Страница 7: ДСТУ ISO 9004-3-98. Управління якістю та елементи системи якості. Частина 3. Настанови щодо перероблюваних матеріалів / Управление качеством и элементы системы качества. Часть 3. Руководящие указания для обработанных материалов (61552)

Повинні бути впроваджені необхідні заходи щодо оперативного управління процесами та мето­диками з метою попередження повторного виникнення проблеми. Для забезпечення досягнення по­ставлених цілей під час здійснення коригувальних дій слід простежувати їхні результати.

Дії для усунення невідповідностей у процесі виробництва слід виконувати з максимальною опе­ративністю з метою зниження витрат, пов’язаних з повторним переробленням, доробленням, зміною гатунку чи забракуванням. Крім того, може виникати потреба у поверненні вже готової продукції неза­лежно від того, чи зберігається вона на складі, доставляється споживачу чи вже використовується ним (16.1.3). Рішення про повернення приймають, зважаючи на міркування безпеки, відповідальності за якість продукції і задоволення споживача (14.5).

Постійні зміни, внесені внаслідок коригувальної дії, повинні бути зафіксовані в робочих інструк­ціях (у тому числі в інструкціях з підготовки персоналу), описах технологічних процесів, технічних умовах на продукцію та (або) документах на систему якості. Крім того, може виникнути необхідність перегляду методик виявлення та усунення можливих проблем.

14. ВНУТРІШНЄ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ПІСЛЯВИРОБНИЧІ ОПЕРАЦІЇ

    1. Внутрішнє обслуговування, складування, Ідентифікація, пакування, транспорту­вання і постачання

       1. Загальні положення ,■

Вантажно-розвантажувальні роботи з матеріалами вимагають належного планування, управління і наявності документованої системи обліку матеріалів, що надходять, матеріалів, що перебувають у процесі виробництва, а також напівфабрикатів та готових виробів. Ця вимога поширюється й на поста­чання продукції аж до її використання споживачем.

Прийнятий метод внутрішнього обслуговування і складування повинен передбачати наявність відповідних піддонів, тари, конвеєрів, трубопроводів, резервуарів для зберігання, способів наванта­ження і транспортних засобів, які б попереджували пошкодження матеріалів через, наприклад, вібрації, удари, тертя, корозію, неналежний режим температури чи вологості під час вантажно-розван­тажувальних робіт з матеріалами або їхнього зберігання. Слід періодично перевіряти перероблювані матеріали, що зберігаються на складах, з метою виявлення можливого погіршення якості, забруднен­ня, небажаних розшарувань або хімічних взаємодій.

Марковання та етикетування матеріалів повинні бути розбірливими, міцними і відповідати техніч­ним умовам. Така ідентифікація повинна зберігатися від моменту початкового одержання матеріалів і до відвантаження продукції до пункту призначення. Марковання повинно забезпечувати можливість ідентифікації конкретної продукції у разі потреби її повернення або здійснення спеціального контролю.

У разі постачання готової продукції безперервним потоком і неможливості будь-якого маркування та етикетування, слід шукати прийняті методи її ідентифікації. Під час простежування претензій спо­живача часто виявляється корисною можливість простежити партію продукції.

У робочих інструкціях повинні бути викладені методи очищення і охорони, детальний процес пакування, у тому числі порядок усунення вологи, амортизації, фіксації та укладання в тару.

Паковання не повинно допускати забруднення і погіршення якості продукції.

Продукція з обмеженим терміном зберігання чи така, що вимагає спеціальних заходів пересто­роги під час транспортування, повинна бути ідентифікована, і повинні виконуватися методики, які унеможливлюють використання зіпсованої продукції. Забезпечення збережуваності якості продукції важливе на всіх етапах доставки. При цьому слід ураховувати питання охорони праці і техніки безпе­ки, оскільки перероблювані матеріали можуть становити небезпеку для здоров’я.

Постачання продукції безперервним потоком без паковання у разі її витікання може призвести до небезпечних ситуацій.

Технічні служби маркетингу можуть ефективно сприяти попередженню проблем з якістю. Поста­чальник може надавати споживачам інформацію щодо правильного використання продукції і повод­ження з нею. З тим, щоб бути спроможною надавати правильні рекомендації, організація-постачаль- ник повинна одержати найдокладнішу інформацію про призначення, методи і умови використання продукції.

Вимірювальне і випробувальне обладнання, яке використовують під час монтажу та випробу­вань у споживача, підлягає управлінню (розділ 13).

У тих випадках, коли це потрібно стосовно перероблюваних матеріалів, споживачу повинні вчас­но надаватися вичерпні інструкції з використання, які містять вказівки щодо складання та монтажу, введення в експлуатацію та порядку роботи, а також переліки запасних частин чи деталей будь-якого виробу. Повинна перевірятися прийнятність інструкцій для конкретного користувача. Повинне забез­печуватися належне резервне матеріально-технічне постачання, яке дозволяло б здійснювати технічні консультації та компетентне технічне обслуговування. Взаємні зобов’ язання постачальників, гурто­вих продавців та споживачів повинні бути чітко встановлені й погоджені.

Може створюватися система раннього попередження для повідомлення про випадки відмов продукції чи її дефекти, особливо тієї продукції, яка була щойно освоєна у виробництві, з метою забез­печення оперативного здійснення коригувальних дій.

Повинна бути налагоджена система зворотного зв'язку щодо експлуатаційних характеристик, яка б дозволяла простежувати характеристики якості продукції протягом усього життєвого циклу. У межах такої системи повинен здійснюватися безперервний аналіз ступеня задоволеності споживача якістю продукції чи послуги, включаючи їхню безпеку та надійність. Інформація про скарги й претензії, відмови, що мали місце, та їхні режими, потреби й очікування споживача та будь-які проблеми, з якими останньому довелося зіткнутися під час використання продукції, підлягає розгляду для виз­начення необхідності перегляду проекту і вжиття коригувальних дій стосовно постачання та (або) ви­користання продукції.

14. ДОКУМЕНТАЦІЯ З ЯКОСТІ ТА ПРОТОКОЛИ ЯКОСТІ

    1. Загальні положення

У системі якості повинен бути передбачений порядок ідентифікації, збирання, упорядкування, вибірки, реєстрації, зберігання, супроводження, пошуку та вилучення документації з якості і прото­колів якості. Повинен бути встановлений порядок доступу споживачів і «постачальників» до таких протоколів. Крім того, повинен бути встановлений порядок внесення змін і виправлень до документів різних типів.

Система якості повинна передбачати наявність необхідної документації, яка б дозволяла відсте- жувати досягнення необхідної якості продукції і ефективність функціонування системи якості. До цієї документації повинна входити й відповідна документація субпідрядника.

Уся документація повинна бути чіткою, датованою (із зазначенням дати перегляду), вона повин­на бути акуратною, легко ідентифіковною і належно супроводжуватися. Дані можуть зберігатися у надрукованих документах або в пам’яті комп’ютера.

Крім того, система якості повинна передбачати метод усунення та (або) вилучення застарілої документації, яку використовують під час виробництва продукції.

Нижче наведено приклади документів, які повинні охоплюватися процесом управління:

• креслення;

• технічні умови;

• інструкції із здійснення контролю;

• методики здійснення випробувань;

• робочі інструкції;

• операційні карти;

• настанови з якості (5.3.2);

• методики виконання операцій;

• методики забезпечення якості.

17.3 Протоколи якості

Система якості повинна передбачати реєстрацію необхідних даних, яка б дозволяла доводити досягнення потрібного рівня якості продукції і перевіряти ефективність функціонування системи якості.

Нижче наведено приклади різних типів протоколів якості, які повинні охоплюватися процесом управління:

• протоколи технічного контролю;

• дані випробувань;

• протоколи кваліфікації;

• протоколи затвердження;

• протоколи перевіряння якості;

• акти перевіряння матеріалів;

• дані перевіряння;

• звіти про витрати на забезпечення якості.

Протоколи якості повинні зберігатися протягом установленого періоду таким чином, щоб забез­печувався доступ до них для здійснення аналізу, який дозволяв би визначати тенденції зміни якості, необхідність вживання коригувальних заходів та їхню ефективність.

Під час зберігання протоколів якості повинні вживатися застережні заходи з метою унеможлив- лення їхнього псування, втрати, несанкціонованого внесення до них змін чи їхнього пошкодження (наприклад, через неналежні умови навколишнього середовища).

18. ПЕРСОНАЛ

    1. Підготовка

       1. Загальні положення

Повинна бути визначена необхідність підготовки персоналу і прийнята методика забезпечення такої підготовки.

Необхідно стежити за тим, щоб підготовка охоплювала всі рівні персоналу цієї організації. Особ­ливу увагу слід приділяти відбору та підготовці вперше прийнятих фахівців та фахівців, переведених на нові посади.

Підготовка повинна здійснюватися таким чином, щоб керівний склад міг розуміти систему якості та знати всі засоби і методи, що забезпечують його повноцінну участь у функціонуванні системи. Керівному складові повинні бути відомі застосовні критерії оцінювання ефективності системи.

Підготовка технічного персоналу повинна сприяти більш ефективному його вкладу до системи якості. Підготовка не повинна обмежуватися лише персоналом, який виконує основні обов’язки з забезпечення якості, але й має охоплювати персонал, що займається маркетингом, матеріально- технічним постачанням, розробленням технологічних і виробничих процесів. Особливу увагу необх­ідно приділяти вивченню статистичних методів, зокрема тих, що стосуються можливостей процесу, статистичного вибіркового контролю, збору й аналізу даних, ідентифікацій та аналізу проблеми і про­ведення коригувальних дій.

Усі виробничі майстри та робітники повинні проходити грунтовну підготовку з вивчення методик та оволодіння кваліфікацією, необхідною для виконання покладених на них завдань, наприклад, для правильної експлуатації приладів, інструментів та випробувального обладнання, з яким їм належить працювати, читання і розуміння виданої їм документації, розуміння взаємозв’язку між виконанням ними своїх обов’язків та якістю продукції, а також дотримання техніки безпеки на робочих місцях.

За необхідності персонал повинен проходити атестацію на відповідність кваліфікації, наприклад, у такій галузі, як зварювання. Необхідно передбачити й навчання основам статистичних методів.

Повинне здійснюватися оцінювання доцільності офіційної кваліфікаційної атестації персоналу, що виконує певні спеціальні операції, процеси, випробування або контроль, і проведення її у разі по­треби. При цьому слід ураховувати як досвід робітників, так і продемонстровані ними навички.

Стимулювання персоналу починається з роз’яснення тих завдань, які передбачається йому доручити, та його ролі у вирішенні загального завдання. Персонал повинен усвідомлювати переваги сумлінного виконання робіт на всіх рівнях та негативні наслідки неякісного виконання робіт для інших робітників, для задоволення вимог споживача, рівня витрат на виробництво та економічного добробу­ту організації.

Зусилля щодо стимулювання більш якісної роботи персоналу повинні поширюватися не тільки на робітників, зайнятих у виробництві, але й на персонал, що займається маркетингом, проектуван­ням, дослідженнями, розробленням, оформленням документації, матеріально-технічним постачан­ням, здійсненням технічного контролю та випробувань, технічним обслуговуванням, пакуванням, відвантаженням та гарантійним обслуговуванням. Стимулювання повинне поширюватися і на керів­ний склад, фахівців та службовців.

Необхідність забезпечення якості повинна постійно підкреслюватися через програму спеціаль­них заходів, що може включати ознайомлювальні та початкові курси для вперше прийнятих праців­ників, періодичні повторні курси для працівників, що вже пропрацювали тривалий час, а також вив­чення положень щодо ініціювання персоналом запобіжних та коригувальних дій та інших методик.