— 1,080 — для латуні;
— 0,356 — для алюмінієвого сплаву.За наявності в стандарті невеликого за обсягом цифрового матеріалу його доцільно оформлювати як текст, а не таблицею, розташовуючи цифрові дані колонками.
Приклад
Граничні відхили розмірів профілів усіх номерів:
за висотою ± 2,5 %;
за шириною полиці ±1,5%;
за товщиною стінки ± 0,3 %;
за товщиною полиці ± 0,3 %.
У таблиці з показниками та номерами можна виділити колонку, щоб зазначати позначення стандарту (або його вимоги), у яких наведено правила та методи контролювання цих показників.
Рисунки
У всіх графічних матеріалах (ескізи, діаграми, графіки, схеми, малюнки, кресленики тощо) має бути однаковий підпис: «Рисунок».
Рисунки долучають до стандарту для унаочнення встановлених ним властивостей або характеристик об’єкта стандартизації.
Рисунки, крім рисунків додатків, треба нумерувати наскрізно арабськими цифрами, починаючи з цифри «1».
Рисунки кожного додатка мають свою окрему нумерацію, що складається з літери позначення додатка та порядкового номера рисунка в цьому додатку, сполучених крапкою.
Якщо в тексті або в додатку тільки один рисунок, його нумерують так: «Рисунок 1» або «Рисунок В.1».
Замість наскрізної нумерації рисунків по всьому тексту стандарту дозволено нумерувати рисунки в межах кожного розділу. В такому разі номер рисунка складають з номера розділу та порядкового номера рисунка в цьому розділі, які сполучають крапкою.
Приклад
«Рисунок 1.1», «Рисунок 3.1».
Назва рисунка має відображати його зміст, бути конкретною та стислою. Якщо з тексту стандарту зрозуміло зміст рисунка, його назву можна не подавати.
Назву рисунка друкують з першої великої літери і розташовують під ним так:
Рисунок—.
номер назва рисунка
За потреби пояснювальні дані до рисунка подають безпосередньо після графічного матеріалу перед назвою рисунка.
Приклад
Умовні познаки:
1 — атмосфера випробувань згідно з ДСТУ ISO 3402;
2 — змінний калібр;
З — з’єднувальний патрубок;
4 — об’ємний потік повітря;
5 — джерело всмоктування (17,5 ± 0,3) см3/с;
6 — давач тиску.
Рисунок виконують на одній сторінці. Якщо він не вміщується на одній сторінці, його можна переносити на чергові сторінки. В такому разі назву рисунка зазначають тільки на першій сторінці, пояснювальні дані — на тих сторінках, яких вони стосуються, і під ними друкують:
Рисунок— аркуш.
номер номер
Рисунок подають відразу після тексту, де вперше посилаються на нього, або якнайближче до нього (на черговій сторінці), а за потреби — в додатку до стандарту.
Виконання рисунків має відповідати вимогам стандартів на конструкторську документацію.
Формули
Формули, крім формул у додатках, треба нумерувати наскрізно арабськими цифрами, починаючи з цифри «1».
Формули в кожному додатку мають свою окрему нумерацію, складену з літери познаки додатка та порядкового номера формули в цьому додатку, сполучених знаком «.» (крапка).
Номер формули друкують на її рівні праворуч, застосовуючи знаки «()» (круглі дужки). Якщо формулу пишуть у кілька рядків, її номер ставлять на рівні першого рядка.
Якщо в тексті або в додатку тільки одна формула, її нумерують так: (1) або (А.1).
Замість наскрізної нумерації формул по всьому тексту стандарту дозволено нумерувати формули в межах кожного розділу. Номер формули складають з номера розділу й порядкового номера формули в цьому розділі, які сполучають крапкою.
Приклад
(3.2)
У посиланнях на формули в тексті стандарту подають їхні номери, застосовуючи знаки «()» (круглі дужки).
Приклад
... у формулі (1) ... у формулі (В.1) ... у формулі (3.1).
Пояснення до познак і числових множників, якщо їх не було раніше в тексті, треба подавати безпосередньо під формулою.
Пояснення кожної познаки, що є у формулі, треба подавати з нового рядка в тій послідовності, у якій їх наведено у формулі. Перший рядок пояснення треба починати зі слова «де». Після пояснення познаки через кому пишуть одиницю відповідної фізичної величини.
Приклад
Густину кожного зразка р, у кілограмах на кубічний метр, обчислюють за формулою:
де т — маса зразка, кг;
V — об’єм зразка, м3.
Формули, які подають одну за одною і не відокремлюють текстом, відділяють комою і розташовують у стовпчик.
Приклад
Л = (1)
B=f' <2)
Переносити формулу на черговий рядок дозволено тільки на знакові виконуваної операції, який пишуть у кінці одного рядка та на початку чергового. У разі перенесення формули на знакові множення застосовують знак «*» (хрестик).
Посилання
У стандарті можуть бути посилання на структурні елементи безпосередньо самого стандарту та на інші стандарти.
Посилання мають бути оформлені одноманітно по всьому тексту стандарту за обраною формою.
Посилаючись на сам стандарт у цілому, використовують форму «Цей стандарт ...». У разі посилання на елементи тексту самого стандарту зазначають відповідно номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, позицій переліків, рисунків, формул, таблиць, додатків (зокрема, номери їхніх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, позицій переліків, рисунків, формул, таблиць), а також колонки й рядки таблиць стандарту та позиції складників виробу на рисунках.
Посилаючись, треба використовувати такі словосполуки: «відповідно до розділу 2», «згідно з 3.1», «відповідно до 4.1.1.1», «(рисунок 5)», «згідно з формулою (3)», «відповідно до таблиці 4.1», «(додаток Г)», «згідно з Г.5.2 додатка Г» тощо.
Посилаючись, можна використовувати загальноприйняті або застандартизовані скорочення (див. ДСТУ 3582): «згідно з рис. 5», «відповідно до табл. 4», «див. рис. 21».
Посилатися на елементи таблиці треба так: «рядок 3 таблиці 5», «колонка 4 таблиці 8».
Посилаючись на позиції переліку, треба зазначати номер структурного елемента стандарту та номер позиції переліку, позначеної знаком «)» (кругла дужка), відокремлені знаком «,» (кома). Якщо переліки мають кілька рівнів підпорядкованості, зазначають усі ці рівні.
Приклади
Згідно з 4.1.2, 1) або згідно з 4.1.2, а);
відповідно до 5.4.2, в), 2).
Посилаючись на структурний елемент стандарту, номером якого є одне число, треба подавати назву цього елемента повністю, наприклад: «відповідно до розділу 5». Якщо номер складено з чисел, сполучених крапкою, назву структурного елемента не зазначають, наприклад «згідно з 4.11», «відповідно до 5.3.2».
Якщо вимоги, що поширюються на об’єкт стандартизації, встановлено в іншому стандарті, то замість їх повторення треба посилатися на відповідний стандарт, подавши його позначення без року прийняття.
Приклад
Визначають утрати способом гальмування згідно з ДСТУ 10169.
Посилатися можна лише на стандарт, у якому однозначно викладено відповідні вимоги до об’єктів, на які поширюється цей стандарт.
Посилаються на стандарт у цілому або на його структурні елементи. Посилання на структурні елементи треба подавати у формі, наведеній у 6.7.2—6.7.6, додавши позначення відповідного стандарту, наприклад «згідно з додатком Б ДСТУ 2538», «відповідно до 7.8 ДСТУ 3125».
У тексті стандарту можна повторювати вміст розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів інших стандартів, подавши після наведеного положення в позначення стандарту, застосовуючи знаки «()» (круглі дужки), без номера розділу (підрозділу, пункту, підпункту тощо), звідки зроблено витяг.
Якщо в тексті стандарту є посилання на інший стандарт, зазначають лише його індекс, номер і частину.
Якщо посилаються на багаточастинний стандарт або комплекс стандартів у цілому, номер частини або стандарту в комплексі можна не зазначати.
Посилаючись на кілька стандартів, треба зазначати індекс і номер кожного стандарту й частину.
Приклад
ДСТУ 4285, ДСТУ 5586-1.
У разі прийняття міжнародного або регіонального НД як національного НД в посиланнях на такий національний НД допускають застосовувати скорочену форму унікального ідентифікаційного національного позначення.
Приклад
У разі посилання в тексті стандарту на ДСТУ 1.7:2015 (ISO/IEC Guide 21-1:2005, NEQ; ISO/IEC Guide 21-2:2005, NEQ) можна зазначати ДСТУ 1.7.
Якщо в стандарті зазначено продукцію, яку виробляють за іншим стандартом, треба посилатися на цей стандарт, а назву продукції треба зазначати згідно з її назвою в стандарті, на який посилаються.
Приклад
Калій марганцевокислий технічний — згідно з ДСТУ 5777.
Якщо в стандарті, на який посилаються, наведено кілька типів (марок, моделей тощо) продукції, а в цьому стандарті зазначають тип цієї продукції, треба подати також і познаку цього типу продукції.
Приклад
Матеріал робочої частини розгортки — сталь швидкорізальна Р18 — згідно з ДСТУ 6158.
Посилаючись на познаку матеріалу, напівфабрикату тощо, у складі якої є позначення стандарту, завжди треба подавати повну познаку.
Приклад
Муфта перекладна МПШГ 19 * 20-1 — згідно з ДСТУ EN 55555.
У разі посилання в тексті стандарту на документ наводять його позначення та порядковий номер відповідно до «Бібліографії». Порядковий номер розміщують між знаками «[ ]» (квадратні дужки).
Приклад: згідно з ДК 004 [7].
Якщо документ не має позначення, зазначають лише порядковий номер відповідно до «Бібліографії».
Приклад: згідно з [5].
Примітки
Примітки подають у стандарті, якщо є потреба в коментарях або поясненнях щодо змісту тексту, таблиць або рисунків. У них не повинно бути вимог.
Примітки, внесені до тексту, можуть стосуватися будь-якого структурного елемента, крім «Титульного аркуша», «Назви» та виносок.
Примітки треба подавати безпосередньо за текстом, фрагментом рисунка чи в кінці таблиці, яких вони стосуються. Примітку в межах таблиці відокремлюють від її основної частини.
Якщо подають одну примітку, їй має передувати слово «Примітка», яке треба друкувати напівгрубим шрифтом меншого розміру з абзацу, з великої літери і після нього ставити крапку. Далі в тому самому рядку через проміжок з великої літери друкують текст самої примітки світлим шрифтом меншого розміру.
Приклад
Примітка.
Якщо в структурному елементі дві й більше приміток, їх подають після тексту, якого вони стосуються, оформлюють згідно з 6.8.3 й нумерують арабськими цифрами.
Приклад
Примітка 1.
Примітка 2.
Якщо в одному пункті/підпункті є кілька приміток, що стосуються різних положень, можна використовувати наскрізну нумерацію приміток.
Приклад
Текст положення
Примітка 1..
Текст положення
Примітка 2.. Примітка 3..
Приклади
Приклади наводять тоді, коли треба пояснити положення чи вимоги стандарту, або для коротшого їх викладення.
Слово «Приклад» («Приклади») треба друкувати світлим похилим шрифтом (курсивом) з абзацу і з великої літери. Текст прикладу(-ів) друкують з нового рядка після слова «Приклад(и)» з подвійного абзацу. За потреби приклади можна нумерувати арабськими цифрами.
Якщо слово «Приклад(и)» і текст прикладу подають в одному рядку, після слова «Приклад(и)» ставлять як роздільник знак «:» (двокрапка).
Виноски
Пояснення деяких даних, наведених у стандарті, можна оформлювати як виноски.
Пояснювальний текст виноски пишуть з абзацу в кінці сторінки, на якій її зазначено, і відокремлюють від основного тексту тонкою горизонтальною лінією завдовжки від 23 мм з лівого боку сторінки.
Пояснювальний текст виноски, що стосується таблиці, подають над лінією, якою позначають закінчення таблиці, й відокремлюють від її основної частини тонкою суцільною лінією.
Виноски позначають над рядком арабськими цифрами, застосовуючи знак «)» (кругла дужка), наприклад, 1).
Можна замість цифр позначати виноски знаком «*» (зірочка). В цьому разі на одній сторінці можна подати не більше ніж чотири виноски.
Знак виноски ставлять безпосередньо після слова, числа, познаки, речення тощо, якого стосується пояснення. Цей самий знак ставлять і перед текстом відповідного пояснення.
Виноски нумерують у межах кожної сторінки стандарту.
Виноски, що стосуються таблиці, нумерують наскрізно, а тексти виносок подають відповідно до 6.10.2.
Якщо на сторінці є виноски з тексту й виноски з таблиці, їх оформлюють різними знаками.
Скорочення
У стандарті дозволено вживати:
загальноприйняті скорочення: «див.» —дивись; «номін.» — номінальний; «гран, відх.» — граничний відхил та інші скорочення, які встановлено правилами української орфографії і ДСТУ 3582;
скорочення абс. — абсолютний; відн. — відносний, які вживають із числовими значеннями;
скорочення, установлені в самому стандарті.
