Засоби індивідуального захисту органів дихання. Апарати дихальні з лінією стисненого повітря та легеневим автоматом. Частина 1. Апарати з маскою. Вимоги, випробування, марковання

Перед проведенням випробувань із залученням випробовувачів беруть до уваги національні пра­вила щодо медичного посвідчення, медичного огляду або перевірки випробовувачів. Якщо засоби вимірювань і методи вимірювань спеціально не визначені, застосовують загальні методи і засоби.

Випробування стійкості до займання проводять відповідно до 6.9 на двох непідготовлених зраз­ках, які не використовують в подальших випробуваннях.

Процедури готування, описані в 6.8, застосовують для двох зразків до проведення решти випро­бувань. В усіх випробуваннях обидва випробувальні зразки повинні відповідати встановленим вимо­гам.

Випробування герметичності проводять з двома зразками після попереднього готування і після проведення усіх випробувань за винятком експлуатаційних. Експлуатаційні випробування проводять з двома підготовленими зразками після усіх інших випробувань за винятком випробування здатності до займання.

Апарати з позитивним тиском випробовують у комплекті з лицевими частинами, наданими ви­робником.

Лицеву частину укомплектованого апарату одягають на муляж голови, який в свою чергу приєд­нують до дихальної машини за допомогою гнучкого шланга.

Випробування проводять з дихальною машиною, відрегульованою на режим роботи 25 циклів/хв і 2 л/хід. Апарат в положенні носіння занурюють у воду на глибину від 0,25 м до 0,80 м на період не менше ніж 3 і не більше ніж 5 повних дихальних циклів. Серію випробувань виконують для зануреного апарата з муляжем голови в двох положеннях, які відображують відповідно мінімальну і максимальну різницю тиску між легеневим автоматом і видихувальним клапаном.

Апарат і муляж голови вилучають з води після кожного випробування для кожної орієнтації.

Вимірювання опору диханню виконують у відповідних контрольних місцях вимірювання тиску з ви­користанням точного манометра. До звіту вносять опір диханню до І після кожного занурення.

Наявність води в лицевій частині після випробування не є причиною для незадовільного резуль­тату, але будь-яка її наявність повинна бути звідти видалена перед визначенням опору диханню.

Візуальне оглядання проводить випробовувальна лабораторія перед лабораторними або експлу­атаційними випробуваннями. Перевірення може вимагати простого розкладання відповідно до інст­рукцій виробника щодо технічного обслуговування. Оглядання охоплює перевірення марковання на устаткованні і перегляд інформації, яку надає виробник, і будь-якої Інформації або декларацій сто­совно матеріалів, використовуваних в конструкції устатковання.

Експлуатаційні випробування проводять згідно з EN 13274-2 з використанням двох комплектів апаратів і залученням чотирьох випробовувачів. До випробувань допускають тільки ті апарати, які пройшли лабораторні випробування. План випробовувань надано нижче.

1-й і 2-й випробовувачі використовують 1-й апарат.

3-й і 4-й випробовувачі використовують 2-й апарат.

Перед кожним випробуванням апарати перевіряють на герметичність. Упевнюються, що подаван­ня повітря з балонів стисненого повітря здійснюється у визначених межах тиску. Подавальна трубка стисненого повітря повинна бути максимальної довжини, яку передбачено виробником, охоплюючи максимальну кількість дозволених з’єднань.

Усі випробування проводять в умовах температури навколишнього середовища. Температуру і во­логість вносять до звіту.

У процесі випробувань виконують вправи, що моделюють практичне застосування апарата. Ви­пробування повинні бути безперервними, без знімання апарата, і виконані в межах загального робо­чого часу ЗО хв.

Послідовність операцій випробовування обирають на розсуд випробовувальної лабораторії. Окремі вправи повинні бути такими, щоб залишився час на проведення необхідних вимірювань:

• вправа № 15 згідно з EN 13274-2:2001;

• вправа № 4 згідно з EN 13274-2:2001;

• вправа № 3 згідно з EN 13274-2:2001;

• вправа № 10 згідно з EN 13274-2:2001;

• вправа № 12 згідно з EN 13274-2:2001;

• вправа № 16 згідно з EN 13274-2:2001.

Якщо вправи виконано менше ніж за ЗО хв, залишок часу використовують випробовувачі для пе­ресування зі швидкістю 6 км/год.

До звіту вносять оцінки згідно з EN 13274. Під час випробувань апарат суб’єктивно оцінює кож­ний випробовувач і після випробувань відповіді на питання у 6.6 EN 13274-2:2001 вносять до звіту окремо і в приватному порядку. Якщо протягом будь-яких вправ для будь-якого випробовувана випро­бовувач не зможе закінчити окремої вправи через те, що апарат не придатний для цілей, для яких він розроблений, апарат вважають таким, що не пройшов випробувань.

Температура в холодильній камері для цих випробувань становить в межах від мінус 6 °С до мінус 9 °С відповідно до 6.5 EN 13274-2:2001.

Є.4.6.2 Випробовування з попередньо охолодженим апаратом

Два апарати чистять згідно з інструкцією виробника і видаляють надлишок рідини струшуван­ням. Апарати готують до використання І попередньо охолоджують не менше ніж 2 год і не більше ніж З год в холодильній камері.

Два тепло одягнені випробовувачі надягають апарати в холодильній камері і виконують пере­вірення відповідно до вправи 17 згідно з EN 13274-2:2001, пункти а, b і с.

Два апарати готують для використання і зберігають в умовах кімнатної температури. Два випро­бувачі виконують перевірення відповідно до вправи 17 в EN 13274-2:2001, пункти а, b і с.

Для кожного з’єднання складових частин між поясом/підвісною системою і лицевою частиною прикладають направлене вздовж осі навантаження відповідно 250 Н протягом (10 ± 1) с. З’єднання повинні витримати випробування без будь-яких видимих ознак пошкоджень. Див. рисунок 1.

Визначений повітряний потік пропускають через дихальний шланг, до якого прикладене визначене навантаження. Вимірюють змінення повітряного потоку.

Дві металеві круглі пластини діаметром 100 мм і товщиною не менше ніж 10 мм. Одна пластина нерухома, а інша здатна рухатись під прямим кутом відносно до площини пластин. Рухома пластина здатна навантажуватись для створення загального зусилля між пластинами 50 Н. Див. рисунок 5.

Розміщують дихальний шланг по центру між двома пластинами і забезпечують повітряний потік зі швидкістю 120 л/хв через шланг. Прикладають випробувальне навантаження 50 Н до рухомої плас­тини (навантаження також охоплює навантаження, яке створюється самою рухомою пластиною) І знову вимірюють значення повітряного потоку. Розраховують змінення повітряного потоку.

Пояс або підвісну систему з муфтами і дозувальним клапаном (за наявності) закріплюють на муляжі тулуба у вертикальному положенні.

Постійне навантаження в 1000 Н прикладають до подавальної трубки стисненого повітря вздовж осі протягом 5 хв. На рисунку 2 показано деталі випробування.

Для попередження теплового удару протягом готування зразків перепад температур повинен бути менше ніж 2 °С/хв між фазами різних температур або між початком І закінченням теплового циклу.

Апарати готують у такій послідовності:

1. витримують від 4 год до 16 год за температури (60 ± 3) °С з відносною вологістю не менше ніж 95 % або за максимальної температури та вологості, визначених виробником, залежно від того, які вище;

2. витримують від 4 год до 16 год за температури (-30 ± 3) °С або за мінімальної температури, визначеної виробником, залежно від того, яка нижче.

Перед проведенням подальшого випробування апарати витримують за навколишньої темпера­тури (не менше ніж 4 год).

Після готування відповідно до 6.8.1 апарат повинен працювати не менше ніж ЗО хв з використан­ням дихальної машини, встановленої на 25 циклів/хв, 2 л/хід.

Апарат з маскою з’єднують з дихальною машиною та Шефілдівськім муляжем голови. Дихальну машину встановлюють на 25 циклів/хв і 2 л/цикл.

З вимкненою дихальною машиною до вихідного отвору надлишкового клапана приєднують відпо­відний пристрій вимірювання потоку і подають повітря з боку середнього тиску редуктора тиску. Тиск подавання повітря поступово збільшують до створення потоку через надлишковий клапан у 400 л/хв. Після створення таких умов вмикають дихальну машину і вимірюють опір диханню у відповідному місці.

Прикладають визначений виробником мінімальний тиск до подавального кінця трубки. Приєдну­ють до трубки засоби вимірювання потоку повітря. На рисунках 3 і 4 показано сутність випробування І схему устатковання, яке відповідає умовами цього випробування.

Поміщають трубку на горизонтальну поверхню і формують петлю діаметром (300 ±10) мм. Тяг­нуть кінці петлі по дотичній до площини петлі доти, доки трубка прийме форму прямої лінії. Може бути зручним закріпити один кінець петлі і тягнути за інший.

Визначають спосіб, у який трубка розкручується і вимірюють повітряний потік через розкручену трубку.

Пропускають визначений потік повітря через трубку для подавання стисненого повітря, до якої прикладене визначене навантаження і вимірюють змінення повітряного потоку.

1. Дві металеві круглі пластини діаметром 100 мм і товщиною не менше ніж 10 мм. Одна пласти­на нерухома, а інша здатна рухатись під прямим кутом відносно площини пластин. Рухома пластина здатна навантажуватись для створення загального зусилля між пластинами 1000 Н (див. рисунок 5).

2. Витратомір

Розміщують трубку для подавання стисненого повітря по центру між двома пластинами і забез­печують повітряний потік зі швидкістю 120 л/хв. Вимірюють значення потоку.

Прикладають навантаження 1000 Н до рухомої пластини (навантаження також охоплює наванта­ження, яке створюється самою рухомою пластиною) і знову вимірюють значення повітряного потоку.

Апарат з подавальною трубкою стисненого повітря за визначеним виробником максимальним ро­бочим тиском випробовують з використанням дихальної машини, яка забезпечує 25 циклів/хв і 2 л/хід. Покладають приблизно 100 мм трубки на нагріту пластину з підтримуваною температурою (130 ±15) °С, а іншу частину занурюють у киплячу воду.

Через 15 хв вилучають трубку для подавання стисненого повітря з гарячої пластини і киплячої води І перевіряють на наявність пошкоджень.

Вимірюють коефіцієнт підсмоктування для укомплектованого апарата, разом з маскою згідно з EN 13274-1.

У випробуваннях використовують два зразки, один в тому стані, в якому доставлено і інший, підготовлений відповідно до 6.8.1. Готування апаратів потрібно виконувати, як описано в 8.1 і 8.4 EN 13274-1:2001. Десять добре поголених і відібраних, як описано в 9.1 EN 13274-1:2001, випробову- вачів залучають до проведення випробувань.

Однаково прийнятними є випробувальний метод 1 (гексафторид сірки) або 2А (хлорид натрію, відбирання з розподіленням фаз).

Для цього випробування застосовують базовий метод 1 згідно з EN 13274-3.

Для пристроїв з нарізями згідно з EN 148-1 приєднують устатковання до випробовувального при­строю, показаного на рисунку 6 і замінюють муляж голови в апараті, описаному в методі 1 EN 13274-3, на випробовувальний пристрій.

Виконують процедуру вимірювання опору вдихуванню, наведену в методі 1 згідно з EN 13274-3, із забезпеченням роботи устатковання (наприклад, повітряної мережі, легеневого автомата) на грани­цях тиску, визначених інструкціями виробника, і прикладають відповідний постійний потік до випробо­вувального пристрою або, відповідно, муляжу голови.