---

Для випробних зразків та кондиціювання відібраної проби стандартні умови випробування мають бути згідно з 5.4.1.

Останнє промивання має бути метилетилкетоном або ацетоном. Після цього пластина має сохнути не менше ніж 10 хв. Пластини, що їх не використовували протягом 10 год, потрібно повторно очистити.

Щоб отримати несуперечливі результати, нову пластину перед використанням потрібно протерти не менше ніж десять разів останнім розчинником.

Примітка. Пластини з плямами, знебарвленням або численними тріщинами потрібно відбракувати. Не дозволено торкатися пластини пальцями. Під час зберігання пластину має бути захищено від пошкодження чи забруднення.

Центрують випробний зразок на одному кінці випробувальної пластини і накладають його без застосування тиску таким чином, щоб покрити площу розміром (12 мм х 12 мм) ± 0,5 мм, якщо не вста­новлено інші розміри. Відкритий клейкий шар вільної ділянки випробного зразка можна закрити.

Для того, щоб не допустити пошкодження зразка для випробування торцем пластини під час прикочування валиком з механічним або ручним приводом, під вільний закритий кінець випробного зразка впритул до випробувальної пластини поміщують іншу пластину такої самої або ненабагато меншої товщини. Виконують прикочування накладеного випробного зразка двічі — по одному разу в кожний бік.

Індивідуальне підготування кожного випробного зразка і початок випробування треба здійснювати протягом 1 хв. Для самОклейких стрічок, що не призначені для пакування, можна використовувати інше витримання часу, але з внесенням такої інформації до протоколу випробування.

Примітка. Випробувач повинен знати, що чим більше часу займає підготовка, тим більше нагрівається випробувальна плас­тина з нержавкої сталі. Тому під час і після накладення стрічки на випробувальну пластину потрібно якнайменше її торкатися.

Наведені нижче дії потрібно виконати протягом однієї хвилини після прикочування зразка, згідно 35.5.3.1.

Для рівномірного розподілу навантаги по всій ширині випробного зразка фіксують затискач на вільному кінці випробного зразка таким чином, щоб він захоплював зразок по всій ширині.

Розміщують випробуваний вузол на випробувальному стенді таким чином, щоб вільний кінець випробного зразка був у вертикальному положенні і щоб на випробний зразок не діяла сила відшаро­вування.

Обережно навантажують затискач вантажем, щоб не зумовити на випробний зразок дії зсувного удару. Реєструють час повного відділення випробного зразка від випробувальної пластини.

Для отримання результату випробування перетворюють результат випробовування кожного ви­пробного зразка (час до повного відокремлення) у його десятковий або натуральний логарифм. Отри­мують середнє арифметичне значення всіх логарифмів, після чого виконують зворотне перетворення через отримання відповідного антилогарифма.

У протоколі випробування має бути така інформація:

1. посилання на цей стандарт;

2. інформація щодо використання даного методу випробування із зазначенням будь-яких відхилів від нього;

3. інформація кожного випробуваного рулону самоклейкої стрічки;

4. час повного відділення від пластини, обчислений згідно з 5.6;

5. витримка часу, якщо вона відрізняється від 1 хв;

6. площа контакту, якщо вона відрізняється від (12 мм х 12 мм) ± 0,5 мм;

д) режим руйнування: когезійний, адгезійний або іншій:

• когезійне руйнування: руйнування адгезійного зв’язку, за якого відокремлення відбувається по клейовому шву;

• адгезійне руйнування: руйнування адгезійного зв’язку, за якого відокремлення відбувається на межі клей — підкладка із незначним залишком волокон підкладки;

• ) умови проведення випробування, якщо вони відрізняються від температури (23 ± 1) °С і від­носної вологості (50 ± 5) %.

6. МЕТОД В. ВИМІРЮВАННЯ АДГЕЗІЇ ДО ВЕРТИКАЛЬНОЇ ПЛАСТИНИ, УКРИТОЇ СТАНДАРТНИМ КАРТОНОМ NIST SRM 1810А ПІД ЧАС ЗСУВАННЯ

   1. Принцип

Метод В полягає у вимірюванні адгезії самоклейкої стрічки до пластини, укритої стандартним картоном під час зсування з визначенням часу до руйнування за температури 23 °С, відносної воло­гості 50 % і постійного навантажування.

Адгезію до картону під час зсування визначають таким чином:

Смужку самоклейкої стрічки накладають на відповідну пластину, укриту стандартним картоном, із застосуванням контрольованого прикочування. Пластину розташовують вертикально, до вільного кінця стрічки прикріплюють стандартний вантаж, і визначають час до руйнування.

Її ширина має бути достатньою для приклеювання картону до пластини.

Згідно з 5.3.1.

Будь-яка відповідна чиста тверда пластина розміром не менше ніж 50 мм х 50 мм і завтовшки не менше ніж 1,1 мм.

Згідно з 5.3.3.

Згідно з 5.3.4.

Згідно з 5.4.

Згідно з 5.4.1.

Прикладають смужку двобічної стрічки до центральної частини очищеної пластини. Зверху кла­дуть шматок картону, ширина і довжина якого мають бути більше, ніж у випробного зразка, таким чином, щоб необхідний бік виявився зверху, а поздовжній напрямок волокон картону був перпендику­лярний до подовжньої осі випробувальної пластини, і виконують прикочування.

Згідно з 5.5.3.1, накладаючи випробний зразок на картон.

Згідно з 5.5.3.2.

Згідно з 5.6.

Згідно з 5.7.

6. МЕТОД С. ВИМІРЮВАННЯ АДГЕЗІЇ ДО ВЕРТИКАЛЬНОЇ ПЛАСТИНИ, УКРИТОЇ СТАНДАРТНИМ КАРТОНОМ ПІД ЧАС ЗСУВАННЯ, ЗА УЗГОДЖЕННЯМ МІЖ ПОКУПЦЕМ І ПРОДАВЦЕМ

   1. Принцип

Метод С полягає у вимірюванні адгезії самоклейкої стрічки до поверхні картону під час зсування, за узгодженням між покупцем і продавцем з визначенням часу до руйнування за температури 23 °С, відносної вологості 50 % і постійного навантажування.

Адгезію до картону під час зсування визначають таким чином:

Смужку самоклейкої стрічки накладають на відповідну пластину, укриту картоном, з використан­ням контрольованого прикочування. Пластину розміщують вертикально, до вільного кінця стрічки при­кріплюють стандартний вантаж, і визначають час до руйнування.

Цей метод аналогічний методу В (6.5.1—6.5.3.2), крім типу використовуваного картону.

Тип картону має бути зазначено в протоколі випробування разом з результатами випробування.

6. МЕТОД D. ВИМІРЮВАННЯ АДГЕЗІЇ АРМОВАНОЇ ВОЛОКНОМ СТРІЧКИ, НАКЛАДЕНОЇ НА ГОРИЗОНТАЛЬНУ СТАНДАРТНУ СТАЛЕВУ ПЛАСТИНУ ПІД ЧАС ЗСУВАННЯ

   1. Принцип

Метод D полягає у вимірюванні адгезії армованої волокном стрічки, накладеної на горизонтальну стандартну сталеву пластину під час зсування, з визначенням її відносного переміщення за темпе­ратури 23 °С, відносної вологості 50 % і постійного навантажування.

Адгезію до стандартної сталевої пластини під час зсування визначають таким чином:

Смужку самоклейкої стрічки накладають на стандартну сталеву пластину з використанням конт­рольованого прикочування. Пластину розміщують горизонтально, вільний кінець стрічки має звисати вертикально через заокруглений кінець пластини. До вільного кінця стрічки прикріплюють стандарт­ний вантаж, що діє протягом визначеного часу, після чого виконують вимірювання відносного пере­міщення.

Згідно з 5.2.

Згідно з 5.3.1.

Розміри пластини мають бути згідно з 5.3.2 завдовжки не менше ніж 125 мм і завширшки не мен­ше ніж 50 мм.

Один кінець пластини завдовжки 12 мм має бути зігнутий під кутом 120° у бік від випробуваль­ної поверхні з радіусом кривизни вигину від 1,5 мм до 3 мм (див. рисунок 2).

Згідно з 5.3.3.

На випробувальному стенді випробувальна пластина з накладеною на неї самоклейкою стрічкою має бути в горизонтальній площині і на відстані приблизно на 300 мм над робочою поверхнею.

Згідно з 5.3.4.2. * '

Якщо не встановлено іншу масу випробувального вантажу, вона має бути (4,5 ± 0,2) кг. Масу затискача, зазначеного в 8.3.4.2, потрібно врахувати як частину загальної маси вантажу.

Лінійка для вимірювання з ціною поділки 1 мм.

Згідно з 5.4, але для такого методу випробування довжина випробних зразків має бути приблизно не 150 мм, а приблизно 300 мм.

Згідно з 5.4.1.

Згідно з 5.5.2.

Вказівки щодо підготування наведено на рисунку 2.

Накладають приблизно 100 мм з одного кінця випробного зразка у центр пластини по її по­здовжній осі. Самоклейку стрічку має бути накладено таким чином, щоб вона була під прямим кутом до відігнутого краю пластини. Частина випробного зразка, що залишилася, завдовжки 200 мм має звисати з відігнутого краю пластини.

За допомогою кутника відрізають випробний зразок по всій його ширині на довжину 75 мм від вигину випробувальної пластини в напрямку до її протилежного кінця.

Двічі виконують прикочування валиком — по одному разу в кожний бік, згідно з 5.3.3.

Примітка. Випробувач повинен знати, що чим більше часу займає підготування, тим більше нагрівається випробувальна пластина з нержавкої сталі. Тому під час і після накладення стрічки на випробувальну пластину потрібно якнайменше її торкатися.

Наведені нижче дії потрібно виконати протягом однієї хвилини після прикочування зразка, згідно з 8.5.3.1.

Для рівномірного розподілу навантаги по всій ширині випробного зразка фіксують затискач або гачок на вільному кінці випробного зразка таким чином, щоб він захоплював зразок по всій ширині.

Розміщують підготовлений випробувальний вузол на випробувальному стенді таким чином, щоб пластина була в горизонтальному положенні, стрічка прилягала до пластини, а вільний кінець ви­пробного зразка був у вертикальному положенні.

Обережно навантажують затискач або гачок вантажем масою 4,5 кг таким чином, щоб на випроб­ний зразок не діяла сила відшаровування.

Після 48 год перебування під навантагою перевіряють наявність відносного переміщення випроб­ного зразка. Вимірюють відносну переміщеність з точністю до 1 мм.

Визначають середнє арифметичне значення відносних переміщеностей, отриманих для кожного окремого випробного зразка.

Примітка. Отримане значення відносної переміщеності в міліметрах може бути використане для встановлення відповідності або невідповідності стрічки встановленому критерію приймання.

У протоколі випробування має бути така інформація:

1. посилання на цей стандарт;

2. інформація щодо використання даного методу випробування із зазначенням будь-яких відхилів від нього;

3. ідентифікація кожного випробуваного рулону самоклейкої стрічки;

4. витримка часу, якщо вона відрізняється від 1 хв;

5. ширина випробного зразка, якщо вона відрізняється від 12 мм;

6. відносна переміщеність у міліметрах;