Для гасіння пожеж на початкових стадіях застосовують первинні засоби пожежогасіння, а саме: пісок, переносні або пересувні вогнегасники згідно з ДСТУ 3675 і ДСТУ 3734. Кількість і тип вогнегасників у приміщенні визначають згідно з НАПБ Б.03.001, а їх експлуатування і технічне обслуговування проводять згідно з НАПБ Б.01.008 та ДСТУ 4297.

  1. У приміщеннях, де працюють з дизельним паливом, заборонено працювати з відкритим вогнем.

Штучне освітлення, електрокомунікації, електричне обладнання та електричне устатковання має бути виготовлено у вибухобезпечному виконанні згідно з НПАОП 40.1-1.32 та влаштовано згідно з вимогами ПУЕ [27].

Під час роботи з паливом не дозволено використання інструменту, що під час удару утворює іскри.

    1. Для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень треба розробляти загальнооб’єктну інструкцію щодо заходів пожежної безпеки відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.

    2. Щоб запобігти забрудненню повітря виробничих приміщень, необхідно забезпечити герме­тичність місткостей, обладнання, комунікацій та засобів відбирання проб згідно з ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.2.003, ДСТУ ГОСТ 12.2.061, СП 1042 [28], ДСТУ 4488.

    3. Працівників забезпечують санітарно-побутовими приміщеннями згідно з ДБН В.2.2-28.

    4. Персонал, що працює з дизельним паливом, має проходити інструктажі, навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12 та НАПБ Б.02.005.

    5. Персонал, що працює з дизельним паливом, має проходити попередні (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій [29].

    6. Персонал, що займається класифікацією, пакуванням, маркуванням дизельного палива, оформленням транспортних документів, відправленням, перевезенням або прийманням дизель­ного палива, проведенням вантажних та інших операцій, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів, має проходити спеціальне навчання згідно з Порядком проведення спеціального навчан­ня працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів [30].

  1. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

    1. Ефективними засобами захисту довкілля є герметизація обладнання і запобігання розли­ванню дизельного палива. Витікання дизельного палива в разі аварійних розливань необхідно терміново усунути.

    2. Для підтримання екологічної безпеки всіх операцій із дизельним паливом технічний стан і відповідність вимогам безаварійного експлуатування місткостей для зберігання і транспорту­вання дизельного палива, трубопроводів і арматури та обладнання для роботи з ним потрібно в обов’язковому порядку регулярно за встановленим порядком перевіряти і контролювати, а виявлені несправності та недоліки оперативно ліквідовувати.

    3. Охорона атмосферного повітря від викидів шкідливих речовин має відповідати вимогам ГОСТ 17.2.3.02 та чинних нормативно-правових актів у сфері охорони атмосферного повітря.

    4. Охорона ґрунту від забруднення промисловими і побутовими відходами має відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць.

  2. МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ

    1. Маркування

      1. Маркування дизельного палива проводять згідно з ДСТУ 4454 (розділ 6), попереджувальне маркування — згідно з ДСТУ ГОСТ 31340 (таблиця 5, елементи опису небезпеки для займистої рідини).

      2. Транспортне маркування проводять згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків «Берегти від нагрівання», «Герметичне пакування» та напису «Вогненебезпечно» згідно з ДСТУ 4454.

Маркування, що характеризує транспортну небезпеку дизельного палива, виконують згідно з ДСТУ 4500-5 та Правилами перевезення небезпечних вантажів, чинними для кожного виду транспорту.

На вантажну одиницю наносять такі елементи марковання: знак небезпеки — рисунки Б.3.1 або Б.3.2 згідно з ДСТУ 4500-5, номер ООН — UN 1202, транспортну назву — «Паливо дизельне», класифікаційний шифр — 3013 згідно з ДСТУ 4500-3, попереджувальний напис «Легкозаймиста рідина».

На транспортні засоби, якими перевозять дизельне паливо, наносять такі елементи марковання: знак-табло небезпеки — рисунки Б.3.1 або Б.3.2 згідно з ДСТУ 4500-5; інформаційні таблички оранжевого кольору, на яких вказано номер ООН — UN 1202 та ідентифікаційний номер небезпеки — ЗО; номер аварійної картки — 315 у разі перевезення дизельного палива залізничним транспортним засобом.

Маркування автомобілів, автоцистерн та інших колісних засобів, що здійснюють дорожнє перевезення дизельного палива, виконують згідно з вимогами Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПИВ) [31], а також ДСТУ 3689 та ДСТУ 4500-5.

  1. Національний знак відповідності застосовують для підтвердження відповідності дизель­ного палива вимогам Технічного регламенту. Зображення національного знака відповідності має відповідати Опису національного знака відповідності.

У разі проведення оцінки відповідності призначеним органом з оцінки відповідності до національного знака відповідності додають його ідентифікаційний код.

    1. Пакування

      1. Пакування дизельного палива виконують згідно з ДСТУ 4454 (розділ 7 та додаток А).

      2. Для пакування використовують тару й транспортні засоби: металеві бочки місткістю 200 дм3 із вузькою горловиною або каністри сталеві згідно з чинними нормативними документа­ми, автоцистерни, залізничні цистерни, наливні судна або інші типи тари для дизельного палива, передбачені ДСТУ 4454.

  1. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

Транспортування та зберігання дизельного палива здійснюють згідно з ДСТУ 4454 (розділи 8, 9 та додаток А) з дотриманням вимог Правил перевезення небезпечних вантажів, чинних на кож­ному виді транспорту, вимог щодо пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010 та Правил пожежної безпеки в Україні, а також інструкцій, розроблених на кожному підприємстві з урахуванням його специфіки щодо пожежної безпеки та інших вимог підприємства.

  1. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

    1. Відбирають проби дизельного палива згідно з ДСТУ 4488. Для сукупної проби беруть не менше ніж 3 дм3 дизельного палива.

    2. Методи контролювання вказано в колонці «Метод контролювання» таблиці 1.

    3. Для обчислення цетанового індексу необхідно визначати точки відгону 10 %, 50 % та 90 % (об.).

    4. Методи контролювання, на які є посилання в цьому стандарті, містять вимоги до точності. У суперечливих випадках використовують методики згідно з ДСТУ EN ISO 4259.

    5. Контролювання марковання та паковання дизельного палива на відповідність вимогам 7.1 і 7.2 виконують візуально.

    6. Контролювання показників, наведених у 5.4, виконують згідно з ГОСТ 12.1.044.

    7. Контролювання повітря робочої зони під час роботи з дизельним паливом виконують на наявність пари вуглеводнів аліфатичних насичених C-j—С10 у перерахунку на вуглець згідно з методиками, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

    8. Для оцінки відповідності дизельного палива вимогам Технічного регламенту виробник або уповноважений представник застосовує процедуру оцінки відповідності, встановлену в Технічному регламенті.

  2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

    1. Дизельне паливо приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість дизельного палива однієї марки одного екологічного класу, яка виготовлена під час безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, однорідна за показниками якості й компонентним складом, та яку супроводжують одним документом про якість, виданим під час приймання на основі випробування сукупної проби.

    2. Порядок відбирання проб дизельного палива та складання сукупної проби — згідно з ДСТУ 4488.

    3. Документ про якість (паспорт якості) має містити:

  • дату видачі й номер документа;

  • позначення цього стандарту;

  • познаку дизельного палива відповідно до 3.3;

  • торгову марку (товарний знак) підприємства-виробника (за наявності), його назву та повну адресу;

  • назву та повну адресу постачальника (за наявності);

  • дату виготовлення дизельного палива;

  • дату відбирання проби та дату проведення випробування;

  • показники якості дизельного палива, їх нормативні значення згідно з цим стандартом, нормативні значення згідно з Технічним регламентом і фактичні результати випробування;

  • позначення нормативних документів на методи випробування згідно з цим стандартом;

  • національний знак відповідності, який підтверджує відповідність дизельного палива вимогам Технічного регламенту;

  • відомості щодо декларації про відповідність;

  • знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (в разі проведення сертифікації);

  • номер партії (резервуара);

  • інформацію про вид та кількість добавок (присадок);

  • підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, який виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою.

  1. Дизельне паливо підлягає приймально-здавальним, періодичним, типовим випробуванням та випробуванням з оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту:

  • приймально-здавальним — за показниками 1, 3, 5, 6, 9—11, 14—18 таблиці 1 та на відповідність вимогам 7.1, 7.2;

  • періодичним — за показниками 2, 4, 7, 8, 12 таблиці 1 не рідше ніж раз у місяць, а за показниками 13, 19 — не рідше ніж раз у квартал;

  • типовим — за показниками 1—19 таблиці 1 та 5.1—5.4 у разі зміни технології за програмою, затвердженою в установленому порядку;

  • випробуванням з оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту — згідно з Технічним регламентом.

  1. У разі одержання незадовільних результатів приймально-здавальних випробувань хоча б за одним показником якості проводять повторне випробування за цим показником знову відібраної подвоєної проби з тих самих місць вибірки. Результати повторних випробувань вважають остаточ­ними і поширюють на всю партію.

  2. У разі одержання незадовільних результатів періодичних випробувань перевірянню має підлягати кожна партія дизельного палива до отримання позитивного результату випробування не менше ніж для трьох партій підряд.

  3. Для перевіряння відповідності паковання та марковання вимогам 7.1 та 7.2 відбирають 3 % пакованих одиниць, але не менше ніж три. У разі одержання незадовільних результатів перевіряють подвоєну вибірку.

Результати повторного перевіряння поширюють на всю партію.

    1. Періодичність контролювання повітря робочої зони встановлюють згідно з ГОСТ 12.1.005.

    2. Вимоги щодо безпеки, викладені в розділі 5, перевіряють у процесі підготування й осво­ювання виробництва та на вимогу органів Держнагляду за затвердженими методиками.

    3. Сертифікаційні випробування проводять у порядку, встановленому в ДСТУ 3413.

    4. Контролювання якості сировини проводять відповідно до вимог ГОСТ 24297 під час вхідного контролювання у встановленому порядку.

  1. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

    1. Виробник гарантує відповідність якості дизельного палива вимогам цього стандарту в разі дотримання вимог щодо транспортування та зберігання.

    2. Гарантійний термін зберігання дизельного палива — 1 рік від дати його виготовлення.

ДОДАТОК А
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. ASTM D613-13 Standard test method for cetane number of diesel fuel oil (Стандартний метод визначення цетанового числа дизельного палива)

  2. EN 15195:2014 Liquid petroleum products — Determination of ignition delay and derived cetane number (DCN) of middle distillate fuels by combustion in a constant volume chamber (Нафтопродукти рідкі. Визначення затримки займання та отриманого цетанового числа (DCN) у середніх дистилятних паливах спалюванням у камері постійного об'єму)

З EN 16144:2012 Liquid petroleum products — Determination of ignition delay and derived cetane number (DCN) of middle distillate fuels — Fixed range injection period, constant volume combustion chamber method (Нафтопродукти рідкі. Визначення затримки займання й отриманого цетанового числа (DCN) у середніх дистилятних паливах. Виявлений діапазон періоду займання, метод спалювання в камері постійного об'єму)

  1. ASTM D4737-10 Standard test method for calculated cetane index by four variable equation (Стандартний метод визначення цетанового індексу за формулою з чотирма змінними)

  2. ASTM D1298-12b Standard test method for density, relative density, or API gravity of crude petroleum and liquid petroleum products by hydrometer method (Стандартний метод визначення густини, відносної густини або густини в градусах АРІ сирої нафти та рідинних нафтопродуктів ареометром)

  3. ASTM D4052-11 Standard test method for density, relative density and API gravity of liquids by digital density meter (Стандартний метод визначення густини, відносної густини та густини в градусах АРІ рідин цифровим густинометром)

  4. EN 12916:2006 Petroleum products — Determination of aromatic hydrocarbon types in middle distillates — High performance liquid chromatography method with refractive index detection (Нафтопродукти. Визначення ароматичних вуглеводнів у середніх дистилятах. Метод високоефективної рідинної хроматографії з детектором показника заломлення)

  5. EN ISO 20846:2011 Petroleum products — Determination of sulfur content of automotive fuels — Ultraviolet fluorescence method (ISO 20846:2011) (Визначення вмісту сірки в автомобільному пальному. Метод ультрафіолетової флуоресценції)

  6. EN ISO 13032:2012 Petroleum products — Determination of low concentration of sulfur in automotive fuels — Energy-dispersive X-ray fluorescence spectrometric method (ISO 13032:2012) (Нафтопродукти. Визначення низької концентрації сірки в автомобільному пальному. Метод рентгенофлуоресцентної спектрометрії з дисперсією за енергією)

  7. ASTM D4294-10 Standard test method for sulfur in petroleum and petroleum products by energy dispersive X-ray fluorescence spectrometry (Стандартний метод визначення вмісту сірки в нафті та нафтопродуктах методом енергодисперсійної рентгенівської флуоресцентної спектрометрії)

  8. ASTM D93-12 Standard test method for flash-point by Pensky-Martens closed cup tester (Стандартний метод визначення температури спалаху в закритому тиглі за Пенським-Мартенсом)