---

Для нічного часу іноді використовують 11:22:33 і.п. (іагпоіп). Для денного часу іноді використовують 11:22:33 г.п. (roimh поіп). Також використовують форми 21/12/94, 7/6/94. Часто використовують назви місяців Bealtaine, Samhain, і Nollaig, але коли вони стосуються особливих днів місяця (1 травня, 1 листопада, 25 грудня), таке вживання не рекомендовано.

Пункт 6: Ствердна і заперечна відповіді

Вираз твердження TtSsYy1+ (=Та, Sea,Yes) Вираз заперечення NnCcO- (= Nil, Chan) Пункт 9: Огляд символьного набору Традиційну ірландську латинську абетку складають 18 букв abcdefghilmnoprstu). Зараз використовують такі літери латинки:

Аа Аа Bb Сс Dd Ее Её Ff

Gg Hh li fl Jj Kk LI Mm Nn Oo 60

Pp Qq Rr Ss Tt Uu Uu Vv Ww Xx Yy Zz Латинські літери JKQWXYZ зазвичай можна зустріти у запозичених словах і особових іменах. До середини 20-го століття гельський варіант латинського письма на друку використовували частіше за латинку; його все ще використовують у рукописах.

дл АА ЪЬ ЪЬ Со Сс ТЭр "Op Єє ЄЄ pp pp
55 55 ии її ff Jj kk lx mm mm nn Oo O<5
pip pp qq «nr Ssr Ssp Cc Ct uu tiu Vv
WlU ocx УУ Zz

Використовують два діакритичних знаки: гострий знак наголосу може з'явитися над якимось голосним, а крапку як знак пом'якшення пишуть над дев'ятьма приголосними (b с d f g m p s t). Приголосні, що традиційно писали з крапкою як знаком пом'якшення, зазвичай сьогодні замість крапки пишуть з наступним h (b = bh).

В ірландських текстах іноді вживають шотландські гельські букви Аа Её Іі Oo Сій. Пункт 16: Правила особових імен Ірландські прізвища зазвичай починають з Мас, О, de, Ni, Nic чи Ui. У сортуванні ці префікси ігнорують, а прізвища впорядковують за наступним їхнім елементом, так що людей з однаковим прізвищем (Padraig 0 Neill, Maire Ui НёіІІ, наприклад) групують разом.

Usaidtear an fhoirmle 11.22.23 i.n. ar uairibh, ag tagairt don trath den ofche, agus 11:22:23 r.n. ag tagairt don trath den la. Usaidtear 21/12/94, 7/6/94 chomh maith. Usaidtear Bealtaine, Samhain, agus Nollaig ag tagairt do na mfonna go minic, ach on uair gur laethe ar leith ata і geeist sna focail sin 6 cheart, is і an fhoirmle Mi na Bealtaine, Mi na Samhna, agus Mi na Nollag a mholtar.

Cuid 6: Freagrai dearfacha agus freagrai diultacha

Freagra dearfach TtSsYyl + (= Ta, Sea, Yes) Freagra diultach NnCcO- (= Nil, Chan)

Cuid 9: Tacair carachtar

Ocht litir dheag (abcdefghilmnoprst u) ata in aibftir thraidisiunta Laidine na Gaeilge. Is iad seo a leanas na litreacha den aibftir Laidine ata in usaid inniu: Aa Aa Bb Cc Dd Ее Её Ff

Gg Hh li li Jj Kk LI Mm Nn Oo 60 Pp Qq Rr Ss Tt Uu Uu Vv Ww Xx Yy Zz Is in iasachtaf deanacha agus in ainmeacha dilse amhain a usaidtear na litreacha Laidine JKQWXYZ. Go dti lar na haoise seo, ba e an clo Gaelach ba mho a bhf in usaid і saothar foilsithe, agus ta se in tisaid і gconaf і saothar lamhscnofa.

aa Aa Ъь Ъь cc Со 'О’о t>r> ее ее pp pp 55 55 hh 11 ff Jj kk Lt mm rhrti tin Ообб pp pp qq RRp Ssr Ssp Cr Ctr Uu іЗй w uiw OCX yu Zz

Dha chomhartha idirdhealaitheacha ata in usaid: is feidir agiiid a chur ar ghuta agus pone seimhithe ar na naoi gconsan seo a leanas: b, c, d, f, g, m, p, s, t. Is e nos an lae inniu e an litir h a chur і ndiaidh consain, mar chomhartha seimhithe ar an gconsan sin, in ait pone a chur os a chionn (b — bh).

Is minic a gheibhtear na litreacha Albanacha Aa Ёё (і 06 Uu і dteacsanna Gaeilge.

Cuid 16: Ordu sloinnte

Is iondiiil go dtosafonn sloinnte in Eirinn Ie ceann de na focail seo: Mac, 6, de, Ni, Nic чи Ui. Is ceart sloinnte a ehur in ord de reir na chead mhfre eile dfobh, chun daoine a bhfuil an sloinne ceanna acu Padraig 0 Neill, Maire Ui Ndill, mar shampla) a rangii Ie cheile.

Пункт 17. Модуляція

Ірландська гаельська мова має великий ступінь модуляції, у якому початок, середина і кінець слова можна змінювати за правилами граматики. Повний перелік правил пом'якшення, потьм’яніння (eclipsis) та інших змін можна знайти у New Irish grammar (Dublin: CJ Fallon 1990) братів Christian, чи ірландською мовою у Graimear Gaeilge na mBraithre Criostai, (Baile Atha Cliath: MH Mac an Ghoill agus a Mhac, 1960).

Cuid 17: Claochlu focal

Is minic a athrafonn tiis, lar, no deireadh focail de reir gramadaf. Ta cur sios mion Ie fail ar na rialacha a ghabhann Ie seimhiu, Ie hurii, agus Ie hathruithe eile Ie fail in Graimear Gaeilge na mBrdithre Criostai, (Baile Atha Cliath: MH Mac an Ghoill agus a Mhac, 1960), no і mBearla in New Irish grammar (Dublin: CJ Fallon 1990)

.

Національний відхил

D.3 Локальність української мови для України. Розповідна культурна специфікація

(підрозділ обов’язковий)

Пункт 1: Абетково-цифрове детерміноване впорядкування

Впорядкування української мови визначено в «Українському правопис!» [1] та Орфографічному словнику [2]. Традиційне впорядкування букв — від <а> до <я>. Наголошені голосні йдуть перед ненаголошеними, великі букви — перед малими, якщо інші параметри слів однакові. У Правописі подано загальний порядок і не уточнено ваги наголошеної /ненаголошеної голосної, великої /малої букви.

Пункт 2: Класифікація символів

В українській мові розрізняють великі і малі літери. Такий розподіл використовують на письмі, аналогічно до грецьких і латинських абеток.

Пункт 3: Числовий формат

Десятковий роздільник СОММА <,>

Пункт 4: Формат грошових одиниць

Згідно з ДСТУ ISO 4217 визначено наступні відомості.

Міжнародний валютний знак 543,21 UAH

Пункт 5: Угода про подання дат і часу

В українській мові назви днів тижня і місяців пишуть з малої літери.

Скорочений запис дати: немає

Повний запис дати з днем тижня: немає

Цифровий запис дати' 05.06.2001

Формат часу: <година>:<хвилина>:<секунда>

В Україні функціонує 24-годинна система відліку часу. Немає абревіатур на позначення часу до і після обіду.

Пункт 6: Ствердна і заперечна відповідь

Yes expressions (ствердження) так

No expressions (заперечення) ні

Пункт 7: Національна термінологія інформаційних технологій

Маємо 42 чинних ДСТУ з національної термінології IT, розроблених у 1993-94 рр. і вже морально застарілих. Зараз пере­буває в розроблені макет електронного словника термінів-відповідників з IT українською, англійською і російською мовами, який має слугувати довідково-експертним середовищем для усіх користувачів комп’ютерів, насамперед для розробників тематичних ДСТУ з IT. Передбачено, що повний обсяг словника буде сягати 32-35 тисяч термінів з IT.

Пункт 8: Національні або культурні профілі стандартів

Національних або культурних профілів стандартів немає, як і значної кількості потрібних стандартів з IT

Пункт 9: Розгляд символьного набору

Українська абетка:

А а, Б б, В в, Г г, Ґ ґ, Д д, Є е, Є є, Ж ж, 3 з, И и, Й й, І і, ї ї, К к, Л л, М м, Н н, О о, П п, Р р, С с, Т т, У у, Ф ф, X х, Ц ц, Ч ч, Ш ш, Щ щ, ь, Ю ю, Я я.

Ж гЬ IЖ hb It 111 A I IA IC IC TO io IO Co (x) <o ч V~ v

m a Iflx в, їй ы А а ЬА ьь. KT re TO io io t5 в Шш ЦС ф • V v

Для наголошення застосовують символ наголосу циркумфлекс ', який може стояти лише над символами голосних звуків і вказувати на підсилену вимову голосного звуку у слові.

У системі українського письма наявний апостроф який позначає роздільну вимову попереднього приголосного і на­ступного голосного.

Пункт 10: Правила сортування

Нормативне упорядкування українських літер див. Пункт 1.

Можливе також упорядкування букв з цифрами, тоді цифри передують буквам.

Пункт 11: Трансформація літер

Правила транслітерації української абетки у/з латиниці та у/з російської кирилиці буде встановлено у ДСТУ «Інформація та документація. Транслітерація українського письма літерами латинської та російської абетки», який розробляють упровадженням ISO 9:1995.

Пункт 12: Характеристика літер

Правила звичної класифікації букв див. у Пункті 2.

Усі символи на позначення приголосних, крім щ, фіксують на письмі один відповідний звук. Символ «щ» позначає спо­лучення звуків «ш+ч».

Символ «Г» позначає фарингальний [h], а «ґ» — задньоязиковий проривний приголосний [д].

Приголосні розрізняють за місцем і за способом творення.

За місцем творення на: (а) губні: б, п, в, м, ф; (б) передньоязикові: д, т, ж, з, ш, с, ч, ц, л, н, р, дж, дз; (в) середньоязи­кові: й; задньоязикові: ґ, к, х; (г) гортанні: г.

За способом творення на: (а) зімкнені: б, п, д, т, ґ, к; (б) щілинні: ф, ж, з, ш, с, х, г, в, л; (в) зімкнено-щілинні: м, н, р; (г) африкати: ч, ц, дж, дз.

Приголосні української мови протиставляють як дзвінкі: б, д, ґ, ж, з, г, дж, дз; і глухі: п, т, к, ф, ш, с, х, ч, ц, утворюючи пари: б-п, д-т, ґ-к, ж-ш, з-с, дж-ч, дз-ц, крім ф.

Крім того, літери б, д, ґ, к, ф, ш, с, ч, х, г, ч, ц, в, м, р, л, н можуть позначати як тверді приголосні, так і пом'якшені та м’які б’, д’, і*’, к’, ф’, ш', с’, ч’, х’, г’, ч’, ц’, в', м’, р’, л’, н’, наприклад: день [ден'], дякувати [д’акувати]

Символи на позначення голосних можуть позначати монозвук і бізвук. Так, а, е, и, і, о, у передають на письмі один звук, є, ю, я — залежно від позиції у слові можуть фіксувати один або два звуки. Два звуки є=[й+е], ю=[й+у], я=[й+а] позначають на початку слова, після голосного і після апострофа, наприклад, яблуко, заєць, в’юн. У всіх інших позиціях ці символи записують один звук. Завжди фіксує двозвук літера ї=[й+і].

М’який знак ь немає звукового відображення, а лише — умовне літерне позначення. Це швидше символ, ніж літера, зав­данням якого є вказувати на м'якість попереднього приголосного, яку ніяк не експлікують літери української абетки на позна­чення приголосних.

Пункт 13: Використання спеціальних символів

В українській мові пунктуаційна система оперує такими символами: крапка (.), три крапки (...), кома (,), крапка з комою (;), двокрапка (:), тире (—), дефіс (-), лапки («»), дужки — ( і ), [ і ], { і }, знак питання (?), знак оклику (І), скісна риска (/).

Примітка. Лапки треба подавати лише в єдиному вигляді.

Крапка (.) — вказує на кінець речення, скорочене слово або абревіатуру, отже ставиться в кінці речення, скороченого запису слова або після букв в абревіатурі.

Примітка. Вживання крапки в абревіатурах в українській мові обмежено; вживають крапку зазвичай у запозичених абре­віатурах з метою збереження оригінального запису.

Три крапки (...) позначають пропуск або незавершену синтаксичну конструкцію і можуть стояти як у середині речення, так і наприкінці Кома (,) — розділовий знак для відокремлення слів, словосполучень і простих речень у складному реченні

Крапка з комою () — пунктуаційний символ який переважно вживають у складній синтаксичній конструкції для виділен­ня відносно самостійних Гі частин В усному мовленні має значення паузи, більшої за паузу, позначену комою, і меншу, позна­чену крапкою Крім того крапку з комою ставлять у списках так званої буквеної нумерації

Двокрапка ( ) розділовий знак, який вказує на наявність у реченні з’ясування, пояснення, уточнення Після двокрапки актуальне речення можна продовжувати, або йти список з цифровою, буквеною або символьною нумерацією

Тире (—) чи довга риска — пунктуаційний символ, вживаний у межах простого або складного речення за визначеними правилами (15 пунктів) або на початку фрази у драматичному творі

Дефіс (-) чи коротка риска — розділовий знак для з’єднання у межах певного типу складного слова, позначення перено­су слова з рядка в рядок і скороченого запису слова на взірець «б-ка»

Лапки („ ” або « ») — парний видільний розділовий знак Традиційно в українському писаному тексті у лапках подають цитату /цитати, цитоване слово /слова, пряму мову і власні назви підприємств, організацій, пароплавів, друкованих органів, клубів, наукових і літературних праць тощо

Дужки — круглі (), квадратні або прямі [ ] фігурні {} В пунктуаційній системі українського письма переважно функціо­нують круглі дужки, рідше квадратні чи прямі для виділення слів, словосполук і речень, які уточнюють, з’ясовують, розкрива­ють чи подають додаткову інформацію до основної частини тексту Круглі дужки поширені у галузево-фахових текстах, зокрема технічних, математичних

Знак питання (?) — символ питальної інтонації, питальної вимови Ставиться у кінці питального речення або в середині речення у дужках для виявлення сумніву, критичності тощо

Знак оклику (і) — символ висхідної інтонації, піднесеної вимови Ставиться переважно в кінці окличного речення, після звертання або в дужках у середині речення для акцентування уваги на тому елементі синтаксичної конструкції, біля якого він стоїть

Похилу риску (/) використовують переважно у бібліографічних записах для розділення індивідуальної назви тексту — вірша, оповідання, статті тощо — і загальної назви бібліографічної одиниці, в якій надруковано конкретний індивідуальний текст

Пункт 14: Накреслення літер

Шрифти (гліфи або накреслення літер) української кирилиці латинизовані і кирилизовані — для потреб видавничої справи За накресленням старослов’янської кирилиці однозначно встановлюють часовий період документа і це важливо у комп’ютер­ному відтворенні нашої спадщини літературних лам яток

Пункт 15: Напрям письма

Усі символи і знаки українського письма пишуть зліва направо

Пункт 16: Правила запису особових імен

Згідно з національною традицією діти отримують прізвище батька, але можливі випадки отримання прізвища матері чи прізвищ обох батьків, записаних через тире, кожне з великої літери