Страница 8: ДСТУ 1.5:2015. Національна стандартизація. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів (61585)

Видання стандарту — згідно з вимогами ДСТУ 3772.

8. ЗМІСТ СТАНДАРТІВ

   1. Зміст основоположних стандартів

      1. Організаційно-методичні стандарти встановлюють:

1. призначеність, завдання, класифікаційні структури різноманітних об’єктів стандартизації, загальні організаційно-технічні положення щодо провадження робіт у певній сфері діяльності тощо;

2. основні положення, загальні правила/порядок, процедури, настанови, як розробляти, при­ймати та впроваджувати стандарти, й технічну документацію (конструкторську, технологічну, про­ектну, програмну тощо);

3. правила запроваджування продукції у виробництво.

1. науково-технічні терміни та визначення позначених ними понять, часто вживані в науці, техніці, у різних сферах економіки і в інших галузях діяльності;

2. умовні познаки (назви, коди, познаки тощо) для різних об’єктів стандартизації, їхні цифрові, літерно-цифрові познаки, зокрема познаки фізичних величин (українськими, латинськими, грецьки­ми літерами) та їхню розмірність, замінні написи (або піктограмні позначки) тощо;

3. правила, як розробляти, викладати, оформлювати різні види документів (нормативні, конструк­торські, будівельні, проектні, технологічні, експлуатаційні, ремонтні, організаційно-розпорядчі, комп’ю­терно-програмні тощо) та вимоги до їхнього змісту;

4. загальнотехнічні величини, вимоги та норми, необхідні для технічного, зокрема метро­логічного, забезпечення процесів виробництва:

• норми точності вимірів, одержуваних за допомогою засобів вимірювальної техніки, й норми точності статистичних оцінок;

• вимоги до стандартних аразків властивостей і складу речовин та матеріалів;

• переважні числа, параметричні та розмірні ряди;

• ряди номінальних «астот і напруг електричного струму;

• допуски й посада:

• вимоги до шорсткості поверхні;

• норми точності передач (зубчастих, пасових тощо);

• вимоги .до різних видів з’єднань деталей і частин (нарізевих, зварних тощо) виробів та їхньої конструкції;

• технічні характеристики устатковання;

• вимоги до різних видів технічної сумісності продукції (конструктивної, електричної, електро- магнгної, програмної, діагностичної тощо);

• значення прийнятних рівнів (концентрацій) небезпечних і шкідливих виробничих чинників (шуму, вібрації, електромагнітного та йонізівного випромінення, забрудненості повітря тощо) чи радіозавад;

• прийнятні межі зовнішніх впливів;

• вимоги технічної естетики й ергономіки;

• інші технічні вимоги і/або норми загальної виробничо-технічної призначеності.

9.1.3 Зміст стандартів на терміни та визначення понять — згідно з ДСТУ 3966.

9.2 Зміст стандартів на продукцію та послуги

• класифікація;

• основні параметри і/або розміри;

• загальні технічні вимоги;

• вимоги щодо безпеки;

• вимоги щодо збереження навколишнього природного середовища;

• правила приймання, маркування, пакування, транспортування, зберігання, експлуатування, ремонту, утилізації;

• методи контролювання;

• правила приймання;

• інші.

Якщо стандарт об’єднує кілька з цих груп вимог, то такий вид стандарту може мати, наприк­лад, назву:

• «Класифікація, основні параметри і/або розміри»;

• «Класифікація й загальні технічні вимоги»;

• «Загальні технічні вимоги та методи випробування» тощо.

Якщо об’єднаний стандарт зазначає положення всіх наведених вище груп вимог, йому дають назву «Загальні технічні умови» (для групи однорідної продукції чи послуг) або «Технічні умови» (для однорідної продукції чи послуг).

У стандарті, який об’єднує кілька груп вимог, положення, що стосуються однієї групи, виклада­ють здебільшого в одному розділі.

Номенклатуру структурних елементів, зміст і назву цих елементів певного стандарту визна­чають відповідно до особливостей продукції/послуг і характеру вимог, які до них ставлять. Деякі групи положень або вимог, за потреби, дозволено не зазначати.

У стандартах на продукцію, виготовлення й використання якої можуть зашкодити здоров’ю, майну громадян або природному довкіллю, мають бути обов'язково розділи «Вимоги щодо безпеки» й «Вимоги щодо охорони довкілля».

Стандарти на послуги поряд з вимогами, встановленими в 9.2.1, можуть мати вимоги до якості й асортименту послуг, зокрема до точності та своєчасності виконання, естетичності, комфортності й комплексності обслуговування.

Якщо продукцію класифікують за основними параметрами і/або розмірами, то такий розділ/ стандарт має назву «Класифікація, основні параметри і/або розміри».

Зважаючи на особливості продукції/послуг, у цьому розділі/стандарті наводять:

1. класифікацію продукції за основними експлуатаційними чи спожитковими характеристиками;

2. класифікацію продукції за конструктивними параметрами та розмірами;

3. класифікацію продукції/послуг за іншими ознаками.

За потреби наводять рисунки, якими унаочнюють конструктивні особливості продукції та/або її основні розміри.

Якщо стандарт поширюється на речовину, матеріал, сировину чи подібну продукцію, то її класифікують за хімічним складом, іншими фізико-хімічними властивостями, за основними спо­житковими (експлуатаційними) характеристиками.

У розділі подають умовну познаку продукції й, за потреби, формулюють правила її записуван­ня, унаочнюючи їх прикладами.

У розділі можна подавати рекомендації щодо використовування матеріалів, режимів їх оброб­ляння тощо.

1. основні показники і/або характеристики (властивості);

2. вимоги до сировини, матеріалів, купованих виробів;

3. комплектність.

Розробляючи стандарт «Загальні технічні вимоги», до нього обов’язково долучають розділи «Ви­моги щодо безпеки», «Вимоги щодо охорони довкілля», «Маркування та пакування», а також можна додавати й інші розділи, наприклад «Класифікація», «Основні параметри і/або розміри» тощо.

умови дотримання будь-яких інших вимог (використання певних елементів технологічного процесу, покривання, спеціального технологічного устатковання чи оснастки, тривалого приробляння, витри­мування готових виробів чи матеріалів тощо). ?

У цьому підрозділі мають бути такі типові пункти, що встановлюватимуть

1. вимоги щодо призначеності;

2. вимоги щодо надійності;

3. вимоги щодо радіоелектронного захисту, електромагнітної сумісності та/чи взаємо­замінності;

4. вимоги щодо життєздатності, тривкості та стійкості до зовнішніх чинників і дій;

5. вимоги щодо ергономіки й технічної естетики;

6. вимоги ресурсо- та енергоощадності (ощадного витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів тощо);

7. вимоги щодо технологічності;

9. конструктивні вимоги;

10. інші вимоги.

У пункті «Вимоги щодо призначеності» установлюють такі типові вимоги:

1. вимоги щодо продуктивності, точності, швидкості обробляння, калорійності тощо;

2. вимоги щодо складу та структури (хімічного, фракційного, концентрації домішок, до складників), фізико-хімічних, механічних та інших властивостей (міцності, твердості (цупкості), теплотривкості, зношуваності та зносотривкості тощо);

3. вимоги щодо функційної, геометричної, біологічної, електричної, міцнісної, програмної, технологічної, діагностичної, організаційної, інформаційної та щодо інших видів сумісності.

У пункті «Вимоги щодо надійності» установлюють конкретні значення комплексних показників надійності продукції та/або одиничних показників її безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збережності, які характеризують здатність продукції виконувати свої функції з певною ефективністю в заданому проміжку часу, збережність продукції за певних умов технічного обслуговування, ремонту­вання, зберігання, транспортування.

На продукцію, використання якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, довкілля або може спричинити шкоду майну громадян, треба встановлювати строк служби чи використання. ³

На продукцію, спожиткові властивості якої можуть згодом погіршуватися (продовольчі продук­ти, парфумно-косметичні товари, вироби побутової хімії тощо), треба зазначати строк придатності.

У пункті «Вимоги щодо радіоелектронного захисту та електромагнітної сумісності» установлю- ■

ють вимоги до продукції щодо забезпечення завадозахищеності, захисту від електромагнітного та йонізівного випромінення як власного, так і іншого, навмисного електромагнітного випромінення й іншого електромагнітного випромінення природного чи штучного походження, а також вимоги щодо електромагнітної сумісності.

У пункті «Вимоги щодо життєздатності, тривкості та стійкості до зовнішніх чинників і діяння» установлюють вимоги, спрямовані на забезпечення придатності продукції під дією та/або після дії природного довкілля й інших об’єктів:

1. вимоги щодо тривкості та стійкості стосовно механічних дій (вібраційних, ударних, скручу- вальних тощо);

2. вимоги щодо тривкості стосовно кліматичного діяння (змінних температури, вологості й атмосферного тиску, сонячного проміння, атмосферних опадів, солоного (морського) туману, пилу, води тощо);

3. вимоги щодо тривкості спеціального діяння (біологічного, радіаційного, хімічного, зо­крема агресивних газів, мийних засобів, палива, мастил тощо, електромагнітних полів, засобів дезактивації тощо).

У пункті «Вимоги щодо ергономіки» установлюють вимоги, спрямовані на забезпечення узгодженості технічних характеристик продукції з ергономічними характеристиками та параметра­ми людини (вимоги до робочого місця обслуговувального персоналу, відповідність виробу та його елементів розмірам тіла людини, естетичний вигляд тощо).

У пункті «Вимоги щодо ресурсо- та енергоощадності» установлюють вимоги ощадного викорис­товування сировини, матеріалів, палива, енергії та трудових ресурсів під час виробляння продукції й обмеженого режиму використовування (застосовування) продукції за її призначеністю. Ресурсо- та енергоощадність можуть характеризувати такі показники: питомі витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, енергоносіїв, коефіцієнт корисної дії, трудомісткість, належність до одиниці спо- житкових властивостей тощо.

У пункті «Вимоги щодо технологічності» установлюють вимоги, які визначають придатність продукції до виготовлення, експлуатації й ремонту з мінімальними витратами за певних значень показників якості.

У пункті «Конструктивні вимоги» установлюють вимоги до продукції як конкретні конструктивні рішення, які забезпечують найефективніше виконування продукцією своїх функцій, а також раціо­нальність під час її розробляння, виготовляння й застосовування:

1. конструктивне виконання складників, їх кількість, масу, форму, розміри, компонования;

2. гранично прийнятні масу й габаритні розміри продукції;

3. зовнішню форму (прямолінійність, пропорційність, обтічність тощо);

4. застосовування застандартизованих виробів і матеріалів;

5. вимоги доступності до окремих складників виробу під час випробовування, технічного об­слуговування та ремонтування без розбирання;

6. вимоги щодо унеможливлення неправильного складення та неправильного з’єднання кабелів, шлангів і стосовно інших помилок обслуговувального персоналу під час випробовування, технічного обслуговування та ремонтування;

7. використання базових конструкцій і базових виробів;

9. агрегатування й блоково-модульне будування виробів тощо.

1. використання купованих виробів, рідини, мастил, фарб і матеріалів (продуктів, речовин);

2. використання матеріалів і/або обмеження їх використання, порядок обліку;

3. використання вторинної сировини й відходів промислового виробництва.

9.2.4 У розділі/стандарті «Вимоги щодо безпеки» установлюють вимоги, норми, засоби захисту та контролю (або посилання на стандарти, у яких їх викладено) стосовно того, як забезпечити життє­діяльність, запобігти нещасним випадкам, захистити життя та здоров’я обслуговувального персоналу, споживачів і населення, а також майно в процесі виготовляння, випробовування, монтування, налаго­джування, транспортування, зберігання, експлуатування, ремонтування, консервування, утилізування, ізолювання та ліквідування продукції, а саме:

1. вимоги до систем і органів керування, регулювання, енергозабезпечування, вимоги щодо припинення роботи виробу, зокрема аварійного зупинення;

2. вимоги безпечності елементів конструкції і засобів захисту, долучених до конструкції;

3. вимоги щодо електробезпеки;

4. вимоги щодо пожежобезпеки;

5. вимоги щодо вибухобезпеки;

6. вимоги щодо радіаційної безпеки;

7. вимоги щодо запобігання техногенним аваріям і катастрофам;