Страница 6: ДСТУ EN 14594:2008. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Апарати дихальні з лінією стисненого повітря та безперервним подаванням повітря. Вимоги, випробування, маркування (61504)

Підбирають групу з десяти людей (поголених, без бороди і бакенбардів), яка охоплює набір ха­рактеристик обличчя типових споживачів (виняток складають серйозні відхили від норми). Необхідно врахувати, що не кожній особі можна досить задовільно підібрати маску. Таких осіб не можна залучати до випробувань.

У звіті про випробування (в інформаційних цілях) описують обличчя кожного з 10-ти випробову- вачів відповідно до чотирьох розмірів обличчя (у мм), показаних на рисунку 7 EN 13274-1.

Якщо виготовлено більше ніж один розмір лицевої частини, випробовувані повинні вибрати найбільш придатний розмір відповідно до інструкції виробника. У випробовуванні коефіцієнта підсмок­тування для масок допоміжні вентилятори не застосовують.

Механічну міцність випробовують на повністю укомплектованому капюшоні/шоломі/блузі, розмі­щеному на муляжі голови, з подаванням повітря в капюшон в умовах мінімального потоку. Сталеву кульку (діаметром 22 мм, вагою приблизно 43,8 г) скидають з висоти 130 см в центр лінзи.

У разі вимірювання опору диханню використовують апарат з лицевою частиною, яка містить стандартну нарізь відповідно до EN 148-1 і додатково пристрій, показаний на рисунку 7.

Забезпечують роботу апарата в умовах мінімального потоку.

Упевнюються в тому, що половина довжини трубки скручена у спіраль з внутрішнім діаметром 300 мм.

Вимірюють опір вдихуванню укомплектованого апарата з лицевою частиною згідно з EN 13274-3, метод 2: регулювання Е.

Забезпечують роботу апарата в умовах максимального потоку.

Упевнюються, що подавальна трубка стисненого повітря утримується у розправленому поло­женні, наскільки це можливо.

Вимірюють опір видихуванню згідно з EN 13274-3, метод 2: регулювання Н.

Апарат одягають на манекен і вимірюють рівень шуму (в дБ(А)) всередині апарата.

Закріплюють капюшон/шолом/блузу на муляжі голови або тулуба і прикладають навантаження 50 Н вздовж осі видихувального клапана протягом 10 с. Будову придатного устатковання показано на рисунку 6. Перевіряють корпус на наявність ознак пошкодження або послаблень в капюшоні/шоломі/ блузі.

Вимірюють потік повітря до апарата за нульового тиску.

1. Шефілдівський муляж голови, оснащений ротовою трубкою і отвором для вимірювання тис­ку в роті;

2. придатний всмоктувальний пристрій;

3. засоби регулювання для всмоктувального пристрою, наприклад регулятор потужності двигу­на або регулювальна заслінка на всмоктувальному отворі;

4. витратомір;

5. мікроманометр.

Розміщують лицеву частину на Шефілдівському муляжі голови і регулюють всмоктувальний пристрій до досягнення нульового тиску в муляжі голови під час відбирання повітря з муляжу через витратомір під час роботи апарата з мінімальним потоком. Див рисунок 8.

Приєднують дихальний шланг і випробовуваний апарат до витратоміра і регулюють всмоктуваль­ний пристрій так, щоб забезпечити нульовий тиск в апараті (див. рисунок 7) за умов мінімального по­току.

Вносять до звіту показники витратоміра. Вносять до звіту тиск подавання, за якого забезпечуєть­ся мінімальний потік в апарат.

Захисний одяг, який використовують під час абразивоструминних робіт, випробовують згідно з 5.3 EN ISO 14877:2002. Для визначення стійкості до займання застосовують 7.8.1 EN 13274-4, метод 3.

Для одягу типу 3 використовують додаткове випробовування для захисного одягу типу 3 для абразивоструминних робіт згідно з 5.4 EN ISO 14877.

Прикріплюють апарат з лицевою частиною до муляжа тулуба відповідно до вказівок виробника. Упевнюються у відсутності перепон для будь-якої частини апарата, яка утримує або обмежує рух складових частин, що здійснюють навантаження на лицеву частину.

Від’єднують лицеву частину від апарата і підвішують вільний кінець апарата до пружинних вагів так, щоб з’єднувальний вузол апарата був на одному рівні зі з’єднувальним вузлом лицевої частини. Знову упевнюються в відсутності перешкод для апарата. Вносять до звіту показники пружинних ваг і додають масу лицевої частини, щоб отримати ефективну масу, яка здійснює навантаження на голову.

4. МАРКУВАННЯ

   1. Усі одиниці продукції однакової моделі повинні мати марковання для ідентифікації типу. Мар- ковання повинно бути стійке і розбірливе, наскільки це можливо. Складові частини, які може заміню­вати користувач, і деталі, які впливають на безпеку у разі використання, повинні бути легко ідентифі­ковані. Для складових частин, маркування яких недоцільне, відповідну інформацію потрібно надавати в інструкціях, що надає виробник.

Примітка. Щодо маркування складових частин див. додаток А.

• номер цього стандарту І класифікування апарату;

• температуру зберігання, яку апарат призначений витримувати або відповідна піктограма за EN 132, якщо ця температура відрізняється від встановленої у цьому стандарті;

• рік виготовлення (4 цифри);

• назва виробника, торгова марка або інші засоби ідентифікації;

• речення «Дивись інформацію, яку надає виробник» або відповідну піктограму;

• у відповідному випадку, позначка «F», що вказує на те, що апарат відповідає додатковим вимогам за 6.9.3.

• номер партії і/або ідентифікований виробником тип;

• рік виготовлення;

• товарний знак, торгова марка або інші засоби ідентифікації виробника, зокрема, за необхід­ності, позначка «А», яка вказує, що трубку «призначено» для застосування з апаратами класу А;

• у відповідному випадку, позначка «Н» для «теплостійких», яка вказує на те, що трубка відпо­відає вимогам 6.12.5;

• у відповідному випадку, позначка «S» для «антистатичних», яка вказує на те, що трубка відпо­відає додатковим вимогам 6.12.6;

• у відповідному випадку, позначка «F», що вказує на те, що трубка відповідає додатковим вимогам 6.9.3.

Піктограму стосовно абразивоструминних робіт (див. рисунок 11) потрібно прикріплювати до захисного одягу для робіт з потоком абразивних матеріалів. Маркування повинно відповідати вимогам 20EN 340. Марковання повинно містити позначення типу (тип 2 або тип 3). Марковання, наскільки це можливо, повинно бути стійке і розбірливе.

4. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ НАДАЄ ВИРОБНИК

   1. Під час постачання кожен апарат потрібно супроводжувати інформацією щодо експлу­атування, яка дає можливість навченому і кваліфікованому персоналу використовувати його. Ця інформація повинна бути викладена офіційною мовою(-ми) країни призначення і містити діапазон застосування і вказівки щодо правильного припасування, технічного обслуговування і зберігання, а та­кож чітко і зрозуміло описувати допустимі комбінації складових частин, які припустимо використову­вати для визначеного класу апаратів.

Примітка. Рекомендовано забезпечувати апарат інструкціями з експлуатування окремо від інформації, яку надає виробник.

• правильний вибір і припасування лицевої частини;

• чи витримує апарат зберігання в умовах низьких або високих температур;

• максимальну довжину подавальної трубки стисненого повітря і максимальну кількість пода­вальних трубок стисненого повітря, які можуть з’єднуватись для досягнення максимальної довжини;

• діапазон тиску повітря, що подається до апарата;

• максимальний робочий тиск подавальної трубки стисненого повітря;

• максимальний і мінімальний потік у л/хв подавання повітря до апарата;

• у відповідному випадку застереження, що відповідний захист не може бути забезпечено апа­ратом в окремих умовах високотоксичних атмосфер;

• попередження, що за умови дуже важких режимів роботи тиск в лицевій частині може бути не­гативним за максимального об’єму вдихування;

• попередження щодо необхідності дотримання тотожності дихального повітря вимогам EN 12021;

• попередження щодо необхідності контролювання вмісту вологи в дихальному повітрі в межах, визначених в EN 12021 для запобігання замерзанню повітря в апараті;

• попередження щодо неприпустимості використання кисню або збагаченого киснем повітря;

• рекомендації щодо перевіряння користувачем достатньої продуктивності системи подавання повітря для кожного під’єднанного до неї користувача відповідно до інструкцій виробника;

• твердження: «Позначка «F» на апараті і на повітроподавальній трубці вказує на придатність до використання в ситуаціях з ризиком займання»;

• у відповідному випадку твердження, що подавальні трубки стисненого повітря є теплостійки­ми і/або антистатичними;

• інформацію щодо процедур чищення та дезінфекції;

• попередження, що у разі підєднання апарата до пересувної системи подавання стисненого повітря, він призначений працювати з асистентом або без асистента, разом з відповідними інструкц­іями стосовно попереджувального пристрою, разом з приміткою, що у випадку використання засобів захисту органу слуху або переговорного устатковання з акустичним послабленням потрібно врахову­вати зниження чутності попереджувального сигналу;

• засторогу проти можливих приєднань до з’єднувальних вузлів, які ведуть до Інших трубопро­водів, що постачають відмінні від дихального повітря гази; оцінювання користувачем ризиків від не­безпечних приєднань, які можливі на робочому місці, наприклад, трубопроводи з окисом азоту;

• будь-яку іншу інформацію, надання якої постачальник вважає необхідним;

• максимальну кількість користувачів, яку може бути одночасно підєднано до пересувної по- вітроподавальної системи високого тиску.