Ртуть йодна — згідно з чинними нормативними документами.

Спирт етиловий ректифікований — згідно з ДСТУ 4221.

Толуол — згідно з чинними нормативними документами.

Тимол — згідно з чинними нормативними документами.

Дозволено використовувати засоби вимірювальної техніки, випробовувальне та допоміжне об­ладнання з технічними й метрологічними характеристиками не нижчими, ніж зазначені, повірені й атестовані в установленому порядку, а також матеріали та реактиви за якістю, не гіршою зазначеної.

  1. ПРАВИЛА ГОТУВАННЯ ДО ВИПРОБОВУВАННЯ

    1. Для готування робочих буферних розчинів згідно з ДСТУ 7274 застосовують здистильовану воду, яка не містить вуглекислоти.

    2. Для готування робочих буферних розчинів застосовують реактиви кваліфікації хімічно чисті (х.ч.) або чисті для аналізу (ч.д.а.) спеціально підготовлені. Готування реактивів і вихідних розчинів наведено в таблиці 1.

    3. Маси наважок препаратів зважують з похибкою не більше ніж 0,001 г.

    4. Для приготування вихідних розчинів застосовують калібровані мірні колби згідно з ГОСТ 1770, поградуйовані (відкалібровані) згідно з ГОСТ 8.100.

    5. Зазначені в таблицях 2—13 об’єми вихідних розчинів соляної кислоти та гідроксиду натрію подано для розчинів молярної концентрації.

    6. Вихідні розчини після ретельного перемішування переносять у сухі склянки зі щільно притер­тими пробками.

    7. Вихідні розчини для готування буферних розчинів відмірюють за температури (20 + 2) °С за допомогою бюреток першого або другого класу точності згідно з ГОСТ 29251 (ИСО 385-1), попередньо відкаліброваних згідно з ГОСТ 8.100.

    8. За необхідності перевіряння середовища будь-якого розчину pH цього розчину вимірюють за допомогою pH-метра, попередньо перевіреного й відкаліброваного за зразковими буферними розчи­нами, виготовленими згідно з ГОСТ 8.134 і ДСТУ ГОСТ 8.135.

Виміряні значення pH для робочих буферних розчинів мають відрізнятися від величин, наведених у таблицях 2—13, не більше ніж на 0,1 pH.

  1. Готування робочих буферних розчинів наведено в таблицях 2—11, а розчинів з визначеним показником pH — у таблицях 12—13.

  2. За необхідності готування буферних розчинів зі значенням pH, проміжним між двома най­ближчими значеннями, наведеними в таблицях 2—13 , кількість вихідних розчинів знаходять методом інтерполяції.

  3. Для готування буферних розчинів може бути використано ампули з визначеною наважкою речовини.

У цьому разі вміст ампули безпосередньо розчиняють у визначеному об’ємі води відповідно до інструкції, прикладеної до ампули.

  1. ГОТУВАННЯ РЕАКТИВІВ ТА ВИХІДНИХ РОЗЧИНІВ

Готування реактивів та вихідних розчинів наведено в таблиці 1.№ пор.

Назва реактиву, формула

Позначення та назва нормативного документа, згідно з яким випускають реактив

Молекулярна маса за міжнародними атомними масами 2005 року

Концентрація реактиву розчинів, моль/дм3

Попереднє підготування вихідної речовини до аналізування, моль/дм3

Готування основного розчину

1

Калій фталевокислий (калій біфталат) (калій гідрогенфталат)

С8Н5О4К

Згідно 3 чинними нормативними документами

204,22

0,2

Наважку 70 г фталевокислого калію розчиняють у 200 см3 гарячої води (кристалізацію проводять за температури не нижче ніж 35 °С).

Отримані кристали висушують до постійної маси за температури від 110 °С до 115 °С.

Примітка. За наявності препарату із вміс­том основної речовини від 99,9 % до 100,0 % по­переднього підготування речовини не проводять

Наважку фталевокислого калію масою 40,846 г розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об’єм розчину доводять здистильованою водою до позначки

2

Калій фосфорнокислий однозаміщений (калій дигідрогенфосфат) КН2РО4

ГОСТ 4198 Калий фосфорнокислый однозамещенный. Технические условия

136,09

0,1

Наважку 100 г фосфорнокислого калію роз­чиняють у конічній колбі місткістю 500 см3 в об'ємі 150 см3 здистильованої води під час нагрівання до кипіння.

Розчин фільтрують гарячим. За постійного перемішування фільтрат охолоджують до температури 10 °С. Потім додають 150 сма етилового спирту.

Кристали, які виділилися за постійного помі­шування фільтрату, відфільтровують на лійці Бюхнера і знову перекристалізовують за таких самих умов: кристали висушують до постійної маси за температури (110 ± 5) °С.

Примітка. За наявності препарату із вмістом основної речовини від 99,9 % до 100,0 % поперед­нього підготування речовини не проводять

Наважку перекристалізованого калію фосфорнокислого масою 13,609 г розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об’єм розчину доводять здистильованою водою до позначки.

Для стабілізації розчину додають 3—4 краплі толуолу або кристалик тимолу.

Примітка. У разі роботи з водневим електродом додавання тимолу для стабілізації не дозволено

от Таблиця 1 — Готування речовин вихідних розчинів


ДСТУ 8145:2015


№ пор.

Назва реактиву, формула

Позначення та назва нормативного документа, згідно з яким випускають реактив

Молекулярна маса за міжнародними атомними масами 2005 року

Концентрація реактиву розчинів, моль/дм3

Попереднє підготування вихідної речовини до аналізування, моль/дм3

Готування основного розчину

3

Калію хлорид KCt

ГОСТ 4234 Калий хлористый. Технические условия

74,55

0,1

0,2

Реактив прожарюють у муфельній печі в платиновому тиглі за температури 500 °С до постійної маси

Для розчину з молярною концентрацією 0,1 моль/дм3 наважку масою 7,455 г отриманого реактиву розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю

1 дм3. Об'єм розчину доводять здистильованою водою до позначки.

Для розчину з молярною концентрацією 0,2 моль/дм3 наважку масою 14,91 г отриманого реактиву розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об'єм розчину доводять здистильованою водою до позначки

4

Кислота амінооцтова C2H5O2N

ГОСТ 5860 Кислота аминоуксусная. Технические условия

75,07

0,1

Реактив попереднього приготування не потребує

Наважки амінооцтової кислоти масою 7,507 г і хлориду натрію масою 5,845 г розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об'єм розчину доводять здистильованою водою до позначки.

Для стабілізації розчину додають 3—4 краплі толуолу або кристалик тимолу.

Примітка. У разі роботи з водневим електродом додавання тимолу не дозволено

ДСТУ 8145:2015





























№ пор.

Назва реактиву, формула

Позначення та назва нормативного документа, згідно з яким випускають реактив

Молекулярна маса за міжнародними атомними масами 2005 року

Концентрація реактиву розчинів, моль/дм3

Попереднє підготування вихідної речовини до аналізування, моль/дм3

Готування основного розчину

5

Кислота лимонна

СбН8О7 ■ Н2О

ДСТУ ГОСТ 908 Кислота лимонна моногідрат харчова.

Технічні умови

210,14

0,1

Реактив попереднього приготування не потребує

Наважку лимонної кислоти масою 21,014 г розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об'єм розчину доводять здистильованою водою до позначки.

Для попередження появи плісняви потрібно додати в розчин кристалик тимолу або кілька міліграмів йодної ртуті (HgJ2).

Примітка. У разі роботи з вод­невим електродом додавання тимолу не дозволено

6

Кислота соляна (кислота хлоридна) НС£

ГОСТ 3118 Кислота соляная. Технические условия

36,46

0,1 і 1

  1. Реактив попереднього приготування не потребує.

  2. Вуглекислий натрій попередньо прожарюють за температури від 270 °С до 280 °С

Розчини готують відповідним розбавленням концентрованої соляної кислоти або використо­вують ампули, які містять-визна­чену кількість соляної кислоти.


Густина концентро­ваної кислоти, г/см3

Об'єм кислоти, см3

для розчину молярної концентрації 0,1 моль/дм3

для розчину молярної концентрації 1 моль/дм3

1,17

9

90

1,19

8,5

85


Об’єм кислоти 9 см3 або 8,5 см3 (90 см3 або 85 см3) повільно вливають у здистильовану воду в мірну колбу місткістю 1 дм3 і доводять об’єм розчину здистильованою водою до позначки. Коефіцієнт поправки встановлюють об’ємним методом по вуглекислому натрію за наявності індикатора метиленового оранжевого

ДСТУ 8145:2015


№ пор.

Назва реактиву, формула

Позначення та назва нормативного документа, згідно з яким випускають реактив

Молекулярна маса за міжнародними атомними масами 2005 року

Концентрація реактиву розчинів, моль/дм3

Попереднє підготування вихідної речовини до аналізування, моль/дм3

Готування основного розчину

7

Кислота оцтова (ацетатна, етанова) від 99 % до 100 % СН3СООН

ГОСТ 61

Кислота уксусная.

Технические

условия

60,05

0,2

Реактив попереднього приготування не потребує

Наважку оцтової кислоти масою 12,010 г розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об'єм розчину доводять здистильованою водою до позначки

8

Кислота бурштинова СзНцОд

ГОСТ 6341 Кислота янтарная. Технические условия

118,09

0,05

Наважку масою 100 г бурштинової кислоти розчиняють у конічній колбі в об’ємі 165 дм3 здистильованої води під час кипіння. Розчин фільтрують крізь лійку з обігрівом, постійно перемішуючи фільтрат. Після охолодження розчину кристали відфільтровують на відсмоктувальній лійці й знову перекристалізовують за таких самих умов.

Кристали висушують за температури 100 °С до постійної маси.

Примітка. За наявності препарату із вміс­том основної речовини від 99,9 % до 100,0 % по­переднього підготування речовини не проводять

Наважку бурштинової кислоти масою 5,905 г розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1 дм3. Об'єм розчину доводять здистильованою водою до позначки.

Для стабілізації розчину додають один кристал тимолу.

Примітка. Під час роботи з вод­невим електродом стабілізований розчин не використовують

ДСТУ 8145:2015



№ пор.

Назва реактиву, формула

Позначення та назва нормативного документа, згідно з яким випускають реактив

Молекулярна маса за міжнародними атомними масами 2005 року

Концентрація реактиву розчинів, моль/дм3

Попереднє підготування вихідної речовини до аналізування, моль/дм3

Готування основного розчину

9

Натрію гідроксид NaOH

ГОСТ 4328 Натрия гидроокись Технические условия

40,00

1,0

0,2

0,1

Наважку масою 250 г натрію гідроксиду розчиняють у фарфоровій склянці в об’ємі 250 дм3 здистильованої води.

Після охолодження розчин переливають у поліетиленові або скляні флакони, покриті парафіном, з поліетиленовою пробкою. Витримують протягом 15—20 діб до повного випадіння осаду вуглекислого натрію, не розчинного у розчині гідроксиду натрію зазначеної концентрації.

У відстояному прозорому розчині встановлюють вміст гідроксиду натрію титруванням. Для цього об'єм розчину 1 см3 розбавляють здистильованою водою до об’єму 50 см3 і титрують одномолярним розчином кислоти (сірчаної або соляної) за наявності однієї краплі розчину метилового оранжевого.

1 см3 точно одномолярного розчину кислоти відповідає 0,04 г гідроксиду натрію

Розчини готують відповідним розбавленням об'ємів концентрованого розчину гідроксиду натрію.

Розчин гідроксиду натрію молярної концентрації 0,1 моль/дм3 містить 4,0 г реактиву натрію гідроксиду. Розчини гідроксиду натрію молярної концентра­ції 0,2 моль/дм3 та 1 моль/дм3 відповідно містять 8,0 г та 40,0 г реактиву натрію гідроксиду.

Відміряні об'єми концентрованого розвину гідроксиду натрію поміщають у мірну колбу місткістю 1 дм3 та доводять об'єм розчину здистильованою водою до позначки