---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Фарби та лаки

ВОДНО-ДИСПЕРСІЙНІ ЛАКОФАРБОВІ
МАТЕРІАЛИ ТА СИСТЕМИ ПОКРИТТІВ
ДЛЯ ВНУТРІШНІХ СТІН І СТЕЛЬ

Класифікація
(EN 13300:2001, IDT)

ДСТУ EN 13300:2012

Київ
МІНЕКОНОМРОЗВИТКУ УКРАЇНИ
2013

ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО: Асоціація українських виробників лакофарбової продукції

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: С. Гонтарь, канд. хім. наук (науковий керів­ник); А. Громов; В. Дмитренко; Т. Караваев, канд. техн, наук; Ю. Кожина; В. Крамаренко, д-р. техн, наук; А. Кучерена, канд. хім. наук; В. Мясніков; Г. Нескорожена, канд. хім. наук;

Т. Пашкова; І. Сах.ацький, канд. техн, наук; Д. Сизоненко; В. Удовіченко; 3. Шепеленко

2. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінекономрозвитку України від 28 листопада 2012 р. № 1356 з 2013-07-01

З Національний стандарт відповідає EN 13300:2001 Paints and varnishes — Water-borne coating materials and coating systems for interior walls and ceilings — Classification (Фарби та лаки. Вод­но-дисперсійні лакофарбові матеріали та системи покриттів для внутрішніх стін і стель. Класи­фікація) і внесений з дозволу CEN, rue de Stassart 36, В-1050 Brussels. Усі права щодо викори­стання європейських стандартів у будь-якій формі й будь-яким способом залишаються за CEN

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕНАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад EN 13300:2001 Paints and varnishes — Water-borne coating materials and coating systems for interior walls and ceilings — Classification (Фарби та лаки. Водно- дисперсійні лакофарбові матеріали та системи покриттів для внутрішніх стін і стель. Класифіка­ція). У цьому стандарті враховано корегування EN 13300/АС:2002, що позначено двома вертикаль­ними лініями на берегах проти відповідного тексту.

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 168 «Лаки та фарби».

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

• слова «цей європейський стандарт» замінено на «цей стандарт»;

• структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Зміст», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

• вилучено попередній довідковий матеріал «Вступ» та «Передмова» до EN 13300:2001;

• у розділі 2 «Нормативні посилання» наведено «Національне пояснення», виділене рамкою;

• познаки одиниць вимірювання відповідають вимогам системи стандартів ДСТУ 3651:1997 «Метрологія. Одиниці фізичних величин».

Копії нормативних документів, на які є посилання в цьому стандарті, можна отримати в Голов­ному фонді нормативних документів.НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ФАРБИ ТА ЛАКИ

ВОДНО-ДИСПЕРСІЙНІ ЛАКОФАРБОВІ
МАТЕРІАЛИ ТА СИСТЕМИ ПОКРИТТІВ
ДЛЯ ВНУТРІШНІХ СТІН І СТЕЛЬ

Класифікація

КРАСКИ И ЛАКИ

ВОДНО-ДИСПЕРСИОННЫЕ ЛАКОКРАСОЧНЫЕ
МАТЕРИАЛЫ И СИСТЕМЫ ПОКРЫТИЙ
ДЛЯ ВНУТРЕННИХ СТЕН И ПОТОЛКОВ

Классификация

PAINTS AND VARNISHES

WATER-BORNE COATING
MATERIALS AND COATING SYSTEMS
FOR INTERIOR WALLS AND CEILINGS
Classification

Чинний від 2013-07-01

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює загальну систему класифікації водно-дисперсійних матеріалів та систем покриттів, призначених для декорування та захисту нових і старих, раніше пофарбованих і нефарбованих поверхонь внутрішніх стін і стель.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті зазначено положення з інших стандартів через датовані й недатовані по­силання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік стандартів по­дано нижче. У разі датованих посилань пізніші зміни до будь-якого з цих видань або перегляд їх стосуються цього стандарту тільки тоді, коли їх уведено разом зі змінами чи переглядом. У разі недатованих посилань треба користуватись останніми виданнями наведених документів (разом зі змінами).

EN 971-1:1996 Paints and varnishes — Terms and definitions for coating materials — Part 1: General terms

EN 1062-1:1996 Paints and varnishes — Coating materials and coating systems for exterior masonry and concrete — Part 1: Classification

EN 21524 Paints and varnishes — Determination of fineness of grind (ISO 1524:1983)

EN ISO 787-18 General methods of test for pigments and extenders — Part 18: Determination of residue on sieve; Mechanical flushing procedure (ISO 787-18:1983)

EN ISO 2813 Paints and varnishes — Determination of specular gloss of non-metallic paint films at 20°, 60° and 85° (ISO 2813:1994, including Technical Corrigendum 1:1997)

ISO 787-7 General methods of test for pigments and extenders — Part 7: Determination of residue on sieve; Water method; Manual procedure

ISO 6504-3 Paints and varnishes — Determination of hiding power — Part 3: Determination of contrast ratio (opacity) of light-coloured paints at a fixed spreading rate

ISO 11998 Paints and varnishes — Determination of wet-scrub resistance and cleanability of coatings.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

EN 971-1:1996 Фарби та лаки. Терміни та визначення для лакофарбових матеріалів. Частина 1. Загальні поняття (на заміну EN 971-1:1996 розроблено EN ISO 4618:2006 (ISO 4618:2006, IDT))

EN 1062-1:1996 Фарби та лаки. Лакофарбові матеріали та системи покриттів для зовнішніх мінеральних і бетонних поверхонь. Частина 1. Класифікація

EN 21524 Фарби та лаки. Визначення ступеня перетиру (ISO 1524:1983) (на заміну

EN 21524:1983 розроблено EN ISO 1524:2013 (ISO 1524:2013, IDT))

EN ISO 787-18 Загальні методи випробування пігментів і наповнювачів. Частина 18. Визна­чення залишку на ситі. Механічний спосіб вимивання (ISO 787-18:1983)

EN ISO 2813 Фарби та лаки. Визначення блиску плівок покриттів, що не мають металевого ефекту, під кутом 20°, 60° і 85° (ISO 2813:1994, із Технічною поправкою 1:1997)

ISO 787-7 Загальні методи випробування пігментів і наповнювачів. Частина 7. Визначення залишку на ситі. Метод мокрого просіювання. Ручний метод

ISO 6504-3 Фарби та лаки. Визначення покривності. Частина 3. Визначення коефіцієнта кон­трастності (непрозорості) фарб світлого кольору за певної норми вкриття поверхні матеріалом (на цей час чинний ISO 6504-3:2006)

ISO 11998 Фарби та лаки. Визначення стійкості до вологого стирання та здатності до очи­щення покриттів.

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті вжито такі терміни та визначення позначених ними понять:

Продукт (матеріал) у рідкій, пастоподібній формі або у вигляді порошку, який після нанесен­ня на поверхню утворює плівку із захисними, декоративними та/або іншими спеціальними влас­тивостями (EN 971-1:1996)

Сукупність шарів лакофарбового покриття, які мають бути нанесені або вже нанесені на по­верхню (EN 971-1:1996)

Система покриття для оздоблення внутрішніх стін і стель

Лакофарбовий матеріал, зв’язувальне якого дисперговане, розчинене у воді або розріджується водою

Обробка, головною метою якої є змінення або відновлення зовнішнього вигляду поверхні. Результатами такої обробки є колір, блиск і фактура поверхні. Вона також може виконувати захисні функції (EN 1062-1:1996)

Обробка, головною метою якої є надання поверхні стійкості до забруднення, чищення, дії вог­ню, вологи, а також біологічних, механічних та хімічних впливів. Така обробка також забезпечує декоративні функції.

4. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ

Лакофарбові матеріали та системи покриттів для внутрішніх стін і стель мають бути класифі­ковані згідно з 4.1 та 4.2.

Класифікація за призначенням має бути здійснена, як зазначено нижче:

1. декорування;

2. спеціальні властивості.

Класифікація за хімічним типом зв’язувального має бути здійснена за тим його компонентом, який є визначальним для характерних властивостей системи покриття.

Хімічний тип зв'язувального визначають, наприклад, такими термінами:

• гідравлічне вапно, цемент, силікат;

• акрилова смола, вінілова смола, алкідна смола, епоксидна смола, сополімери.

Примітка 1. Цей перелік термінів не є вичерпним і може бути доповнений іншими типами зв'язувальних відповідно до розвитку технології покриттів.

Примітка 2. Якість лакофарбового матеріалу для внутрішніх поверхонь залежить не лише від типу зв'язувального. Більшою мірою вона може залежати від кількості зв’язувального(-их) та/або інших складових.

4. ДОДАТКОВА КЛАСИФІКАЦІЯ

Лакофарбові матеріали та системи покриттів для внутрішніх стін і стель можна додатково кла­сифікувати згідно з 5.2—5.5.

Додаткові властивості й особливості систем покриттів для внутрішніх стін і стель класифіку­ють у 5.2—5.5. Системи покриттів оцінюють незалежно від поверхні, для покриття якої призначе­ний матеріал. Такі властивості, як адгезія і фактура, що залежать від поверхні, не розглядають. Однак важливо, щоб система покриття належним чином трималася на відповідно підготовленій поверхні. Адгезія повинна зберігатися впродовж усього встановленого терміну служби за нормаль­них умов експлуатування.

По можливості, характеристики всієї системи покриття, зокрема метод(и) нанесення, колір та покривність, мають бути узгоджені між постачальником, проектувальником, виконавцем та замов­ником. Вимоги щодо підготовки поверхні також мають бути точно визначені та контрольовані.

Товщину та фактуру покриття рекомендує виробник, і вони залежать від способу нанесення, властивостей поверхні та рецептури. Ці чинники впливають на значну кількість важливих власти­востей системи покриття, таких як стійкість до забруднення та зовнішній вигляд.

Для одержання ефективної системи покриття проектувальники та виконавці повинні ретель­но дотримуватись рекомендацій щодо застосування лакофарбових матеріалів та спеціальних шпак­лівок та/або ґрунтовок.

Належну увагу треба приділяти нанесенню матеріалів за відповідних значень температури і вологості, а також дотриманню рекомендованого часу висихання та інтервалу між нанесенням шарів.

Покриття має бути придатним для перекриття принаймні тим самим матеріалом.

Вичерпну інформацію має бути наведено в технічній документації виробника.

Класи, визначені в цьому стандарті, не призначені для порівняння за рівнем якості.

Класифікація за ступенем блиску має ґрунтуватись на значеннях дзеркального блиску під ку­том 60° або 85° під час визначення згідно з EN ISO 2813, як зазначено в таблиці 1.

Таблиця 1 — Класифікація за ступенем блиску

Якщо значення блиску під час вимірювання під кутом 60° менше ніж 10, вимірювання треба повторити під кутом 85°. Значення, отримане під кутом 85°, визначає ступінь блиску.

Примітка 1. На практиці досягнутий рівень блиску залежить від стану й типу поверхні.

Примітка 2. Якщо блиск під кутом 85° нижче ніж 5, застосовують термін «глибоко матовий».

Примітка 3. Блиск не можна вимірювати на фактурних поверхнях крупно- й грубозернистих покриттів.

Примітка 4. Відповідно до національних стандартів, визначення «середній глянець» може різнитися, наприклад, «на- півглянцевий», «напівматовий», «сатиновий» або «шовковисто-матовий».

Класифікація за розміром частинок ґрунтується на розмірі найбільших частинок, присутніх у достатній кількості, щоб вплинути на фактуру системи покриття, її здійснюють за такими кате­горіями:

1. дрібнозернисті: до 100 мкм, визначають згідно з EN 21524;

2. середньозернисті: до 300 мкм, визначають згідно з ISO 787-7 або EN ISO 787-18;

3. крупнозернист!: до 1500 мкм, визначають згідно з ISO 787-7 або EN ISO 787-18;

4. грубозернисті: понад 1500 мкм, визначають згідно з ISO 787-7 або EN ISO 787-18.

Стійкість до мокрого стирання є оцінюванням стійкості покриття до багаторазового очищен­ня. Її можна визначити лише для покриттів із зернистістю менше ніж 100 мкм, нанесених на рівні поверхні, що не мають фактури.

Стійкість до мокрого стирання визначають за методом, наведеним в ISO 11998, після виси­хання впродовж 28 діб за температури (23 ± 2) °С та відносної вологості (50 ± 5) %. Залежно від втрати товщини покриття її класифікують так:

• клас 1 < 5 мкм після 200 циклів стирання;

• клас 2 >5 мкм та < 20 мкм після 200 циклів стирання;

• клас 3 >20 мкм та < 70 мкм після 200 циклів стирання;

• клас 4 <70 мкм після 40 циклів стирання;

• клас 5 >70 мкм після 40 циклів стирання.

Відповідно до цього стандарту всі покриття мають бути придатні до перефарбування тим са­мим лакофарбовим матеріалом.

Лакофарбовий матеріал наносять на стандартну поверхню із середнім значенням норми вкриття поверхні матеріалом, рекомендованим виробником. Коефіцієнт контрастності Y_b/Y_w ви­значають згідно з ISO 6504-3: