Страница 2: ДСТУ 8537:2015. Безпека дорожнього руху. Екрани протизасліплювальні. Загальні технічні умови (61392)

Відносна різниця показників ударної в’язкості й міцності на розтяг контрольних зразків, отриманих за температури від (23 ± 3) °С до (мінус ЗО ± 3) °С, не повинна перевищувати 15 % згідно з [1] та [2].

Відносна різниця показників ударної в’язкості й міцності на розтяг, отриманих за температури від (23 ± 3) °С до (мінус ЗО ± 3) °С, для зразків, які підлягають старінню, має бути понад 80 % показників, отриманих під час випробування контрольних зразків згідно з [1].

1 — обмежувальний кут

2 — ЕП.

Рисунок 3 — Схема блокування променів, що падають, до обмежувального кута «і

Таблиця 1 —Допустимі значення коефіцієнта просвітності С_аі

• затінювальними елементами;

• опорними елементами;

• фіксувальними елементами;

• документом про якість;

• настановами щодо монтування.

5. 1. Дозволено окреме постачання елементів ЕП відповідно до заявки споживача.

6. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

   1. Конструкція та спосіб установлення ЕП мають забезпечувати збереження оглядовості та видимості в напрямку руху для водіїв. У разі оцінювання видимості треба враховувати дорожню обстановку та дорожні умови згідно з чинними Правилами дорожнього руху [3] та виконувати вимоги ДСТУ 3587.

   2. Під час відновлення ЕП не повинна створюватися небезпека для транспортного потоку.

   3. Безпечні умови роботи під час завантаження, транспортування та розвантаження ЕП треба забезпечувати згідно з ГОСТ 12.3.002 та ГОСТ 12.3.009.

   4. Пожежна безпечність під час влаштування та монтування ЕП має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004.

   5. Під час встановлення та монтування ЕП забезпечення безпеки дорожнього руху має відповідати [4], забезпечення охорони праці — НПАОП 63.21-1.01.

   6. Конструкцію ЕП має бути розраховано щодо його руйнування в разі наїзду на нього транспорт­ного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди без завдання автомобілю та людям, що перебува­ють у ньому, значного ушкодження.

   7. Під час виконання робіт щодо встановлення ЕП робітники повинні бути в сигнальному одязі згідно з ДСТУ 4050.

7. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

   1. У процесі підготовки й організації виробництва та під час використання ЕП треба виконувати вимоги чинних нормативних документів, що стосуються охорони навколишнього природного середовища.

   2. Поводження з промисловими відходами має відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.7.029.

   3. Руйнування ЕП не повинно призводити до погіршення екологічної ситуації в місці його встановлення.

8. МАРКУВАННЯ

   1. Марковання наносять за допомогою трафарету або штампа незмивною фарбою на металевий, пластмасовий або дерев’яний ярлик, який прикріплюють до затінювального елемента ЕП або до кожної одиниці транспортного паковання.

   2. Марковання має містити:

• назву або товарний знак виробника, його адресу;

• умовну познаку ЕП;

• номер партії та дату виготовлення;

• масу паковання (брутто);

• познаку служби контролю якості;

• гарантійні строки зберігання та експлуатування.

5. 1. Транспортне марковання має відповідати вимогам ГОСТ 14192.

6. ПАКУВАННЯ

   1. Пластини ЕП має бути обгорнуто чи перекладено в два-три шари в пакувальний папір згідно з ГОСТ 8273 й упаковано в дощаті обрешітки згідно з ГОСТ 12082 або ящики з листових деревинних матеріалів згідно з ГОСТ 5959.

9. 3. Опорні елементи постачають споживачеві у зв’язках. Зв’язки пов’язують дротом діаметром від 5 мм до 7 мм згідно з ГОСТ 3282 удвох місцях. Ув’язку кінців дроту виконують не менше ніж двома обертами.Масу вантажу з пакованиям установлюють за погодженням споживача з виробником.

   4. За погодженням зі споживачем можна використовувати інше паковання та інші прокладкові матеріали, що забезпечують збереженість затінювальних елементів ЕП, фіксувальних й опорних елементів під час транспортування та зберігання.

10. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

Приймання виконують партіями.

Партією вважають комплекти ЕП одного типу, виготовлені за одним технологічним режимом протягом зміни, доби чи багатодобового технологічного процесу. Обсяг партії встановлюють у технологічному регламенті або технічних умовах на конкретний тип ЕП.

10. 2. Для перевіряння відповідності ЕП вимогам цього стандарту підприємство-виробник має ви­конувати приймально-здавальні та періодичні випробування.

    3. Обсяг випробувань та їхню періодичність визначають у технологічному регламенті або тех­нічних умовах на конкретний тип ЕП.

    4. Під час приймально-здавального випробування ЕП піддають суцільному контролюванню.

    5. Періодичним випробуванням підлягають випадково вибрані ЕП, які витримали приймально- здавальні випробування.

    6. Якщо під час періодичних випробувань буде виявлено невідповідність ЕП будь-якій технічній вимозі цього стандарту, приймання ЕП має бути припинено до усунення причин виникнення недоліків.

11. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

    1. Транспортування комплектів ЕП здійснюють будь-яким видом транспорту згідно з чинними для нього правилами перевезення вантажів.

    2. Умови транспортування ЕП під впливом кліматичних чинників — згідно з Ж1 ГОСТ 15150.

    3. Умови зберігання ЕП під впливом кліматичних чинників — згідно з Ж2 ГОСТ 15150.

12. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

    1. Випробування ЕП на відповідність вимогам цього стандарту виконують за температури повітря (25 ± 10) °С, відносної вологості в межах від 45 % до 80 %.

    2. Геометричні параметри ЕП та їхніх елементів контролюють:

• лінійкою вимірювальною металевою, діапазон вимірювання від 0 мм до 1000 мм, ціна поділки 1 мм — згідно з ДСТУ ГОСТ 427;

• рулеткою вимірювальною металевою завдовжки 5 м — згідно з ДСТУ 4179 (ГОСТ 7502);

• штангенциркулем ШЦ-1-125 — згідно з ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3599).

(1)

де L — ширина затінювального елемента, м;

D — відстань між двома затінювальними елементами, м.

13. ПРАВИЛА ВСТАНОВЛЕННЯ, ЕКСПЛУАТУВАННЯ, РЕМОНТУВАННЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

    1. ЕП встановлюють відповідно до проекту (схеми) організації дорожнього руху, де визначено тип ЕП, місце розташування та повну протяжність ділянки встановлення в метрах.

    2. ЕП доцільно встановлювати на дорожні огородження на розділювальних смугах у місцях і на ділянках, де немає штучного освітлення, на горизонтальних або вертикальних випуклих кривих.

    3. Кріплення та монтування елементів ЕП виконують відповідно до настанов щодо монтування. ЕП оглядають перед монтуванням. Не дозволено встановлювати пошкоджені ЕП.

    4. Кріплення ЕП треба облаштовувати так, щоб не було змоги несанкційовано демонтувати систему ЕП чи окремі її елементи.

    5. За потреби ЕП очищають, але не менше ніж один раз на рік.

    6. ЕП мають бути без пошкоджень та руйнувань, що впливають на їхнє функціювання чи зни­жують розрахункові показники міцності та довговічності.

    7. Пошкоджені елементи ЕП підлягають відновленню чи заміні протягом п’яти діб із моменту виявлення дефектів.

    8. Після закінчення гарантійного строку експлуатування чи обґрунтованої втрати експлуатаційних показників ЕП, якщо ЕП не відповідає вимогам цього стандарту, його утилізують згідно з ДСаНПіН 2.2.7.029.

14. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

    1. Виробник гарантує відповідність ЕП технічним умовам та вимогам цього стандарту в разі дотримання умов транспортування, зберігання та застосування.

    2. Гарантійний строк експлуатування ЕП має бути не менше ніж 10 років від дня введення в експлуатування в разі, якщо не було наїзду на них транспортних засобів, а також протиправних дій користувачів на дорогах.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)
ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ВИСОТИ ЕП

А.1 Цей додаток установлює параметри та метод обчислення ефективної висоти ЕП, потрібної для захисту водіїв транспортних засобів від осліплення.

А.2 Для обчислення використано такі параметри:

1. /7_е — висота очей водія над проїзною частиною (рисунок А.1):

• для легкових автомобілів — Н_е = 1,20 м;

• для вантажних автомобілів — Н_е = 2,45 м;

2. Н_ь— висота фар транспортного засобу над проїзною частиною (рисунок А.1):

• для легкових автомобілів — Н_ь = 0,60 м;

• для вантажних автомобілів — Н_ь = 1,05 м;

3. Н_т— мінімальна ефективна висота над поверхнею проїзної частини ЕП для променя, для якого створюють перешкоду;

4. D_b— відстань від фари транспортного засобу, що є джерелом променя світла, що падає, до осі ЕП (рисунок А.2).

Мінімальна відстань D_b,min> ^м, відповідає відстані між краєм проїзної частини та віссю ЕП:

CU = І = = 1,50, (А.1)

де с— ширина розділювальної смуги, м (мінімальна ширина розділювальної смуги — 3,00 м згідно з ДБН В.2.3-4).

Максимальну відстань D_bmax, м, визначено за формулою:

Ц,™ =b -п + | = 3,75-4 + ®^° =18,00, (А.2)

де b — ширина смуги руху, м;

п — кількість смуг руху в одному напрямку (максимальна кількість смуг руху в одному напрямку — чотири згідно з ДБН В.2.3-4);

с — ширина розділювальної смуги, м (максимальна ширина розділювальної смуги — 6,00 м згідно з ДБН В.2.3-4);

5. D_e— відстань від очей водія, якого може бути потенційно засліплено, до осі ЕП (рисунок А.2).

D_e змінюється від 1,80 м (тобто D_bmin + 0,30 м) до 18,30 м (тобто D_bmax + 0,30 м). Значення 0,30 відповідає середньому зміщенню між фарами транспортного засобу й очима водія

.

Н_ь— висота фар транспортного засобу над проїзною частиною;

/7_е — висота очей водія над проїзною частиною;

З —ухил променя, що падає;

1. —вертикальна площина;

2. — напрямок променя світла до очей водія;

3. —рівень проїзної частини;

4. — ЕП;

5. — початок системи координат вертикальної площини.