Страница 3: ДСТУ ISO 7005-1:2005. Металеві фланці. Частина 1. Сталеві фланці (61873)

Дно кільцевої канавки не повинно перетинати зону мінімальної товщини фланця.

Якщо ця вимога порушується, треба збільшити товщину фланця на величину, яка гарантує виконання цієї вимоги.

Товщина стінки допоміжного компонента фланців типу 33 має бути не меншою, ніж товщина приварюваної труби. Якщо розміри шипу, пазу або діаметри кільця обумовлені, то товщина стінки приєднувальної поверхні після механічної обробки має бути не меншою, ніж товщина приварю­ваної труби.

Чистоту ущільнювальної поверхні фланців треба контролювати оптичним або тактильним методом для визначення величин R_a та R_z, наведених у таблицях 1 і 2.

Таблиця 1 — Чистота ущільнювальних поверхонь фланців типів А, В та Е/F (великих)

Примітка 1. Приклади для контролювання чистоти ущільнювальних поверхонь фланців та визначання величин R_a та /?_г необов'язково мають відповідати вимогам ISO 468 щодо зразків для порівняння.

Примітка 2. Інші параметри ущільнювальних поверхонь фланців можуть бути узгоджені між виробником та споживачем.

За потреби, спеціальні покриви або розміри приєднувальних кінців треба обумовлювати із замовником за умови можливості забезпечення виконання цих дій на будь-яких приєднувальних поверхнях фланців за допомогою механічного обробляння.

Таблиця 2 — Чистота кінцевих поверхонь фланців типів C/D, E/F (малих), G/H та J

^п Визначення Ra та R_z згідно з (SO 468.

Під час цекування або обробляння тильної частини фланця не треба зменшувати його товщину до величини, меншої за вказану. Під час застосовування цекування кріпильних отворів його діаметр має бути досить великий для застосовування шайб із зовнішнім діаметром, обра­ним із нормального ряду згідно з ISO 887 для відповідних розмірів кріпильних деталей.

Під час обробляння тильної частини фланця радіус скруглення може бути зменшений, але не відсутній повністю. Опорні поверхні для кріпильних деталей мають бути параллельні лицьовій поверхні фланця у межах допусків, наведених у таблиці 20.

Під час обробляння тильної частина фланця мінімальний радіус скруглення горловини, /?_тіп (див. рисунок 8), має відповідати наведеному у таблиці 21.

Допуски розмірів фланців мають відповідати наведеним у таблиці 20.

Маркування фланців, крім суцільних, має містити таку Інформацію:

1. позначення цього стандарту;

2. номінальний діаметр (DN) та номінальний тиск (PN);

3. позначення матеріалу фланця (див. 2,8.2);

4. назву або фабричну марку виробника;

5. ідентифікаційне позначення нарізі (див. 2.8.3);

6. робочу температуру або позначення документа про відповідне перевіряння якості відносно робочої температури.

Примітка 1. Додатково дозволено наводити позначення відповідного виду з'єднання (див. 2.8.4).

Примітка 2. Коли фланець застосовують як невід'ємну частину обладнання, і обладнання розраховане на більш низьку величину тиску, ніж фланець, більш низька величина тиску має бути ясно відмічена маркуванням на обладнанні.

Познака матеріалу має відповідати 2.8.2.1, 2.8.2.2 та 2.8.2.3.

Приклади (для матеріалів, наведених у таблицях D.1 та D.2):

1. 16М03

2. С26-52Н

3. Х7 CrNiNb 18 10

Приклад

4.250

Структурна познака матеріалу має відповідати представленому в наступному прикладі.

Приклад

4 А.290/ХХХ

де XXX — припустима величина тиску для труби, для з’єднання з якою фланець призначений, узята зі стандарту на сталеві труби.

Маркування фланців із внутрішньою наріззю має містити тип застосованої нарізі.

Нарізь згідно з ISO 7-1 треба позначати символом Rc або Rp після якого, згідно з ISO 7-1, треба зазначити її номінальний діаметр, наприклад Rc ³/₄.

Нарізі згідно з ANSI/ASME В1.20.1 треба позначати їх номінальним розміром, числом ниток на дюйм і буквами NPT, наприклад ³/₄=14NPT.

Фланці з канавками під стандартне кільцеве приєднування поверхонь повинні мати таке марковання: літеру «R» і відповідний номер кільця.

Під час штампування фланців марковання треба наносити на обід фланця.

Примітка 1. Фланці PN 20, PN 50, PN 110, PN 150, PN 260 та PN 420 призначені, як правило, бути взаємозамінними із фланцями класів ANSI/ASME B16.5 та MSS SP44, але вони не ідентичні їм у всіх відносинах; рекомендовано вважати розміри зазначених фланців відповідними один одному.

Примітка 2. Цей стандарт не ставить вимоги до випробовувань під тиском окремих фланців. Однак фланці мають відповідати вимогам випробовувань тиском трубопроводів або іншого устатковання, де їх застосовують. Ці випробову­вання під тиском регламентують відповідними стандартами або кодексами усталеної практики, погодженими з тими, які поширюються на устатковання, для якого фланці зроблені. Випробовувальний тиск не може перевищувати більше ніж у 1,5 разів максимальний робочий тиск за температури 20 °С, зведений до найближчого більшого значення у барах.

У запиті і (або) замовленні треба зазначити таку інформацію:

1. позначення цієї частини стандарту ДСТУ ISO 7005 (ДСТУ ISO 7005-1);

2. номінальний діаметр — DN та відповідне число (див. 1.3);

3. позначення номінального тиску — PN та відповідне число (див. 1.3);

4. номер типу фланця (див. 1.4) разом із посиланням на номер типу допоміжного компо­нента (якщо це потрібно);

5. тип приєднувальної поверхні (див. 1.4);

6. назва (познака) матеріалу у вигляді посилання на національний або міжнародний стан­дарт та марка сталі (див.2.8.2) (якщо це потрібно);

д) позначення внутрішньої нарізі (див. 2.4.3);

8. зовнішній діаметр та товщина стінки труби;

9. вимоги до сертифікації матеріалу;

10. деталі зі спеціальним покривом (див.2.5.5.2);

11. товщина горловини S, якщо потрібно;

І) діаметр отвору В, якщо потрібно;

т) діаметр отвору під приварну горловину (тип 11) або гнізда під приварювання (тип 14) фланця, якщо вони відрізняються від визначених у цьому стандарті;

п) для фланців трубопроводу — товщину стінки, межу міцності труби (див.2.4.5.1.3) та вказівки щодо підготовки кромок (згідно з додатком R);

о) матеріал кріпильних деталей, якщо їх замовляють разом із фланцями