Страница 4: ДСТУ EN ISO 3452-2:2005. Неруйнівний контроль. Контроль капілярний. Частина 2. Контроль дефектоскопічних матеріалів (61793)

Кінець таблиці В.1

ДСТУ EN ISO 3452-2:2005

Результати кожного контрольного випробовування записують на бланку проведення контролю. Треба використовувати окрему форму для кожного виробника пенетрантів. Про будь-які знайдені відхили треба повідомляти відповідальному й усувати за допомогою відповідних коригувальних заходів.

Бланки повинні містити такі дані:

• підприємство й адресу;

• позначення лінії процесу;

• дату;

• зміну;

• прізвище й кваліфікацію;

• підпис.

В.4 Контрольні випробовування

Під час оглядання матеріального забезпечення всіх систем оброблення необхідно встановити на­явність достатньої кількості матеріалів, необхідних для повного забезпечення роботи всіх компонентів, які піддаються обробленню. У випадку відсутності в системі достатньої кількості матеріалів необхід­но ввести та змішати додаткові матеріали, перш ніж розпочнуться які-небудь подальші випробовування.

Випробовування проводять за допомогою контрольного зразка типу 2, описаного в EN ISO 3452-3. У деяких випадках можна використовувати зразки із відомими дефектами, типовими чи очікуваними під час контролювання.

Документування треба проводити у формі довговічних дублікатів, фотографій або інших засобів, які відображають індикаторні сліди дефектів, охоплюючи їх причини, і підтримуються в актуальному стані, при цьому треба застосовувати ті самі параметри, що й для звичайного використовування, а також у довідкових цілях. Цей запис треба використовувати для порівняння з результатами, отрима­ними за повсякденного контролю роботи системи за допомогою тієї самої процедури. Індикації під час використовування знімних проявників відрізняються від тих, які отримують під час використовування звичайних проявників. Індикації на хромованій стороні контрольного зразка типу 2 або на зразку з відо­мими дефектами та їх розташуванням повинні бути в такій самій кількості і мати такий самий вид, як ті, які одержані у результаті застосовування тих самих матеріалів і послідовності процесів. Аналогіч­но рівень фону повинен бути таким, як показано на запису.

Враховуючи те, що контрольні зразки досить чутливі до зміни параметрів процесу капілярного контролю, необхідно видалити пенетрант, що залишився у несуцільностях після контролю. Надзвичайно важливо, щоб при цьому несуцільності не були змінені фізично.

Найкращим способом протидіяти абсорбції залишків пенетранту на стінках несуцільності є вико­ристовування більш сильного капілярного впливу. Придатним засобом для цього є рідкий (безводний) проявник на основі розчинника.

Треба використовувати наступний порядок роботи:

1. безпосередньо після завершення процесу змити проявник водою;

2. залишити просохнути, тобто не витирати;

3. нанести товстий шар проявника форми d. Цей шар наносять вологим на зовнішню поверхню контрольного зразка;

4. залишити на 5—10 хв;

5. повторити кроки від а) до d), тепер залишити проявник на ЗО хв;

6. за відповідного освітлення перевірити, чи не залишилися сліди пенетранту. Якщо сліди зали­шилися, знову повторювати кроки а)—d) доти, доки не зникнуть усі сліди пенетрантів;

д) остаточно промити водою та просушити;

h) контрольні зразки не треба зберігати в розчиннику. їх можна зберігати в захисному футлярі, щоб уникнути подряпин, деформацій, інших механічних і температурних навантажень.

Під час використовування підготовленої води воду для промивання треба перевіряти на мутність, люмінесцентність, піноутворення та пофарбованість. Кожен із перерахованих відхилів від норми вка­зує на неефективність функціонування системи.

Треба контролювати, щоб температура промивної води не виходила за встановлені межі.

Треба перевіряти, чи не виходить температура сушильної камери в області розміщення конт­рольних зразків за встановлені межі.

Варто переконатися, що робоча зона чиста й прибрана. Під час контролю компонентів, оброблю­ваних люмінесцентними дефектоскопічними матеріалами, на робочому столі або в безпосередній близь­кості від нього не повинно бути ніяких поверхонь, що відбивають світло, наприклад, білий папір. Крім того, біля зони огляду не повинно бути джерела дифузійного білого світла.

Треба впевнитися, що фільтри очищені від компонентів.

Треба впевнитися, що світильники з УФ-фільтрами перебувають у нормальному стані.

Інтенсивність УФ-випромінювання виміряють, як описано в prEN ISO 3059.

Мінімальний показник інтенсивності видимого світла в робочій зоні, як описано в prEN ISO 3059.

Для підготовлення контрольних проб рекомендовано спочатку приготувати 10 %, 9 %, 8 % розчини ^J потім розводити його до 1:10 або 1:100 відповідно.

Записують рівень, на якому інтенсивність люмінесценції збігається.

Як альтернативу, можна використати спосіб, описаний у 7.7.

Вимога: Інтенсивність люмінесценції повинна бути більше ніж 90 % інтенсивності контрольної проби.

Для підготовлення контрольних зразків рекомендовано спочатку підготувати 10 %, 9 %, 8 % і 7 % розчини з наступним розведенням до 1:10.

Контрольні проби треба зберігати у світлонепроникних, щільно закритих контейнерах.

Записують рівень, на якому інтенсивність кольору збігається.

Не менше ніж один раз на рік треба брати вибіркову пробу використовуваного пенетранту і відправ­ляти постачальникам або в іншу відповідну лабораторію для повторної сертифікації. У протилежному випадку пенетрант треба замінити.

Лабораторія, що виконує перевіряння, повинна скласти висновок, підтверджуючи, що усі фізико- хімічні параметри контрольованого пенетранту, порівняно з номінальними показниками пенетранту, пе­ребувають у допустимих межах. Рекомендовано, щоб висновок містив дійсні значення, а не тільки твер­дження.

За вибір контрольованих параметрів відповідає постачальник.

Контроль застосовують тільки для свіжоприготовлених розчинів і виконують за допомогою реф­рактометра.

Використовуваний для контролю рефрактометр повинен бути відградуйований за допомогою точно виготовлених розчинів нового гідрофільного емульгатора. Треба використовувати не менше п’яти роз­чинів. Один повинен відповідати номінальній концентрації, два повинні бути вище і два нижче номіналь­ної концентрації. Показники записують у вигляді графіків.

Для оцінювання концентрації гідрофільного очисника знімають показники проби свіжовиготовле¹ ного продукту та за графіком визначають концентрацію.

Необхідно проводити всі стадії контролю за температури навколишнього середовища.

Результати контролю повинні бути задокументовані.

Вимоги: Доводьте концентрацію розчинів до необхідної величини. Добре розмішуйте перед по­вторним перевірянням.

Примітка. Цей контроль застосовують, у першу чергу, для свіжовиготовлених розчинів. Однак його можна застосовувати також для встановлювання концентрації в резервуарах, що перебувають у використовуванні, за додаванням емульгатора або води, але таке визначання може призвести до неточних результатів.

Необхідно впевнитись, що порошок сипучий і не містить грудок.