Страница 2: ДСТУ ISO 9004-3-98. Управління якістю та елементи системи якості. Частина 3. Настанови щодо перероблюваних матеріалів / Управление качеством и элементы системы качества. Часть 3. Руководящие указания для обработанных материалов (61552)

1. чітке визначення загальних та конкретних обов’язків у сфері якості;

2. чітке встановлення обов’язків та повноважень у кожному виді діяльності, що впливає на якість, а також передбачення таких обов’язків та повноважень, які були б достатніми для досягнення заданої якості з необхідним рівнем ефективності;

3. визначення заходів щодо управління різноманітними суміжними видами діяльності та їхньої координації;

4. у разі потреби, передача керівництвом своїх повноважень щодо внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості іншим особам, не пов’язаним з виконанням тих видів діяльності, за якість яких вони будуть звітувати;

5. у разі створення досконало побудованої та ефективної системи якості зосередження уваги на виявленні потенційних або реальних проблем якості і вжиття запобіжних та коригувальних дій.

У межах загального управління організацією повинна бути чітко встановлена організаційна струк­тура, пов’язана з системою якості. Повинна бути визначена ієрархія повноважень та їхні взаємозв’язки.

Керівництво повинне в належному обсязі забезпечити ресурси, необхідні для здійснення політи­ки у сфері якості та досягнення показників якості. До таких ресурсів можуть належати:

1. людські ресурси, в тому числі фахівці певних кваліфікацій;

2. обладнання для проектно-конструкторських робіт;

3. виробниче обладнання;

4. обладнання для контролю, випробувань та вимірювань;

5. програмне забезпечення контрольно-вимірювальних пристроїв та комп’ютерів.

Керівництво повинне визначити обсяг знань, досвід та рівень підготовки, необхідні для персона­лу (розділ 18).

З метою раціонального (з точки зору виконання плану) і своєчасного розподілу ресурсів керів­ництво повинне визначити чинники якості, які впливають на ринкові позиції, а також завдання стосов­но нової продукції, процесів чи послуг (у тому числі нових технологій).

Плани та графіки використання і розподілу цих ресурсів повинні бути погоджені з загальними завданнями організації.

Система якості повинна бути організована таким чином, щоб здійснювалося адекватне та пос­тійне управління всіма видами діяльності, що впливають на якість.

Система якості повинна бути орієнтована на здійснення запобіжних дій, що не виключає потреби в механізмі своєчасного реагування на недоліки, якщо вони виникають, та їхнього усуненні.

Для реалізації загальної політики та завдань у сфері якості повинні бути розроблені, видані та введені в дію методики роботи, що координують різні види діяльності з точки зору ефективності си­стеми якості. У цих методиках повинні бути встановлені завдання та характеристики різних видів діяльності, що впливають на якість (наприклад, проектування, розроблення, закупівлі, виробництва та збуту).

Усі прийняті в організації елементи системи якості, а також відповідні вимоги та положення повинні бути документально оформлені як заяви про політику та методики, викладені зрозуміло, систематизо­вано і в певному порядку. Така документація повинна забезпечувати єдине розуміння політики та мето­дику сфері якості (тобто програм якості, планів з якості, настанов з якості, протоколів якості). У системі якості повинні передбачатися належні ідентифікація, розсилання, комплектування та підтримання в робочому стані всіх документів з якості та протоколів якості. Але при цьому склад та обсяг документації повинні обмежуватися лише необхідними документами (розділ 17 цього документа).

1. загальної настанови з якості;

2. окремих настанов з якості для різних підрозділів організації;

3. спеціальних настанов з якості (наприклад, інструкції з розроблення, конструювання, матері­ально-технічного забезпечення, виконання певних операцій)

Стосовно проектів, пов'язаних з новими виробами, послугами чи процесами, керівництво повинне підготувати оформлені в письмовій формі програми якості, узгоджені з рештою вимог системи управ­ління якістю, що діють в організації.

У програмах якості повинні бути зазначені:

1. завдання у сфері якості;

2. конкретний розподіл обов’язків, повноважень та ресурсів на різних етапах роботи над проектом;

3. необхідні спеціальні методики та робочі Інструкції;

4. відповідні програми випробувань, контролю, огляду та перевіряння якості на різних етапах (наприклад, під час проектування та розроблення);

5. методика внесення до програми якості змін і поправок під час роботи над проектами;

6. інші заходи, що забезпечують виконання поставлених завдань.

Програма якості може входити до складу детальної методики виконання робіт.

Протоколи якості та карти, що стосуються проектування, контролю, випробувань, огляду, пере­віряння якості, аналізу або їхніх відповідних результатів, є важливою складовою частиною системи управління якістю (17.2 117.3).

Усі елементи, аспекти та компоненти системи підлягають регулярному внутрішньому перевірян­ню та оцінюванню залежно від статусу та важливості перевірюваного виду діяльності. Перевіряють якість з метою визначення ступеня ефективності різних елементів системи якості з погляду вирішення поставлених у цій сфері завдань. Для цього керівництво організації повинне розробити та впровадити відповідний план перевіряння якості (частини 1,2,3 ДСТУ ISO 10011).

У плані перевіряння якості повинні бути відображені:

1. конкретні види діяльності та дільниці, що підлягають перевірянню;

2. кваліфікація персоналу із здійснення перевірянь;

3. підстава для здійснення перевіряння (організаційні зміни, виявлені недоліки, поточні пере­віряння та нагляд);

Примітка. Недоліки можуть бути виявлені самостійно чи органами контролю та нагляду.

4. порядок оформлення виявлених даних, а також висновків і рекомендацій.

Об'єктивне оцінювання елементів системи якості, що виконується компетентним персоналом, може охоплювати такі елементи та види діяльності:

1. структуру організацій;

2. адміністративні та робочі методики;

3. персонал, обладнання та матеріальні ресурси;

4. робочі дільниці, операції та процеси;

5. вироблювану продукцію (з метою визначення ступеня відповідності стандартам та технічним умовам);

6. ведення документації, звітності та реєстрації даних.

Персонал, який перевіряє елементи системи якості, не повинен бути пов’язаний з дільницями чи видами діяльності, що перевіряються.

Зауваження, висновки та рекомендації за результатами перевіряння у вигляді оформлених документів повинні передаватися на розгляд відповідним представникам керівництва організації.

Під час складання звіту щодо результатів перевіряння і наступних заходів слід виходити з того, що в ньому:

1. повинні бути зафіксовані конкретні приклади невідповідностей чи недоліків; можуть зазнача­тися їхні можливі причини, якщо вони очевидні;

2. повинна бути дана оцінка виконання коригувальних дій, запропонованих за результатами попередніх перевірянь та їхньої ефективності;

3. у разі потреби можуть бути запропоновані коригувальні дії.

5.5 Аналіз та оцінювання системи якості

Керівництво організації повинне забезпечити незалежне та регулярне здійснення аналізу системи якості. Такий аналіз повинен виконуватися відповідними представниками керівництва організації або, за рішенням керівництва, компетентним незалежним персоналом.

Аналіз повинен містити обгрунтовані та всебічні оцінки;

1. результатів перевірянь різних елементів системи якості (5.4.3);

2. загальної ефективності системи якості з погляду вирішення поставлених завдань у сфері якості;

3. пропозицій щодо удосконалення системи якості відповідно до змін, обумовлених новими тех­нологіями, концепціями якості, ринковою стратегією, соціальними умовами та умовами навколишньо­го середовища,

Зауваження, висновки та рекомендації, одержані в результаті аналізу та оцінювання, повинні документально оформлятися та передаватися керівництву організації для вживання необхідних за­ходів.

6. ЕКОНОМІКА. МІРКУВАННЯ ЩОДО ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ

ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ЯКОСТІ

Якість може мати величезний вплив на баланс доходів та витрат організації, особливо в довго­строковому плані. У зв’язку з цим важливо визначати ефективність системи якості за допомогою еко­номічних показників. Головне призначення звітності про витрати на забезпечення якості — це надання даних для оцінювання ефективності та створення основи для розроблення програм щодо внутрішньо­го удосконалення якості.

Частина сукупних витрат направляється на вирішення завдань у сфері якості. На практиці певне поєднання еламентів, пов’язаних з цією частиною сукупних витрат, може забезпечити інформацію, необхідну для зосередження зусиль на досягненні мети у сфері якості.

Нині широко практикується визначення та обчислення «витрат на якість». При цьому слід визна­чати як вартість заходів для досягнення необхідного рівня якості, так і витрати внаслідок неналежно­го управління якістю.

Виробничі витрати на якість — це витрати організації на досягнення та забезпечення необхідного рівня якості. Вони включають:

1. витрати (або капіталовкладення), пов’язані з попередженням дефектів та оцінюванням якості:

• попередження дефектів: витрати на заходи з попередження дефектів;

• оцінювання якості: витрати на здійснення випробувань, контролю та досліджень з метою оці­нювання дотримання необхідної якості;

2. витрати, пов’язані з усуненням дефектів (втрати):

• виробничі дефекти: витрати, викликані невідповідністю продукції вимогам якості до її поста­чання споживачу чи послуги до її надання споживачу (наприклад, пов'язані з повторним наданням послуги, повторним виготовленням, переробленням, повторними випробуваннями, списанням у брак, низькою продуктивністю);

• позавиробничі дефекти: витрати, викликані невідповідністю продукції вимогам якості після її постачання чи послуги після її надання споживачу (наприклад, пов’язані з технічним обслуговуван­ням продукції, гарантійним обслуговуванням і поверненням, прямим відшкодуванням збитків та зниж­ками, поверненням продукції та юридичною відповідальністю).

Позавиробничі витрати на забезпечення якості — це витрати, викликані необхідністю підтверд­ження якості продукції і надання споживачу об’єктивних доказів, у тому числі конкретні та додаткові засоби із забезпечення якості, процедури, збір даних, здійснення демонстраційних випробувань та оцінювання якості (наприклад, пов’язані з випробуванням конкретних характеристик безпеки незалеж­ними випробувальними організаціями),

Керівництву повинні регулярно надаватися дані щодо витрат на якість, для того, щоб воно кон­тролювало їх, зіставляючи з іншими економічними показниками, наприклад, збутом, товарообігом чи умовно чистою продукцією, з метою:

1. оцінювання відповідності та ефективності системи управління якістю;

2. виявлення додаткових галузей, які вимагають уваги;

3. визначення завдань у сфері якості і витрат на їхнє забезпечення.

6. ЯКІСТЬ У МЕЖАХ МАРКЕТИНГУ

   1. Вимоги щодо маркетингу

Маркетингу повинна належати вирішальна роль у встановленні вимог до якості продукції. Його функція повинна полягати у:

1. визначенні потреби в продукції чи послузі;

2. чіткому встановленні ринкового попиту та сфери реалізації, оскільки це важливо для визначен­ня гатунку, якості, кількості, вартості та строків постачання продукції чи надання послуги;

3. точному визначенні вимог споживача шляхом аналізу контрактів чи потреб ринку, у тому числі й оцінюванні можливих очікувань споживачів і тенденцій їхнього попиту;

4. чіткому і точному інформуванні організації про всі вимоги споживача.