За величину тріщиностійкості Дт приймають округлену до 0,2 мм середню величину переміщення, визначену перед розривом з’єднання у випробуваннях.
ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ ЗЧЕПЛЕННЯ З’ЄДНАНИХ ПОЛОТЕН МАТЕРІАЛУ ПРИ ВІДШАРОВУВАННІ
Засоби та допоміжні пристрої:
розривна машина;
штангенциркуль типу Н-300-0,05 згідно з ДСТУ ГОСТ 166.
Підготовка до випробувань
Вирізають випадково із відібраної стрічки вздовж полотна матеріалу не менше 10 зразків розміром (275 ±0,25) мм х (25 ±0,25) мм.
З нижньої сторони по всій ширині цих зразків на відстані від крайки зразка від 200 мм до 205 мм знімають шар антиадгезійної плівки.
Потім зразки попарно наплавляють або наклеюють один на одного на довжині не менше 200 мм та притискають протягом від 10 с до 15 с вантажем масою 1,0 кг. Після охолодження зразків впродовж нормованого часу наклеювання до випробування готові п’ять подвійних зразків HP, які додатково витримують впродовж не менше 4 год за температури середовища (295 ±2) К.
На розривній машині встановлюють швидкість руху затискача 100 мм/хв.
Проведення випробування
Кінці зразків розміром 75 мм х 25 мм, що не з’єднані, відгинають в протилежні сторони на 90° та закріплюють у затискачах розривної машини так, щоб збіглися між собою та з напрямком переміщення рухомого захвату поздовжня вісь захвату та поздовжня вісь вільного кінця зразка.
За температури середовища (295 ±2) К включають розривну машину та проводять роздирання з’єднаного зразка по довжині роздирання не менше 140 мм. Одночасно реєструють величину сили під час роздирання по перших 20 мм ходу затискача і далі через кожних 20 мм по всій довжині сплавлення (склеювання) зразка.
Обробка результатів
За значення сили роздирання Рроз кожного зразка приймають середнє значення зареєстрованих сил при роздиранні з’єднання по кожній довжині роздирання.
Міцність (клейового) з’єднання обчислюють за середнім значенням Рроз з двох кращих результатів Рроз кожного зразка шириною Ь7= 25 мм за формулою:
*1=^-- (58)
де Rj - міцність з’єднання сплавлених зразків, кН/м;
Рроз - сила роздирання з’єднання матеріалів, Н;
Ь7 - ширина зразків, мм.
Результат округлюють до 0,1 кН/м.
ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ НА ЗСУВ НАПЛАВЛЕНОГО (КЛЕЙОВОГО) З’ЄДНАННЯ МАТЕРІАЛІВ
Засоби та допоміжні пристрої:
розривна машина;
штангенциркуль типу 11-300-0,05 згідно з ДСТУ ГОСТ 166.
Підготовка до випробувань
Для визначення показника міцності на зсув наплавленого (клейового) з’єднання вирізують десять зразків вздовж полотна матеріалу розмірами (120 ± 0,5) мм х (50 ± 0,5) мм.
Від краю зразків з нижньої поверхні по всій ширині Ь7 на довжині від ЗО мм до 35 мм знімають захисну полімерну плівку. Потім зразки попарно нижніми поверхнями наплавляють (або склеюють) на довжині (ЗО ± 0,5) мм та притискають вантажем масою 0,5 кг впродовж від 5 с до 8 с , отримуючи п’ять з'єднаних зразків НЗ.
З’єднані зразки та затискачі розривної машини витримують не менше 24 год за температури (293 +5) К, після чого зразки закріплюють у захвати співвісно повздовжній осі зразка, і затискача та напрямок переміщення рухомого затискача розривної машини. Відстань між затискачами повинна бути (200 ±5) мм. Встановлюють швидкість переміщення рухомого затискача розривної машини 100 мм/хв.
Проведення випробування
За температури середовища (293 ±5) К включають хід рухомого затискача розривної машини. В момент відносного зсуву частини зразка реєструють найбільше значення зсувної сили Р для кожного зразка.
Обробка результатів
Міцність на зсув клейового з’єднання ^обчислюють за середнім значенням Рсз з двох кращих дійсних результатів Рсз за формулою:
Rk = — , (59)
b
де RK - міцність на зсув з’єднання сплавлених зразків, кН/м;
Рсз - сила зсуву наплавленого (клейового) з’єднання матеріалів, Н;
b - ширина зразків, мм.
Результат округлюють до 0,1 кН/м.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ
У протоколі випробування матеріалу повинно бути наведено:
місце, час проведення випробувань матеріалу, назву матеріалу та познаку нормативного документа на нього;
нормативний документ, на відповідність якому проведені випробування;
дані про заявку на проведення випробувань;
методи випробувань, результати випробувань по всіх показниках, з якою ймовірною похибкою;
результати випробувань, додаткових до заявки, які виконавці випробувань вважають важливими для оцінки якості матеріалу;
за наявності повинно бути вказано відхилення від встановлених методів та їх причини, а у додатках до протоколу - інші методи випробувань або джерела їх запозичень;
у додатках до протоколу наводять допоміжні результати випробувань відповідно до висновків (негативні - в першу чергу).
Протокол підписують виконавці випробувань та керівник підрозділу.
Вимоги до оформлення журналу випробувань
Обов’язковим документом випробувань є журнал випробувань, в якому у послідовності виконання реєструють:
місце, дату, партію та час виготовлення відібраних рулонів, їх додаткове маркування, виконавця відбору, результати відбору;
місце, дату, виконавця та результати зовнішнього огляду відібраного матеріалу;
номери зразків, кількість і додаткове маркування кожного зразка;
місце, дату (початку і закінчення для довготривалих випробувань), виконавця кожного випробування, кількість зразків та їх маркування, без виняткові результати випробувань кожного зразків;
всі поточні розрахунки і первинний аналіз результатів випробувань.
Всі сторінки журналу випробувань повинні бути заздалегідь пронумеровані від першої до останньої.
Вимоги до результатів випробувань
У випробуваннях, що мають числові результати, повинно бути не менше трьох дійсних результатів для кожного випробування. У конкретних методах може бути нормовано й більшу необхідну кількість дійсних результатів.
Дійсними числовими результатами випробувань матеріалу визнають ті, що відрізняються не більше ±5 % від середнього для конкретної серії випробування матеріалу за цим показником.
Якщо відсутні інші вимоги, то під середнім значенням результату даної серії випробувань (серій) мають середнє арифметичне значення усіх результатів серії (серій).
Розбіжність результатів кожного з випробувань одного матеріалу не повинна перевищувати ±5 % від їх середньоарифметичного значення.
Результати не враховують, якщо їх причинами визнано невідповідність підготовки зразків, недотримання умов та методів випробувань тощо.
В іншому разі необхідно перевірити відповідність зразків за зовнішнім виглядом та всіх розмірах і повторити випробування на подвоєній кількості зразків. Результати повторних випробувань є остаточними.
Допустима похибка випробування
Допустима похибка кожного випробування згідно з наведеними у стандарті методами ±5 %.
Відтворюваність результатів випробувань матеріалу у різних випробувальних лабораторіях згідно з методами випробувань, наведеними у цьому стандарті, не менше ±95 %.
41 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИПРОБУВАННЯХ
Вимоги до приміщень випробувальних підрозділів
У виробничих приміщеннях випробувальних підрозділів не повинно бути речовин та обладнання, що становлять небезпеку займання або вибуху.
За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 та НАПБ А.01.001.
Виробничі приміщення потрібно обладнувати автоматичними установками пожежогасіння і пожежної сигналізації відповідно до ДБН В.2.5-56.
За наявності робіт з відкритим полум’ям повинна бути відповідно обладнана відкрита площадка з негорючим покриттям.
На випадок виникнення пожежі у випробувальному підрозділі повинні бути первинні засоби пожежогасіння: порошкові або вуглекислотні вогнегасники та негорючі полотна, кошми, пісок (заборонено використовувати воду та водопійні вогнегасники).
Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273, СНиП 2.09.02, повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції та опаленням згідно з ДБН В.2.5-67, ДСТУ Б А.3.2-12, ДСП 201, ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.010.
Приміщення для проведення випробувань повинно бути обладнане лабораторною шафою з місцевою витяжною вентиляцією.
Виробничі приміщення повинні бути обладнані водопровідною системою і каналізацією згідно з ДБН В.2.5-64, питною водою згідно з ДСанПіН 2.2.4-171.
Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042.
Освітленість робочих місць повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28. Контроль рівня освітленості здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.2-6.
Приміщення повинні бути обладнані аптечкою першої допомоги при хімічних та термічному ураженнях та засобами екстреного виклику швидкої допомоги, що розташовують у легкодоступному місці.
У приміщенні обов’язкова наявність і наочне розміщення інструкції з правилами безпеки у випробувальному підрозділі, що включає:
загальні правила з охорони праці та техніки безпеки;
правила безпечної експлуатації усіх випробувальних, вимірювальних та допоміжних приладів та устаткування;
правила пожежної безпеки;
правила роботи з відкритим полум’ям;
правила електробезпеки;
правила роботи з лабораторним склом;
правила роботи з легкозаймистими рідинами та розчинниками.
Вміст шкідливих речовин у повітрі при випробуваннях та застосуванні матеріалу визначають згідно з методиками, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.
Вимоги до обладнання
Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.2.003, ДНАОП 0.03-1.07-73 (СП 1042), ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039.
Електрифіковане обладнання, комунікації та ємкості у приміщеннях випробувального підрозділу повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.4.124, НАПБ А.01.001, НПАОП 40.1-1.29, НПАОП 40.1-1.32 і бути надійно заземлені згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018 і ПУЕ.
Ємкості під тиском більше 0,6 МПа повинні знаходитись поза межами приміщень, де виконують випробування, бути механічно захищені та атестовані у встановленому порядку.
Вимоги до персоналу
Персонал повинен бути ознайомлений з правилами та інструкціями безпеки випробувальних лабораторій і знати їх.
Періодичні інструктажі персоналу з пожежної безпеки згідно з НАПБ Б.02.005, НАПБ Б.06.001, навчання і перевірку знань персоналу щодо необхідних дій слід проводити відповідно до графіка та вносити їх результати в журнал.
Персонал повинен навчатись діям при виникненні пожежної або хімічної загрози, а також діям та наданню першої допомоги при хімічних, тепловому та електричному ураженнях.
Персонал, що працює з приладами з ртутними заповнювачами, повинен знати і виконувати правила та вимоги СП 4607.
Персонал у залежності від випробовуваних речовин повинен бути забезпеченим засобами індивідуального захисту: спецодягом, захисними бавовняними та гумовими рукавичками, засобами індивідуального захисту тіла та рук, органів дихання - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041 та органів зору - згідно з ГОСТ 12.4.013 або прозорими масками.
Персонал повинен проходити періодичний медичний огляд.
Особи, що виконують випробування, повинні знати випробувальне обладнання: його конструкцію та порядок роботи на ньому.
При навантажувально-розвантажувальних роботах персонал повинен виконувати вимоги безпеки згідно з ГОСТ 12.3.009.
Вимоги екологічної безпеки
Обладнання приміщення, технологічне обладнання та правила виконання робіт у випробувальному підрозділі повинні забезпечувати вимоги ДСП 201.
Зразки та відходи матеріалів до випробувань слід зберігати під навісом на відкритій площадці або в приміщенні з примусовою витяжною вентиляцією.
Після випробувань відходи здають до профільних підприємств і повертають замовнику випробувань або утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.
Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря здійснюють згідно з ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02.
У випадку розгерметизації елементів обладнання, що містять ртуть (або шкідливі гази), персонал повинен вимкнути нагрівальні прилади, вентиляцію, залишити приміщення, замкнути його і викликати спеціалізовані служби, уповноважені для проведення демеркуризацїї (дегазації).
Стічні води, що скидають в каналізаційну систему, повинні відповідати вимогам СанПиН 4630 та інших нормативних документів.
Викладені вимоги безпеки є обов’язковими, але не вичерпними. На базі їх у кожному випробувальному підрозділі повинні бути розроблені докладні правила та інструкції безпеки випробувальної лабораторії.ДОДАТОК А
(довідковий)
