---

Допускається проведення випробування в декілька етапів зі збереженням порядку зміни тем­ператур теплоносія в межах кожного експерименту та з попередньою витримкою на поперед­ньому температурному рівні, а також виконання експериментів за різних витрат теплоносія, які відрізняються одна від одної не більше ніж на ± 25 %.

У процесі випробування густина потоку сумарної сонячної радіації повинна бути не менша 600 Вт/м², температура навколишнього повітря — не нижча 15 °С, а швидкість вітру — не більша 2 м/с.

В експерименті вимірюють час, витрати теплоносія, густину потоку сонячної радіації, темпе­ратуру навколишнього повітря, початкову та кінцеву температуру теплоносія, швидкість вітру. Дані усереднюють за період вимірювання, що дорівнює одній сталій часу СК, але не менше ніж 5 хв.

Під час випробування СК у натурних умовах слід постійно записувати покази піранометра, підключеного до самописного потенціометра для контролювання стабільності потоку сонячної радіації під час проведення випробування.

За даними, одержаними в результаті випробування, обчислюють значення т| і Аї/Е. У тих ви­падках, коли значення ККД, які відповідають одному рівню Аї/Е, відрізняються одне від одного більше ніж на 10 %, виміри повторюють. Після цього значення т| і Аї/Е опрацьовують методом най­менших квадратів за рівнянням регресії (1).

СК вважають таким, що витримав випробування, якщо теплотехнічні характеристики випро­буваного зразка виявились не нижчими за встановлені ГОСТ 28310.

Результати випробування оформлюють згідно з 7.1.5.

Допустиму похибку випробування визначають згідно з 7.6.6.

Під час проведення гідравлічного випробування використовують такі прилади:

• термометри лабораторні із шкалами 0—50 °С і 50—100°С з ціною поділки 0,1 °С;

• витратомір з похибкою, що не перевищує 1 % у діапазоні витрат від 0,005 до 0,050 кг/с;

• мікроманометр класу 1.

Допоміжним пристроєм для проведення випробування є випробувальний стенд, обладнаний опорною рамою для закріплення СК, системою трубопроводів із запірною та регулювальною ар­матурою, баком для води, циркуляційним насосом і електроводонагрівачем. Схеми випробуваль­них стендів наведено на рисунках Б.2 і Б.З.

Перед початком проведення випробування слід виконати дії згідно з 7.1.2.

Підготовлення до проведення випробування виконують згідно з 7.4.2.

Після заповнення теплоносієм установленого на стенді СК вмикають циркуляційний насос і електроводонагрівач. Протягом ЗО хв забезпечують нагрівання і циркуляцію теплоносія. Режим вважають таким, що установився, якщо витрати і температура теплоносія залишаються незмінни­ми протягом двох сталих часу СК, але не менше 10 хв.

Експерименти провадять за умов чотирьох різних витрат і двох значень середньомасової тем­ператури теплоносія (у розрахунках використовують середнє арифметичне значення між темпе­ратурою на вході СК, яка повинна бути від 5 до 25 °С, і температурою на виході СК, яка повинна бути від 40 до 60 °С). Перший рівень температур теплоносія відповідає температурі навколишнього повітря, а другий — робочому діапазону СК. Випробувальні витрати теплоносія становлять 2; 1,5; 1 і 0,5 від рекомендованих розробником СК номінальних витрат теплоносія, а якщо немає рекомен­дацій — від значення 0,014 кг/с на 1 м² габаритної площі СК. Причому випробування провадять послідовно від більших витрат до менших.

Допускається провадити випробування в декілька етапів за умови збереження порядку змінення витрат теплоносія в межах кожного експерименту.

В експерименті вимірюють витрати теплоносія, температуру теплоносія на вході СК і виході з нього, втрати напору в СК. Покази приладів усереднюють за період вимірювання, який дорівнює 15 хв за кількості вимірювань не менше трьох.

Результати випробування подають у вигляді таблиці залежності втрат напору і коефіцієнта гідравлічного опору від витрат теплоносія. Коефіцієнт гідравлічного опору обчислюють за форму­лою (5).

Значення коефіцієнтів к і b у рівнянні (4) визначають за методом найменших квадратів.

Результати випробування оформлюють згідно з 7.1.4.

Похибку результатів вимірювання визначають згідно з 7.6.6.

Під час проведення випробування СК на заморожування використовують термометр із шка­лою від мінус 50 до плюс 50 °С з ціною поділки 1 °С.

Допоміжним обладнанням для проведення випробування є холодильна камера з опорною рамою для закріплення СК.

Перед початком випробування СК промивають водою зовні і насухо витирають, а ПП проми­вають водою зсередини.

СК установлюють на опорній рамі в холодильній камері з кутом нахилу до горизонту, що до­рівнює 30°. Після цього в холодильній камері встановлюють температуру мінус 40 °С. За цієї тем­ператури СК витримують протягом 1 год. Після цього СК разом з опорною рамою виймають з ка­мери і залишають у приміщенні з температурою навколишнього повітря не нижчою ніж 10 °С не менше 3 год.

Такі цикли заморожування та нагрівання СК повторюють не менше трьох разів.

СК вважають таким, що витримав випробування, якщо не виявлено деформації його корпусу, тріщин на склі, відшарувань та інших змін теплопоглинального покриття ПП.

Результати випробування оформлюють згідно з 7.1.4.ДОДАТОК А
(обов’язковий)

ВИМОГИ ДО ЕНЕРГЕТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
ІМІТАТОРА СОНЯЧНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Розподіл енергії випромінювання ІСВ за довжиною хвиль та допустимі відхилення енергії у спектрі ІСВ наведено в таблиці А.1.

Таблиця А.1 — Енергетичні характеристики ІСВ

Рівномірність густини потоку випромінювання ІСВ, що надходить на СК, повинна бути такою, щоб різниця між найбільшим і найменшим значеннями не перевищувала 10 % від середнього зна­чення.

Конструкція ІСВ повинна забезпечувати частку розсіяної радіації у складі сумарної густини вимірювання в площині СК від 15 до ЗО %.

ДОДАТОК Б
(обов’язковий)

СХЕМИ ПІДКЛЮЧЕННЯ СОНЯЧНОГО КОЛЕКТОРА
ДО ВИПРОБУВАЛЬНИХ СТЕНДІВ

1 — випробовуваний СК;

2 — скидний повітряний клапан;

З — манометр;

4 — запобіжний клапан;,

5 — гідравлічне джерело тиску;

6 — запірний вентиль.

Рисунок Б.1 — Схема випробування СК на внутрішній тиск (опресування)

2

1. — випробовуваний СК;

2. — піранометр;

3. — камера змішування;

4. — термометр;

5. — теплообмінник;

6. — байпасний вентиль;

7. — вивід теплоносія на очищення

8. — увід теплоносія після очищення;

9. — накопичувальний бак;

10. — розширювальний бак;

11. — увід теплоносія в контур;

12. — фільтр;

13. — циркуляційний насос;

14. — регульований електронагрівач

15. — оглядове скло;

16. — витратомір;

17. — термометр;

18. — анемометр;

19. — манометр;

— дифманометр

.

Рисунок Б.2 — Схема випробувального стенда із замкненим контуром

10

1. — СК;

— піранометр;

— камера змішування;

— термометр;

— теплообмінник;

— байпасний вентиль;

— триходовий кран;

— ваговий бак;

— циркуляційний насос;

— підіймальна труба;

11. — переливна труба;

12. — бак сталого рівня;

13. — фільтр;

14. — регульований електронагрівач

15. — витратомір;

16. — оглядове скло;

17. — термометр;

18. — анемометр;

19. — манометр;

20. — дифманометр.

Рисунок Б.З — Схема випробувального стенда з розімкненим контуром

ДОДАТОК В
(обов’язковий)

ТИПОВА ФОРМА ПРОТОКОЛУ ВИПРОБУВАННЯ

«ЗАТВЕРДЖУЮ» керівник організації, яка провадила випробування

ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ
ПЛОСКОГО СОНЯЧНОГО КОЛЕКТОРА (СК)

І ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Місце проведення випробування (організація)

Адре са

Початок та закінчення випробування

Телефон Факс E-mail

1. Об'єкт випробування

• .1 Назва, тип або номер креслення та виробник СК

• .2 Заводський номер

• .3 Рік випуску

• .4 Строк служби

• .5 Конструктивні параметри

• Габаритні розміри, площа

• Апертурні розміри, площа

• Маса сухого колектора

• Приведена маса СК (на 1 м² габаритної площі)

• Відстань між осями з'єднувальних патрубків

• Вид приєднання та приєднувальні розміри

• Кількість покрить прозорої ізоляції Матеріал покриття

• Вид теплоносія

— Примітки

1.6 Поглинальна панель

• Тип конструкції

• Матеріал каналу

• Матеріал пластини

• Вид покриття

• Місткість л

• Теплоізоляція: матеріал товщина

• Корпус: матеріал

• Робоча температура теплоносія °С

• Робочий тиск МПа

• Інші обмеження

Особливості конструкції С

КI

I РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАННЯ СК
НА ГРАНИЧНЕ НАГРІВАННЯ

1. Умови випробування: натурні умови

   1. Середня густина потоку випромінення, Вт/м²

   2. Температура навколишнього повітря, °С

   3. Середня швидкість вітру, м/с

   4. Тривалість випробування, хв

2. Наявність і докладний опис пошкоджень СК, зауваження та пропозиції

З Висновки за результатами випробування

Виконавці (підписи, прізвища)

ПІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАННЯ
НА ЗОВНІШНІЙ ТЕПЛОВИЙ УДАР

1 Умови випробування: натурні умови

2 Наявність і докладний опис пошкоджень СК, зауваження та пропозиції

З Висновки за результатами випробування

Виконавці (підписи, прізвища)

IV РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАННЯ СК
НА ВНУТРІШНІЙ ТЕПЛОВИЙ УДАР

1. У

   ІСВ

   мови випробування: натурні умови

   1. Середня густина потоку випромінення, Вт/м²

   2. Середня температура навколишнього повітря, °С

   3. Тривалість підтримання стаціонарних умов до початку подавання теплоносія, хв

1.4 Параметри теплоносія

2 Наявність та докладний опис пошкоджень СК, зауваження та пропозиції

З Висновки за результатами випробування

Виконавці (підписи, прізвища)V РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАННЯ СК
НА ВНУТРІШНІЙ ТИСК (ОПРЕСУВАННЯ)

1 Умови випробування

в

інше

ода

З Висновки за результатами випробування

Виконавці (підписи, прізвища)

VI РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАННЯ СК
НА ВОЛОГОНЕПРОНИКНІСТЬ