---

А.3.2.6 Продовжити зменшувати R_F до нуля, а потім виміряти струм / і записати його як струм витоку /|_. Перевірити, ЩО /|_ • /_Lmax.

А.3.2.7 Збільшити R_F та виміряти струм / у момент, коли пристрій відновлює під’єднання (тобто, перемикач замикається) та записати цей струм як /_sc. Перевірити, що /_SCmax * /sc * /scmin- Потім виміряти У-, та І, та виходячи з цього, обчислити перехідний опір перемикача Z_c. Перевірити, що Z_C * ■Zcmax-

А.3.2.8 Повторити кроки 1—7 з ВУ, яке живиться з іншого боку (тобто, поміняти під’єднання а-, та а₂ з Ь-, та Ь₂).

Примітка. Може бути необхідним під’єднати фіксувальний пристрій (наприклад, самописець) для вимірювання І з ме­тою правильного визначання значень /_so та l_sc.

А.4 Приклад 3: простий керований ізолятор

А.4.1 Загальні положення

Простий «керований» ізолятор — пристрій, на який з ППКП може бути видана команда на роз­микання або замикання, та який буде розмикатися, якщо напруга буде знижуватися до такого низь­кого рівня, що ППКП не зможе керувати пристроєм.

Рисунок А.5 — Типова блок-схема для простого «керованого» ізолятора

А.4.2 Опис параметрів

Команда на розмикання — команда, яка спричиняє перемикання пристрою із замкненого стану у розімкнений;

Команда на замкнення — команда, яка спричиняє перемикання пристрою із розімкненого ста­ну у замкнений;

'/max — максимальна напруга в лінії;

'/nom — номінальна напруга в лінії;

'/min — мінімальна напруга в лінії;

'/somax — максимальна напруга, за якої пристрій розмикається (тобто, перемикається із замкне­ного у розімкнений стан);

'/somin — мінімальна напруга, за якої пристрій розмикається(тобто перемикається із замкненого у розімкнений стан);

/стах — максимальний тривалий струм за умов замкненого стану;

/_Smax — максимальний струм перемикання (тобто, за умов короткого замикання);

/_Lmax — максимальний струм витоку за умов розімкненого перемикача (розімкнений стан);

Z_Cmax — максимальний перехідний опір за умов замкненого ізолятора.

7 — устатковання електроживлення та контролювання;

2 — випробне устатковання;

А — вхід для команди розімкнення;

В — вхід для команди замкнення.

Примітка. Виробник може надати відповідне устатковання живлення та контролювання.

Рисунок А.6 — Випробовувальне коло для простого «керованого» ізолятора

А.4.3 Методика випробовування

А.4.3.1 Під’єднати ізолятор короткого замикання (ВУ) до випробовувального кола, як показа­но вище, з розімкненим перемикачем S та опором R_F встановленим у нескінченність (тобто, коло розімкнене).

А.4.3.2 Встановити /_іп на рівні номінальної напруги у лінії, якщо інше не зазначено у методиці випробовувань, та встановити ефективний внутрішній опір джерела живлення R| таким, за якого струм короткого замикання обмежується на рівні /_Smax (тобто R| = V_m/l_Smax). Подати команди розі­мкнення та замкнення та проконтролювати V₂, щоб перевірити, що пристрій розмикається та за­микається.

А.4.3.3 Ініціювати постійне коротке замикання ввімкненням перемикача S. Виміряти струм / та записати його як струм витоку /_L. Перевірити, що /_L • /_Lmax.

А.4.3.4 Розімкнути перемикач S, подати команду замкнення та проконтролювати V₂, щоб пе­ревірити, що пристрій замкнувся.

А.4.3.5 Зменшувати R_F до умови / = /_Стах. Після цього виміряти та І, та виходячи з цього, обчислити перехідний опір Z_c. Перевірити, що Z_c • Z_Cmax. Здійснити дію розмикання та замикан­ня та проконтролювати напругу за допомогою /₂ Перевірити, що пристрій розмикається та віднов­лює під’єднання.

А.4.3.6 Збільшити /?_F до нескінченності (тобто, розірвати коло) та встановити /?| на рівні ('/in - '/sOmin)^Cmax-

А.4.3.7 Знизити /?_F та виміряти напругу V₂ в момент, коли пристрій розмикається (тобто, пе­ремикач розмикається), та записати цю напругу як Z_SO. Перевірити, що Z_SOmax * '/so * '/somin-

А.4.3.8 Продовжити зменшувати /?_F до нуля, а потім виміряти струм / та записати його як струм витоку /|_. Перевірити, що /|_ • /|_ _тах.

А.4.3.9 Збільшувати /?_F доки команда замкнення може бути здійснена правильно та викона­ти її. Потім виміряти Vf та / та виходячи з цього обчислити перехідний опір перемикача Z_c. Пере­вірити, що Z_c • Z_Cmax.

А.4.3.10 Повторити кроки 1—9 з ВУ, яке живиться з іншого боку (тобто, поміняти під’єднання а-, та а₂ з Ь-, та Ь₂).

Примітка. Може бути необхідним під’єднати фіксувальний пристрій (наприклад, самописець) для вимірювання V₂ з метою правильного визначання значення /_so.

ДОДАТОК В
(довідковий)

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИПРОБОВУВАННЯ НА УДАР

Пристрій (рисунок В.1) складається з хитального молотка з прямокутною головкою (ударник) та зі скошеною передньою ударною поверхнею, яку встановлено на сталевому циліндричному руків’ї. Молоток вмонтовано в сталеву втулку, яка рухається на шариковальницях на зафіксованому сталевому валу, змонтованому на жорсткій сталевій рамі так, що молоток може вільно обертати­ся навколо осі зафіксованого валу. Конструкція жорсткої рами така, що дозволяє повне обертан­ня молоткового вузла у разі відсутності зразка.

Ударник має такі розміри: ширина — 76 мм, висота — 50 мм, довжина — 94 мм (габарити), та виготовлений з алюмінієвого сплаву (AICu₄SiMg згідно з ISO 209-1), за умови обробляння роз­чином та осадженням. Він має пласку передню ударну поверхню, яка скошена під кутом (60 ± 1)° до подовжньої осі головки. Сталеве циліндричне руків’я має зовнішній діаметр (25 ± 0,1) мм зі стінками товщиною (1,6 ± 0,1) мм.

Ударник закріплено на руків’ї так, що його подовжня вісь знаходиться на відстані по радіусу 305 мм від осі обертання вузла, до того ж ці дві осі взаємно перпендикулярні. Центральна втулка має зовнішній діаметр 102 мм і довжину 200 мм, та співвісно встановлена на зафіксованому ста­левому поворотному валу, який має діаметр приблизно 25 мм, утім точний діаметр валу буде за­лежати від використаних шариковальниць.

Діаметрально протилежно руків’ю молотка знаходяться два сталевих врівноважувальних ва­желя, кожний із зовнішнім діаметром 20 мм і довжиною 185 мм. Ці важелі уґвинчено у втулку так, що кожний виступає на 150 мм. Сталеву противагу закріплено на важелях так, що її положення може бути відрегульовано для збалансування ваги ударника та важелів, як на рисунку В.1. На од­ному кінці центральної втулки закріплено шків з алюмінієвого сплаву товщиною 12 мм, діаметром 150 мм і на нього намотано трос, що не розтягується, один кінець якого закріплено до шківу. Інший кінець тросу несе робочу вагу.

Жорстка рама також підтримує монтажну панель, на якій закріплено зразок за допомогою своїх штатних засобів кріплення. Монтажну панель регулюють вертикально так, що верхня половина передньої ударної поверхні молотка буде бити по зразку, коли молоток рухається горизонтально, як показано на рисунку В.1.

Під час експлуатування пристрою зразок та монтажну панель спочатку встановлюють, як показано на рисунку В.1, потім монтажну панель надійно і жорстко кріплять до рами. Після цього вузол молот­ка ретельно врівноважують за допомогою регулювання противаги за відсутності робочої ваги. Потім важіль молотка відводять назад до горизонтальної позиції та встановлюють робочу вагу. Під час звільнення вузла робоча вага буде повертати молоток та важіль на кут 3*/2 радіана до удару по зраз­ку. Маса робочої ваги, в кілограмах, яка необхідна для забезпечення енергії удару 1,9 Дж, дорівнює:

0,388

, кг

Зпг

де г— ефективний радіус шківа, в метрах.

Це дорівнює приблизно 0,55 кг для шківа радіусом г =75 мм.

Оскільки, згідно з стандартом швидкість молотка під час ударяння повинна бути (1,5 ± 0,13) м/с, то масу головки молотка треба зменшити, розсвердливши її зі зворотного боку, щоб отримати цю швидкість. Підраховано, що головка, масою приблизно 0,79 кг буде потрібна, щоб отримати заз­начену швидкість, але це повинно бути визначено випробовуванням та помилкою.

Розміри в міліметрах

1

38

1 — монтажна панель;

2 — ізолятор короткого замикання;

З — ударник;

4 — руків’я ударника;

5 — втулка;

6 — шків;

7 — кут переміщення 270°;

8 — шариковальниці;

9 — важелі противаги;

10 — робоча вага;

11 — противага.

Примітка. Розміри наведено для довідки, окрім тих, що стосуються головки молотка.

Рисунок В.1 — Ударний пристрій

ДОДАТОК ZA
(довідковий)

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТАНДАРТУ EN 54-17:2005 З ДИРЕКТИВОЮ ЄС
ЩОДО БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ (89/106/ЕЕС)

Національна примітка.

В Україні з урахуванням вимог Директиви Ради Європи (89/106/ЕЕС) від 21 грудня 1988 р. відповідно до стат­ті 14 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» затверджено «Техніч­ний регламент будівельних виробів, будівель та споруд» від 20 грудня 2006 р.

ZA.1 Сфера застосування і відповідні положення

Стандарт EN 54-17:2005 розроблено згідно з Дорученням М/109, яке було видано для CEN Європейською комісією (ЄК) і Європейською Асоціацією Вільної Торгівлі.

Національна примітка.

CEN — Європейський комітет стандартизації.

Розділи цього стандарту, наведені у додатку, відповідають вимогам Доручення, виданого на підставі Європейської Директиви щодо будівельної продукції (89/106/ЄЕС).

Відповідність будівельної продукції, на яку поширюється цей стандарт, цим розділам, дає підставу вважати (як це визначено Директивою щодо будівельної продукції), що будівельна продук­ція придатна для передбаченого застосування відповідно до розділу 1 (Сфера застосування) цього стандарту. Довідкову інформацію треба надавати за умов маркування знаком СЕ (див. ZA.3).

ЗАСТОРОГА! Для продукції, що входить до сфери застосування цього стандарту, мож­на також застосовувати інші вимоги та Директиви ЄС.

Примітка. Додатково до деяких конкретних розділів цього стандарту (це стосується небезпечних речовин) мо­жуть мати місце інші вимоги до продукції відповідно до сфери її застосування (наприклад, Європейське законодавство і національні закони, правила та адміністративні положення). Ці вимоги повинні також визначати, коли і де їх застосо­вують. Інформаційну базу Європейських і національних положень про небезпечні речовини розміщено на веб-сайті EUROPA (доступ через http://europa.eu.int/comm/enterprise/construction/internal/danqsub/danqmain.htm)

У відношенні продукції, що розглядається, додаток ZA має таку саму сферу застосування, що і розділ 1 цього стандарту. Цей додаток установлює умови нанесення знака марковання СЕ на ізолятори короткого замикання для нижченаведеного призначеного застосовування і визначає відповідні розділи.

Будівельна продукція: ізолятори короткого замикання.

Призначене застосовування: пожежна безпека.

Таблиця ZA.1 — Відповідні розділи

ZA.2 Процедура підтвердження відповідності ізоляторів короткого замикання, на які поширюються вимоги цього стандарту

ZA.2.1 Система підтвердження відповідності

Доручення вимагає, щоб система підтвердження відповідності застосовувалась як зазначено

в таблиці ZA.2.

Таблиця ZA.2 — Система підтвердження відповідності

Національна примітка.

CPD III. 2.(і) — Додаток III до Директиви щодо будівельної продукції 89/106/ЕЕС.

ZA.2.2 Оцінювання відповідності

ZА.2.2.1 Загальні положення

Оцінювання відповідності продукції вимогам цього стандарту має бути підтверджено: