Страница 5: ДСТУ Б В.2.7-121:2014. Порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей Технічні умови (61721)

• при приймально-здавальному контролі;

• при періодичному контролі.

1. приймально-здавальний контроль мінерального порошку

Приймально-здавальні випробування мінерального порошку проводять кожної доби (чи для кожної партії) для контролювання показників:

• зернового складу; наявності чи відсутності агломератів, конгломератів, зерен відповідно до вимог 5.1.3;

• для активованого мінерального порошку - однорідності (граничні відхили вмісту активуючої добавки в пробах порошку однієї партії не повинні перевищувати більше ніж ±0,15 % від маси порошку), гідрофобності (та/або ступеня гідрофобності); наявності чи відсутності згустків бітуму, агломератів порошку з активаторами - бітумом та/або з матеріалами (добавками) для активації.

Приймально-здавальний контроль, а також контроль вологості допускається здійснювати не менше ніж один раз на місяць:

• при стабільних показниках якості продукції на підставі оброблення статистичних даних приймально - здавальних випробувань мінерального порошку;

• відповідно до періодичності, встановленій у договорі на поставку продукції.

2. періодичний контроль мінерального порошку

Періодичним випробуванням піддається мінеральний порошок, що пройшов приймально-здавальні випробування.

Періодичні випробування мінерального порошку проводять для контролювання фізико-технічних показників:

• пористості - 2 рази на місяць;

• набрякання зразків із суміші мінерального порошку з бітумом один раз на місяць;

• бітумоємності, бітумомісткості, числа пластичності, кількості глинистих домішок - при виборі чи зміні складу сировини; при виборі чи зміні кількості і складу матеріалів (добавок) для активації мінерального порошку;

• структуруючої здатності - не менше ніж 2 рази на рік (рекомендований строк);

• коефіцієнта водостійкості зразків із суміші мінерального порошку з відходів промисловості з бітумом - один раз на місяць;

• наявності чи відсутності органічних домішок - один раз на рік.

Виробник може визначати насипну (середню, дійсну) густину мінерального порошку відповідно до періодичності, встановленій у договорі на поставку продукції.

Періодичний контроль сировини проводять при виборі чи зміні її складу за показниками:

• міцності та/або міцності (за дробильністю);

• середньої та/або дійсної густини;

• вмісту органічних домішок;

• наявності чи відсутності вільного оксиду та/або гідроксиду кальцію (вільного вапна або вільного оксиду кальцію);

• кількості глинистих домішок та вмісту суми оксидів АІ2О3 та Fe2O3;

• бітумоємності;

• числа пластичності.

Для виконання статистичного аналізу результатів контролювання визначають коефіцієнт варіації показників мінерального порошку та сировини згідно з формулами (6) та (7) ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0).

Число випробувань може становити 30 (але не менше ніж 12).

У випадку позитивного результату повторних випробувань мінеральний порошок випробовують утретє : за результатами випробувань остаточно оцінюють відповідність мінерального порошку цьому стандарту . Маса проби повинна бути не менше ніж утричі більшою сумарної маси, необхідної для проведення випробувань.

При незадовільних результатах повторних випробувань партія мінерального порошку (некондиційна продукція) прийманню виробником та постачанню споживачу не підлягає.

Некондиційна продукція мінерального порошку направляється на технологічну переробку для повторного використання та/або застосовується як складова дорожніх щебенево-піщаних сумішей відповідно до чинних нормативних документів на кожний конкретний вид сумішей.

При вхідному контролі споживач може здійснювати приймання партії мінерального порошку за переліком показників приймально-здавальних випробувань згідно з 11.2.1.2 а) разом з переліком показників, отриманих на підставі оброблення статистичних даних (за умови стабільних показників якості) періодичних випробувань згідно з 11.2.1.2 б).

Для контрольної перевірки мінерального порошку під час відвантаження/розвантаження споживач має право відбирати проби:

• з витратно-накопичувального бункера (з силосу, з технологічної лінії тощо);

• з кожної одиниці спеціальних транспортних засобів;

• із залізничних вагонів-бункерів (не менше ніж п’ять проб через рівні інтервали часу). Вагон вибирають методом випадкового відбору.

Глибина відбору проб - не менше ніж 15 см.

При перевірці якості мінерального порошку споживачем для подальших випробувань складають об ’єднану пробу згідно з 11.2.1.2.

12. ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ

    1. Мінеральний порошок застосовують для виробництва сумішей, а саме:

• асфальтобетонних - згідно з ДСТУ Б В.2.7-119;

• асфальтобетонних щебенево-мастикових - згідно з ДСТУ Б В.2.7-127;

• асфальтобетонних інших видів - згідно з нормативними документами на ці суміші.

Мінеральний порошок дозволяється застосовувати згідно з цим стандартом:

1. за наявності документа про якість (паспорта) партії мінерального порошку (або її частини);

2. на основі вимог, дотримання яких забезпечує безпеку використання мінерального порошку та охорону навколишнього природного середовища, утилізацію некондиційної продукції та відходів.

Застосування мінерального порошку МП АІ та МП І для асфальтобетонних сумішей та асфальтобетонів марки II дозволяється тільки за результатами випробувань у дослідних, дослідно-промислових умовах, при техніко-економічному обґрунтуванні та/або за розрахунком відповідно до вимог нормативного документа [7].

12. 3. Мінеральний порошок МП All та МП II дозволяється застосовувати у складі всіх класів, видів, груп, типів асфальтобетонних сумішей та асфальтобетонів марки II (згідно з 12.1), у тому числі - для нижніх шарів покриттів на автомобільних дорогах усіх категорій, а також для верхніх шарів покриттів на автомобільних дорогах III та IV категорій згідно з ДБН В.2.3-4.

       1. Оцінку щодо можливості застосування мінерального порошку МП II, МП All групи за структуруючою здатністю Дкік 8/25 для виробництва конкретних класів, видів, груп, типів та марок асфальтобетонних сумішей встановлюють за результатами випробувань у дослідних, дослідно-промислових умовах.

    4. Мінеральний порошок з низькоміцних (маломіцних) гірських порід чи відходів промисловості, а також матеріали (добавки) для активації мінерального порошку (обов’язково - із використанням не карбонатних порід) можуть застосовуватись для виробництва конкретних класів, видів, груп, типів та марок асфальтобетонних сумішей (згідно з 12.1) за результатами випробувань у дослідних, дослідно-промислових умовах при техніко-економічному обґрунтуванні та/або за розрахунком відповідно до вимог нормативного документа [7].

13. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

    1. Виробник гарантує відповідність мінерального порошку вимогам цього стандарту з дотриманням правил транспортування та зберігання, що викладені у розділах 8 та 9.

    2. Гарантійний термін зберігання та застосування продукції від часу виготовлення (за умови дотримання правил цього стандарту щодо пакування, транспортування, зберігання та настанов щодо застосування) повинен бути:

• не більше ніж 6 місяців для неактивованого;

• не більше ніж 8 місяців для активованого мінерального порошку.

ДОДАТОКА
(довідковий)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ АКТИВАТОРІВ МІНЕРАЛЬНОГО ПОРОШКУ

А.1 Активація - один із способів зміни властивостей мінерального порошку, при якому забезпечується його гідрофобність, знижуються показники пористості та бітумоємності, зменшується агрегація під час зберігання та транспортування, а також здійснюється економія бітуму при виготовленні асфальтобетонних сумішей.

А.2 Рекомендований перелік основних активаторів мінерального порошку:

1. адгезійні добавки:

   1. аніонні поверхнево-активні речовини типу вищих карбонових кислот:

• синтетичні жирні кислоти С17 - С20;

• кубові залишки синтетичних жирних кислот.

1. 1. катіонні поверхнево-активні речовини: вищі аліфатичні (жирні) аміни та аміноаміди або їх солі, а також четвертинні солі амонієвих сполук.

2. бітуми нафтові дорожні в’язкі згідно з ДСТУ 4044.

   1. бітуми нафтові дорожні в’язкі, модифіковані адгезійними добавками відповідно до вимог чинних нормативних документів [8].

Пластифікатори бітуму:

• гудрон нафтовий;

• мазут нафтовий згідно з ДСТУ 4058.

А.2.1 Допускається застосовувати інші активатори - добавки (матеріали), які не вказані в А.2 або їх суміші з бітумом (у тому числі - пластифікатори: масла індустріальні, олії рослинні технічних культур) за умови, що активовані ними мінеральні порошки відповідають вимогам цього стандарту. Оцінку придатності кожного виду активатора встановлюють за результатами випробувань у дослідних, дослідно-промислових умовах (або згідно з ДСТУ ISO/IEC 17050-1) при техніко-економічному обґрунтуванні.

Вид та властивості активаторів повинні вказуватись у документації на ці матеріали.

А.3 Активація мінерального порошку повинна проводитися шляхом введення активаторів - добавок (матеріалів ) відповідно до А.2, А.2.1:

1. у сировину з наступним подрібненням та перемішуванням у млині (основний спосіб активації);

2. у мінеральний порошок з подальшим перемішуванням у млині.

А.4 Кількість активатора (або добавки та бітуму), що вводять до складу мінерального порошку, може встановлюватись згідно з нормативними документами на кожний вид цього матеріалу та/або визначатись у дослідних, дослідно-промислових умовах.

Кількість активатора, що вводять до складу мі нерального порошку, може складати орієнтовно від 1,5 % до 2,5 % від його маси.

Співвідношення бітуму згідно з ДСТУ 4044 та добавки для активації мінерального порошку підбирають експериментально для забезпечення необхідних властивостей мінерального порошку при мінімальній витраті добавки.

А.5 Після проведення активації виконують перевірку характеристик активованого мінерального порошку МП АІ, МП All на відповідність вимогам цього стандарту.

ДОДАТОК Б

(довідковий)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗЕРНОВОГО СКЛАДУ МІНЕРАЛЬНОГО ПОРОШКУ ЗГІДНО З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ НОРМАМИ

Вимоги до зернового складу мінерального порошку - встановлення вмісту частинок згідно з ДСТУ Б EN 13043 наведені у таблиці Б.1.

Таблиця Б.1

Визначення зернового складу мінерального порошку здійснюють із застосуванням набору контрольних сит згідно з ГОСТ 6613 та/або [9].

ДОДАТОК В (довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1 МУ 4436-87 Методические указания. Измерение концентраций аэрозолей преимущественно фиброгенного действия (Методичні вказівки. Вимірювання концентрацій аерозолі в переважно фіброгенної дії)

2 МУ 3119-84 Методические указания по определению предельных, непредельных и ароматических углеводородов в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки з визначення насичених, ненасичених та

ароматичних вуглеводів у повітрі робочої зони) 3 МУ 4590-88 Методические указания по газохроматографическому измерению концентраций трикрезола , фенола в воздухе рабочей зоны (Методичні вказі вки щодо газохроматографічного вимірювання концентрацій трикрезолу, фенолу у повітрі робочої зони)

4. СОУ 45.2-00018112-002:2006 Захист довкілля. Оцінювання екологічної придатності місцевих дорожньо- будівельних матеріалі в для будівництва та ремонту автомобільних доріг

5. РД 52.04.186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы. (Настанова щодо контролю забруднення атмосфери)

6. КНД 211.2.3.063-98 Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів

7. ВБН В.2.3-218-186-2004 Споруди транспорту. Дорожній одяг нежорсткого типу

8. СОУ 45.2-00018112-067:2011 Будівельні матеріали. Бітуми дорожні в'язкі, модифіковані добавками адгезійними. Технічні умови

9. EN 933-1:1997 (А1:2005) Tests for geometrical properties of aggregates - Part 1: Determination of particle size distribution - Sieving method; German version (Методи випробувань з визначення геометричних характеристик гранулометричних фракцій гірських порід. Частина 1. Визначення гранулометричного складу. Метод просіювання)

10. Горная энциклопедия. (Гірнича енциклопедія). М., вид. "Советская энциклопедия", 1989, т.1-5; т. XXV, № 3, с. 25-29