---

Від попередньо висушеної випробної проби, отриманої відповідно до 6.2, відбирають декілька точкових проб, використовуючи немагнітний шпатель, зважують наважку масою 0,5 г із точністю до 0,0002 г.

Примітка 10. Щоб запобігти реабсорбуванню вологи наважку треба відби рати і зважувати швидко.

Попередньо висушену наважку (7.3) вміщують у суху конічну колбу (5.1), місткістю 500 см³, і додають (1—2) г твердого бікарбонату натрію або карбонату натрію (4.1) і 30 см³ хлороводне- вої кислоти (4.2). Для руд із високими масовими частками діоксиду кремнію (тобто > 5 % (за ма­сою) SiO₂ ) додають декілька крапель фтороводневої кислоти (4.3). Негайно закривають колбу на­садкою Геккеля (5.2), в якій розчин натрію бікарбонату або натрію карбонату (4.4), промивають азотом або аргоном (4.6) 0,5 дм³/хв упродовж розкладу. Нагрівають колбу на плиті, що обігріває, до повного розкладання наважки за температури 90 ^оС.

Примітка 11. Час розкладання не більше ніж 60 хв. Для нормального розкладання досить часу 30 хв. Щоб забезпечи­ти повне розкладання п роби виконують друге визначання, використовуючи подвоєний час розкладання, за умови, що цей час не більше ніж 60 хв.

Коли закрита колба охолоне, відсувають клапан і вимивають водою хлориди заліза, що при­липли до стрижня клапана.

Національний відхил

В Україні застосовують: наважку (7.3) вміщують у суху конічну колбу місткістю 250 см³, додають 0,5 г натрію фтористого, 2 г натрію бікарбонату або натрію карбонату (4.1) та ЗО см³ хлороводневої кислоти (4.2). Негайно закри­вають колбу пробкою з клапаном Бунзена, кип’ятять ЗО хв.

Додають до розчину 30 см³ суміші сірчаної і фосфорної кислот (4.5), розводять водою до 300 см³ і додають 5—6 крапель розчину індикатору дифеніламіносульфонату натрію (4.8). Негай­но титрують стандартним розчином дихромату калію (4.7) від зеленого через блакитно-зелене до фіолетового з останньою краплею титрованого розчину.

Примітка 12. Під час титрування розчином дихромату калію записують тем пературу навколишнього повітря. Якщо ця тем пература відрізняється від тем ператури за якої було приготовано розчин більше ніж на 2 ^оС, виконують відповідне коригування об’єму: 0,02 % на 1 ^оС різниці, тобто, якщо температура навколишнього повітря під час титрування вища тем ператури за якої було приготовано стандартн ий титрований розчин, значення титру зменшують.

8 ОПРАЦЬОВУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Масову частку заліза (ІІ), w_Fe (ІІ), у відсотках розраховують до третього десяткового знака за формулою:

V ■ 0,5585

wFe^(H)" m ’ (і)

де V — об’єм розчину дихромату калію (4.7), витрачений на титрування розчину випробної

проби, см³;

m — маса попередньо висушеної проби, г;

0,5585—кратне атомної маси заліза.

Національний відхил

В Україні застосовують масову частку заліза (II), яку розраховують за формулою:

СЇ/ЮО 0,005 УЮ0
z ,

т т

де С — масова концентрація розчину дихромату калію за залізом, г/см³;

V — об’єм розчину дихромату калію (4.7), витрачений на титрування розчину випробної проби, см³; т — маса попередньо висушеної проби, г.

8.2 Загальне опрацьовування р езультатів

Похибку цього аналітичного методу визначають за такими регресійними рівняннями¹:

r = 0,0153 X + 0,0600, (2)

Р = 0,0215 Х + 0,1806, (3)

о r = 0,0054 Х + 0,0212, (4)

о L = 0,0066 Х + 0,0627. (5)

деХ — масова частка заліза (II) випробної проби у відсотках, розрахована так:

• рівняння (2) і (4): середнє арифметичне значення паралельних визначань, виконаних в одній лабораторії;

• рівняння (3) і (5): середнє арифметичне значення кінцевих результатів визначань (8.2.3), виконаних у двох лабораторіях;

r — допустима розбіжність між результатами паралельних визначань, виконаних в одній лабораторії (збіжність);

Р — допустима розбіжність між результатами визначань, виконаних у різних лабораторіях;
о r — середній квадратичний відхил паралельних визначань, виконаних в одній лабораторії;

о L — середній квадратичний відхил результатів визначань, виконаних у різних лабораторіях.

Результат, отриманий під час випробовування сертифікованого еталонного зразка, повинен задовольняти вимогу статистичної незначущості розбіжності між цим р езультатом і сертифікова- ним значенням сертифікованого еталонного зразка. Для перевіряння значущості розбіжності для сертифікованого еталонного зразка, аналізування якого проводили принаймні в 10 лабораторіях методом(-ами), співставним за правильністю і вірогідністю за цим методом, треба використову­вати таке співвідношення:

- Д| < 2

„ 9

²

S2 ₊SWc

nW + «L

Nc

«Г

(6)

де А_с — сертифіковане значення;

А — р езультат або середнє значення результатів, отриманих для сертифікованого ета­лонного зразка;

S_Lc — міжлабораторний середній квадратичний відхил результатів, отриманих лабораторі­

ями зі сертифікації;

S_Wc — внутрішньолабораторний середній квадратичний відхил результатів, отриманих ла­бораторіями із сертифікації;

n_Wc — середня кількість повторних визначань у лабораторіях із сертифікації;

N_c — кількість лабораторій із сертифікації;

n — кількість повторних визначань на еталонному зразку (у більшості випадків n = 1);

оL і оr — відповідно до 8.2.1.

Якщо умова (6) виконується, тобто ліва частина формули (6) менше або рівна правій частині, то різницю |Ac - A| вважають статистично незначною, якщо більше — статистично значною.

Якщо розбіжність значна, то аналізують повторно водночас із аналізуванням випробної проби. Якщо розбіжність знову значна, аналізують повторно, використовуючи інший сертифікований ета­лонний зразок того самого виду руди.

Якщо розбіжність між двома значеннями, отриманими для випробної проби, перевищує ве­личину r, що розраховують за рівнянням (2), поданим у 8.2.1, то проводять одне або більше до­даткових випробовувань.

Прийнятність результатів для випробної проби у кожному випадку повинна відповідати тим самим вимогам, що і прийнятності результатів для сертифікованого еталонного зразка.

Примітка 13. Якщо інформація в сертифікаті на еталонний зразок неповна, застосовують таку методику:

1. якщо наявний об’єм дан их дозволяє оцінити середній квадратичний відхил між результатами, отриманими у різних лабораторіях, вираз S²_Wc/n_Wc не беруть до уваги та S_Lc розглядають як середній квадратичний відхил лаборатор­них середніх значень;

2. якщо сертифікацію виконувала лише одна лабораторія або, якщо міжлабораторні результати відсутні, рекомендо­вано під час застосовування стандарту цей зразок не використовувати. У випадку, коли застосовування його нем инуче, використовують форм улу:

A _A < 2^2.l ₊П, (7)

8.2.3 Розраховування кінцевого результату

Кінцевий результат — середнє арифметичне вибраних аналітичних значень для випробної проби або проб, отриманих під час виконання дій, зазначених у додатку А, розраховують із точ­ністю до третього десяткового знака і зводять до першого десяткового знака так:

1. якщо цифра в другому десятковому розряді менша ніж 5, то її відкидають, і цифру в пер­шому десятковому розряді лишають без зміни;

2. якщо цифра в другому десятковому розряді 5 і цифра в третьому десятковому розряді відмінна від 0 або, якщо цифра в другому десятковому розряді більша ніж 5, то цифру в першо­му десятковому розряді збільшують на одиницю;

3. якщо цифра в другому десятковому розряді 5 і цифра в третьому десятковому розряді 0, то цифру 5 відкидають і цифру в першому десятковому розряді лишають без зміни, якщо це 0, 2, 4, 6 або 8, і збільшують на одиницю, якщо це 1, 3, 5, 7 або 9.

9 ПРОТОКОЛ ВИПРОБОВУВАННЯ

Протокол випробовування повинен містити таку інформацію:

1. назву та адресу випробовувальної лабораторії;

2. дату укладання протоколу випробовування;

3. посилання на цей стандарт;

4. дані, необхідні для ідентифікування проби;

5. результати аналізування;

6. реєстраційний номер р езультату;

зауваги, що виникли під час визначання, та інші дії, не передбачені цим стандартом, і які можуть вплинути на результат аналізування випробної проби або сертифікованого еталонного зразка(-ів).СХЕМА МЕТОДИКИ ВИБИРАННЯ АНАЛІТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ
ДЛЯ ВИПРОБНИХ ПРОБ

r : відповідно до 8.2.1.

ДОДАТОК В

(довідковий)

ВИВЕДЕННЯ РІВНЯНЬ ЗА ВІДТВОРНІСТЮ ТА ДОПУСТИМИМИ ВІДХИЛАМИ

Рівняння регресії, наведені в 8.2.1, отримані за результатами міжнародних аналітичних ви­пробувань, виконаних у 1983 році на чотирьох пробах залізної руди (відповідно до таблиці В.1) у 18 лабораторіях 7 країн.

Результати графічного обробляння даних подано в додатку С.

Табл иця B.1 — Масова частка розчиннокислого заліза (II) у випробних пробах

Примітка 14. Звіт про міжнародні випробування та статистичне аналізування результатів (Документ ISO/Т C 102/SC 2 № 758Е, серпень 1984) зберігають у Секретаріаті ISO/TC 102/SC 2 або в Секретаріаті ISO/TC 102.

Примітка 15. Статистичне аналізування виконано згідно з вимогами |So 5725:1986 Precision of test methods — Determination of repeatability and reproducibility for а standard test method by inter-laboratory tests

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 5725:1986 Похибка методів випробовувань. Визначання збіжності і відтворності стандартного методу під час міжлабораторних випробовувань.

ДОДАТОК C
(довідковий)

Примітка 16. Графічне зображення рівнянь, поданих у 8.2.1.

Рисунок C.1 — Залежність похибок від масової частки розчиннокислого заліза (II), Х, отриманих методом
найменших квадратів

ДОДАТОК НА
(довідковий)

ПЕРЕЛІК ТЕХНІЧНИХ ВІДХИЛІВ ТА ЇХНЄ ПОЯСНЕННЯ

УКНД 73.060.10

Ключові слова: хімічне аналізування, визначання масової частки, розчиннокисле залізо (II), титрометричний метод, мінерали та руди, результати випробувань, залізні руди.

Редактор С. Мельниченко
Технічний редактор О. Касіч
Коректор Т. Нагорна
Верстальник Л. Мялківська

Підписано до друку 21.07.2006. Формат 60 х 84 1/8.

Ум. друк. арк. 1,39. Зам. Ціна договірна.

Відділ науково-технічного редагування та термінології
нормативн их документів ДП «УкрНДНЦ»
03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2

1 Додаткову інформацію наведено у додатках В і С.