Примітка. Стандарти, наведені в таблиці С.1, не є ідентичними, хоча вони поширюються на ті самі вироби.

Таблиця С.1 — Євронорми та відповідні національні стандарти

^а) Цю євранорму формально скасовано, але відповідних європейських стандартів не існує.

ДСТУ EN 10025-1:

NJ О О

ДОДАТОК ZA
(довідковий)

РОЗДІЛИ ЦЬОГО СТАНДАРТУ,
СПРЯМОВАНІ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИРЕКТИВИ ЄС
СТОСОВНО КОНСТРУКЦІЙНИХ ВИРОБІВ

ZA.1 Сфера застосування та відповідні характеристики

Цей стандарт підготовлено відповідно до мандата М/120 «Конструкційні металеві вироби та складники», який було видано CEN Європейської комісії та Європейською асоціацією вільної торгівлі.

Статті цього стандарту, наведені в цьому додатку, відповідають вимогам мандата, виданого відповідно до Директиви ЄС стосовно конструкційних виробів (89/106/ЕЕС).

Відповідність цим розділам дає підставу вважати конструкційні вироби, на які поширюється цей додаток, придатними до їх передбаченого вказаного використовування, у цьому разі необхід­но посилатися на інформацію, яка супроводжує СЕ-марковання.

ЗАСТОРОГА! До продукції, на яку поширюється цей стандарт, можна застосовувати інші вимоги та інші Директиви ЄС.

Примітка 1. У доповненні до будь-якого спеціального розділу, який стосується небезпечних речовин, на які розповсю­джується цей стандарт, можуть бути інші вимоги, придатні до виробів у межах сфери їх застосування (наприклад, транспорт­не європейське законодавство та національні закони, правила та адміністративні накази). Для відповідності положенням Ди­рективи ЄС стосовно конструкційних виробів ці вимоги також треба виконувати у тих випадках, якщо вони застосовні.

Примітка 2. Інформаційна база даних європейських І національних положень щодо небезпечних речовин є доступною на веб-сайті EUROPA (за адресою:

http://europa.eu.int/comm/enterpnse/construction/internal/dangsub/dangmain.htm).

Цей додаток має таку саму сферу застосування, як розділ 1 цього стандарту, стосовно про­дукції, яку він охоплює. Він визначає умови для наношування СЕ-марковання на гарячекатані ви­роби з конструкційної сталі, призначені для використовування, наведеного нижче, і вказує відпо­відні прийнятні розділи (див. таблицю ZA.1).

Конструкційний виріб: Гарячекатані вироби з конструкційної сталі.

Передбачене використовування: Металеві конструкції чи залізобетонні конструкції.

Вимоги щодо визначеної характеристики не застосовні в тих державах-членах, де немає за­конодавчих вимог стосовно цих характеристик для передбаченого кінцевого застосування цього виробу. У цьому разі виробники, які постачають свої вироби на ринки цих держав-членів, не зобо­в'язані визначати чи декларувати показники цих виробів за їх характеристиками та додатковими вимогами, а у супроводжувальній Інформації до СЕ-марковання (див. ZA.3) може бути зазначено «Показники не визначали» (NPD). Проте варіант NPD не можна застосовувати, якщо характери­стики є об'єктом порогового рівня.

Таблиця ZA.1 — Відповідні розділи