Діапазон витрати: (від 0,7 до 0,75) qp, м3/год.
Сигнальні проводи та проводи електроживлення мають бути з’єднані.
Перетворювач витрати, охоплюючи його електронні компоненти, має працювати за нульової витрати (без застосування пристрою відсікання малої витрати).
6 ВИПРОБОВУВАННЯ ТА ВИМІРЮВАННЯ
Загальні положення
Вимоги до теплолічильників під час випробовувань не залежать від класу навколишнього середовища, якщо інше не обумовлено методикою випробовування (див. розділ 10 EN 1434-1).
Всі вимірювання потрібно виконувати в інсталяційних умовах, які передбачено виробником цього типу лічильника (наприклад, на прямих ділянках труб перед і після лічильника). Під час усіх випробовувань як теплоносій треба використовувати воду, якщо не передбачено інше.
Якщо перетворювач температури можна вмонтувати в перетворювач витрати, то під час випробовувань з перевірки експлуатаційних характеристик перетворювача витрати перетворювач температури треба установити в перетворювач витрати. Якщо фільтр або випрямляч потоку є складовою частиною перетворювача витрати, то їх також потрібно охопити випробовуваннями.
Якщо визначена похибка виходить за ГДП, випробовування повторюють двічі, якщо не передбачено інше. Результати випробовувань вважають прийнятними, якщо середнє арифметичне результатів трьох випробовувань та принаймні два результати випробовувань будуть в ГДП.
Нижче наведено випробовування та вимірювання, які виконують залежно від типорозміру перетворювача витрати.
Для кожної моделі лічильника згідно з 6.4, 6.16 та 6.17 випробовувати можна обмежену кількість типорозмірів на розсуд лабораторії, що проводить випробовування. Про це рішення роблять запис у протоколі випробовування.
Випробовування згідно з 6.8 треба проводити лише для типорозмірів, найбільший знос яких очікується.
Для типорозмірів більше DN 200 випробовування згідно з 6.17 має бути проведено за g min.
Для кожної моделі лічильника випробовування, зазначені в 6.5, 6.6, 6.7, 6.9, 6.10, 6.11,6.12, 6.13, 6.14, 6.15 та 6.18, треба виконувати лише для одного типорозміру.
Програма випробовування
Зразки теплолічильників або їхні складові частини, що їх надано на випробовування для затвердження типу, мають пройти випробовування згідно з розділом 4 цього стандарту. Якщо не встановлено інше, випробовування треба проводити за нормальних умов, і зразки підлягають дії впливних чинників і завад, визначених для окремих випробовувань відповідно до таблиці 2.
Послідовність випробовування та кількість зразків приладів, які потрібно випробовувати, визначають за рекомендаціями таблиці 2 або встановлюють під час погодження між виробником та лабораторією, що проводить випробовування (передбачено чотири зразки, які нумерують у лабораторії).
За конкретного випробовування зразок мають піддавати дії лише однієї впливної величини.
Якщо досліджуваний теплолічильник (єдиний, складений або його складові частини) має виходи для кількості води, різниці температур, та/або кількості теплоти, ці виходи можна використовувати для перевірки цих параметрів.
Таблиця 2 — Програма випробовування для теплолічильників та їхніх складових частин
|
Випробовування |
Підпункт |
Назва |
Пара перетворювачів температури |
Перетворювач витрати |
Обчислювач |
Єдиний теплолічильник |
Номер зразка |
||
|
|
Впливні чинники |
|
|||||||
|
ГДП |
6.4 |
Контроль характеристик |
X |
X |
X |
X |
2 |
||
|
ГДП |
6.5 |
Сухе тепло |
|
Х(а) |
X |
X |
2 |
||
|
ГДП |
6.6 |
Холод |
|
Х(а) |
X |
X |
2 |
||
|
ГДП |
6.7 |
Статичні відхилення напруги живлення |
|
Х(а) |
X |
X |
2 |
||
|
|
Завади |
|
|||||||
|
NSFa |
6.8 |
Випробовування на довговічність |
X |
X |
|
X |
4 |
||
|
NSFd |
6.9 |
Вологе циклічне нагрівання |
|
Х(а) |
X |
X |
1 |
||
Кінець таблиці 2
|
Випробовування |
Підпункт |
Назва |
Пара перетворювачів температури |
Перетворювач витрати |
Обчислювач |
Єдиний тепло- лічильник |
Номер зразка |
|
NSFd |
6.10 |
Короткочасні зниження напруги живлення |
|
Х(а) |
X |
X |
3 |
|
NSFa |
6.11 |
Короткочасні електричні дії |
|
Х(а)(Ь) |
Х(Ь) |
X |
3 |
|
NSFd |
6.12 |
Електромагнітні поля |
|
Х(а)(Ь) |
Х(Ь) |
X |
3 |
|
NSFa |
6.13 |
Електростатичний розряд |
|
Х(а) |
X |
X |
3 |
|
NSFd |
6.14 |
Постійне магнітне поле |
|
X |
X |
X |
3 |
|
NSFd |
6.15 |
Електромагнітні поля частота мережі |
|
Х(а) |
X |
X |
3 |
|
NSFa |
6.16 |
Внутрішній тиск |
|
X |
|
X |
1 |
|
|
6.17 |
Втрата тиску |
|
X |
|
X |
1 |
|
|
6.18 |
Електромагнітне випромінювання |
|
Х(а) |
Х(Ь) |
X |
3 |
|
|
6.19 |
Перерва подавання напруги живлення протягом 24 год |
|
|
X |
X |
3 |
|
ГДП — границі допустимої похибки відповідно до розділу 9 EN 1434-1; NSFd — відсутність істотних помилок під час випробовування; NSFa — відсутність істотних помилок після випробовування; X — випробовування, обов’язкове для виконання; а —лише для перетворювачів витрати з електронними пристроями; b — це випробовування треба виконувати з приєднаними кабелями. |
|||||||
Невизначеність випробувального обладнання
Еталони, обладнання і методи, які застосовують під час випробовувань для затвердження типу, мають відповідати призначеності, мати простежуваність з еталонами вищого рівня та бути частиною повірочної схеми.
Невизначеності, що пов’язані з цими еталонами, методами за засобами вимірювання, мають бути відомими:
вони не повинні перевищувати 1/5 границь допустимої похибки теплолічильника або його складових частин; '
або
їх потрібно віднімати від ГДП теплолічильника або його складових частин для отримання нових ГДП.
Рекомендовано використовувати вимогу а). Вимогу Ь) можна використовувати, якщо <^ } З К.
Контроль похибок
Початкову основну похибку визначають за умов, що зазначені в 6.4.1,6.4.2, 6.4.3 і 6.4.4.
Перетворювач витрати
Контроль похибок треба виконувати три рази.
Основні положення
Значення витрати: %, q2 ± 5 %. р3 ± 5 %, q4 + 5 %, q5j1o %,
де = qs, a q5= qhq^lq2= д2/<7з = = W<7s = К,
де К©4Р-.
yq.
Випробувальну витрату, що є найближчою до діапазону від 0,7qp до 0,75qp, потрібно змінити таким чином, щоб вона була у межах між 0,7qp та 0,75qp для того, щоб отримати одну точку в границях нзвв.
Таблиця 3 —Температура води
|
Застосування |
||
|
У системах нагрівання |
У системах охолоджування"> |
|
|
а |
Від g min до (еmin + 5) °С (але не менше ніж 1 0 °С) |
(15 о 5) °С |
|
ь |
(50 о 5)°С |
(5 о 1) °СЬ) |
|
с |
(85 о 5)°С |
|
|
а) Для qp/Qi = 25. Для qplQi > 25 додаткове випробовування треба виконувати за нижчих температур. ь> Лише для механічних лічильників і за умови qp/q, > 10. |
||
Під час вимірювання температура води не повинна змінюватись більше ніж на 2 К.
Для перетворювачів витрати типорозміру понад DN 250 випробовування можна проводити лише за температури, яку зазначено в а), якщо виконано такі вимоги:
результати випробовування для перетворювачів витрати того самого типу меншого типорозміру мають бути в ГДП за всіх вищезазначених значень температури;
є документальне підтвердження технологічної подібності між зразками, що вже було випробувано, та зразками більшого типорозміру.
Електромагнітні перетворювачі витрати було випробувано з водою з електричною провідністю понад 200 мкСм/см.
Якщо виробник встановив нижчу допустиму електропровідність, випробовування треба проводити за заявленої провідності на витратах q^ і q5 та за температури, яку зазначено в а). Електропровідність потрібно зазначати у звіті про випробування типу.
Якщо електронну частину перетворювача витрати відокремити від первинного перетворювача, тип і максимальну довжину проводу, що з’єднує електроди, має зазначити виробник та використати у зазначених випробовуваннях з пониженою електропровідністю і занести у звіт про випробування типу.
Для швидкодійних теплолічильників динамічну реакцію перетворювачів витрати з qp } 2,5 м3/год потрібно визначати вимірюванням загального об’єму води, пролитої у циклах кількістю від 10 до 15, кожен цикл складається з періоду тривалістю 10 с за витрати qs та ЗО с — за нульової витрати.
У цьому випадку пролита кількість води має бути вдвічі більше, ніж кількість під час випробовування згідно з 6.4.1.1 за qs.
Тривалість стартування і зупинення має бути (1 ± 0,2) с.
Температура води має відповідати рекомендаціям а) в 6.4.1.1.
Похибка має знаходитись в ГДП.
Для єдиних і складених теплолічильників зазначена вище температура є температурою у зворотному потоці. Різниця температур має бути максимальною, але не більше ніж 42 К.
6.4.2 Обчислювач
Обчислювач треба випробовувати за імітованих температур:
Таблиця 4 — Випробувальні температури під час застосування у системах нагрівання
|
Температура, лС |
Різниця температур, К |
|
J 5 З) £ return = min 0 ) |
min, 5, 20, НЗВВ |
|
Ь) £ return ~ НЗВВ ° 5) |
eg min, 5, 20, eg НЗВВ, <=< max |
|
С) £ flow ~ max Г5 ) |
20, eg H3BB, eg max |
|
Таблиця 5 — Випробувальні температури під час застосування у системах охолоджування |
|
|
Температура, °С |
Різниця температур, К |
|
З) £flow = min^o) |
min> 5, НЗВВ) max |
|
Ь) Є flow = (15 0 5) |
min |
|
С) £ return max (5) |
<=g НЗВВ, <=g max |
Максимальна температура під час цих випробовувань не повинна перевищувати <=« тах.
Допустимі відхили:
для всіх значень різниці температур: + 20 %,
за винятком g min —• % та g max f2° %.
На всіх випробувальних точках імітоване значення витрати не повинно перевищувати максимальний сигнал, який здатен прийняти обчислювач.
Перетворювачі температури
Мінімальна глибина занурення
Значення заданої мінімальної глибини занурення (див. 4.16 EN 1434-1) має бути перевірено.
Тривалість реакції за температурою
Перетворювачі температури потрібно випробовувати згідно з 4.3.3.3 EN 60751 (без гільз). Тривалість реакції не повинна перевищувати значення, наведеного у специфікації виробника.
Загальні випробовування
Перетворювачі температури зі складу пари перетворювачів температури потрібно випробовувати без гільз за трьох температурних режимів з такого ряду:
(5 + 5) °С, (40 ± 5) °С, (70 ± 5) °С, (90 + 5) °С, (130 ± 5) °С, (160 ± 10) °С, які вибирають для оптимізацїї розподілення випробувальних точок у температурному діапазоні, визначеному виробником.
