---

Якщо двері шахти ліфта встановлюють для експлуатації, зазори мають бути максимально до­пустимих розмірів згідно з EN 81-1 та EN 81-2, якщо не передбачено інших максимальних розмірів зазорів.

4. ТРИМАЛЬНА КОНСТРУКЦІЯ

Враховуючи безпосереднє застосування результатів випробовування, двері шахти ліфта вста­новлюють на стандартну тримальну конструкцію згідно з додатком В.

Примітка. В особливих випадках тримальна конструкція може бути такого типу, для якого призначені двері для застосову­вання на практиці. У таких випадках сфера застосування результатів випробовування обмежена для тієї конструкції.

4. КОНДИЦІЮВАННЯ

   1. Випробовувальний зразок, тримальна конструкція та будь-які матеріали для ущільнення кондиціюють відповідно до вимог EN 1363-1 та EN 1634-1. Зразок не кондиціюють, якщо він виго­товлений в основному з негігроскопічних матеріалів. Повне кондиціювання тримальної конструкції не обов'язкове, якщо відомо, що це не буде впливати на характеристику зразка або систему його кріплення.

   2. За потреби, для визначання вмісту вологи, постачають зразки матеріалів, з яких зроблено випробовувальні двері.

5. ПЕРЕВІРЯННЯ ПЕРЕД ВИПРОБОВУВАННЯМ

   1. Загальні вимоги

Перед випробовуванням потрібно переконатись, що деталі конструкції, розміри зазорів та глибина проникання відповідають виробничим та монтажним кресленикам системи дверей. Також потрібно переконатись, що випробовувальний зразок дієвий.

Повний детальний опис (технічна документація) випробовувального зразка повинен надати замовник випробовування до його установлення в лабораторії. Цей опис має бути на достат­ньому рівні, щоб лабораторія до випробовування могла провести детальне обстеження зразка і підтвердити його відповідність наданій інформації. Перевіряють випробовувальний зразок згідно з вимогами EN 1363-1.

Якщо конструкція перешкоджає детальному перевірянню зразка без його залишкового пошкодження або якщо згодом неможливо оцінити деталі конструкції під час перевіряння, лабо­раторія може скористатися одним із двох варіантів:

1. вимагати у виробника дверей спостереження за виготовленням дверей або складених две­рей, які треба випробовувати; або

2. запросити у замовника додаткові складені двері або їх частину (наприклад, стулку дверей) для випробовування. Маючи два зразки, є можливість вільно вибирати, які двері випробовувати, а які використовувати для перевіряння конструкції.

Для проведення випробовування вимірюють зазори між рухомими та фіксованими частинами складених дверей. Щоб визначити відповідний розмір, необхідно зробити достатню кількість ви­мірювань, як мінімум три вимірювання уздовж кожної сторони або краю. Розміри зазорів мають бути з точністю до ± 0,5 мм. На рисунках 1—4 наведено різні типи дверей шахти ліфта із зазначен­ням зазорів (д), які мають бути зареєстровані. Глибину проникання і напрямники безпеки (якщо є) вимірюють та реєструють.

А-А

д — місце для вимірювання зазору;

d — місце для вимірювання деформації;

Н — висота у світлі;

W — ширина у світлі.

Рисунок 1 — Вимірювання зазорів (д) і деформації (ф
одностулкових дверей

д — місце для вимірювання зазору;

d — місце для вимірювання деформації;

Н — висота у світлі;

W — ширина у світлі.

Рисунок 2 — Вимірювання зазорів (д) і деформації (d) двостулкових телескопічних дверей

д — місце для вимірювання зазору;

d — місце для вимірювання деформації;

Н — висота у світлі;

W — ширина у світлі.

Рисунок 3 — Вимірювання зазорів (д) і деформації (d)
дверей із центральним відчиненням

д — місце для вимірювання зазору;

d — місце для вимірювання деформації;

Н — висота у світлі;

W — ширина у світлі.

Рисунок 4 — Вимірювання зазорів (д) і деформації (d)
дверей розсувних багатостулкових

4. 4. Випробовування функціювання

5. Перед випробовуванням потрібно перевірити функціювання дверей у разі відчинення та зачинення на максимально можливу ширину, але не менше ніж на 150 мм.ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Термопари в печі

Характеристика, кількість і розміщення термопар у печі має відповідати наведеному в EN 1634-1 для випробовування дверей.

Під час випробовування потрібно забезпечити безперервне контролювання концентрації СО₂ в печі. Прилад для вимірювання має бути розрахований на діапазон від 0 % до 20 % СО₂ і до початку необхідно виконати калібрування приладів за допомогою зразка з відомою концентрацією. Точність вимірювання СО₂ тобто прилади і вимірювальна система, мають бути в межах ± 0,5 % СО₂.

Поблизу системи вимірювання витоку газу, на відстані приблизно 100 мм, встановлюють одну або більше термопар для вимірювання температури відпрацьованих газів, що витікають, на виході з колектора.

Біля вимірювальної системи потрібно проводити забір газу для безперервного контролювання концентрації СО₂. Прилад для вимірювання концентрації повинен мати діапазон у межах від 0 % до 2,5 % і точність вимірювання має бути у межах 0,05 % СО₂, до проведення випробовування цей прилад потрібно перевірити за зразком із відомою концентрацією СО₂ в межах від 1 % до 2,5 %.

Систему вимірювання витоку газу потрібно забезпечити засобом для контролювання пере­паду тиску між приладом вимірювання витоку і абсолютним тиском у навколишньому середовищі. Діапазон приладу має бути сумісний зі швидкістю витоку, яку утворює усмоктувальний вентилятор.

Відхилення точності визначення швидкості витоку має бути в межах 10 %.

Тиск у печі необхідно вимірювати безперервно, щонайменше у двох місцях за висотою печі, для гарантії, що тиск відповідає характеристикам, зазначеним у 6.2.

У цьому розділі визначено додаткову інформацію для випробовування ізоляційних властиво­стей дверей шахти ліфта, призначених для установлення у вертикальних шахтах ліфтів.

За потреби оцінювання ізоляційних властивостей, на поверхні, що не нагрівається, як зазначе­но нижче, закріплюють термопари, описані у EN 1363-1, щоб отримати середню або максимальну температуру поверхні. Закріплюють термопари згідно з EN 1363-1.

Примітка. Якщо не. потрібно оцінювати ізоляційні властивості дверей або їх деталей, відповідно не потрібно вимірювати температуру. ■

Розташовують по п’ять термопар на кожну стулку: одну в центрі стулки (стулок) дверей і по одній у центрі кожної чверті стулки. їх не треба розташовувати ближче ніж за 100 мм до будь-якого з'єднання, ребра жорсткості отвору або краю стулки.

Максимальна кількість термопар, рівномірно розподілених на стулки, може бути не більше ніж 12.

У разі, якщо дверна стулка (стулки) має невеликий розмір (тобто ширина менше ніж 400 мм) та розташувати п'ять термопар неможливо або відстань 100 мм не може бути витримана, та макси­мальна кількість термопар 12 може бути перевищена, допустимо розташовувати рівномірно розподілені по всій поверхні термопари в центрі та на діагоналях цієї поверхні.

Якщо площа будь-якого елемента дверей дорівнює або менше ніж 0,2 м², цю частину можна не враховувати для забезпечення правильного визначання середньої температури поверхні две­рей, що не нагрівається.

Обрамлення дверей шахти ліфта може мати такі частини: верхня горизонтальна балка, на якій можна розташовувати привод дверей (для розсувних і двостулкових дверей), два вертикальні стояки і край панелі. На горизонтальній балці термопару не встановлюють, якщо балка служить місцем встановлення приводу.

На верхніх і бокових панелях шириною або висотою понад 300 мм встановлюють одну термо­пару на кожний квадратний метр або на кожну частину мінімум дві термопари.

Ці термопари не потрібно розташовувати ближче ніж 100 мм від будь-якого з'єднання, ребра жорсткості, отвору або краю панелі.

Якщо висота верхньої панелі або ширина бокової панелі менше ніж 300 мм, встановлення термопар для визначання середнього підіймання температури не потрібно.

Мають бути визначені середні значення температури для кожної ділянки.

Максимальну температуру визначають за термопарами, встановленими для визначання се­реднього підіймання температури (яка зазначена в 11.5.2.1).

Максимальну температуру визначають за термопарами, встановленими для визначання се­реднього підіймання температури (яка зазначена в 11.5.2.2). Для вертикальних і горизонтальних компонентів із шириною або висотою від 100 мм до 300 мм встановлюють тільки одну термопару в центрі кожної деталі.

Для вертикальних або горизонтальних деталей шириною або висотою менше ніж 100 мм вимірювання температури не потрібно.

Якщо для зразка дверей встановлена вимога з визначання досягнення критичних значень те­плового потоку, то прилад для вимірювання теплового потоку з поверхні зразка, що не нагрівається, потрібно встановлювати згідно з вимогами EN 1363-2. Через наявність екрана радіометр потрібно встановлювати на відстані 1 м від поверхні дверей, що не нагрівається, а в екрані вирізують отвір, за необхідності.

Щоб розширити випробовувальні дані, може виникнути потреба визначити деформацію зразка під час випробовування. Вимірювання проводять у визначених місцях, визначені місця d подано на рисунках 1—4.

До початку випробовування потрібно перевірити надійність і відповідність системи вимі­рювання швидкості витоку. Процедура проведення перевіряння із застосуванням генератора СО₂ зазначена у додатку С на рисунку С.1.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБОВУВАННЯ

Зразок для випробовування встановлюють у проріз передньої стінки печі для утворення каме­ри нагрівання з ущільненими з'єднаннями. Перевіряють точність системи вимірювання утримання СО₂ та калібрування відповідно до 11.8.

Після задовільного завершення перевіряння витяжний вентилятор продовжує працювати і піч розпалюють. Нагрівання печі контролюють на відповідність стандартній кривій нагрівання згідно з EN 1363-1.

На початку випробовування термопари в печі потрібно встановлювати на відстані 100 мм від поверхні зразка, що нагрівається.

Дані від приладу вимірювання витоку та концентрації СО₂ в печі реєструють під час випробо­вування для аналізування та перевіряння вимірювання витоку (11.8).

Якщо треба виміряти температуру та радіацію на поверхні, що не нагрівається, а також дефор­мацію дверей, ці дані також реєструють. Час появи полум'я на поверхні зразка, що не нагрівається, та його тривалість треба зареєструвати.

Під час випробовування потрібно спостерігати за станом дверей та фіксувати інформацію щодо деформації, утворення зазорів, оплавлення або розм’якшення матеріалів, обвуглювання поверхні облицьовання тощо.

Якщо з поверхні, що не нагрівається, виходить дим, це також треба зазначати, хоча випробу­вання не призначено для оцінювання цього явища.

4. ЗАВЕРШЕННЯ ВИПРОБОВУВАННЯ

Випробовування має бути завершено до кінця строку, визначеного замовником, або доти, доки стан.зразка більше не відповідає будь-яким критеріям його роботи.

4. ОЦІНЮВАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ЗРАЗКА

   1. Оцінювання зразка дверей засновано на можливості дверей служити протипожежним бар’єром, можливості контролювання витоку гарячих газів із поверхової площадки в шахту ліфта та виконання будь-яких критеріїв ізоляції та радіації, що можуть бути зазначені.

   2. Витік газів через двері має бути скоригований для нормальної температури і тиску та виражений у м³/хв згідно з процедурою, визначеною в додатку D. У розділі 15 визначені граничні значення для прийнятних швидкостей витоку.

Примітка. Одиночні піки кривої швидкості витоку можна ігнорувати, якщо лабораторія вважає, що вони є коливаннями в ланцюзі вимірювань, а не збільшенням швидкості витоку в результаті збільшення зазорів і подальшої деформації зразка.

Наявність горючих матеріалів (облицьовання, фарба), які загоряються за певної температури че­рез деякий час після початку випробовування, може сприяти тимчасовому підвищенню концентрації СО₂, яке не пов’язане зі збільшенням швидкості витоку газу і, отже, не потрібно враховувати під час оцінювання даних випробовування для класифікації дверей шахти ліфта щодо вогнетривкості.