---

5 г меду, зваженого з точністю до 0,01 г, розчиняють у 50 см³ дистильованої води, кількісно переносять у мірну колбу на 100 см³ та доводять водою до позначки

0,040 г проліну, зваженого з точністю до 0,001 г, розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 50 см³. 1 см³ отриманого розчину переносять у мірну колбу місткістю 25 см³ та до­водять дистильованою водою до позначки.

Вміст проліну дорівнює 0,0008 г/25 см³ розчину.

Розчин готують перед кожним випробуванням.

У кожну з трьох пробірок наливають по 1 см³ мурашиної кислоти і 1см³ розчину нінгідрину. У першу пробірку додають 0,5 см³ дистильованої води, в другу — 0,5 см³ розчину меду, в третю — 0,5 см³ стандартного розчину проліну. Пробірки збовтують протягом 15 хв та вміщують у киплячу водяну баню на 15 хв. Далі пробірки переносять у водяну баню за температури 70 °С і витримують про­тягом 10 хв. Пробірки виймають, додають по 5 см³ водного розчину ізопропілового спирту, негайно закривають пробками та охолоджують.

Через 45 хв визначають оптичну густину зразків за довжини хвилі 510 нм проти зразка з дистильованою водою в кюветі товщиною 10 мм.

Вміст проліну (Р), мг/кг меду визначають за формулою (8):

Р=(ЕЕ₁)-64О/Е_о, (8)

де Е — оптична густина зразка розчину меду;

Е_о — оптична густина зразка стандартного розчину проліну;

Е-і — вміст проліну в стандартному розчині, г;

640 — коефіцієнт розведення.

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 10 мг на 1 кг меду.

• кондуктометр (нижня межа 10^-7С) згідно з нормативними документами;

• кондуктометрии на чашечка з платиновим подвійним електродом (імерсійний);

• термометр скляний лабораторний з ціною поділки 0,1 °С згідно з ГОСТ 28498;

• баня водяна;

• колби мірні місткістю 100, 1000 см³ згідно з ГОСТ 25336;

• стакани хімічні місткістю 50, 100 см³ згідно з ГОСТ 25336;

• калій хлористий, о. с. ч., згідно з ГОСТ 4234, розчин концентрації 0,1 моль/дм³;

• вода дистильована згідно з ГОСТ 6709, свіжокип’ячена;

Точну наважку 7,4557 г калію хлористого висушують за температури 130 °С до постійної ваги, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см³, розчиняють у прокип’яченій та охолодженій до 20 °С дистильованій воді та доводять водою до позначки. Розчин використовують лише свіжеприготованим протягом дня.

З’єднують кондуктометричну чашечку з вимірювальним приладом, наливають 40 см³ розчину калію хлористого в хімічний стакан, прополіскують цим розчином електроди разом із термометром і вимірюють електропровідність розчину за температури 20 °С. Час вимірювання повинен бути максимально коротким, щоб запобігти ефекту поляризації. Після вимірювання ретельно промивають електрод дистильованою водою та зберігають його зануреним у воду.

Розраховують константу чашечки (К) за формулою (9):

К = 11,691 х 1/G, (9)

де К — константа чашечки в см^-1;

G — виміряна величина електропровідності, мС;

11,691 — сумарна величина електропровідності прокип'яченої води на 1 см та електропровідності розчину калію хлористого за 20 °С.

Наважка меду повинна бути еквівалентна 20,0 г за визначеною сухою речовиною. Наважку розчиняють у прокип'яченій дистильованій воді, кількісно переносять у мірну колбу на 100 см³ та доводять водою до позначки.

У хімічний стакан наливають 40 см³ розчину меду та вміщують його у водяну баню до досяг­нення температури розчину 20 °С. Електроди промивають залишком розчину меду та проводять вимірювання електропровідності за інструкцією до кондуктометра.

Електропровідність меду (Е), мС/см, визначають за формулою (10):

Е = К • G, (10)

де К — константа чашечки, см^-1;

G — виміряна величина електропровідності, мС.

Якщо вимірювання проводилось за температури, відмінної від 20 °С, необхідно виконати ко­ригувальні розрахунки, а саме:

температура вимірювання вища за 20 °С — відняти 3,2 % отриманого значення на кожен градус, вище 20 °С;

температура вимірювання нижча за 20 °С — додати 3,2 % отриманого значення на кожен градус, нижче 20 °С.

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,05 мС/см.

• баня водяна;

• пробірки, стакани хімічні згідно з ГОСТ 25336;

• піпетки мірні місткістю 1, 2, 10 см³ згідно з ГОСТ 29227;

• спирт етиловий ректифікований з масовою часткою 96 % згідно з ДСТУ 4221;

• свинець оцтовокислий, ч. д. а., згідно з ГОСТ 1027, водний розчин із масовою часткою 25 %;

• вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

1. Спиртова реакція

Готують водний розчин (1:2) меду. 1 см³ розчину меду наливають у пробірку, додають 10 см³ етилового спирту та перемішують.

Поява молочно-білої каламуті свідчить про наявність паді.

2. Реакція з оцтовокислим свинцем

Реакцію використовують для визначання паді у гречаному та вересковому медах.

Готують водний розчин (1:1) меду. У пробірку наливають 2 см³ розчину меду, додають 2 см³ дистильованої води і 5 крапель розчину свинцю оцтовокислого. Розчин перемішують і вміщують у водяну баню за температури від 80 °С до 100 °С на 3 хв.

Поява молочно-білої каламуті свідчить про наявність паді.

11. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

    1. Мед транспортують із дотриманням установлених санітарних правил.

    2. Під час транспортування бочки розміщують у 2—3 яруси. Кожний ярус відокремлюють прокладкою із дощок, ящики та фляги встановлюють у штабелі. Висота штабеля для фляг не більше ніж 1,5 м; для картоних ящиків не більше ніж 2 м.

    3. Під час транспортування ящики, фляги та бочки щільно закріплюють або ув'язують.

    4. Мед транспортують будь-яким видом транспорту відповідно до правил перевезення ван­тажів, що чинні для цього виду транспорту.

    5. Під час перевезення автомобільним транспортом тара з медом повинна бути закрита брезентом.

    6. Мед зберігають у приміщеннях, захищених від прямих сонячних променів за температури не більше ніж 25 °С. Не дозволено зберігати мед разом з отрутами та продуктами, що надають меду нехарактерний для нього запах.

    7. Бочки та фляги з медом зберігають у 2—3 яруси, наливними отворами (горловиною) до­верху. На підлогу та між ярусами розміщують суцільні прокладки із дощок.

Ящики зберігають штабелями висотою до 2 м, встановлюючи їх на прокладки із дощок.

11. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

    1. Виробник гарантує відповідність меду вимогам цього стандарту за дотримання умов збе­рігання та транспортування.

    2. Гарантійний строк зберігання з дня виготовлення — 2 роки.

    3. Термін придатності до споживання згідно з 12.2.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

ХАРЧОВА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЦІННІСТЬ У 100 Г МЕДУ [14]

Таблиця А.1

ДОДАТОК Б
(довідковий)

ПИЛКОВІ ЗЕРНА МЕДОНОСНИХ РОСЛИН

Гречка посівна Fagopyrum esculentum Moench

П илкові зерна триборозенчасто-порові, еліпсоїдної форми. Довжина полярної осі від 44,2 мкм до 51,0 мкм, екваторіальний діаметр від 42,5 мкм до 47,6 мкм. В обрисах з полюса округлі або слаботрилопатеві, з екватора — широкоеліптичні. Іноді зустрічаються пилкові зерна кулястої форми з діаметром від 37 мкм до 40 мкм. Борозни шириною від 4 мкм до 6 мкм, із рівними краями, з загостреними або притупленими кінцями, які не сходяться у полюсів; мембрана борозен покрита зернистою скульптурою. Пори слабопомітні. Пилок темно-

жовтого кольору.

Липа дрібнолиста (серцевидна) ТПіа cordata Mill

П илкові зерна триборозенчасто-орові; кулясто-сплющеної форми. Довжина полярної осі від 25,5 мкм до 28,9 мкм, екваторіальний діаметр від 32,3 мкм до 35,8 мкм. В обрисах із полюса майже округлі, з екватора — еліптичні. Борозни щілиновидні, короткі, їх видно лише під імерсійним об’єкти­вом. Ори поздовжньо витягнуті, з нерівними краями, глибоко занурені, з найбільшим діаметром 10,5. Колір пилку світло- жовто-зелений.

Осот польовий Sonchus arvensis L.

П илкові зерна триперові, сплющеної форми. Довжина полярної осі від 33,0 мкм до 37,4 мкм, екваторіальний діаметр від 38,5 мкм до 41,8 мкм. В обрисах із полюса шестикутні, з екватора — кутастосплющені. Пори ова­льні, найбільший діаметр 8,8 мкм. Перові лакуни з рів­чачками, діаметр їх дорівнює діаметру пор. Товщина екзини з шипами від 10,0 мкм до 10,3 мкм. Шипи довгі, з гостро відтягнутими кінцями, висотою від 4,6 мкм до 5 мкм. Висота стерженьків верхнього шару 5,3 мкм, се­реднього шару — 4,3 мкм; внутрішній стерженьковий шар видно лише під імерсійним об’єктивом. Екваторіальні гребені виразно видні, на них розміщується по 5—6 остей з тонко відтягнутими і загостреними кінцями. Пилок темно-жовтого кольору.

Соняшник однорічний Helianthus annuus L.

П илкові зерна триборозенчасто-орові, кулястої форми. У діаметрі (з остями) 37,4—44,8 мкм. В обрисі з полюса і екватора майже округлі. Борозни шириною 4—5 мкм, короткі, з нерівними краями, часто із слабопомітними контурами, з притупленими кінцями. Ори овальні, ек­ваторіально витягнуті, шириною 4—5 мкм, довжиною 6,0—6,5 мкм. Висота стерженьків під остями до 1 мкм, між остями від 0,3 мкм до 0,4 мкм. Скульптура остиста, висота остів від 3,5 мкм до 5,0 мкм, діаметр основи від 1,2 мкм до 1,5 мкм, кінці їх відтягнуті і загострені; ості розміщені рівномірно, на мезокольпіумі в по­лярній проекції знаходиться 5 остей. Пилок золотистого кольору.

Робінія лжеакація (біла акація) Robinia pseudoacacia L.

П илкові зерна триборозенчасто-порові або триборозен- часто-поровидні, сплющено-кулястої форми. Довжина полярної осі від 22 мкм до 27 мкм, екваторіальний діаметр від 30,4 мкм до 34,0 мкм. В обрисах із полюса округло- трикутні, з прямими або злегка опуклими сторонами, з еква­тора — еліптичні. Борозни шириною від 8 мкм до 9 мкм, короткі, з нерівними краями і нерівно притупленими кінцями. Пори округлі, від 8 мкм до 9 мкм в діаметрі, або овальні, поздовжньо витягнуті, довжиною від 11,5 мкм до 13,0 мкм, часто бувають ширше борозен; на багатьох пилкових зернах вони слабо помітні. Мембрана борозен і пор зерниста. Текстура дрібноплямиста. Пилок жовтого кольору.

Свиріпа звичайна Barbarea vulgaris R. Br.

П илкові зерна триборозенчасті, кулястої або еліпсоїдної форми. Довжина полярної осі від 18,7 мкм до 22,4 мкм, ек­ваторіальний діаметр від 18,7 мкм до 24,4 мкм. В обрисах із полюса округло-трилопатеві, з екватора — округлі або елі­птичні. Борозни шириною від 5 мкм до 7 мкм, довгі, з нерів­ними краями і притупленими кінцями, мембрана борозен зерниста. Скульптура дрібносітчаста, сітка різнокомірчаста, найбільший діаметр комірок 1 мкм, найменший (на полюсах) — не перевищує 0,4 мкм.

П

Еспарцет посівний Onobrychis sativa Lam.

илок яскраво-жовтого кольору.

П илкові зерна триборозенчасті, еліпсоїдної форми. Довжина полярної осі від 31,4 мкм до 39,6 мкм, екваторіальний діаметр від 19,8 мкм до 23,1 мкм. В обрисах з екватора еліптичні. Бороз­ни шириною до 8 мкм, довгі, з нерівними краями; мембрана борозен зерниста. Екзина тонка. Скульптура дуже тонка, дріб­носітчаста, комірки переважно овальні. Пилок темно-жовтого

кольору.

ДОДАТОК В

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1 МУ № 4120-86 Методические указания по определению хлорорганических пестицидов в совместном присутствии в воде хроматографическим методом от 01.07.86 (Методичні вказівки по визначанню хлорорганічних пестицидів у спільній присутності у воді хроматографічним методом від 01.07.86).

2 MB №15-14/318 Методичні вказівки по кількісному визначенню тетрацикліну у зразках м’яса, молока та меду за допомогою тест-системи Рідаскрин^р тетрациклін (RIDASCRIN^r TETRACYCLIN) від 31.07.2003.

З MB №15-14/344 Методичні вказівки по кількісному визначенню стрептоміцину і дигідростреп- томіцину у зразках м’яса, молока та меду за допомогою тест-системи Рідаскрин^к стрептоміцин (RIDASCRIN^r STREPTOMYCIN) від 06.08.2002.