номер паспорта і дату його видачі; найменування виробника і споживача; адресу споживача; найменування транспортної організації і номер машини; умовне позначення суміші згідно з цим стандартом; дату і час відправки гарячої суміші; температуру суміші на час відправки; масу завантаженого та порожнього автомобіля; масу суміші, що постачається;
прізвище посадової особи, підпис якої засвідчує документ про якість (паспорт), печатка підприємства-виробника.
Паспорт надають споживачу до розвантаження суміші.
При транспортуванні холодної суміші кожен окремий транспортний засіб (автомобіль, залізничний вагон, баржа) або тару супроводжують паспортом з додатковим позначенням до 8.3.1 у ньому терміну зберігання холодної суміші.
У документі про якість (паспорті) можуть бути вказані результати контролювання всіх показників щодо властивостей суміші (за потреби - також характеристики середньої чи дійсної густини).
ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
Суміші транспортують згідно з чинними правилами перевезення вантажів та безпеки на відповідному виді транспорту (автомобільний, залізничний, водний).
Транспортування суміші (насипом у транспортних засобах), для холодних - також при складуванні та зберіганні у сховищі (у складі) здійснюють відповідно до класифікації за видами та марками.
Суміші гарячі чи холодні транспортують відповідно до вимог розділу 9 ДСТУ Б В.2.7-119. Упаковану згідно з 8.2 СБМД (Р), що призначена для цілорічного ремонту покриття, транспортують у автомобілі.
Суміші холодні, що призначені для тривалого зберігання, зберігають у поліетиленових мішках тощо у закритих сховищах (складах) або СБМД - на відкритих площадках чи під навісом навалом у штабелях.
Суміші холодні рекомендовано зберігати у штабелях висотою не більше ніж 2 м у літній період на відкритих площадках, а в осінньо-зимовий період зберігають у закритих сховищах або під навісами на майданчиках з твердим покриттям, обладнаних водовідводом із забезпеченням захистом від забруднення, засмічення із дотриманням вимог розділів 6 та 7.
СВОМД, що застосовують відразу після виготовлення, зберігають у бункерах або на складах не більше ніж 48 год.
СВОМД, що призначені для тривалого зберігання у штабелях висотою не більше ніж 2 м, зберігають за температури повітря:
нижче ніж 5 °С (у закритому складі чи сховищі);
вище ніж 5 °С треба (у штабелях, накритих брезентом).
Транспортування сумішей чи некондиційної продукції з сумішей повинно здійснюватись відповідно до розділу 7.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
При контролюванні вимог, які встановлені у розділі 5 щодо якості сумішей (та ущільнених сумішей) чи сировини засоби вимірювальної техніки, обладнання, допоміжні пристрої повинні пройти повірку та атестацію за установленим порядком їх застосування згідно з нормативною чи технічною документацією на них.
Дозволено використовувати аналогічні або інші, які не вказані в стандарті або у посиланнях цього стандарту, вітчизняні чи закордонні засоби вимірювальної техніки, допоміжні пристрої, допоміжне обладнання тощо за умови, що контрольовані показники сировини будуть відповідати вимогам цього стандарту.
Контролювання фізико-технічних показників сировини
Перевірку фізико-технічних показників сировини (мінеральних складових сумішей), а саме: показників КРЗ та дрібних заповнювачів для встановлення марки за морозостійкістю; міцності (за дробильністю), вмісту глини у грудках здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 та/або згідно з ДСТУ Б В.2.7-232.
Зерновий склад мінеральних частин сумішей, вміст пиловидних та глинистих частинок в КРЗ чи дрібних заповнювачах визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 та/або згідно з ДСТУ Б В.2.7-232 (чи на ситах приладу лабораторного для механічного просіювання будь-якого типу, що забезпечує чітке розподілення фракцій та збереження маси проби під час просіювання) з використанням:
сит з круглими отворами, за потреби додатково включаючи у набір сита дротяні з квадратними вічками N 063; N 0315; N 014 (N 016), N 005 згідно з ГОСТ 6613 (рамки сит круглі та/або квадратні діаметром/довжиною бокової сторони не менше ніж 100 мм);
сита дротяного з квадратними вічками N 0071 для проведення контролювання вмісту пиловидних та глинистих частинок у зерновому складі сумішей згідно з 5.3.6.3 на заміну сит:
N 005 при застосуванні методу мокрого просіювання чи відмучування;
N 0315 (КРЗ) або N 016 (дрібні заповнювачі) при застосуванні піпеткового методу та інших нормованих методів.
Допускаються до використання сита дротяні з квадратними вічками згідно з ГОСТ 6613, сита згідно з ДСТУ ISO 565 та/або сита згідно з [14].
Вимоги до співвідношення між розмірами сит з круглими і квадратними отворами можуть встановлюватись за величиною 1,25 при розсіві заповнювачів та/або при розсіві КРЗ з розмірами зерен від 3 мм до 25 мм - згідно з [1].
Вміст у мінеральних складових сумішей глинистих частинок, що набрякають, встановлюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-232, змінюючи правила готування до випробувань, а саме:
визначають зерновий склад мінеральних складових суміші (висушених до постійної маси) із застосуванням повного набору сит згідно з 10.2.2 а) та встановлюють вміст зерен розміром менше ніж 0,14 мм (0,16 мм) або 0,63 мм - для металургійних шлаків;
з середньої проби суміші, висушеної до постійної маси та просіяної крізь сито з отворами діаметром 5,0 мм, відбирають наважку масою 200 г;
пробу масою 200 г промивають на ситі N 016 чи N 014 (N 063 - для металургійних шлаків) та проводять випробування згідно з ДСТУ Б В.2.7-232.
Властивості мінерального порошку визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-247 та встановлюють, за необхідності, властивості дрібнозернистих складових, що застосовують на заміну мінеральному порошку згідно з 5.3.4.
Насипну (за потреби - середню чи дійсну густину) вологість мінеральних складових сумішей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 та/або згідно з ДСТУ Б В.2.7-232, ДСТУ Б В.2.7-121 (чи ДСТУ Б В.2.7-247).
Перевірку наявності сторонніх домішок в мінеральних складових сумішей та розмірів зерен згідно з 5.2.4 здійснюють методом візуального огляду (чи випробування) аналітичної проби згідно з порядком випробувань, встановлених ДСТУ Б В.2.7-71, а саме:
а) відібрану для контролю лабораторну пробу піддають контролюванню:
розстилають на чистій рівній поверхні рівним шаром та оглядають при денному освітленні з метою встановлення наявність (чи відсутність) зерен, що перевищують нормовані розміри, а також сторонніх домішок;
перевірку розмірів зерен, що перевищують нормовані розміри, визначають штангенциркулем.
Радіаційно-гігієнічну перевірку сировини з визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів Дсум виконують згідно з "Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України".
Петрографічний аналіз мінеральних складових сумішей здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-230 та/або ДСТУ Б В.2.7-232.
Модифікуючі добавки чи компоненти БРД (добавка чи концентрат) перевіряють за сертифікатом відповідності згідно з ДСТУ 3498 або за декларацією постачальника про відповідність чинним нормативним документам згідно з ДСТУ ISO/IEC 17050-1.
Перевірку фізико-технічних показників органічних в'яжучих здійснюють відповідно до ДСТУ 4044, ГОСТ 11955, а також контролюють:
умовну в'язкість за температури (60,0 ± 0,5) °С згідно з ГОСТ 11503. При перевірці умовної в'язкості застосовують робочий циліндр із діаметром отвору витоку 5 мм;
температуру займання чи спалаху горючих речовин - згідно з ДСТУ 4058, ГОСТ 4333;
густину в'яжучого - згідно з ГОСТ 3900;
оцінку якості зчеплюваності бітумного в'яжучого (або БРД) з поверхнею щебеню за ступенем збереженості плівки - згідно з чинним нормативним документом;
властивості сировини для виробництва нафтових дорожніх в'язких бітумів - відповідно до чинного нормативного документа.
Кінематичну в'язкість бітуму встановлюють емпіричним методом відповідно до 5.3.7.3 або перевіряють згідно з технічною документацією на засоби вимірювальної техніки (не стандартизовані) для визначення кінематичної в'язкості в'яжучого (визначають як відношення динамічної в'язкості в'яжучого до його густини на трьох зразках).
Контролювання фізико-технічних показників сумішей (та ущільнених сумішей)
Фізико-технічні показники сумішей (та ущільнених сумішей) перевіряють згідно з ДСТУ Б В.2.7-306 (на методи випробувань бітумомінеральних сумішей), а саме:
а) для сумішей СБМД, СВОМД:
визначення складу суміші: зерновий склад мінеральної частини та вміст бітуму чи гудрону;
границя міцності при стиску, МПа за температури: 0 °С; 20 °С; 50 °С (для СБМД); за температури: 20 °С; 50 °С (для СВОМД);
водонасичення, % за об'ємом;
границя міцності на розтяг при розколюванні за температури 0 °С (тільки для СВОМД марки II);
набрякання, % за об'ємом;
коефіцієнт водостійкості;
коефіцієнт довготривалої водостійкості;
коефіцієнт водостійкості за експрес-методом;
залишкова пористість, відсоток за об'ємом;
злежуваність холодної суміші за кількістю ударів;
коефіцієнт морозостійкості.
Показник (показники) стійкості сумішей до накопичення залишкових деформацій перевіряють згідно з [15], [16] та показники середньої, дійсної густини - згідно з ДСТУ Б.В.2.7-ХХХ (на методи випробувань асфальтобетонних сумішей).
Фізико-технічні показники СБМД (Р) перевіряють згідно з ДСТУ Б В.2.7-306 (на методи випробувань бітумомінеральних сумішей), а саме:
зерновий склад та вміст БРД;
рухомість та клеючу здатність;
злежуваність за кількістю ударів.
Вимог безпеки (розділ 6), та охорони навколишнього природного середовища (розділ 7) необхідно дотримуватись при перевірці властивостей сумішей під час їх виготовлення та при випробуванні лабораторних зразків сумішей чи лабораторних зразків сировини, а також згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.7-306 (на методи випробувань бітумомінеральних сумішей).
ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
Вхідний контроль сировини, сумішей
Суміші, сировину, що підлягають вхідному контролю згідно з ГОСТ 24297, перевіряють за переліком показників (затвердженим в установленому порядку) відповідно до вимог розділу 5.
На етапі вхідного контролю на відповідність вимогам нормативних документів повинна перевірятись кожна партія сировини, яку використовують для виробництва сумішей.
Сировина повинна мати радіаційний сертифікат. Радіаційно-гігієнічну оцінку сировини (у тому числі бітуму, сировини для виготовлення бітуму) здійснюють відповідно до НРБУ-97 згідно з Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України не менше ніж один раз на рік.
Приймання та поставка сумішей
Приймально-здавальний та періодичний контроль проводять при прийманні готової не ущільненої суміші, а також перевіряють її властивості в ущільненому стані. Приймання готової суміші здійснюють у випадку позитивних результатів вхідного контролю сировини та результатів операційного контролю приготування суміші.
При контролі приготування суміші контролюють: точність та похибку дозування (для СБМД (Р) додатково контролюють похибку дозування бітуму та дизельного палива ± 1,5, добавки або концентрату ±1,0 від маси відповідних складових суміші), температурний та часовий режим підготування в'яжучих, підігріву мінеральних матеріалів (за необхідності), температуру готової суміші, що здійснюють згідно з 12.6 та рекомендаціями додатка Г.
Приймально-здавальний контроль суміші проводять партіями. При прийманні і відправці гарячих сумішей партією вважають кількість суміші одного складу, що випускають на одному змішувачі протягом зміни. Якщо протягом зміни проводили переналагодження обладнання (виконували ремонт або підготовку до випуску суміші іншого складу), то за партію вважається об'єм суміші, що випускають після кожного переналагодження.
При приймально-здавальному контролі із кожної партії щозміни відбирають одну об'єднану пробу. Відбір проб проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-306 (на методи випробувань бітумомінеральних сумішей).
При прийманні холодних сумішей партією вважають кількість суміші одного складу, що випускають на даному змішувачі протягом однієї зміни. Після приймання холодної СБМД, СБМД (Р) чи СВОМД, яку підготували до складування, розміщують у сховище (у склад). Не допускається перемішування її з сумішшю іншого складу чи виду та марки відповідно до класифікації.
При відвантаженні холодної суміші зі сховища в автомобілі партією вважають кількість суміші одного складу, що відвантажена одному споживачу протягом доби.
При відвантаженні холодної СБМД чи СВОМД у залізничні або водні транспортні засоби партією вважають кількість суміші одного складу, що відвантажують в один залізничний потяг (або вагон) або в одну баржу.
Кількість суміші, що відвантажують, визначають за масою. Суміш, що відвантажена у вагони або автомобілі, зважують на залізничних або автомобільних вагах.
Періодичний контроль якості суміші проводять один раз на місяць.
Періодичне випробування суміші здійснюють після проведення приймально-здавальних випробувань. Для періодичних випробувань холодної суміші: СБМД, СБМД (Р) чи СВОМД, що відвантажена у автомобілі, або СБМД чи СВОМД - у залізничні вагони або водні транспортні засоби, відбирають проби згідно з ДСТУ Б В.2.7-306 (на методи випробувань) та порядком згідно з ДСТУ БВ.2.7-119.
